Чим ще відрізняється лідер від керівника?

1. Керівник всебічно спрямований на завдання, а лідер більш зорієнтований на внутрішні інтереси групи;

2. Тільки в наукових колективах є можливим поєднання в одній особі лідера і керівника (керівник є лідером у науковій діяльності групи);

Основним інструментом психологічного впливу керівника на групу є його авторитет.

Розмір авторитету керівника залежить від:

1. особистісних особливостей;

2. організаторського і мотиваційного потенціалу;

3. ціннісної привабливості особистості керівника для членів групи (готовність поділити його принципи та ідеали);

4. стилю керівництва, який реалізується управлінцем.

Стиль управління колективом – це інтегральна характеристика індивідуальних особливостей і здатності особистості керувати, а також найчастіше вживаних нею способів і засобів управлінської діяльності, які системно характеризують її здібності і особливості вирішення управлінських завдань.

У стилі – цій дуже ємній характеристиці особистості керівника – находять віддзеркалення гідності і недоліки, її сильні і слабкі якості.

У літературі з теорії і практиці управління колективом ми знаходимо вельми широкий спектр стилів сучасного керівника. Дамо їм коротку характеристику.

Авторитарний. Стиль, для якого характерна єдиноначальність керівника у вирішенні як великих, так і малих завдань, що стоять перед колективом. У організації, де домінує авторитарний стиль управління, всі чекають, що скаже «Іван Іванич». При авторитарному стилі керівництва ініціатива і останнє слово, як правило, залишається за керівником, як і всі найбільш значимі вказівки і розпорядження. Проте в авторитарному стилі є, як і в будь-якому стилі, не лише мінуси, але і свої плюси. Здатність керівника узяти на себе персональну відповідальність, особливо в критичній ситуації, - це безперечна його гідність. Але авторитарний стиль пригнічує ініціативу і творчі почини, які йдуть знизу. У цьому головний його мінус.

Колегіальний. Для керівника, якому характерний цей стиль, головною установкою є: «Треба порадитися з колективом». Останнім словом в даному випадку буде те, як і що вирішить колектив. Поряд з очевидними достоїнствами в рамках цього стилю є і недоліки. Суть їх особливо виявляється в тих ситуаціях, коли навіть питання, що не вимагають детального обговорення, часто виносяться на колективне обговорення.

Плановий. Для керівника цього стилю головне – план, програма. Керівник такого стилю дуже багато приділяє уваги всіляким планам і програмам. Управління на основі чіткий і плану, що глибоко пропрацював, – вельми позитивна якість. Проте дуже точне, надмірно пунктуальне дотримання плану часто створює і певне гальмо для маневру, ініціативи і оперативної перебудови діяльності.

Авральний. Це стиль поспіху і компанійщини, коли мета часто досягається за будь-яку ціну. Здатність керівника мобілізувати себе на рішення пріоритетної задачі з блага перетворюється на лихо для колективу, який в умовах авральної роботи помітно знижує її якість. При такому стилі керівництва з неминучістю виникають і конфліктні ситуації.

Ліберальний. Цей стиль часто небезпідставно ще називають і потуранням. При такому стилі керівництва колектив як би "пливе по волі хвиль". Підлеглі переважно самі не лише вирішують проблеми, що виникають перед ними, але і мають можливість не особливо вважатися з думкою свого керівника. При всіх очевидних недоліках цього стилю позитивним є те, що ініціатива підлеглих не пригнічується. Але ліберальний стиль небезпечний тим, що він характеризує керівника як безпринципного і не ділового.

Регламентуючий, або його можна також назвати контролюючий. Для цього стилю, в протилежність ліберальному, характерна постійна регламентація того, що необхідно робити, як і в які терміни. Для підлеглих постійна регламентація і контроль з блага перетворюються на лихо. Постійна регламентація і контроль в колективі створюють знервовану обстановку.

