Суть фінансів, їх функції та роль

ВСТУП

В Україні йде корінна зміна колишнього механізму управління економікою, його зміна ринковими методами господарювання, які доповнюються державним регулювання. Рішучу роль як в самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграють фінанси. Фінанси - це складова частина ринкових відносин і водночас головний інструмент реалізації державної політики. Сьогодні як ніколи важливо знати природу фінансів, глибоко розуміти особливості їх функціонування, бачити засоби і методи найбільш повного використання фінансів з метою ефективного розвитку економіки.

Дисципліна «Фінанси» є складовою частиною дисциплін соціально-економічного циклу і передбачає засвоєння теоретичних знань в області функціонування фінансового механізму, принципів організації фінансів у різних сферах діяльності, основ формування і використання цільових грошових фондів, можливих напрямків удосконалення фінансів при зміні економічних і соціальних умов розвитку суспліства, впливу фінансів на суспільний прогрес. Ці знання необхідні майбутньому спеціалісту, щоб об¢єктивно оцінювати економічні процеси, які відбуваються в суспільстві, розуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин та їх особливості у сфері держаних фінансів, міжнародних фінансів і фінансів господарських одиниць, а також, щоб уміти розробляти й вирішувати питання теорії і практики розбудови фінансової політики держави.

Таким чином, головною задачею дисципліни «Фінанси» є розкриття фінансів як багатогранної, об¢єктивної економічної категорії, яка притаманна сучасним системам господарювання і широко використовується державою для збільшення ефективності росту суспільного виробництва.

Тема 1

 

Специфічні ознаки фінансів.

· обмінно-розподільчий характер;

· рух вартості від одного суб΄єкта до іншого;

· грошова форма відносин;

· формування доходів і здійснення видатків;

· еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

 

Таким чином, виходячи з цих ознак можна сформулювати загальне визначення фінансів:

 

Фінанси – це сукупність економічних відносин, пов΄язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнбого продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства.

Які ж передумови виникнення фінансів? Чому вони виникли лише в середні століття, адже людство задовго до цього мало гроші, товарно-грошові відносини, державний устрій.

Фінанси і ціна.

Вихідним моментом появи фінансових відносин виступає процес первинного розподілу вартості на складові елементи (с,v,m), де с - фонд відтворення використанних засобів виробництва, v - необхідний продукт, m - додатковий продукт, а також створення різноманітних грошових доходів і накопичень. Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту отримує грошове вираження і стає об'єктом розподілу, є ціна. Але вона не може забезпечити ні розподілу по суб'єктам власності, ні функціонального обосіблення різних частин вартості.

Фінанси і заробітна плата.

В розподілі вартості суспільного продукту приймає участь й така економічна категорія, як заробітна плата. Ця форма розподілу (заробітна плата) обумовлена необхідністю формування доходів конкретних робітників. Як економічна категорія заробітна плата виражає вартісні взаємовідносини, які виникають в процесі розподілу знов створеної вартості шляхом формування особистих доходів, які надходять робітникам в залежності від кількості та якості витраченої їми праці.

Заробітна плата стоїть в одному ряду з фінансами, має однакову з фінансами економічну основу, але водночас між цими категоріями є певні відмінності:

 

· сфера дії заробітної плати вужче, ніж у фінансів. За допомогою фінансів розподіляється і перерозподіляється весь валовий внутрішній продукт, а за допомогою заробітної плати розподіляється необхідний продукт і частково доданий;

· розподільчі відносини, які складають заробітну плату, матеріалізуються у грошові кошти, які надходять в особисте користування окремих громадян та використовуються на задоволення особистих потреб громадян; між тим фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання і держави та мають призначення задовольняти різноманітні суспільні потреби;

· функціонування заробітної плати - це двосторонній процес руху вартості, тому що вона є компенсацією трудових зусиль робітників і повинна знаходитсь в тісному зв'язку із кількістю та якістю витраченої праці. Використання ж фінансових ресурсів передбачає, перш за все, авансування коштів на різноманітні цілі (в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), тобто односторонній рух коштів;

 

Фінанси і заробітна плата тісно пов'язані між собою, що призводить до їх взаємодії в процесі вартісного розподілу. З одного боку, фінанси "допомагають" заробітній платі формувати фонд оплати праці, відділяя його від інших грошових фондів підприємства, а з другого боку - заробітна плата, нарахування якої у часі не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів підприємства. (Таким чином, заборгованість по заробітній платі - це фінансовий ресурс, але не тому, що сама заробітна плата відноситься до фінансів, а тому, що нарахована заробітна плата не одразу попадає в руки її володаря).

