Тема 3. Процес соціально-педагогічної роботи. Рівні та моделі реалізації соціальної діяльності

Соціально-педагогічна діяльність - це процес активізації внутрішніх ресурсів клієнта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів соціальним педагогом, що може відбуватися при підтримці сім’ї з метою задоволення потреб чи вирішення проблем особистості або соціальної групи.

Соціально-педагогічна діяльність спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціальне схвалених способів життєдіяльності людини.

Соціально-педагогічна діяльність є різновидом багаточисленних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, притаманних лише їй компонентів, має свою певну структуру. Спираючись на надбання психологічних та педагогічних наук, в системі соціально-педагогічної діяльності в першу чергу виділяють її суб'єкт та об'єкт. Професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей та результатів, які обумовлюються метою конкретної діяльності.

Теорія і практика соціально-педагогічної діяльності, переважно, пов'язані з такими поняттями, як «соціально-педагогічна робота» та «соціальний педагог» і становлять своєрідну галузь соціального життя, спрямовану на допомогу та підтримку людей різного віку, різних соціальних верств, різного віросповідання в різних соціальних середовищах і в різних життєвих ситуаціях, її особливість полягає у тривалості й комплексності, а не у фрагментарності.

Діяльність соціального педагога має багатоплановий і різновекторний характер. Вона передбачає не тільки спеціальні знання, а й багату ерудицію, що сприятиме здійсненню соціально-педагогічних досліджень, організації комплексної соціальної, медичної, педагогічної, психологічної та правової допомоги людям. Адже основне при значення соціального педагога — бути посередником між особистістю і мікросередовищем, різними соціальними інститутами у розв'язанні її нагальних проблем і задоволенні назрілих потреб.

Однак безпосередньо соціально-педагогічна діяльність спрямовується на дітей і молодь, які потребують допомоги у процесі соціалізації. До таких відносяться, насамперед, ті, хто має особливі потреби, пов'язані з особливостями розвитку чи обставин сімейного і особистого життя,

В цілому соціально-педагогічна діяльність являє собою складну систему взаємопов'язаних компонентів: мети, принципів, напрямів, етапів, сфери, змісту, форм, методів і прийомів, професійних якостей, а також тих зв'язків, які об'єднують їх у єдине ціле.

Мета соціально-педагогічної діяльності полягає у сприянні в адаптації та позитивній соціалізації особистості шляхом допомоги їй у засвоєнні соціальних норм і цінностей; створенні умов для психологічного комфорту і безпеки, як дорослої, так і дитини; задоволенні потреб і забезпеченні прав особистості; попередженні негативних явищ у сім'ї, школі, іншому найближчому соціальному оточенні.

Провідними принципами соціально-педагогічної діяльності виступають гуманізм, демократизм, компетентність.

Основними функціями діяльності соціального педагога є: діагностично-прогностична, посередницька, корекційно-реабілітаційна, охоронно-захисна, упереджувально-профілактична, евристична [7, с. 25]. Вони наповнюються конкретним змістом діяльності, а саме:

—Діагностично-прогностична функція передбачає вивчення дитини, її становища і станів у різних виховних середовищах і ситуаціях, відносин у сім'ї, школі, з дітьми в різних групах, індивідуальних можливостей і потенцій виховного середовища;

—Посередницька полягає у координації та об'єднанні зусиль різних спеціалістів і організацій, які здатні захистити права дитини, встановити її статус, допомогти у вирішенні актуальних проблем;

—Корекційно-реабілітаційна спрямована на пошук шляхів і варі антів виходу з життєвої кризи, соціально-педагогічну підтримку і супровід;

—Охоронно-захисна полягає у захисті прав та інтересів дитини, соціально-педагогічній роботі з сім'єю;

—Упереджувально-профілактична розрахована на спрямування діяльності дитини на вивчення і дотримання соціальних норм, проведення змістовного дозвілля, самоаналіз і самовиховання; вивчення і поширення кращого досвіду соціального виховання;

—Евристична функція націлена на допомогу в створенні умов для розвитку здібностей і талантів дитини.

У своїй сукупності дані функції передбачають:

—З'ясування потреб і проблем особистості (зокрема, дитини);

—Соціально-правову турботу про дітей та їх правовий захист;

—Соціально-реабілітаційну допомогу обдарованим, фізично і психічно неповносправним особам у спеціалізованих закладах і за спеціальними методиками.

Зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціально-культурної анімації в певних вікових та соціальних групах.