Перебудови. У керівника цього стилю завжди маса ідей і проектів. Він постійно видозмінює цілі, завдання роботи підрозділів. Організація такого керівника постійно знаходиться як би в стані налагодження справ. При безперечній гідності і благих намірах керівника удосконалити роботу його організації часто перебудова здійснюється ради перебудови.

Консервативний. Це стиль керівника, який в главу кута ставить непорушність традицій і раз і назавжди встановлених ритуалів, принципів і способів вирішення управлінських завдань. При, здавалося б, очевидному негативному характері даного стилю в нім є і деякі позитивні елементи. Він несе упевненість в стабільності, стійкості колективу, але такий колектив найчастіше плентається в хвості подій.

Дипломатичний. Керівник цього стилю славиться в колективі дипломатом, який здатний домовитися і вирішити проблему там, де, здавалося б, немає жодних реальних можливостей. Він робить головну ставку в ухваленні рішень на особисті контакти, а часто і особисті зв'язки. Проте гнучкість його поведінки в складних ситуаціях ділового спілкування часто перетворюється на демагогію. Керівник дипломатичного стилю часто міняє свої вимоги, вказівки так, як йому це вигідно виходячи з ситуації, що складається.

Документальний. Керівник цього стилю надає виключно велике значення документам, письмовим розпорядженням і як наслідок скачується до "писанини". Витрачаючи багато сил і часу на підготовку різного роду документів і довідок, такий керівник прагне перестрахувати себе на випадок всяких перевірок, але у нього вже не залишається часу на живе спілкування з колегами, на безпосереднє керівництво колективом. Позитивним моментом в цьому стилі є той факт, що у такого керівника документи, різного роду плани і звіти, ділове листування завжди знаходяться в належному порядку.

Лідерський. Стиль характеризується тим, що керівник захоплює, надихає колектив на вирішення тих проблем, в які він глибоко вірить і в можливість вирішення яких йому удається переконати, якщо не всіх, то більшість членів колективу. Лідер упевнений в собі і в реальності виконання тих планів, програм, які він висуває. Він, як правило, володіє оптимізмом і проявляє його у вирішенні тих проблем, які стоять перед колективом. Якщо лідер до того ж має високий рівень творчих здібностей, то він стає творчим керівником колективу. До недоліків лідерського типа слід віднести те, що лідер часто нехтує адміністративними засобами керівництва колективом, і це, як правило, приводить до того, що не всі резервні можливості колективу і особливо ініціативних членів колективу залишаються використаними.

Адміністративний. Стиль характерний для керівників, які строго слідують всім вказівкам, розпорядженням, які йдуть зверху і доводять їх виконання до логічного кінця, що б це ні коштувало. Керівник-адміністратор здатний наполягти на своєму, здолати опір «інакодумців», використовуючи свій адміністративний тиск. Гірший варіант адміністративного стилю характеризується адміністративним маніпулюванням, комбінуванням "справ", "дозволом конфліктних ситуацій", джерелом яких часто є не ХТО інший, як сам керівник-адміністратор. Можливо, до деяких позитивних елементів цього стилю керівництва колективом слід віднести те, що він володіє знанням механізму адміністративного управління організацією, знанням посадових інструкцій і інших атрибутів влади.

Головна межа ефективного керівництва – гнучкість. Залежно від специфіки ситуації керівник повинен уміло використовувати переваги того або іншого стилю керівництва і нейтралізувати його слабкі сторони.

У своїй повсякденній діяльності сучасному ефективному керівникові необхідно спиратися на своїх сильних, найбільш розвинені стильові компоненти, якості, при цьому постійно розвиваючи слабкі. Пам'ятаючи при цьому, що ідеальним стилем управління колективом є творчий стиль, для якого характерний, що керівник в рішенні кожної нової управлінської задачі гнучко, неординарно застосовує той або інший прийом, спосіб, засіб, що є для ситуації, що складається, найбільш оптимальним і результативним.

