Міжособистісні стосунки, їх механізм, види, функції, типи, засоби спілкування; Спілкування як комунікація, інтеракція, перцепція: функції і механізм.

Всі живі істоти, взаємодіючи один з одним, обмінюються визначеною інформацією. Цей обмін інформацією та називають спілкуванням.

Спілкування - це потреба людини як соціального, розумної істоти, як носія свідомості. Свідомість же людини формується в процесі спілкування між людьми. Процес свідомого спілкування, що відбувається на основі спільної діяльності, здійснюється за допомогою мови.

Людина стала людиною тільки завдяки праці й мови. Основною одиницею мови є слово. За допомогою сигналізації через слово позначається предмет, дія, стан і т. п. Зі словом пов'язано і уявлення про предмет або явище.

МОВА - це система знаків і символів, це засіб спілкування, реалізоване в мові. Мова є реалізацією мови, використання мови в комунікативних цілях.

КОМУНІКАЦІЯ - передача інформації за допомогою мови та інших знакових засобів.

Основними структурними одиницями мови вважають слова і пропозиції. Структурні одиниці з мовному спілкуванні - це висловлювання як одиниці сенсу.

Знакові системи - набір знаків, об'єднаних загальними правилами їх взаємозв'язку і практичного використання.

Мовне звернення за допомогою мови являє собою своєрідне кодування (говорить) і декодування (слухає) мовних сигналів (звуків, складів, слів, речень).

Код у мовній комунікації - це та мова або його різновид (діалект, сленг, стиль), який використовують учасники даного комунікативного акту.

Структура комунікативної взаємодії:

адресант (відправник) - кодування повідомлення - рух по каналах - розшифровка (декодування) - адресат (одержувач).

Функції мови в міжособистісному спілкуванні:

• емотивна, пов'язана з суб'єктивним світом адресанта, з виразом його переживань;

• конативна, пов'язана з установкою на адресата (слухача), з прагненням на нього впливати, сформувати певний характер взаємовідносин;

Розрізняють такі види мовлення:

1. Зовнішня. Спілкування між людьми за допомогою розмови або різних технічних пристроїв.

2. Внутрішня, спрямована на себе. Носить згорнутий, скорочений характер.

3. Усна. Протікає в мінливих умовах. Відрізняється скороченим кількістю слів і простий граматичної конструкцією.

4. Письмова. Дуже чіткий задум. Складна смислова програма. Пред'являє підвищені вимоги до розумової діяльності.

5. Афективна. Немає задуму, дуже обмежена: «Ой!», «Дивись у мене!».

6. Діалогічна. Мова, за якої активні в рівній мірі всі її учасники. Виникає як відповідь на питання, чи не вимагає спеціальної підготовки.

7. Монологічне. Розгорнута і зв'язкова мова. Пред’являє високі вимоги до мовця (доповідь, лекція). Вимагає ретельного відбору слів, зворотів.

СПІЛКУВАННЯ – це процес встановлення контактів між людьми, породжуваний потребами верб спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією (комунікацію), вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтеракцію), сприйняття і розуміння один одного (перцепцію).

Існують різні рівні спілкування:

• ритуальний, або соціально-рольовий рівень. Метою спілкування на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знання норм соціального середовища;

• діловий, або маніпулятивний, рівень. Метою такого спілкування є організація спільної діяльності, пошук засобів підвищення ефективності співробітництва;

• інтимно-особистісний рівень. Мета – задоволення потреби в розумінні, співчутті, співпереживанні. Для спілкування на цьому рівні характерні психологічна близькість, емпатія, довірливість – домінує Я-Ти контакт.

Виділяють такі функції спілкування:

1) контактна функція – встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому і передачі повідомлень і підтримки взаємозв'язку у вигляді постійної взаємоорієнтованності;

2) інформаційна функція – обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;

3) спонукальна функція – стимуляція активності партнера для направлення його на виконання певних дій;

4) координаційна функція – взаємне орієнтування й узгодження дій при організації спільної діяльності;

5) функція розуміння – адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення взаємне розуміння – намірів, установок, переживань, станів;

6) емотивна функція – збудження в партнері потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів;

7) функція встановлення відносин – усвідомлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків співтовариства, в якому діє індивід;

8) функція здійснення впливу – зміна стану, поведінки, особистісно-смислових утворень партнера.

Структура акта спілкування включає перцептивну, комунікативну та інтерактивну сторони.

Перцептивна сторона – процес сприйняття партнерами одне одного, їх взаємного пізнання як основа для взаєморозуміння.

Комунікативна сторона – використання засобів спілкування, поділяються на вербальні та невербальні.Хороший комунікатор – це людина, що володіє багатим репертуаром комунікативних технік, що використовуються на різних рівнях спілкування.

Інтерактивна сторона – взаємодія людей, що припускає визначену форму організації спільної діяльності (згода, пристосування чи конкуренція, конфлікт).