Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18 лютого 1997 р. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є власники транспортних засобів (підприємства, організації, установи).

Об΄єкт оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані (у складі).

Ставки податку з 1.01.2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см3 об΄єму двигуна, з 1квт потужності двигуна, з 1м довжини транспортного засобу.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані в ІІ півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок сплачується поквартально до 15 числа місяця наступного за звітним за період до наступного технічного огляду.

Звільняються від сплати податку підприємства автомобільного транспорту загального користування (перевезення пасажирів при умові законодавчо встановлених тарифів на оплату за проїзд), сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%.

Відповідальність: у разі зниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми; при відсутності обліку об΄єктів оподаткування або при веденні обліку з порушеннями встановленого порядку – стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Оплата штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже зменшує оподаткований прибуток і суму самого податку на прибуток. Таким чином, поряд з фіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію.

Податок на нерухоме майно.

Платниками податку на нерухоме майно є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають у власності нерухоме майно, що знаходиться на території України, а також громадяни, які постійно проживають в Україні та мають у власності особисте майно за її межами.

Об'єктом оподаткування є нерухоме майно, що перебуває у власності громадян: житлові будинки, квартири, дачні будинки, гаражі і т.д.

Нерухоме майно оподатковується за ставкою 0.5% його вартості.

Податок на нерухоме майно громадян зараховується до бюджетів відповідних Рад народних депутатів за місцезнаходженням об'єктів оподаткування.

 

Плата за воду

Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

 

· поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;

· підземні води (в тому числі мінеральні).

 

Водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержаного призначення, відносяться до ресурсів місцевого призначення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Платниками до бюджету плати за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачи, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:

 

· платежі за право користування ресурсами;

· платежі на охорону і відтворення ресурсів.

 

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі по відношенню до плати за їх використання в межах установлених лімітів. Зазначені платежі в межах установлених лімітів відносять на витрати виробництва, а за надлімітне використання - вилучаються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

9. Державне мито.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу

документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється:

 

· з позовних заяв;

· за вчинення ноторіальних дій;

· за реєстрацію актів громадського стану;

· за видавання документів на право виїзду за кордон;

· за видавання нового зразка паспорта громадянина України;

· за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

· за видавання дозволів направо полювання і рибальства;

· за операції з цінними паперами;

·за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах, крім валютних;

· за проведення аукціону;

· за дії, пов'язані з одерженням охоронних докумнетів.

 

Розрізняють ставки мита пропорційні та у фіксованих розмірах. Так, з заяв, за якими можна визначити ціну позову, мито справляється в процентах до ціни позову. Ставки мита становлять 1-80% суми договору або ціни позову. У всіх інших випадках, мито справляється в твердих сумах, які становлять відповідне співвідношення до мінімальної заробітної плати, від 3% до 6 ставок заробітної плати.

Державне мито справляється готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.

За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня в розмірі 0.2% за кожний день прострочення.

10. Місцеві податки і збори.

Особливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб΄єктів господарювання:

· по-перше, місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;

· по-друге, місцеві податки і збори суб΄єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

 

Органи місцевого самоврядування мають право:

· запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

· установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

· установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

До складу місцевих податків і зборів відносяться

місцеві податки:

· комунальний податок;

· податок на рекламу;

 

місцеві збори:

· за право використання місцевої символіки;

· за паркування автотранспорту;

· за видачу дозволу на розміщення об΄єктів торгівлі та сфери послуг;

·за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

· за право проведення кіно- і телезйомок;

· за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

 

Комунальний податок

Платниками податку є юридичні особи усіх форм власності, що перебувають на території України.

Об΄єктом оподаткування є вартість товарів (послуг), реалізованих суб΄єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки), а також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних в інших юридичних і фізичних осіб.

Ставку комунального податку встановлено від вартості реалізованих товарів без ПДВ.

Податок з реклами

Платниками податку є суб΄єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, представництва, постійні представництва неризидентів – замовники реклами, виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується під час оплати рекламних послуг з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, рекламних щитів, що друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об΄єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку диференційовано в залежності від місця розташування реклами, терміну надання рекламних послуг, товару, що рекламується.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Визначіть сутність податку. Які функції виконують податки?

2. Розкрийте класифікацію податків.

3. Що таке податкова система, її роль?

4. Назвіть принципи побудови податкової системи.

5. Назвіть прямі податки, що сплачують юридичні особи.

6. Назвіть непрямі податки, що сплачуються юридичними особами.

7. Назвіть податки, що сплачують фізичні особи.