Фінанси і заробітна плата повинні мати  комплексне використання. Але до недавнього часу цей взаємозв'зок порушувався. Заробітна плата виплачувалася без належного обліку кількості і якості праці, широке розповсюдження отримав урівнювальний підхід в оплаті праці, в цілому рівень заробітної плати був низьким і держава компенсувала громадянам більшісь видатків із загальнодержавних фондів грошових коштів.

Фінанси і кредит.

В вартісному розподілі також приймає участь кредит. Фінансам і кредиту притаманні загальні риси, які говорять про їх близкість, рідство економічної природи:

 

· основою функціонування і фінансів і кредиту є товарно-грошові відносини;

· фінанси і кредит виражають рух вартості в її грошовій формі;

· в фінансових і кредитних відносинах гроші використовуються в якості засоба обігу або засоба платежу;

· за допомогою фінансів і кредиту формуються і використовуються фонди грошових коштів держави та суб'єктів господарювання;

· в кругообігу фондів підприємства немає різниці між "власними" і "кредитними" грішми.

 

Але, на ряду з цим, характер функціонування фінансів і кредиту значно відрізняється: кредит, на відміну від фінансів функціонує на основі поверненості - будь-яка позика обов'язково повинна бути повернена кредитору після закінчення встановленого договором строку. Поверненість - найважливіша ознака кредиту.

Фінанси і кредит мають також багато інших відмін:

 

· кредитний перерозподіл пов'язаний з рухом коштів між суб'єктами розподільчого процесу; фінансовий - здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них - по цільовому призначенню;

· кредитні ресурси формуються в процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, органів державної влади, громадян; фінансові складаються з доходів та накопичень, які створюються на стадії вартісного розподілу;

· кредитні ресурси надаються на певний строк на умовах поверненості і платності; фінансові - безкоштовно і без оговорення умов їх повернення;

· на відміну від фінансів кредит має більш тісний зв'язок з грошовим обігом: з його допомогою задовольняються потреби суб'єктів господарювання в платіжних коштах, необхідніх для обігу, відбувається регулювання грошових коштів, які знаходяться в обігу.

 

Тісний взаємозв'язок і взаємодія фінансів і кредиту дуже ярко проявляються в їх комплексному використанні: якщо у підприємства не вистачає фінансових ресурсів для нормального функціонування виробничого процесу, воно використовує банківські кредити. Тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств та господарюючих організацій знаходяться на рахунках в банках, що дозволяє раціонально використовувати їх у якості кредитних коштів для задоволення потреб рорзширеного відтворення. Таким чином функціонування фінансів сприяє створенню і росту кредитних ресурсів, а функціонування кредиту, в свою чергу, дозволяє формувати фінансові ресурси у розпорядження суб'єктів господарювання і держави.

4. Поняття фінансової системи. Фінансова система Україні.

Ми з'ясували, що фінанси виражають грошові відносини. Ці грошові відносини якісно однорідні, але всеж таки вони різняться між собою. Справа в тому, що кожна держава має

декілька сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої специфічні особливості, які проявляються перш за все у формах і методах мобілізації і використання фінансових ресурсів. Наприклад, у підприємств сфери матеріального виробництва, фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, виручки від продажу цінних паперів та інше. А державний бюджет країни створюється в основному за рахунок податків підприємств і населення. Неоднакові і канали використання фінансових ресурсів у підприємств і державного бюджету.

Таким чином, можна зробити висновок, що кожна сфера фінансових відносин є самостійною ланкою фінансової системи. Однакож всі ці ланки тісно пов'зані між собою і складають єдину фінансову систему.

 

Фінансова система - це сукупність обособлених, але взаємопов'язаних сфер фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об΄єктивну сукупність фінансових відносин. Вона складається зі сфер і ланок. Фінансова система України складається із чотирьох сфер (рис. 1.4.1.).

