Зовнішньоекономічних відносин

 

 

Основні питання теми.

1. Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин.

2. Валютний курс.

3. Валютні ринки.

	1. Поняття фінансового механізму зовнішньо-економічних відносин.

Сучасному періоду світової економіки притаманний широкий розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції як прояви об'єктивних        тенденцій       подальшої

інтернаціоналізаціїї виробничих  сил та виробничих відносин на осонові поглибшення міжнародного розподілу праці, господарських та науково-технічних зв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція - форма інтернаціоналізації господарського життя, яке передбачає взаємопристасування, поширення економічної та виробничої співпраці, зближення окремих національних господарств та проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

Важлива роль для здійснення інтеграції України у світове господарство відводиться фінансам як економічному інструменту господарювання. Знячення фінансів для розвитку міжнародних зв'язків можна розглядати:

· з точки зору інтересів національного господарства - здійснення умов для повноправного включення національного господарства в світову економіку, тобто визначення джерел і мобілізація необхідних фінансових ресурсів для фінансування різноманітних напрямків міжнародної співпраці, стимулювання розвитку кожного виду міжнародних відносин та безпосередніх учасників цих відносин. Також за допомогою фінансів при здійсненні зовнішньоторгівельної діяльності стимулюється імпорт тих товарів, видатки виробництва яких в країні вище у порівнянні з іншими державами, та експорт товарів, національні видатки виробництва яких відносно нижче. Також створюються умови для використання передового іноземного досвіду з метою прискорення науково-технічного прогресу шляхом придбання нових машин, устаткувння, обладнання, ліцензій на винахідництво, технологічні процеси, нову продукцію і т.п;

· з точки зору участі в регулюванні міжнародних інтеграційних процесах: участь України в регулюванні міжнародних інтеграційних процесах визначається роботою в міжнародних організаціях і фондах, що передбачає внесення відповідних внесків в статутні капітали і бюджети цих організацій. Джерелом внесків є валютні та інші фінансові фонди і ресурси господарюючих суб'єктів, які приймають участь в процесі регулювання. Кошти міжнародних організацій акумулюються у відповідні фонди і розподіляются на цільові програми по напрямкам діяльності.Виражають інтереси України в області зовнішньоекономічних зв'язків і торгівельні представництва України за кордоном. Вони сприяють виконанню укладених міжнародних угод, здійснюють діяльність, направлену на вдосконалення експортно-імпортних операцій, підвищують ефективність торгівельно-економічних зв'язків, розвивають нові форми співпраці.

2. Валютний курс.

Україна все більше включається в світе господарство. Вона стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ), 

групи Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Европейського банку реконструкції та розвитку. У зв'язку з цим важлива роль належить валютно-фінансовому механізму зовнішьоекономічних зв'язків та формі організації міжнародних валютних відносин, закріпленої міждержавними відносинами.

В сучасних умовах золото виконує функції світових грошей опосередковано - через операції на ринках золота, де на золото можна придбати необхідні валюти і відповідні товари. Золото відіграє роль страхового фонду держави і приватних осіб.

Крім доларів США та інших вільно конвертованих валют в якості світових грошей використовується СДР (SDR - Special Drawing Rigts, спеціалізовні права позичання - міжнародний платіжний засіб, створений МВФ в 70-х роках) та євро - грошова одиниця, яка використовується країнами Європейського Союзу.

 

Валютний курс - важливий елемент валютної системи. Це вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн або в міжнародних валютних одиницях (СДР, євро).

Валютні курси співставляються по інтернаціональним вартостям визначеної кількості товарів і послуг.

Валютні курси формуються на світовому валютному ринку в залежності від попиту та пропозиції, які визначаються багатьма факторами. Перш за все положення валюти будь-якої країни залежить від стану її економіки. Також він залежить від темпів інфляції в різних країнах, темпів росту продуктивності праці та її співвідношенням між країнами, темпів росту ВНП, місця і ролі країни в світовій торгівлі. Саме ці фундаментальні фактори перш за все визначають курс валюти тієї чи іншої країни.

Безпосередньо на курс валюти впливають стан її платіжного баланса, різниця в процентних ставках на грошових ринках різних країн, ступінь використання даної валюти на євроринку та в міжнародних розрахунках, довіра до валюти країни та інші фактори.

Визначення валютних курсів називають котируванням. Повне котирування означає, що встановлюється курс покупця (сторона bid) і продавця (сторона offer). Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця для того, хто здійснює котирування, є джерелом прибутку.

Розрізняють пряме і зворотнє котирування. У разі прямого котирування зазначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця (10, 100, 1000 од.) іноземної валюти; у разі зворотнього котирування - навпаки.

При визначені та записі валютних курсів розрізняють валюту котирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою - валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю.

Валютний курс виконує певні функції на грошовому ринку, головними з яких є:

· сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

· сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

· порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;

· порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

· перерозподіл національного прибутку між окремими країнами;

· інтернаціоналізація господарських зв'язків тощо.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Вона визначається вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Співідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності - РРР.

У спрощеному вигляді паритет купівельної спроможності можна відобразити формулою

 

Цв = Кп * Цз

 

Цв - ціна за одиницю певного товару на внутрішньому ринку;

Кп - поточний валютний курс грошових одиниць двох країн, товари яких порівнюються;

Цз - ціна за одиницю того самого товару на зовнішньому ринку.