По суті творчий стиль управління колективом – це вживання всіляких стилів залежно від реально виникаючої управлінської ситуації, від цілей і умов і засобів її дозволу.

Для творчого стилю управління надзвичайно характерне варіювання стилів залежно від новизни і самого характеру виникаючої управлінської проблеми.

 

Контрольні питання

1. Що таке група та колектив? Яка між ними відмінність.

2. Охарактеризуйте соціально-психологічний клімат у групі.

3. Яка відміна між лідером та керівником?

4. Назвіть стилі управління колективом.

 

Список літератури

1. Психология. [Электронный ресурс] доступ http://magazine.mospsy.ru/dictionary/dictionary.php?term=1004000

2. Предмет и задачи психологии. [Электронный ресурс] доступ http://www.grandars.ru/college/psihologiya/istoriya-psihologii.html

3. Место психологии в системе наук. http://www.coolreferat.com/Место_психологии_в_системе_наук

4. Гуревич П.С. Современный. гуманитарный словарь-справочник. - М„ 1999г.

5. Габай Т.В. Педагогическая психология. - М., 1995г.

6. Заброцький М. Педагогічна психологія. - К.; МАУП, 2000р.

7. Зимняя Н.А. Педагогическая психология. - Р/Д, 1999г.

8. Карпов А.В. Психология менеджмента. - М.: Гардарика, 1999г

9. Максименко С.Д.. Соловієнко В.О. Загальна психологія. - Київ, МАУП, 2000р.

10.  М’ясоїд П. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000р.

11.  Немов Р.С. Психология. - Т.Л. - М., 1990г.

12.  Общая психология (курс лекций). - М.: Владос, 1998г.

13.  Основи психології. Підручник /за заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1997р.

14.  Психология и этика делового общения / под ред. проф-.В.Н.-Лавриненко. - М.: ЮНИТИ, 2000г.

15.  Психология. Учебник для технических вузов. Под ред. В.Н. Дружинина. - С. Пб., М., Харьков, 2000г.               ,

16.  Практическая психология для менеджеров. - М., 1999г.

17.  Трофимов Ю. Психологія. Підручник. - К.: Либідь, 2000р.

18.  Алехина И. Имидж и этикет делового человека. - М., 1996г.

19.  Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М.: Изд. ЮНИТИ, 1999г.

20.  Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. Учебное пособие. - Р/Д., Феникс, 2000г.

21.  Борзовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. - С.Пб.: Питер, 2000г.

22.  Герет Томас М. Етика бізнесу. - К.; Основи, 1999р.

23.  Деловой зтикет. - К.: Альтер пресе, 2000г.

24.  Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту. - Київ, 1996р.

25.  Курбатов В.М. Стратегия делового успеха. - Р/Д, 1995г.

26.  Культура ділового спілкування. Навчальний посібник /Укладачі Л.Г. Зубенко, В.Д. Нємцов, - К.: ЕксОб, 2000р.

27.  Леонтьев А.А. Психология общения. - М., 1997г.

28.  Предпринимательство в АПК / С.Н. Градов, Н.Т. Крячков, В.А. Удалов і др. Учебник. - М.: Колос, 1997г.

29.  Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? - М.: Дело, 2000г.

30.  Почепцов Г. Имиджелогия. - М.: Рефл-бук, 2000г.

31.  Соловьев Э.Я. Современный этикет. Деловой протокол. - М.: Ось -89, 2000г.

32.  Сухарев В.А. Быть деловым человеком. - Симферополь, 1996г.

33.  Уедерспан Г. Изящное искусство ведення междугородних переговоров // 1993г.

34.  Чмут Т.К., Чайка Г.Л., Лукашевич М.П., Осечінська І.Б. Етика ділового спілкування. Курс лекцій. - К., 1999р.

35.  Чмут Т.К. Культура общения. - Хмельницкий, 1996г.

36.  Экономическая психология в системе рыночных отношений. Под ред. Потемкина В.К. - С.Пб.: ИСЗПРАН, 1999г.