8. Охарактеризуйте наступні податки:

· Податок на додану вартість.

· Акцизний збір.

· Податок на прибуток підприємств.

· Прибуткове оподаткування населення.

· Податок на промисел.

· Плата за ресурси.

· Державне мито.

· Місцеві податки і збори.

 

Література:

 

1. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.:1997, -с. 66-127, 159-164.

2. Дробозина Л.А. Финансы. - М.:1999, стр. 155-169

3. Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України. - К.:1997, -с. 85-123, 144-149.

4. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999, -с. 91-114.

5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. - К.: 1999, -с. 81-136.

6. Финанси. /Под ред. Ковалевой А.М. - М.: 1998, -с. 168-193.

 

 

T ема 5

 

БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ

 

 

Основні питання теми.

1. Бюджет як економічна та юридична категорії.

2. Бюджетний устрій і бюджетна система.

3. Поняття бюджетного процесу і його основні елементи.

 

 

1. Бюджет як економічна та юридична категорії.

Бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розгдядають з трьох сторін:

v як економічну категорію;

v як правову категорію;

v за матеріальним змістом.

 

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатограння її діяльність і забезпечується виконання її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету:

· на упрвління;

· на оборону;

· на економічну діяльність;

· на соціальний захист та соціальну сферу.

 

Державний бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і переозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

 

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов¢язана з рухом товарної маси.

Бюджет є важливим важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Крім того, органи державної влади й управління, що затверджують і виконують бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети адміністративно-територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій і субвенцій із загальнодержавних дохідних джерел.

В процесі свого розвитку, опрацьовані чотири принципи, яким повинен відповідати бюджет:

1) повнота бюджету (Під повнотою бюджету розуміють включення в бюджет повністю усіх доходів і видатків урядових органів. З точки зору повноти відрізняють бюджет бруто і бюджет нето. В бюджет бруто включають всі валові доходи держави і валові видатки, а в бюджет нето – тільки чисті доходи і видатки. Наприклад, видатки на державні підприємства включаються в бюджет бруто, а в бюджет нето відображаються тільки різниця між доходами і видатками);

2) єдність бюджету (Єдність бюджету міститься як в однообразному порядку складання бюджету, так і в єдиному бюджетному документі);

3) реальність (правдивість) бюджету (Реальність (правдивість) бюджету передбачає що всі суми доходів і видатків бюджету повинні бути обгрунтовані і вірні);

4) гласність бюджету (Гласність бюджету передбачає відкрите обговорення бюджету та затвердження його законодавчим органом держави).

Основні функції державного бюджету:

· перерозподіл національного доходу;

· державне регулювання та стимулювання економіки;

· фінансове забезпечення соціальної політики;

· контроль за створенням та використанням централізованого фонду грошових коштів.

 

Правова характеристика бюджету пов¢язана із його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану. Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджуються у формі закону.

Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною й фінансово забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характерезує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводяться фінансування видатків. У зв¢язку з цим необхідно чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання його коштів.

2. Бюджетний устрій і бюджетна система.

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв ¢ язок між її окремими ланками.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної республіки Крим та місцеві бюджети утворюють єдину бюджетну систему України.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

 

БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

Державний бюджет

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим

Місцеві бюджети

1-й рівень

Обласні

Міські міст державного підпорядкування

2-й рівень

Районні

Міські Міст обласного підпорядкування з районним поділом

Бюджети міст обласного підпорядкування без районного поділу

3-й рівень

Бюджети міст районного підпорядкування

Бюджети селищ

Бюджети сіл

Бюджети районів у містах

Рис. 5.2.1. Структура бюджетної системи України.

Основи бюджетного устрою:

v встановлення принципів побудови бюджетної системи;

v виділення видів бюджетів;

v розмежування доходів і видатків між ланками бюдженої системи;

v організація взаємовідносин між бюджетами.

 

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни і встановлюються за двома напрямами. Перший характеризує структурну побудову бюджету, другий - взаємозв΄язок різних його ланок.

Можливі три підходи до структурної побудови бюджету:

· створення єдиного для всієї країни бюджету;

· створення регіональних бюджетів;

· поєднання централізованих і децентралізованих ланок.

 

Нині в усьому світі за основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби.

Взаємозв΄язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

 

· Єдності всіх бюджетів. Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною доходною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне – керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

· Автономності кожного бюджету. Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно обособленою і самр=остійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною доходною базою. Кожний бюджет складається і затверджується відповідними органами влади обособлено і самостійно.

