Тема: Населення і сучасна політична карта Африки.

Мета: Н: сформувати в учнів знання про кількість і динаміку, розміщення, расовий та етнічний склад населення Африки, загальні особливості держав материка; розкрити демографічні проблеми африканського континенту;

В: систематизувати знання учнів про становлення політичної карти Африки, колоніальне минуле, формувати цікавість до побуту і культури інших народів.

Р: Розвивати логічне мислення, поглибити навички учнів працювати з географічною картою.

Обладнання: політична карта Африки, карта населення світу, атласи, підручники, хрестоматії, ілюстративний матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: характеризувати загальні риси населення й становлення держав Африки; наводити приклади народів Африки, країн із різним рівнем розвитку; пояснювати особливості розміщення та расового складу населення Африки; розкривати демографічні проблеми материка.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бліц-опитування

1. Які природні зони сформувалися на території Африки?
2. У чому особливість їх розташування?
3. Які природні зони в Африці займають найбільші площі? Чому?
4. У яких природних зонах органічний світ найбагатший? Найбідніший?
5. Що вам відомо про пристосування організмів до умов пустельного клімату?
6. Які зміни в природних комплексах Африки відбулися у зв’язку з господарською діяльністю людини.

Запитання і завдання

1. Що таке антропогенний природний комплекс?
2. Які різновиди природоохоронних територій вам відомі?
3. На фізичній карті Африки знайдіть заповідники і національні парки, назвіть їх і вкажіть в яких природних зонах вони розташовані?
4. Які явища природи належать до стихійних лих?
5. Назвіть представників тваринного світу, що охороняються на заповідних територіях Африки.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План:

1. Історія і сучасність континенту
2. Населення
3. Політична карта

Ще в середині минулого століття на політичній карті Африки переважали колонії європейських держав: Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Німеччини, Іспанії, Італії.

Після Другої світової війни почався підйом національно-визвольної боротьби. Першими одержали незалежність кілька країн Північної Африки, серед яких Туніс, Марокко і Судан (Єгипет формально здобув незалежність у 1922 р.). Через кілька років — у 1960 р.— суверенними державами стають 14 колишніх коло­ній і підопічних територій Франції, а також Нігерія, Бельгійське Конго і Сомалі. Цей рік входить в історію як «Рік Африки». Поступово процес деколонізації охоплює весь «чорний континент», остання колонія — Намібія — стала незалежною в 1990 р.

Африка залишається найбільш економічно відсталим континентом. З 25 країн з найнижчим ВВП на душу населення 20 — країни Африки. Усі ці країни характеризуються дуже низьким рівнем розвитку економіки та швидким збільшенням населення, так, в Ерітреї, Сомалі, Бурунді, Буркіна-Фасо, Малі, Нігері природний приріст становить 3% і більше на рік.

Багато країн характеризуються нестабільною політичною ситуацією, що нерідко загострюється і набуває найтрагічнішої для населення і господарства країни форми — форми військового конфлікту.

Бідність зосереджена в «Чорній Африці» в основному між 20 градусом пн. ш. і 10 градусом пд. ш. (у тому числі природна зона Сахель, що характеризується прогресом спустелювання і періодичними катастрофічними посухами). Цей «пояс бідності» охоплює Ґвінею-Бісау, Сьєрра-Леоне, Малі, Буркіна-Фасо, Бенін, Республіку Конго, Нігерію, Нігер, Демократичну Республіку Конго, Танзанію, Бурунді, Кенію, Ефіопію, Ерітрею, Сомалі. Бідність характерна і для південно-східного «кута» Африки (включаючи острови біля узбережжя материка), тут знаходяться Замбія, Малаві, Мозамбік, Коморські острови та Мадагаскар.

Африка вирізняється значною строкатістю етнічного складу населення, тут нараховується понад 200 народів. Тому в регіоні переважають багатонаціональні держави. Найбільші народи (групи народів) — араби, банту, конґо, йоруба, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени.

Середня густота населення Африки — 28 чол/км². Більш заселеною є західна частина материка й окремі країни Центральної та Південної Африки, менша людність спостерігається в Північній Африці. Територіями з вищою концентрацією населення є прибережні райони, де зосереджені великі міста і великі плантації, серед яких середземноморські області Магриба, узбережжя Гвінейської затоки та прилеглі рівнини Нігерії.

