Оцінювання вартості нематеріальних

Активів і рухомого майна підприємств

 

Об'єкти оцінювання у нематеріальній формі — об'єкти оцінювання, які не існують у матеріальній формі, але дають змо­гу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріа­льній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права. До нематеріальних активів належать право власності на винахід, право власності на фірмове найменування, право користування земельною ділянкою, право власності на програми для ЕОМ, гу­двіл та деякі інші.

Об'єкти оцінювання у матеріальній формі — нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно.

Експертне оцінювання вартості нематеріальних активів вико­нують такими методами:

• визначенням теперішньої вартості відтворення;

• капіталізацією доходів для визначення сумарної вартості нематеріальних активів, не відбитих у бухгалтерському балансі на дату оцінювання;

• поєднанням обох зазначених методів.

Нематеріальні активи за теперішньою вартістю відтворення оцінюють у тому самому порядку, який використовується при оцінюванні вартості нематеріальних активів як складової цілісно­го майнового комплексу підприємства: у вигляді різниці між від­новною вартістю та проіндексованою сумою зносу. Норму зносу нематеріальних активів установлюють на підставі їх початкової вартості та визначеного терміну корисного використання або строку діяльності підприємства і затверджують розпорядницьким документом керівника підприємства. Цим методом оцінюють ва­ртість нематеріальних активів, які перебувають на балансі під­приємства.

Метод капіталізації доходів застосовують переважно для оці­нювання сумарної вартості нематеріальних активів, не відбитих у бухгалтерському балансі на дату оцінювання, і таких, на які не нараховується знос, наприклад на гудвіл. Згідно із цим методом вартість нематеріальних активів, не відбитих у бухгалтерському балансі, визначається як різниця між вартістю підприємства, ви­значеною за методом капіталізованої вартості, та балансовою ва­ртістю активів, які входять до складу цілісного майнового ком­плексу підприємства.

Важливою складовою роботи з оцінювання вартості майна підприємства є оцінювання машин, обладнання, устаткування, оборотних засобів. Ці об'єкти активів належать до групи рухомо­го майна підприємства. Рухоме майно — матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До ру­хомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є не­рухомістю. Оцінювання вартості рухомого майна складається з кількох етапів:

• ідентифікація об'єкта оцінювання;

• визначення мети та очікуваного способу використання оці­нки, а також умов, що обмежують її використання;

• дефініція відповідної вартості та опис умов, за яких вона є дійсною;

• збір, перевірка й узгодження всіх доступних даних, цю мо­жуть бути корисними для визначення вартості;

• визначення вартості об'єкта виходячи з принципу його ко­рисного використання.

Оцінюючи рухоме майно, слід керуватися такими вимогами:

• ураховувати можливості найефективнішого використання об'єкта;

• ідентифікувати адекватний ринок, що відповідає меті оці­нювання;

• ураховувати ринкові умови на момент оцінювання;

• ураховувати дані про попередні факти продажу об'єктів оці­нювання;

• використовувати всі загальновизнані методи оцінювання, застосування яких є фізично можливим і логічно не суперечить меті оцінювання.

Вартість рухомого майна оцінюють усіма визначеними вище методичними підходами до оцінювання вартості майна.

Звіт про оцінювання вартості майна

Та його рецензування

 

Результати проведеного оцінювання вартості майна підприємства оформлюються у вигляді звіту про оцінювання. Якщо об'єктом оцінювання є велике підприємство або значний за обсягом майновий комплекс, для ознайомлення замовників з ре­зультатами оцінювання може здійснюватися їх презентація, в якій відображаються найсуттєвіші позиції проведеної роботи з оцінювання вартості.

Звіт про експертне оцінювання та висновки щодо вартості майна підприємства затверджують особи, які є замовника­ми оцінювання. Звіт про оцінювання майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт у повній його формі має міс­тити:

— опис об'єкта оцінювання, який дає змогу його ідентифіку­вати;

— дату оцінювання та дату завершення складення звіту, а в разі потреби — строк дії звіту та висновку про вартість майна;

— мету проведення оцінювання та обґрунтування вибору від­повідної бази оцінювання;

— перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінювання;

— перелік обмежень щодо застосування результатів оціню­вання;

— виклад усіх припущень, у межах яких проводилося оціню­вання;

— опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінювання;

— висновки щодо аналізу існуючого використання та най­більш ефективного використання об'єкта оцінювання;

— виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за до­помогою яких підготовлено висновок про вартість майна;

— письмову заяву оцінювача про якість використаних вихід­них даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оціню­вання (у разі неможливості особистого огляду — відповідні по­яснення та обґрунтування застережень і припущень щодо вико­ристання результатів оцінювання), дотримання національних стан­дартів оцінювання майна та інших нормативно-правових актів під час його проведення, інші заяви, що є важливими для підтвер­дження достовірності та об'єктивності оцінювання майна і ви­сновку про його вартість;

— висновок про вартість майна;

— додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі по­треби — інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтвер­джують припущення та розрахунки.

Звіт про оцінювання майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінювання об'єкта на нову дату, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами.