Виділення видів бюджетів засновується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Встановлено два основних види бюджетів: центральні та місцеві. В Україні центральним є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні – області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяються на дві групи: централізовані (обласні, районні, міські) і бюджети базового рівня (сіл, селищ, міст, міських районів).

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Розмежування доходів може проводитись на основі двох методів. Перший – закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і ркгулюючі.

Розмежування видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою) за місцем знаходження об΄єкта фінансування); розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого відноситься орган управління, якому підпорядкований даний об΄єкт фінансування).

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм.

 

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на:

· вертикальні – між бюджетами різних рівнів;

· горизонтальні – між бюджетами одного рівня.

(В Україні тільки вертикальні).

 

Види взаємовідносин:

· регламентовані законодавчими та інструктивними документами;

· договірні – на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

 

За формами взаємовідносин:

· субсидіювання – виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня:

· субсидії;

· дотації;

· субвенції.

· вилучення коштів – передача коштів з бюджетів нижчого рівня бюджетам вищого рівня;

· взаємні розрахунки – передача коштів з одного бюджету до іншого у зв΄язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету;

· бюджетні позички – тимчасова передача коштів з одного бюджету до іншого у зв΄язку з виникненням тимчасового касового розриву – незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів.

	3. Поняття бюджетного процесу і його основні елементи.

Бюджетний процес – це організація і порядок складання, розгляду затвердження і виконання бюджету.

Як правило, державний бюджет складається на один рік. Однак бюджет може складатися і на більш довший період. Строк, на який складається бюджет називається бюджетним періодом. Бюджетний період не завжди співпадає з календарним роком.

Бюджетний процес починається з аналізу даних по виконанню Державного та місцевих бюджетів за попередні роки, з виявлення тенденцій у виконанні доходної і видаткової частини бюджету. Детально аналізуються надходження по окремих податках, визначаються збільшення чи зменьшення доходів по кожному виду податків, їх вплив на виконання доходів бюджетів різних ланок бюджетної системи. Аналогічно аналізується виконання видаткової чпстини як Державного, так і місцевих бюджетів.

Бюджетний процес складається з наступних сатин:

 

v бюджетне планування;

v виконання бюджету;

v складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

 

Бюджетне планування включає:

1) складання проекту бюджету:

· направлення Верховною Радою Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

· розробка Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту бюджету;

· доведення прогнозних показників проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади;

· узгодження показників прогнозного проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та інших органів;

· розробка Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту зведеного та Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів;

· розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

· розгляд проекту Закону про Державний бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради;

2) розгляд проекту бюджету:

· розгляд проекту Закону про Державний бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради, яка затверджує:

· граничний розмір дефіциту Державного бюджету та джерела його покриття;

· суми доходів Державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

· суми видатків Державного бюджету щодо кожного розпорядника коштів відповідно до бюджетної класифікації;

· суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регульованих доходів до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

· розмір оборотної касової готівки Державного бюжету;

· доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

· обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

3) затвердження:

· прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про Державний бюджет:

· затвердити Закон про Державний бюджет України;

· схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання;

· відхілити і направити на переробку.

 

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і казначейством. Виконання бюджету здійснюється після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видітків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.

Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською. При банківській рахунки бюджету відкриваються в установах банківської системи. При казначейській створюється спеціальна структура – казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки.

 

Складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету є завершальною ланкою бюджетного процесу. Звіт про виконання Державного бюджету складає Міністерство фінансів України, а по нижчих бюджетах – відповідні фінансові органи. До звіту про виконання Державного бюджету України та інших бюджетів в обов΄язковому порядку додається пояснювальна записка щодо всіх відхилень від затвердженого бюджету як по доходах, так і видатках.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Визначте сутність бюджету як економічної, правової категорії та за матеріальним змістом.

2. Вкажіть основні принципи, яким повинен відповідати бюджет.

3. Визначіть основні функції бюджету.

4. Визначте поняття бюджетного устрою і бюджетної системи.

5. Вкажіть основні принципи бюджетного устрою.

6. Які виділяють види бюджетів?

7. Як розподіляються доходи і видатки між ланками бюджетної системи?

8. Що ви розумієте під організацією взаємовідносин між бюджетами?

9. Охарактеризуйте основні етапи бюджетного процесу.

 

Література:

6. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 28-48.

7. Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. -К.: Наукова думка, 1997, -с. 20-43.

8. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999, -с. 83-90.

9. Сабанти Б.М. Теория финансов. –М.: Менеджер, 1998, -с. 86-101.

10. Финансы / Под ред. Дробозиной Л.А., М.:Финансы, 1999, -с. 109-128.

 

 

Тема 6