Лідер. Лідерство в групі, ознаки і типологія лідерства. Управління спільністю людей, функції керівника. Взаємостосунки керівника і підлеглого.

Структура соціальної влади в малій групі – це система взаєморозташування членів групи в залежності від їх здібності впливати в групі. Соціальна влада, як право на вплив з боку певних членів групи може проявлятись в різних формах, серед яких є феномени лідерства і керівництва. Обидва феномени є проявами процесу впливу, але вони мають різну природу: керівництво – це вплив соціально зафіксованої формальної природи, а лідерство – це вплив одного члена групи на інших, який виник спонтанно. Група представляє собою дуже складний організм, активність якого розгортається одночасно в усіх напрямках і потребує особливих зусиль із збереження цілеспрямованих групових зусиль, об’єднання індивідуальних активностей в єдине ціле. Функція соціального керівництва реалізується через феномени лідерства і керівництва.

Лідерство у групі – це процес міжособистісного впливу. Лідера породжують не стільки особисті якості чи їх особливе сполучення, скільки структура взаємовідносин у даній конкретній групі. Ця система міжособистісних зв’язків формується і визначається цілями групи, цінностями і нормами, що сформовані в ній. І саме на основі цих цінностей і цілей висувається конкретний лідер групи.

Лідер як би уособлює систему, цілі і цінності, яким надає перевагу група, є їх носієм, активним провідником у життя.

Лідером приймається і визнається той, чиї установки і орієнтації стають референтними (еталонними) для більшості членів групи у оцінці ними значимих аспектів її життєдіяльності. За ним визнається право вести за собою, бути останньою інстанцією в оцінці різних групових ситуацій і обставин.

 Соціометрична «зірка» не завжди буває лідером. В основі лідерської позиції і високого соціометричного статусу лежать різні механізми, ці фігури створюються чи висуваються групою для вирішення різних завдань, мають різну природу. Так, «зірка» може бути охарактеризована як «душа групи», центр її емоційного при тяжіння, до якого тягнуться в спілкуванні, відчувають себе комфортно поруч з нею. Лідер – це особистість, наділена владою, яка має авторитет і право на вплив і оцінку.

У відповідності з видами групової діяльності виділяють такі типи лідерства:

1. інструментальне лідерство. Мета – забезпечити управління групою в процесі вирішення її цільових завдань;

2. експресивне лідерство – спрямоване на підтримку групи як єдине ціле, її подальший розвиток і згуртованість. Мета – забезпечення позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності.

В силу своєї спрямованості на певну сферу життєдіяльності групи той чи інший лідер знаходиться як би в опозиції чи до членів групи, зорієнтованим на спілкування, чи до завдань, чи до цілей групи.

Як це розуміти?

1. Лідер орієнтований на ефективність виконання групової мети, вимушений йти на погіршення взаємовідносин з членами групи, якими загальногрупові цілі повністю або частково не приймаються.

2. Лідер експресивного типу, спрямований на інтереси окремих осіб, займається їх взаємовідносинами не на користь загальним цілям і завданням групи.

 В будь-якій реальній групі можуть одночасно існувати декілька різнопланових лідерів, які займають в групі власні «екологічні» ніші не вступаючи один з одним в протиріччя. Серед інструментального лідерства виділяються лідери-організатори, лідери-іниціатори, лідери-ерудіти, лідери-майстри,, лідери-скептики тощо. А серед емоційних лідерів існують: лідери-емоціоного напруження (соціометрична «зірка»), лідери-генератори емоційного настрою тощо.

В цілому, чим вище рівень розвитку групи, тим більше в ній може бути різноманітних прояв процесу лідерського впливу.

Керівництво – інша форма реалізації соціального управління в малій групі.

Керівництво і лідерство вирішують однопорядково близькі завдання: стимулювання групи, націлювання її на виконання певних завдань, пошук засобів для їх ефективного рішення. З іншого боку, лідерство представляє собою психологічну характеристику поведінки певних членів групи, а керівництво є соціальною характеристикою стосунків в групі, перш за все, з точки зору розподіленні ролей управління-підкорення.

Феномен керівництва має і психологічну сутність.