Африка має найвищі показники природного приросту населення — 2,2% на рік. «Чемпіоном» є Ніґер, де цей показник сягає 3,6%; очікується, що протягом найближчих п'ятдесяти років населення цієї африканської країни збільшиться в 4,45 раза.

 

Водночас Африка посідає перше місце у світі за показником дитячої смертності, тут найнижча тривалість життя. Середній показник тривалості життя в Африці — 49 років. Це єдиний регіон, де середня тривалість життя нижча за середній показник у всьому світі (65 років). На континенті є істотні відмінності в показнику тривалості життя: більш благополучною є ситуація в Північній Африці — 66 років, лідери — Туніс і Лівія (73 роки). Найменше живуть у Східній і Центральній Африці — 43 роки, це приблизно півжиття японця чи шведа. Найнижче щодо очікуваної тривалості життя перебувають Замбія і Зімбабве — 32 і 33 роки відповідно. Це пов'язано зі СНІДом, оскільки названі країни розташовані в епіцентрі поширення цієї «чуми XX—XXI ст.». У коло «зачарованих СНІДом» держав залучено багато країн Африки, у першу чергу це стосується південної частини континенту (Свазіленд, Лесото, Ботсвана, а також Південна Африка).

Африка поступається іншим регіонам світу часткою міського населення, у містах тут проживає 38,7% африканців. Тільки Південна Африка подолала 50%-й рубіж частки міського населення (середній показник у цій частині Африки — 53,8%: від 17,9% у Лесото до 56,9% у Південній Африці). Буквально за крок до 50%-ї оцінки перебуває Північна Африка — 49,6%. Найменше процес урбанізації торкнувся Східної Африки, тут середній показник 26% (від 9,9% у Бурунді до 83,7% у Джібуті). Разом з тим за темпами росту міського населення Африка утримує світову першість.

Для економіки африканських країн характерне переважання сільського господарства, харчової, легкої (текстильної) та гірничодобувної промисловості. Там, де є лісові ресурси, розвиваються лісова і деревообробна галузі (початкові стадії переробки). Останніми роками дещо підвищується значення металургії, нафтопереробної і хімічної галузей, машинобудування й електроенергетики. Однак у цілому обробна промисловість розвинена слабко, за винятком Південної Африки й окремих районів Північної Африки.

У територіальній структурі господарства більш високим рівнем розвитку виділяються деякі території, як правило, це столиця, райони видобування і переробки мінеральних ресурсів, а також порти вивезення сировини й окремих видів сільськогосподарської продукції. Інші райони — це області з переважанням натурального і напівнатурального сільського господарства. Розвиток цієї галузі характеризується низькими темпами зростання, причому в деяких країнах вони відстають від темпів збільшення кількості населення. Провідна галузь сільського господарства — рослинництво, багато країн спеціалізуються на одній-двох культурах. Наприклад, Кот-д'Івуар і Гана спеціалізуються на какао-бобах і каві, Сенегал — на арахісі, Туніс — на оливках, Єгипет — на апельсинах і бавовні, Кенія — на сизалі, Танзанія — на сизалі та чаї. З продовольчих культур найбільше значення мають кассава (різновид маніоку), кукурудза, ямс. Тваринництво відіграє важливу роль тільки в тих районах, де можливості рослинництва обмежені через посушливий клімат. В основному вирощують зебу, овець, свиней і верблюдів, найбільше поголів'я худоби налічується в Ефіопії, Судані, Нігерії, Сомалі, Південній Африці. Більшість країн не можуть забезпечити своє населення необхідними продуктами харчування і змушені імпортувати їх, деякі одержують іноземну допомогу

ПІДСУМКИ УРОКУ

(узагальнююча бесіда)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

(Пар.26), підготувати повідомлення про одну із держав Африки, при доповіді користуватись таким планом:

 

План

1. Географічне положення
2. Природні умови і ресурси, їхній вплив на господарську діяльність населення.
3. Населення.
4. Галузі господарства країни, їхня спеціалізація.
5. Транспорт, міжнародні зв’язки.
6. Проблеми та перспективи розвитку країни.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________

 Урок 20