Джерела формування децентралізованих фінансових ресурсів.

v Як вже було зазначено, основним джерелом формування децентралізованих фінансових ресурсів є частина чистого прибутку у складі ВВП.

v Крім чистого прибутку (частини ВВП) існує друге по величині джерело формування децентралізованих фінансових ресурсів - амортизаційні відрахування. Вони також є важливим джерелом розширенного відтворення і направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і модернізацію діючих основних фондів, на більш продуктивне устаткування та сучасні технології. (Амортизаційний фонд виступає не як джерело простого відтворення, оскільки просте заміщення на попередній техніко-технологічній основі не має сенсу.)

v Джерелом формування децентралізованих фінансових ресурсів є також економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконуємих господарським способом, мобілізація внутрішніх ресурсів в будівництві, виручка від реалізації вибувшого та зайвого майна та інші.

v В формуванні децентралізованих фінансових ресурсів приймають участь позичені та залучені кошти: кредити банків, кредиторська заборгованість, кошти, отриманні від випуску акцій, операції з іншими цінними паперами та інші.

 

Цетралізовані фінансові ресурси.

Централізовані фінансові ресурси є основою фінансового забеспечення загальнодержавних потреб і відображають макроекономічний рівень.

 

Джерела формування централізованих фінансових ресурсів.

v Друга частина чистого доходу у складі ВВП є основним джерелом формування централізованих фінансових ресурсів, тобто вони є результатом перерозподілу головним чином чистого прибутку через податкові і неподаткові платежі і відрахування.

v Джерелом формування централізованих фондів фінансових ресурсів є також відрахування господарюючих суб'єктів органам державного соціального страхування, майнового і особового страхування, в різноманітні позабюджетні фонди (фонд соціального захисту населення, фонд зайнятості та інші).

v Централізовані фінансові ресурси формуються також за рахунок частини національного багатства, залученої в господарчий обіг (від продажу золотого запасу країни, енергоносіїв, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та інше), а також за рахунок використання  коштів, отриманих від продажу державних цінних паперів, облігацій, розташування займів і так далі.

v Незначна частина централізованих фінансових ресурсів формується за рахунок надходжень від населення (податків, сборів, доходів від займів і лотерей та інше).

7. Функції фінансів. Дискусійні питання щодо функцій фінансів.

Коли ми говоремо про функцію економічної категорії, то ми маємо на увазі проявлення її сутності в дії, специфічні засоби вираження притаманних цій категорії якостей.

Фінанси виконують дві основні функції:

· розподільчу;

· контрольну.

 

Розподільча функція.

Фінанси - це інструмент вартісного розподілу; їх специфічне суспільне призначення - це розподіл та перерозподіл вартості валового продукту, яка виражена в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямками цільового використування. Тому перш за все сутність фінансів, як особої сфери розподільчих відносин проявляється за допомогою розподільчої функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (в грошовій формі), а також частина національного багатства (прийнявша грошову форму).

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи, які приймають участь в відтворювальному процесі, в розпорядження яких формуються фонди цільового призначення (держава, підприємства, організації, установи, громадяне).

За допомогою розподільчої функції здійснюється віттворення вартості використаних засобів виробництва та створення доходів в різноманітних формах; вона допомагає підприємствам сформувати фонди цільового призначення, необхідні для задоволення потреб розвиваючогося виробництва і матеріального стимулювання працюючих; на підставі даної функції забеспечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси для утримання і розвитку невиробничої сфери, здійснюється внутрігалузевий, міжгалузевий та міжтеріторіальний перерозподіл національного доходу.

 

Контрольна функція.

Розподільча функція, не дивлючись на її багатогранність, не відображає повністюю сутність фінансів, не розкриває всіх якостей фінансів. Справа в тому, що фінанси пов'язані із рухом вартості суспільного продукту, вираженій в грошовій формі, володіють якістю кількісно (через фінансові ресурси і фонди) відображати відтворювальний процес в цілому та різноманітні його фази. Завдяки цій якості фінанси здатні "сигналізувати" про те, як складаються пропорції розподіляємого суспільного продукту, чи забезпечується неперервність відтворювального процесу, чи своєчасно і в повній мірі формуються фонди цільового призначення. Здатність фінансів кількісно відображати хід відтворювального процесу, "повідомлюючи" про недоліки і відхилення, дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції, які склалися в суспільстві. Ця здатність проявляється через другу функцію фінансів - контрольну.

Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів. Оскільки фінанси проходять крізь усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, всі рівні господарювання, вони виступають універсальним інструментом контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом та обігом сукупного суспільного продукту. Завдяки контрольній функції, її "сигналам" суспільство знає про те, як складаються пропорції в розподілі грошових коштів, на скількі своєчасно фінансові ресурси надходять в розпорядження різних суб'єктів господарювання, чи економно та ефективно вони використовуються.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона міститься в фінансових показниках, які знаходяться в бухгалтерських, статистичних, оперативних звітах. Фінансові показники - це різновид вартісних показників, їх особливість - в комплексному характері відображання різних сторін господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств та оцінити результати господарської діяльності; на їх підставі приймаються міри, направлені на усування виявлених негативних моментів. Важливе значення має достовірнісь цієї інформації, тому що тільки на умовах достовірної інформації, яка відповідає реальному положенню справ в народному господарстві, можуть прийматися обгрунтовані рішення, направлені на зміну (коректировку, уточнення) ходу відтворювального процесу.

Розподільча та контрольна функції - це дві сторони одного й тогож економічного процесу. Тільки в їх єдності і тісній взаємодії фінанси можуть проявити себе в якості категорії вартісного розподілу.

 

Не дивлючись на тривалу історію існування фінансів, як наукового поняття, їх сутність поки що до кінця не розкрито. З цього приводу виникає ряд дискусійних питань, до яких відноситься і питання про функції фінансів.

Більшість економістів вважають, що фінанси виконуюють дві функції: розподільчу і контрольну. Але в літературі можна зустріти крім цих ще й інші функції: виробничу, стимулюючу, регулюючу. Це пов'язано з тим, що часто плутають, або не відрізняють поняття функціїї від поняття ролі. Функція - це засіб вираження сутності, яка притаманна тільки цій категорії. А роль - це конкретні результати, які ми маємо завдяки використанню цих функцій та їх поширеному впливанюю на об'єкти, не всі з яких відносяться до меж економічних відносин цієї категорії. Дійсно, фінанси грають дуже важливу роль, з їх допомогою можна стимулювати ефективне використання факторів виробництва, регулювати вартісні пропорції, забезпечувати умови для проведення режиму економії. Але все це буде роллю фінансів у вартісному розподілі суспільного продукту.

Деякі економісти вважають, що існують три функції фінансів: формування грошових фондів, використання грошових фондів та контрольна. Тобто вони розділяють розподільчу функцію на дві самостійні функції. Виходить, що формування грошових фондів є самоціллю і ця функція може існувати незалежно від інших функцій. Тоді виникає питання, а навіщо формувати ці грошові фонди? З іншого боку, якщо використання грошових фондів - це теж окрема функція, виникає питання, чи можна витрачате те, що не забезпечено доходом? Тому ми бачимо, що процес формування і використання фондів грошових коштів - це єдиний процес і не можна штучно розділяти його.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Сформулюйте визначення фінансів. Вкажіть на спеціальні ознаки фінансів.

2. Які економічні категорії приймають участь у розподілі суспільного продукту разом із фінансами? Вкажіть на їх спільні риси та відмінності.

3. Розкрийте структуру фінансової системи України, визначіть необхідність та значення кожної сфери фінансових відносин.

4. Розкрийте необхідність утворення позабюджетних цільовихї фондів.

5. Охарактеризуйте сутність централізованих фінансових ресурсів, визначіть джерела їх формування.

6. Охарактеризуйте децентралізовані фінансові ресурси, визначіть джерела їх формування.

7. Назвіть і охарактеризуйте основні функції фінансів.

8. Розкрити поняття фінансової інформації, як інструмента реалізації контрольної функції фінансів.

Література:

 

1. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 7-10, 17-19, 335-350.

2. Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. -К.: Наукова думка, 1997, -с. 3-4, 162-181.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999, -с. 3-44.

4. Финансы / Под ред. Ковалевой А.М., М.:Финансы и статистика, 1998, с. 3-5, 14-30.

5. Финансы / Под ред. Радионовой В.М., М.: Финансы и статистика, 1994, с. 12-32.

 

Тема 2