 

 

Фінансова система України

Фінанси суб΄єктів господарювання (мікрорівень)

Державні фінанси (макрорі-вень)

Міжнародні фінанси (рівень світового господарства)

Фінансовий ринок (забезпечую-ча сфера)

Страхування		Бюджет держави
		Фонди цільового призначення
		Державний кредит
		Фінанси державного сектора

 

Рис. 1.4.1. Внутрішня побудова фінансової системи України.

Фінанси суб΄єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об΄єктом фінансових відносин.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи – внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв΄язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Фінанси суб΄єктів господарюванняскладаються із двох підсфер: фінансів підприємств матеріального виробництва і фінансів установ і організацій невиробничої сфери, рис. 1.4.2 та рис. 1.4.3. В свою чергу кожна з цих підсфер поділяється на окремі ланки.

 

Фінанси підприємств матеріального виробництва

Фінанси промисловості

Фінанси  будівництва

Фінанси зв ¢ язку

Фінанси інших галузей

 

Фінанcи сільського господарства

Фінанси транспорту

Фінанси торгівлі

 

Рис. 1.4.2. Структура фінансів підприємств

матеріального виробництва.

 

 

Фінанси невиробничої сфери

Фінанси культури й мистецтва

Фінанси освіти

Фінанси комерцій-них, страхових, кре-дитних та ін. установ

Фінанси науки

Фінанси пасажирського трансту

Фінанси охорони здоров ¢ я

Фінанси суспільних організацій

Фінанси комунального господарства

Фінанси оборони країни

Рис. 1.4.3. Структура фінансів невиробничої сфери.

 

Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб΄єктів господарювання і державними фінансами.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси вклучають централізовані ланки – бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб΄єктів господарювання у державному секторі.

Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів держави та їх виділення. Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення. Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог.

Державні фінанси складаються з чотирьох наступних ланок:

· Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансовго забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної.

· Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них виділяють такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, в Украіні існував Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Цільові фонди виникли за довго до появи державного бюджету. Спочатку вони мали вигляд спеціальних фондів і особих рахунків. Справа в тому, що з розширенням своєї діяльності державі були потрібні все нові і нові видатки. Кошти для покриття цих видатків ценралізувалися в особих фондах і мали спеціальне призначення. Вони носили, як правило, терміновий характер. Коли держава виконувала заходи за для яких були призначені ці цільові фонди, вони завершували своє існування. Тому кількість цих фондів постійно змінювалась: одні виникали, інші анульовувались. В цілому наблюдалась тенденція до росту кількості і об'єму цільових фондів. Велика кількість цих фондів створювала певні незручності (в одних фондах був надлишок коштів, в інших недолік), вони тягли за собою додаткові видатки для управління ними. Тому, на підставі об'єднання більшості фондів був створений державний бюджет, який після розгляду і затвердження парламентом, набирав силу закону. Виникає питання, чому всеж-таки залишилася певна кількість цільових фондів, які існують окремо від держаного бюджету? Основна причина існуванн цих фондів полягає в тому, що будучи автономними від бюджету, ці фонди призначаються для рішення найважливіших задач держави, які потребуюють особої уваги. Саме існування позабюджетних цільових фонді із строго цільовим використанням коштів забезпечує найбільш ефективнй державний контроль.

· Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані з допомогою держаного кредиту кошти спрямовуються переважно на покриття бюджетного дефіциту.

· Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб΄єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб΄єктів господарювання, так і держави.

Фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі продажу фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді проценту.

5. Фінансові ресурси.

Фінансові ресурси - це фонди грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні держави, господарюючих суб'єктів і населення, які створюються в процесі

Розподілу і перерозподілу частини вартості внутрішнього прордукту (ВВП), головним чином чистого доходу в грошовій формі, і призначені для забезпечення розширеного відтворювання та задоволення загальнодержавних потреб.

 

Чистий прибуток у складі валового внутрішнього продукту (ВВП) є основним джерелом формування фінансових ресурсів. Виходячи з розподілу і перерозподілу частки ВВП, створюються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.

Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні господарюючих суб'єктів (підприємств, об'єднань, організацій), тобто формуються на мікрорівні і використовуються на витрати по розширенню виробництва (на розширене відтворення), а саме:

· нові капітальні вкладення;

· збільшення оборотних коштів;

· фінансування науково-технічного прогресу;

· проведення заходів по охороні здоров'я і так далі.

 

Розподільча функція.

Фінанси - це інструмент вартісного розподілу; їх специфічне суспільне призначення - це розподіл та перерозподіл вартості валового продукту, яка виражена в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямками цільового використування. Тому перш за все сутність фінансів, як особої сфери розподільчих відносин проявляється за допомогою розподільчої функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (в грошовій формі), а також частина національного багатства (прийнявша грошову форму).

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи, які приймають участь в відтворювальному процесі, в розпорядження яких формуються фонди цільового призначення (держава, підприємства, організації, установи, громадяне).

За допомогою розподільчої функції здійснюється віттворення вартості використаних засобів виробництва та створення доходів в різноманітних формах; вона допомагає підприємствам сформувати фонди цільового призначення, необхідні для задоволення потреб розвиваючогося виробництва і матеріального стимулювання працюючих; на підставі даної функції забеспечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси для утримання і розвитку невиробничої сфери, здійснюється внутрігалузевий, міжгалузевий та міжтеріторіальний перерозподіл національного доходу.

 

Контрольна функція.

Розподільча функція, не дивлючись на її багатогранність, не відображає повністюю сутність фінансів, не розкриває всіх якостей фінансів. Справа в тому, що фінанси пов'язані із рухом вартості суспільного продукту, вираженій в грошовій формі, володіють якістю кількісно (через фінансові ресурси і фонди) відображати відтворювальний процес в цілому та різноманітні його фази. Завдяки цій якості фінанси здатні "сигналізувати" про те, як складаються пропорції розподіляємого суспільного продукту, чи забезпечується неперервність відтворювального процесу, чи своєчасно і в повній мірі формуються фонди цільового призначення. Здатність фінансів кількісно відображати хід відтворювального процесу, "повідомлюючи" про недоліки і відхилення, дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції, які склалися в суспільстві. Ця здатність проявляється через другу функцію фінансів - контрольну.

Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів. Оскільки фінанси проходять крізь усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, всі рівні господарювання, вони виступають універсальним інструментом контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом та обігом сукупного суспільного продукту. Завдяки контрольній функції, її "сигналам" суспільство знає про те, як складаються пропорції в розподілі грошових коштів, на скількі своєчасно фінансові ресурси надходять в розпорядження різних суб'єктів господарювання, чи економно та ефективно вони використовуються.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона міститься в фінансових показниках, які знаходяться в бухгалтерських, статистичних, оперативних звітах. Фінансові показники - це різновид вартісних показників, їх особливість - в комплексному характері відображання різних сторін господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств та оцінити результати господарської діяльності; на їх підставі приймаються міри, направлені на усування виявлених негативних моментів. Важливе значення має достовірнісь цієї інформації, тому що тільки на умовах достовірної інформації, яка відповідає реальному положенню справ в народному господарстві, можуть прийматися обгрунтовані рішення, направлені на зміну (коректировку, уточнення) ходу відтворювального процесу.

Розподільча та контрольна функції - це дві сторони одного й тогож економічного процесу. Тільки в їх єдності і тісній взаємодії фінанси можуть проявити себе в якості категорії вартісного розподілу.

 

Не дивлючись на тривалу історію існування фінансів, як наукового поняття, їх сутність поки що до кінця не розкрито. З цього приводу виникає ряд дискусійних питань, до яких відноситься і питання про функції фінансів.

Більшість економістів вважають, що фінанси виконуюють дві функції: розподільчу і контрольну. Але в літературі можна зустріти крім цих ще й інші функції: виробничу, стимулюючу, регулюючу. Це пов'язано з тим, що часто плутають, або не відрізняють поняття функціїї від поняття ролі. Функція - це засіб вираження сутності, яка притаманна тільки цій категорії. А роль - це конкретні результати, які ми маємо завдяки використанню цих функцій та їх поширеному впливанюю на об'єкти, не всі з яких відносяться до меж економічних відносин цієї категорії. Дійсно, фінанси грають дуже важливу роль, з їх допомогою можна стимулювати ефективне використання факторів виробництва, регулювати вартісні пропорції, забезпечувати умови для проведення режиму економії. Але все це буде роллю фінансів у вартісному розподілі суспільного продукту.

