Згода є передумовою одностайності.

Одностайність характеризує міру внутрішньої єдності групи і здібність в разі необхідності протистояти зовнішнім силам. Одностайність базується на єдності переконань, спільності цілей і єдності способів їх досягнення, на гуманних мотивах людської поведінки і діяльності.

Одностайність наростає по мірі досягнення психологічної сумісності членів групи. Одностайність людей припускає таке сполучення їх якостей, при якому забезпечується найбільша ефективність їх діяльності в групі. При цьому маються на увазі всі особи, які характеризують її структуру.

Одностайність – це єдність: світоглядних установок і поглядів; мотивів; потреб; інтересів; здібностей; знань; досвіду; характеру; волі; почуттів; стосунків тощо.

Потенційно негативним наслідком високої одностайності є групова єдність думок – це тенденція придушення окремою особою своїх дійсних поглядів на будь-яке явище з тим, щоб не порушити гармонії групи. Члени групи вважають, що незгода підриває їх почуття приналежності, і тому незгоди треба уникати. Щоб зберегти у членів групи, те що розуміється як згода і гармонія, член групи вирішує не виказувати свою думку. В атмосфері групової єдиної думки первісна задача для окремої особи - дотримуватися загальної лінії в обговоренні, навіть коли людина має іншу інформацію чи переконання. Ця тенденція само укріплюється.

Оскільки ніхто не висловлює думку, відмінну від загальної і не пропанує іншу, протилежну інформацію чи точку зору, кожен вважає, що всі думають однаково і не припускають, що хтось може мати скептичний настрій. В результаті проблема вирішується з меншою ефективністю, тому що вся необхідна інформація і альтернативні рішення не обговорюються і не оцінюються. Коли є групова однодумність, зростає імовірність прийняття посереднього рішення, яке нікого не зачіпає. Цей синдром в соціальній психології називають «оглуплення мислення».

Облуплення мислення це:

1. ілюзія невразливості. Зайвий оптимізм, який не дає можливості побачити небезпеку;

2. ніким не заперечувана віра в етичність групи. Всі члени групи вірять в свою і групову доброчесність;

3. раціоналізація – група долає труднощі колективно, виправдовуючи свої рішення. Кожна ініціатива перетворюється в акцію з самозахисту і самовиправдовування;

4. стереотипний погляд на противника. Розглядають супротивника як злонамірного;

5. тиск конформізму. (конформізм – пасивне пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання порядків, норм і правил, що існують, безумовне визнання авторитетів).

Глузування з членів групи, які інколи виказують сумніви щодо прийнятих рішень;

6. самоцензура – сприяє створенню ілюзії єдиної думки.

Треба ще раз підкреслити, що психологічна єдність групи забезпечується саме за рахунок внутрішньої неформальної структури.

Самопочуття членів малої групи залежить від особливостей їх спільної діяльності.

Чи буде людина вести себе кооперативно, іншими словами, враховуючи інтереси партнера по взаємодії, в багатьох випадках залежить від того, як вона сприймає його наміри.. людина «довіряє», якщо виходить із припущення, що дії іншої людини – партнера по спілкуванню, спрямовані на підвищення її благополуччя, чи хоча б не наносить шкоди. Коли людина в групі отримує позитивну інформацію про свого майбутнього партнера по спілкуванню, взаємна довіра зростає.

Ціннісно-орієнтована єдність в соціальній групі:

1. зближення оцінок в моральній і діловій сфері;

2. зближення оцінок в підході до цілей і задач спільної діяльності.

Моральна сила групи створює умови для сумісності її членів на основі моральних норм, прийнятих всіма членами групи:

1. не ухилятися від відповідальності, в разі провини;

2. не перекладати провину на іншого;

3.  не приписувати собі успіх;

4. не зменшувати ролі і значення в досягненні інших;

5. не посилатися на «об’єктивні обставини».

В рамках однієї загальної групової мети можуть виникати додаткові цілі, які сприяють досягненню основної.

Дія групи називається єдиною, якщо мається спільність інтересів, цілей, загальний предмет дії і досягається запланований результат, що задовольняє членів групи. Відсутність одного з при знаків, що перелічені, перешкоджає виникненню групової дії. Спільність інтересів, цілей і єдність дій можуть мати як стихійний, спонтанний, так і організований, координований характер.