 

Залежно від номенклатури товарів, які беруться для розрахунку, РРР може бути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) та загальним (за валовим національним продуктом).

У міжнародній практиці використовують фіксовані та плаваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне поєднання. Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують органи державного валютного контролю. Під плаваючими обмінними (валютними) курсами розуміють такі курси, рівні яких визначаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від стану платіжного балансу країни, співідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіційних валютних інтервенцій тощо.

3. Валютні ринки.

Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин щодо здійснення операцій з купівлі-продажу

іноземної валюти, інших валютних цінностей, цінних паперів у іноземній валюті та руху іноземних капіталів.

З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій.

Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франкфурта-на-Майні, Парижи, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.

Головними функціями валютного ринку є:

· реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

· сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;

· визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

· своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

· регулювання валютних курсів;

· жеджування валютних ризиків;

· диверсифікація валютних резервів;

· одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Розрізняють такі види ринків:

1. Регіональні ринки: європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майні), північноамереканський (Нью-Йорк), азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг).

2. Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами. Розвиненість національного валютного ринку залежить від стану фінансово-кредитної системи країни, рівня її інтеграції у світову економіку, системи валютного регулювання та інших чинників.

3. Ринки за видами валютних операцій: ф'ючерсні, опціонні, форвардні, депозитні тощо.

4. Спеціальни ринки: відсоткових ставок на іноземні валюти, конверсійних операцій, окремих міжнародних розрахункових одиниць тощо.

Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки.

Біржовий ринок представляють валютні біржі. Функції біржового ринку полягають у визначенні попиту та пропозиції валюти, встановленні валютних курсів, прогнозі їх динаміки, визначенні довідкових курсів валют, а також у формуванні певної стратегії та тактики центрального банку країни відносно фінансово-кредитної політики та системи валютного регулювання.

Позабіржовий ринок (міжбанківський) представляють банки, фінансові установи, підприємства та організації. Діяльність позабіржового ринку безпосередньо пов'язана із здійсненням валютних операцій. На нього припадає близько 90% обороту іноземної валюти, однак роль валютних бірж, з огляду на їх функції, була і залишається в майбутньому досить важливою.

Специфічними рисами сучасного міжнародного валютного ринку є:

· посилення інтернаціоналізації, пов'язане з поглибленням господарських зв'язктв, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

· високий динамізм здійснення валютних операцій;

· наявність уніфікованих, а в більшості випадків стандартизованих методів організації торгівлі та укладення валютних контрактів;

· підвищення в структурі обороту частки спекулятивних угод і відповідно зниження частки комерційних валютних операцій;

· використання спеціальних телегрфних агенств (Рейтер, Блумберг), системи міжнародних розрахунків СВІФТ і створення електроної системи "Рейтер-дилінг";

· широке застосування міжнародних розрахункових одиниць;

· інтенсивний розвиток ринку євровалют;

· лібералізація національних валютних законодавств і зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте значення фінансів у розвитку міжнародних зв΄язків з точки зору інтересів національного господарства.

2. Розкрийте значення фінансів у розвитку міжнародних зв΄язків з точки зору участі України в регулюванні міжнародних інтеграційних процесів.

3. Визначте поняття валютного курсу.

4. Які види валютного курсу ви знаєте?

5. Які функції виконує валютний курс на грошовому ринку?

6. Що таке котирування?

7. Які види котирування ви знаєте?

8. Що таке валютний ринок?

9. Розкрийте класифікацію валютних ринків.

10.  Які функції виконує біржовий та позабіржовий валютні ринки?

Література:

 

1. Теория финансов: Учебное пособие /Н.Е. Заяц - Мн.: 1998, стр. 331-364.

2. Финансы /Под ред. Дробозиной Л.А. - М.: 1999, стр. 486-511.

3. В.А. Ющенко, В.І.Міщенко Валютне регулювання. - К.: 1999, стор.15-120.

 

Література:

 

1. Конституція України. - К.:Феміна, 1996.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1997.

3. Бровкова Е.Г. Финансово-кредитная система государства. - К.:Сирин, 1997.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України.- К.: Вища школа, 1997.

5. Финансы /Под ред. Дробозиной Л.А. - М.:Банки и биржи, 1999.

6. Финансы, денежное обращение и кредит / Под ред. Дробозиной Л.А. - М.: Изд. объед.  ЮНИТИ, 1997.

7. Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. - К.:Наукова думка, 1997.

8. Теория финансов / Под ред. Заяц Н.Е., М.:Вышейшая школа, 1998.

9. Финансы / Под ред. Ковалевой А.М., М.:Финансы и статистика, 1998.

10. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. - К.:1993.

11. Финансы / Под ред. Радионовой В.М., М.: Финансы и статистика, 1994.

12. Сало І.В. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. -К.:Наукова думка, 1995.

13. Собанті Б.М. Теорія фінансів. - М.:Менеджер, 1998.

14. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.:"Либідь", 1993.

15. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес. -К: Либідь, 1992.

16. Государственные финансы: Учебное пособие / Под ред. Федосова В.М., Огородника С.Я., Суторминой В.Н. - К.:Лыбидь, 1991.

17. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999.

18. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 1999.

19. Періодичний друк: Урядовий кур'єр, Финанси України, Вісник НБУ, Економіка України, Фінансова консультація, Фінансова консультація.