З урахуванням різноманітності потреб і проблем людей соціально-педагогічна діяльність здійснюється за наступними напрямами:

— Профілактика відхилень у соціальному розвитку особистості від соціальних норм, девіантної і делінквентної поведінки, яка виявляється у попередженні правопорушень шляхом превентивного виховання;

— Реабілітація дітей, в розвитку яких встановлені ті чи інші відхилення, шляхом встановлення індивідуальних проблем і потреб й застосування адекватних методик допомоги і самодопомоги у корекції чи компенсації вад розвитку; створення сприятливого психологічного мікроклімату і формування у кожної дитини позитивної «Я-концепції»;

— Ресоціалізація осіб, які втратили стабільні соціальні зв'язки і позитивні соціальні орієнтири, зокрема тих, хто відбуває по карання у пенітенціарних установах або переніс тяжкі фізичні та психічні травми, шляхом психокорекції і соціально-педагогічної допомоги у подоланні життєвої кризи, правового виховання, розвитку комунікативної культури, здобутті освіти і професії, підготовки до життя на волі, відновленні втрачених соціальних зв'язків, працевлаштування;

— Захист прав та інтересів дітей шляхом підтримки, супроводу і соціально-педагогічного патронату сім'ї, інституалізації чи деінституалізації дитини, розвитку сімейних форм виховання, відстоювання прав дитини у різних соціальних інститутах.

Сфери і зміст професійної діяльності соціального педагога:

• Загальноосвітні заклади — дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії. Діяльність спрямовується на організацію позанавчальної діяльності школярів, їх дозвілля; первинну профілактику шкідливих звичок і асоціального способу життя; індивідуальну, групову та консультаційну роботу з дітьми та їх батька ми; координацію виховних зусиль учителів, батьків, різних соціальних інститутів у ході вирішення соціальних проблем учнів та їх сімей.

• Спеціальні навчально-виховні заклади — школи-інтернати, будинки дитини, дитячі будинки, дитячі будинки змішаного типу. Діяльність спрямовується на адаптацію дітей до змінених умов життя і вимог закладу; організацію навчальної та позанавчальної діяльності вихованців, їх дозвілля і оздоровлення; індивідуальну роботу по стимулюванню розвитку і його корекції; соціально-педагогічне консультування батьків; координацію зусиль різних фахівців у визначенні статусу дитини, наданні їй необхідної медичної, юридичної, психологічної і матеріальної допомоги; інтеграцію вихованців спеціалізованих освітніх закладів у суспільство.

• Реабілітаційні заклади — центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, кризові центри соціально-психологічної допомоги. Діяльність спрямовується на адаптацію клієнтів до змінених умов життя; організацію навчальної і позанавчальної діяльності вихованців, їх дозвілля; забезпечення соціально-психологічної реабілітації клієнтів указаних закладів, допомоги їм у подоланні проблем і виході зі складних життєвих обставин і станів залежності (третинна профілактика), стимулювання їх індивідуально-корекційного розвитку; інтеграцію у суспільство.

• Спеціалізовані служби центрів ССМ — служби соціальної підтримки сімей, служби психологічної допомоги «Телефон довіри», консультаційні пункти для ін'єкційних споживачів наркотиків, служби вторинної зайнятості молоді та ін. Діяльність спрямовується на соціальний захист і соціально-педагогічну роботу з сім'ями «групи ризику», «дітьми вулиці», з наркотично залежними; з тими, хто пере буває у стані життєвої кризи і потребує негайної допомоги з метою захисту прав, підтримки і забезпечення соціально-психологічного супроводу; інституалізацію дітей, покинутих, вилучених із неблагополучних сімей чи з вулиці; влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у сім’ї або дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ); створення оптимальних умов перебування і організацію фахової допомоги у спеціалізованих службах і закладах; організацію дозвілля дітей і молоді за місцем проживання та залучення волонтерів; допомогу у працевлаштуванні молоді через центри зайнятості.

• Пенітенціарні установи — виправно-виховні колонії для неповнолітніх. Діяльність спрямовується на подолання життєвої кризи і зниження агресивності у засуджених, їх правову просвіту, залучення до суспільного життя виправно-виховної колонії, виховання навичок і умінь щодо несилового розв'язання конфліктів, підготовку відбувших покарання до життя на волі, обговорення можливих варі антів життєзабезпечення, ресоціалізацію, загальноосвітню підготов ку і отримання професії.

• За місцем проживання — соціально-педагогічна робота у мікрорайоні. Діяльність спрямовується на організацію змістовного дозвілля шляхом залучення до такої діяльності волонтерів, створення єдиного виховуючого середовища, організацію взаємодії державних і недержавних організацій у вирішенні соціальних проблем дітей і молоді, підвищення ролі та контролю громадськості за процесом соціалізації підростаючих поколінь.

Отже, змістовно соціально-педагогічну діяльність можна визначити як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні.

Завдання соціально-педагогічної діяльності:

- збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров'я особистості;

- створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості;

- надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки;

- попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість.