Передумови виникнення фінансів.

Перша передумова.

Виникнення загальнодержавного фонду грошових коштів - бюджет, яким голова держави не міг одноособисто користуватись. Тобто в Центральній Європі в ході перших буржуазних революцій хоча і залишився монархічний режим, влада монархів була значно зменьшена і головне відбулося відторгнення голови держави (монарха) від казни.

Друга передумова.

Формування і використання бюджету прийняло системний характер, тобто виникли системи держаних доходів і видатків з визначеним складом, структурою і законодавчим закріпленням.

Цікаво, що групи видаткової частини бюджету практично залишилися не змінними протягом багатьох століть. Вже тоді були визначені чотири напрямки видатків: на воєнні цілі, на управління, на економіку, на соціальні потреби.

Третя передумова.

Податки в грошовій формі прийняли переважний характер, тоді як раніш, доходи держави формувались головним чином за рахунок натуральних податей і трудових обов¢язкив.

 

Таким чином, тільки на даному етапі розвитку держави і грошових відносин стало можливим розподілення створеного продукту у вартісному вираженні. Розподільні відносини - частка економічних відносин в суспільстві, і фінанси, які є вираженням цієї об¢єктивно існуючої сфери економічних відносин, є економічною категорією, фінанси також є історичною категорією так як вони мають стадії виникнення, розвитку, тобто змінюються у часі.

2. Необхідність фінансів в умовах товарного господарства.

Фінанси не можуть існувати без грошей. Алеякщо наявність грошей - обов¢язкова вимога функціонування    фінансів, то причиною, породжуючою їх виникнення,

можна вважати потребу суб¢єктів господарювання і держави в ресурсах, які б забезпечили їх діяльність. Цю потребу в ресурсах без фінансів не можливо задовольнити а ні у сфері господарювання, а ні у сфері державного управління.

В сфері господарювання саме завдяки фінансам, які є інструментом самостійного розподілу суспільного продукту, забезпечується задовільнення постійно змінюючихся відтворювальних потреб. Фінанси не можна замінити тому, що вони дозволяють пристасувати (трансформувати) пропорції виробництва к потребам споживача.

Спочатку пропорції розподілу вартості суспільного продукту відображають структуру відносин самого виробництва - виручка розподіляється пропорційно елементам вартості, які відображають умови виробництва товарів. Але розподілена таким чином виручка не відповідає потребам дінамічно змінюючогося суспільного виробництва, що викликає необхідність у її перерозподілі. Останнє здійснюється за допомогою формування грошових фондів цільового призначення. Розвиток суспільних потреб призводить до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, створюємих в розпорядження суб¢єктів господарювання.

Фондова форма розподілу вартості суспільного продукту дозволяє органічно поєднати виробництво із споживанням, зробив споживання відправною точкою, начальною стадією відтворювального процесу.

У складі потреб розширеного відтворення важливе місце займають ті, що пов¢язані з існуванням держави. Так регулювання масштабів суспільного виробництва у галузевому та територіальному аспектах, утримання і розвиток невиробничої сфери, захист навколишнього природного середовища та інші, подібні їм суспільні потреби задовольняються за допомогою державних фінансів. Їх функціонування дозволяє сформувати у розпорядження держави бюджетні та позабюджетні фонди, які покликані задовольняти різноманітні загальнодержавні потреби.

Фінанси - невід¢ємний елемент суспільного відтворення на всіх рівнях господарювання: вони однаково необхідні низовій ланці - підприємствам (організаціям, установам), і міжгосподарчим об¢єднанням (асоціаціям, концернам), і держаній системі управління народним господарством. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний та суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати як нашвидше втілення науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.

3. Взаємозв'язок фінансів з іншими економічними категоріями.

Процес вартісного розподілу суспільного продукту, в ході якого створена в виробництві вартість ділиться між суб'єктами господарювання, а у кожного з них - по

цільовому призначенню, досить важкий. Тому він здійснюється за допомогою різних економічних категорій, кожна з яких виконує специфічну, тільки їй притаманну роль. Фінанси, приймая участь в вартісному розподілі, тісно пов'язані та взаємодіють із такими категоріями, як ціна, заробітна плата та кредит.

Фінанси і ціна.

Вихідним моментом появи фінансових відносин виступає процес первинного розподілу вартості на складові елементи (с,v,m), де с - фонд відтворення використанних засобів виробництва, v - необхідний продукт, m - додатковий продукт, а також створення різноманітних грошових доходів і накопичень. Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту отримує грошове вираження і стає об'єктом розподілу, є ціна. Але вона не може забезпечити ні розподілу по суб'єктам власності, ні функціонального обосіблення різних частин вартості.

Фінанси і заробітна плата.

В розподілі вартості суспільного продукту приймає участь й така економічна категорія, як заробітна плата. Ця форма розподілу (заробітна плата) обумовлена необхідністю формування доходів конкретних робітників. Як економічна категорія заробітна плата виражає вартісні взаємовідносини, які виникають в процесі розподілу знов створеної вартості шляхом формування особистих доходів, які надходять робітникам в залежності від кількості та якості витраченої їми праці.

Заробітна плата стоїть в одному ряду з фінансами, має однакову з фінансами економічну основу, але водночас між цими категоріями є певні відмінності:

 

· сфера дії заробітної плати вужче, ніж у фінансів. За допомогою фінансів розподіляється і перерозподіляється весь валовий внутрішній продукт, а за допомогою заробітної плати розподіляється необхідний продукт і частково доданий;

· розподільчі відносини, які складають заробітну плату, матеріалізуються у грошові кошти, які надходять в особисте користування окремих громадян та використовуються на задоволення особистих потреб громадян; між тим фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання і держави та мають призначення задовольняти різноманітні суспільні потреби;

· функціонування заробітної плати - це двосторонній процес руху вартості, тому що вона є компенсацією трудових зусиль робітників і повинна знаходитсь в тісному зв'язку із кількістю та якістю витраченої праці. Використання ж фінансових ресурсів передбачає, перш за все, авансування коштів на різноманітні цілі (в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), тобто односторонній рух коштів;

 

Фінанси і заробітна плата тісно пов'язані між собою, що призводить до їх взаємодії в процесі вартісного розподілу. З одного боку, фінанси "допомагають" заробітній платі формувати фонд оплати праці, відділяя його від інших грошових фондів підприємства, а з другого боку - заробітна плата, нарахування якої у часі не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів підприємства. (Таким чином, заборгованість по заробітній платі - це фінансовий ресурс, але не тому, що сама заробітна плата відноситься до фінансів, а тому, що нарахована заробітна плата не одразу попадає в руки її володаря).

Фінанси і заробітна плата повинні мати  комплексне використання. Але до недавнього часу цей взаємозв'зок порушувався. Заробітна плата виплачувалася без належного обліку кількості і якості праці, широке розповсюдження отримав урівнювальний підхід в оплаті праці, в цілому рівень заробітної плати був низьким і держава компенсувала громадянам більшісь видатків із загальнодержавних фондів грошових коштів.

Фінанси і кредит.

В вартісному розподілі також приймає участь кредит. Фінансам і кредиту притаманні загальні риси, які говорять про їх близкість, рідство економічної природи:

 

· основою функціонування і фінансів і кредиту є товарно-грошові відносини;

· фінанси і кредит виражають рух вартості в її грошовій формі;

· в фінансових і кредитних відносинах гроші використовуються в якості засоба обігу або засоба платежу;

· за допомогою фінансів і кредиту формуються і використовуються фонди грошових коштів держави та суб'єктів господарювання;

· в кругообігу фондів підприємства немає різниці між "власними" і "кредитними" грішми.

 

Але, на ряду з цим, характер функціонування фінансів і кредиту значно відрізняється: кредит, на відміну від фінансів функціонує на основі поверненості - будь-яка позика обов'язково повинна бути повернена кредитору після закінчення встановленого договором строку. Поверненість - найважливіша ознака кредиту.

Фінанси і кредит мають також багато інших відмін:

 

· кредитний перерозподіл пов'язаний з рухом коштів між суб'єктами розподільчого процесу; фінансовий - здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них - по цільовому призначенню;

· кредитні ресурси формуються в процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, органів державної влади, громадян; фінансові складаються з доходів та накопичень, які створюються на стадії вартісного розподілу;

· кредитні ресурси надаються на певний строк на умовах поверненості і платності; фінансові - безкоштовно і без оговорення умов їх повернення;

· на відміну від фінансів кредит має більш тісний зв'язок з грошовим обігом: з його допомогою задовольняються потреби суб'єктів господарювання в платіжних коштах, необхідніх для обігу, відбувається регулювання грошових коштів, які знаходяться в обігу.

 

Тісний взаємозв'язок і взаємодія фінансів і кредиту дуже ярко проявляються в їх комплексному використанні: якщо у підприємства не вистачає фінансових ресурсів для нормального функціонування виробничого процесу, воно використовує банківські кредити. Тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств та господарюючих організацій знаходяться на рахунках в банках, що дозволяє раціонально використовувати їх у якості кредитних коштів для задоволення потреб рорзширеного відтворення. Таким чином функціонування фінансів сприяє створенню і росту кредитних ресурсів, а функціонування кредиту, в свою чергу, дозволяє формувати фінансові ресурси у розпорядження суб'єктів господарювання і держави.

4. Поняття фінансової системи. Фінансова система Україні.

Ми з'ясували, що фінанси виражають грошові відносини. Ці грошові відносини якісно однорідні, але всеж таки вони різняться між собою. Справа в тому, що кожна держава має

декілька сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої специфічні особливості, які проявляються перш за все у формах і методах мобілізації і використання фінансових ресурсів. Наприклад, у підприємств сфери матеріального виробництва, фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, виручки від продажу цінних паперів та інше. А державний бюджет країни створюється в основному за рахунок податків підприємств і населення. Неоднакові і канали використання фінансових ресурсів у підприємств і державного бюджету.