У звіті про оцінювання майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежного оцінювання майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вар­тість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша Інформа­ція. У звіті про оцінювання майна, складеному у стислій формі з мстою доопрацювання (актуалізації) оцінювання на нову дату, повинні зазначатися:

— дата оцінювання та дата завершення складення звіту, а в ра­зі потреби — строк дії звіту та висновку про вартість майна від­повідно до вимог законодавства;

— мета проведення оцінювання та перелік обмежень щодо за­стосування його результатів;

— перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких про­водиться оцінювання;

— додаткові відомості про зібрані і використані під час до­опрацювання (актуалізації) оцінювання вихідні дані та інша Ін­формація про об'єкт оцінювання, які можуть вплинути на досто­вірність та об'єктивність оцінювання майна, проведеного на нову дату;

— висновки про існуюче та найбільш ефективне використання об'єкта оцінювання, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінювання;

—зміст використаних методичних підходів, методів та оціно­чних процедур, у разі потреби — з наведенням необхідних розра­хунків, а також змісту відповідних застережень і припущень;

— висновок про вартість майна;

— додатки з вихідними даними та іншою інформацією, що бу­ли використані в процесі проведення оцінювання.

Не дозволяється складення у стислій формі звіту про оціню­вання майна у разі проведення незалежного оцінювання цілісних майнових комплексів, часток (паїв, акцій) або повторного до­опрацювання (актуалізації) оцінювання майна.

Доопрацювання (актуалізація) оцінювання майна може здійс­нюватися у разі закінчення строку дії звіту про його оцінювання та висновку про вартість майна, установленого законодавством, або на вимогу замовника оцінювання, коли істотних змін в умо­вах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінювання, а та­кож у стані ринку подібного майна від дати оцінювання до дати, на яку передбачається його доопрацювання (актуалізація), не від­булося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінювання майна та складен­ня у стислій формі звіту про такс оцінювання здійснює оцінювач і суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінювання цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінювання майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінювання майна у стислій формі.

З метою доопрацювання (актуалізації) оцінювання майна із замовником укладається новий договір па виконання цієї роботи, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінювання майна.

Звіт про оцінювання майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінювання майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання. Документи та інші інформаційні мате­ріали, зібрані оцінювачами в процесі оцінювання майна, разом із звітом про оцінювання майна зберігаються в архіві суб'єкта оці­ночної діяльності — суб'єкта господарювання не менше ніж п'ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінювання майна.

У випадках, передбачених законодавством, здійснюється ре­цензування звіту про оцінювання майна (акта оцінювання май­на). Рецензування полягає у критичному розгляді та наданні ви­сновків щодо повноти, правильності виконання оцінювання та відповідності застосованих при цьому процедур вимогам норма­тивно-правових актів.

Рецензування звіту про оцінювання майна (акта оцінювання майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оціню­вання майна та його результати для прийняття рішень, у тому чи­слі на вимогу замовників (платників) оцінювання майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, як заінтересовані в неупередженому критичному розгляді оцінювання майна, а також з власної ініціативи суб'єкта оціночної діяльності.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оціню­вання майна (акта оцінювання майна). Рецензування звіту про оцінювання майна (акта оцінювання майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід відповідної практичної діяльності, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінювання майна, яка проводиться оцінювачами - чле­нами саморегулівної організації.

Рецензування звіту про оцінювання майна (акта оцінювання майна), якщо зазначене оцінювання погоджується, затверджу­ється або приймається органом державної влади чи органом мі­сцевого самоврядування, є обов'язковим. Якщо письмовим за­питом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінювання майна (акта оцінювання майна) установлюється ви­мога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється через проведення оцінювання майна. У цьому разі рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінювання майна в порядку, установленому відповідними нормативно-правовими актами.

Аналітичні вправи

 

Ситуація 1

 

Перед фінансистом стоїть завдання оцінити ринкову вартість підприємства, корпоративні права якого не мають обігу на ринку. На основі проведеного аналізу статистичної та ринко­вої інформації вдалося з'ясувати, що на фондовій біржі здійсню­ється торгівля корпоративними правами ряду підприємств, за ос­новними якісними та кількісними характеристиками схожих на об'єкт оцінювання. У результаті вивчення опублікованої в ЗМІ звітності підприємств-аналогів та Інформації, одержаної за ре­зультатами біржових торгів, вдалося підібрати такі показники для порівняння об'єкта оцінювання та підприємств-аналогів:

 

 

Коефіцієнт адаптації становить 20 %.

 

  Ситуація 2

 

Оцінити вартість підприємства методом дисконтування Cash-flow та EVA, якщо безризикова процентна ставка становить 9 %, середня ринкова премія за ризик — 6 %, а β-фактор — 2,5. Кре­дитори готові надавати позики в середньому за ставкою 18%.

Ставка податку на прибуток становить 25 %. Як зміниться вар­тість підприємства, якщо WАСС, зросте на 1 %? Для розрахунків використати інформацію, яка наведена в таблиці.

 

Ситуація З

 

Перед оцінювачем поставлене завдання оцінити вартість під­приємства усіма можливими методами, у тому числі швейцарсь­ким методом оцінювання. У розпорядженні оцінювача є така ін­формація про підприємство: