Функції вербальних повідомлень.

В процесі невербальних повідомлень люди отримують таку інформацію:

1. Про особистість комунікатора. Ця інформація включає відомості про: темперамент людини; його емоційному стані в даній ситуації; його образі «Я», самооцінки; його особистісних властивостях і якостях; його комунікативної компетентності (те, як він вступає в контакт, підтримує його і виходить з нього); його соціальний статус; його приналежності до певної групи або субкультурі.

2. Інформацію про стосунки учасників комунікації один до одного, що включає відомості про: бажаному рівні спілкування (соціальна та емоційна близькість або віддаленість); характер або типі відносин (домінування - залежність, розташування - неприхильність); динаміці взаємин (прагнення підтримувати спілкування, припинити його, «з'ясувати стосунки» і т.д.);

- Інформацію про ставлення учасників комунікації до самої ситуації, що охоплює відомості про: включеності в дану ситуацію (комфортність, спокій, інтерес); прагненні з неї вийти (нервозність, нетерпіння і т.д.).

Невербальна комунікація є обмін невербальними повідомленнями між людьми, а також їх інтерпретацію. Невербальна комунікація доповнює мова і передає емоційні стани.

Невербальні повідомлення можуть бути закодовані за допомогою:

1) виразних рухів тіла - так зване експресивна поведінка особистості (міміка, жести, пози);

2) звукового оформлення мови (висота, гучність, швидкість, ритмічність і т.д.);

3) певним чином організованої мікросередовища, що оточує людину (тобто того простору, який людина може контролювати чи змінювати: від обстановки квартири до відстані, на якій він віддає перевагу говорити зі співрозмовником);

4) використання матеріальних предметів, що мають символічне значення (букет квітів до дня народження, опущена штора на вікні як умовний знак того, що нікого немає вдома).

Функції невербальних повідомлень:

1. Додатки вербальних повідомлень - роблять мову більш виразною і прояснюють її зміст.

2. Спростування - невербальне повідомлення суперечить вербальному. (Якщо на запитання «Вам цікаво?» Співрозмовник демонструє замішання, відводить очі вбік, винувато посміхається і при цьому каже: «Загалом так», то можна засумніватися в його правдивості.

3. Заміщення - використання невербального повідомлення замість вербального. (Жестами показати приятелеві, що треба вийти поговорити).

4. Регулювання - використання невербальних знаків для координації взаємодії між людьми. (Поворот голови у бік того, хто повинен виступати, дотик до кого-небудь, що виражає бажання про щось запитати). Ці та багато інших знаки регулюють протягом комунікації.

Виділяють різні види невербальної комунікації:

• акустичну (тембр, темп, гучність, висота звуку, сміх, плач, зітхання, кашель)

• оптичну (міміка, поза, жести, хода; фізіогноміка: будова обличчя і черепа, будова тулуба); Кинесика - рухи, які відображаються за допомогою оптичної системи суб'єкта: жести, пози, міміка, почерк, оформлення зовнішності.

• тактильно - кинестезические (рукостискання, поцілунок, погладжування, поплескування); Такесика - невербальна комунікація, пов'язана з тактильною системою сприйняття; включає найрізноманітніші дотики.

• ольфакторной (запахи: запах тіла, запах косметики).

Найважливішими людськими потребами, реалізованими в спілкуванні є потреба в довірчому спілкуванні (афіліації) і милосердя (альтруїзмі). Мотиви афіліації і допомоги засновані на позитивному ставленні до людей.

Мотив афіліації спонукає заводити дружбу і відчувати прихильність, радіти іншим людям і жити разом з ними, співпрацювати і спілкуватися з ними, любити і приєднуватися до групи.

Альтруїзм - це самостійний мотив, в основі якого лежить любов і безкорислива турбота про інших, здатність пожертвувати чимось заради іншого, потреба віддавати і почуття відповідальності.

Основні психологічні способи впливу в процесі спілкування: переконання, навіювання, психічне зараження, наслідування.

Переконання - спосіб свідомого та організованого впливу на психіку індивіда ззовні. Переконують вплив проходить успішніше, якщо висловлену думку в максимальному ступені відповідає потребам і мотивам даної людини.

Навіювання - процес психічного впливу на людину при ослабленому контролі його свідомості і некритичної оцінки змісту сприймаються повідомлень. Сам акт впливу однієї людини на іншу може носити в різного ступеня усвідомлений характер. У процесі спілкування люди постійно впливають один на одного, вселяючи або нав'язуючи один одному свою думку, оцінки і настрій, але далеко не завжди усвідомлюються і розцінюються як факт навіювання і взаємовпливу.

Психічне зараження засноване на неусвідомлюваної, довільної схильності індивіда до певних психічних станів. Зараження здійснюється через передачу психічного настрою, через загострення почуттів і пристрастей. Зараження відбувається при різних масових акціях. Чим більше аудиторія, тим більше ступінь емоційної напруги людини, що впливає на аудиторію. Особливою ситуацією, що підсилює зараження, є паніка.

Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризуються і супроводжуються при цьому певної емоційної та раціональної спрямованістю.

Проявом наслідування в якійсь мірі виступає мода.

Мода - це специфічна і динамічна форма стандартизованого масової поведінки, що виникає стихійно під впливом домінуючих в суспільстві настроїв і швидко мінливих смаків і захоплень.

Серед людей, що входять в коло нашого спілкування завжди є ті, хто нам подобається більше, хто менше і хто не подобається.

Міжособистісна атракція - процес переваги одних людей іншим.

Атракція - це, перш за все емоція, що має своїм предметом іншу людину.

Зовнішні фактори атракції: ступінь вираженості у людини потреби в афіліації; емоційний стан партнерів по спілкуванню; просторова близькість.

Внутрішні чинники міжособистісної атракції: фізична привабливість партнера по спілкуванню; демонстрований стиль спілкування; фактор подібності між партнерами по спілкуванню; вираз особистого ставлення до партнера в процесі спілкування.

В процесі спілкування повинно бути взаєморозуміння між учасниками цього процесу. Велике значення має той факт, як сприймається партнер по спілкуванню, тобто процес сприйняття однією людиною іншого виступає як обов'язкова складова частина спілкування і умовно називається перцептивною стороною спілкування.

Соціальна перцепція - сприйняття соціальних об'єктів у соціальному контексті, тобто, сприйняття людьми один одного. Процес з активною зворотним зв'язком, що включає в себе розуміння. Образ людини, що формується в процесі сприйняття, несе інформаційне навантаження і відіграє регулюючу роль в процесах взаємодії, допомагає вибудовувати лінію поведінки по відношенню до сприймається людині.

Будь-яка людина сприймається нами в єдності зовнішніх даних (фізичний вигляд, конституціональні особливості плюс все те, що людина робить зі своєю зовнішністю відповідно до моди, вимогами суспільства, смаками, уявленням про самого себе) і експресивного поведінки, який проявляється в дії.

У першому враженні завжди в якійсь мірі присутній наш минулий досвід, наші знання, які, перетворюючись в установки, роблять наше сприйняття виборчим.

Перше враження - це складний психологічний феномен, в якому поєднуються чуттєвий, логічний і емоційний компоненти, присутній емоційне ставлення, а також більш-менш усвідомлював мі і узагальнені оціночні судження.

Основою формування першого враження виступають соціальні стереотипи.

Соціальний стереотип - стійке уявлення про будь-які явища або людях, властиве представникам тієї чи іншої групи.

Види спілкування: міжособистісне, громадське, групове, матеріальне, знакове (мовне), смислове, ділове, інтимне, інтегроване.

Уявлення про іншу людину тісно зв’язане з рівнем власної самосвідомості. Зв’язок цей двоякий: з одного боку багатство уявлень про самого себе визначає і багатство уявлень про іншу людину, з другого боку – чим повніше розкривається інша людина, тим ширше стає уявлення і про самого себе. Таким чином, людина усвідомлює себе через іншу людину. Аналіз усвідомлення себе через іншу людину включає два боки – ідентифікацію і рефлексію.

Ідентифікація – це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлення чи без свідоме уподобання її характеристикам самого суб’єкту. Ідентифікація виступає в якості одного із механізмів пізнання і розуміння іншої людини.

Ідентифікація тісно зв’язана з емпатією. Емпатія також визначається як особливий спосіб розуміння іншої людини. але тут мається на увазі не раціональне осмислення іншої людини, а бажання емоційно відгукнутися на її проблеми. Механізм емпатії в окремих рисах схожий з механізмом ідентифікації: і там, і тут присутні вміння поставити себе на місце іншого, подивитися на речі з її точки зору. Але ж подивитися на речі з будь-чиєї точки зору – не обов’язково означає обожнювати себе з іншою людиною.

Ідентифікація – це пізнавання будь-чого, уподібнення, ототожнення з будь-ким або будь-чим, це процес зіставлення (сопоставление), звірення (сличение) одного об’єкту з іншим на основі будь-якої ознаки (признак) чи властивості, в результаті чого робиться встановлення їх схожості або різниці. В людині - процес розпізнавання тієї якості, на основі якої особа може бути віднесена до будь-якого класу чи типу.

Рефлексія – це коли людина ідентифікує іншу людину, вона має уявлення чисто суб’єктивне і в цьому можливі деякі соціально-психологічні перекручування (искажения). Включає в себе наступні показники:

1. Міркування про іншу людину по аналогії із собою – в більшості випадків без свідоме перенесення на інших своїх властивостей, переживань.

2. «Ефект ореолу» - вплив загального враження про іншу людину на сприйняття і оцінку приватних якостей і проявів її особистості.

3. Ефект стереотипізації – накладення на сприйняття окремої людини стереотипу, узагальненого образу деякого класу, групи, категорії людей.

4. Розглядання конкретної людини крізь призму уявлень про те, якою повинна бути особа на думку сприймаючого.

5. Прагнення до внутрішньої несуперечливості (непротиворечивости) – схильність сприйняття «витиснути» всі аспекти образу сприймаючої людини, суперечливо складеної про неї «концепції».

6. Влив характеристик особистості сприймаючого - розуміється вплив на соціальну перцепцію (сприйняття і оцінки людьми соціальних об’єктів) – рівня притягань, самооцінки, розвиток тих чи інших захисних механізмів, товариськість чи замкнутість тощо.

7. «Ефект інерції» - тенденція до збереження один раз і назавжди створене уявлення про людину.

8. «Ефект послідовності» - вплив на сприйняття послідовності отримання відомостей про людину.