Деякі економісти вважають, що існують три функції фінансів: формування грошових фондів, використання грошових фондів та контрольна. Тобто вони розділяють розподільчу функцію на дві самостійні функції. Виходить, що формування грошових фондів є самоціллю і ця функція може існувати незалежно від інших функцій. Тоді виникає питання, а навіщо формувати ці грошові фонди? З іншого боку, якщо використання грошових фондів - це теж окрема функція, виникає питання, чи можна витрачате те, що не забезпечено доходом? Тому ми бачимо, що процес формування і використання фондів грошових коштів - це єдиний процес і не можна штучно розділяти його.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Сформулюйте визначення фінансів. Вкажіть на спеціальні ознаки фінансів.

2. Які економічні категорії приймають участь у розподілі суспільного продукту разом із фінансами? Вкажіть на їх спільні риси та відмінності.

3. Розкрийте структуру фінансової системи України, визначіть необхідність та значення кожної сфери фінансових відносин.

4. Розкрийте необхідність утворення позабюджетних цільовихї фондів.

5. Охарактеризуйте сутність централізованих фінансових ресурсів, визначіть джерела їх формування.

6. Охарактеризуйте децентралізовані фінансові ресурси, визначіть джерела їх формування.

7. Назвіть і охарактеризуйте основні функції фінансів.

8. Розкрити поняття фінансової інформації, як інструмента реалізації контрольної функції фінансів.

Література:

 

1. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 7-10, 17-19, 335-350.

2. Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. -К.: Наукова думка, 1997, -с. 3-4, 162-181.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999, -с. 3-44.

4. Финансы / Под ред. Ковалевой А.М., М.:Финансы и статистика, 1998, с. 3-5, 14-30.

5. Финансы / Под ред. Радионовой В.М., М.: Финансы и статистика, 1994, с. 12-32.

 

Тема 2

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

Основні питання теми.

1. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

2. Виторг від реалізації продукції, робіт та послуг, його розподіл.

3. Оборотні кошти підприємств, їх економічна суть і організація.

4. Основні засоби, їх склад.

5. Фінансовий стан підприємства.

 

1. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

Фінанси підприємств є складовою частиною фінансової системи. Як і фінансам у цілому, їм властиві певні загальні та специфічні ознаки:

· загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту;

· специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування і використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Виходячи із загальної та специфічних ознак, можна сформулювати основне визначення фінансів підприємств:

 

Фінанси підприємств - це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Таким чином, фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто під поняттям "фінанси підприємств" розуміють грошові кошти та фінансові ресурси. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають повністю сутності фінансів. Так само як і загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств являють собою певні грошові відносини на всіх рівнях господарювання (це також видно із визначення фінансів підприємств). Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів підприємств належать такі групи фінансових відносин:

· пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

· пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

· які виникають між іншими суб'єктами господарювання; (з постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом, з підприємствами, організаціями і фірмами іноземних держав, тобто відносини, пов'язані з реалізацією готової продукції, придбанням матеріальних цінностей, з господарською діяльністю підприємства);

· які виникають між підприємством і банківськими установами, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'зку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

· що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

· що формують у підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів та фондів. (це відносини між філіями, цехами, відділами, які пов'язані з розподілом прибутку, оборотних коштів, а також відносини з робітниками та службовцями - це виплата заробітної плати, премій, матеріальної допомоги, дивідендів за акціями і т.д.).

Отже об'єктами фінансів підприємств є: економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства, організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання.

Для усіх видів відносин загальним є те, що всі вони мають вартісне вираження і виникають за ініціативою самого підприємства або контрагента.

Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту (с+v+m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. За допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються у суб'єктів господарювання та держави.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть через такі функції:

1. Формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

2. Розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для використання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;

3. Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємстві відбувається під час формування статутного фонду, у процесі розподілу грошових надходжень в основні та оборотні кошти, а також під час використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві.

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, різноманітних цільових фондів. Таким чином, фінанси "сигналізують" про виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативнх явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Отже, фінансам притаманна контрольна функція.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів є:

· різноманітність форм власності;

· свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

· вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

· самофінансування підприємства;

· правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

· обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

 

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах:

 

· саморегулювання;

· самоокупності;

· самофінансуванням.