Таким чином, можна зробити висновок, що кожна сфера фінансових відносин є самостійною ланкою фінансової системи. Однакож всі ці ланки тісно пов'зані між собою і складають єдину фінансову систему.

 

Фінансова система - це сукупність обособлених, але взаємопов'язаних сфер фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об΄єктивну сукупність фінансових відносин. Вона складається зі сфер і ланок. Фінансова система України складається із чотирьох сфер (рис. 1.4.1.).

 

 

Фінансова система України

Фінанси суб΄єктів господарювання (мікрорівень)

Державні фінанси (макрорі-вень)

Міжнародні фінанси (рівень світового господарства)

Фінансовий ринок (забезпечую-ча сфера)

Страхування		Бюджет держави
		Фонди цільового призначення
		Державний кредит
		Фінанси державного сектора

 

Рис. 1.4.1. Внутрішня побудова фінансової системи України.

Фінанси суб΄єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об΄єктом фінансових відносин.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи – внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв΄язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Фінанси суб΄єктів господарюванняскладаються із двох підсфер: фінансів підприємств матеріального виробництва і фінансів установ і організацій невиробничої сфери, рис. 1.4.2 та рис. 1.4.3. В свою чергу кожна з цих підсфер поділяється на окремі ланки.

 

Фінанси підприємств матеріального виробництва

Фінанси промисловості

Фінанси  будівництва

Фінанси зв ¢ язку

Фінанси інших галузей

 

Фінанcи сільського господарства

Фінанси транспорту

Фінанси торгівлі

 

Рис. 1.4.2. Структура фінансів підприємств

матеріального виробництва.

 

 

Фінанси невиробничої сфери

Фінанси культури й мистецтва

Фінанси освіти

Фінанси комерцій-них, страхових, кре-дитних та ін. установ

Фінанси науки

Фінанси пасажирського трансту

Фінанси охорони здоров ¢ я

Фінанси суспільних організацій

Фінанси комунального господарства

Фінанси оборони країни

Рис. 1.4.3. Структура фінансів невиробничої сфери.

 

Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб΄єктів господарювання і державними фінансами.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси вклучають централізовані ланки – бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб΄єктів господарювання у державному секторі.

Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів держави та їх виділення. Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення. Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог.

Державні фінанси складаються з чотирьох наступних ланок:

· Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансовго забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної.

· Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них виділяють такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, в Украіні існував Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Цільові фонди виникли за довго до появи державного бюджету. Спочатку вони мали вигляд спеціальних фондів і особих рахунків. Справа в тому, що з розширенням своєї діяльності державі були потрібні все нові і нові видатки. Кошти для покриття цих видатків ценралізувалися в особих фондах і мали спеціальне призначення. Вони носили, як правило, терміновий характер. Коли держава виконувала заходи за для яких були призначені ці цільові фонди, вони завершували своє існування. Тому кількість цих фондів постійно змінювалась: одні виникали, інші анульовувались. В цілому наблюдалась тенденція до росту кількості і об'єму цільових фондів. Велика кількість цих фондів створювала певні незручності (в одних фондах був надлишок коштів, в інших недолік), вони тягли за собою додаткові видатки для управління ними. Тому, на підставі об'єднання більшості фондів був створений державний бюджет, який після розгляду і затвердження парламентом, набирав силу закону. Виникає питання, чому всеж-таки залишилася певна кількість цільових фондів, які існують окремо від держаного бюджету? Основна причина існуванн цих фондів полягає в тому, що будучи автономними від бюджету, ці фонди призначаються для рішення найважливіших задач держави, які потребуюють особої уваги. Саме існування позабюджетних цільових фонді із строго цільовим використанням коштів забезпечує найбільш ефективнй державний контроль.

· Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані з допомогою держаного кредиту кошти спрямовуються переважно на покриття бюджетного дефіциту.

· Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб΄єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб΄єктів господарювання, так і держави.

Фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі продажу фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді проценту.

5. Фінансові ресурси.

Фінансові ресурси - це фонди грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні держави, господарюючих суб'єктів і населення, які створюються в процесі

Розподілу і перерозподілу частини вартості внутрішнього прордукту (ВВП), головним чином чистого доходу в грошовій формі, і призначені для забезпечення розширеного відтворювання та задоволення загальнодержавних потреб.

 

Чистий прибуток у складі валового внутрішнього продукту (ВВП) є основним джерелом формування фінансових ресурсів. Виходячи з розподілу і перерозподілу частки ВВП, створюються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.

Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні господарюючих суб'єктів (підприємств, об'єднань, організацій), тобто формуються на мікрорівні і використовуються на витрати по розширенню виробництва (на розширене відтворення), а саме:

· нові капітальні вкладення;

· збільшення оборотних коштів;

· фінансування науково-технічного прогресу;

· проведення заходів по охороні здоров'я і так далі.