Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вогнегасники повітряно-пінні.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Призначені для гасіння вогнищ різних речовин і матеріалів за винятком лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, і електроустаткування під напругою. Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні (ВПП-5, ВПП-10), пересувні (ВПП-100), стаціонарні (ВППУ-250). Вогнегасники забезпечують кратність виходу піни 65. Вогнегасна ефективність цих вогнегасників у 2,5 рази вища від хімічних при однаковій місткості. Вогнегасники ВПП-5 і ВПП-10 відрізняються тільки ємністю корпуса, інші деталі і вузли аналогічні. Робота: при натисканні на пусковий важіль шток з фрезою проколює мембрану. (Балон СО2 має на горловині різьбу, на якій накручується ніпель, що затискає мембрану.) СО2 виходить із балона і тисне на розчин зверху, а останній виходить через сифонну трубку і потрапляє в пінний розтруб. В розтрубі розчин змішується з повітрям і утворюється повітряно-механічна піна. Внутрішня поверхня корпусу вкрита епоксидною емаллю. При використанні вогнегасника у зимовий період при мінусових температурах необхідно в заряд вогнегасника додати 2-3 літра гліцерину або етиленгліколю. Балони для зберігання робочого газу розраховані на робочий тиск 15 МПа. Запірний балон забезпечує зберігання газу упродовж 2-х років. До кінця терміну зберігання газу допустимий витік не повинен перевищувати 10 г. Корпус повинен випробовуватись гідравлічним тиском 1,8 МПа упродовж 1 хв. Якість заряду перевіряється відповідно до «Інструкції по використанню, зберіганню, транспортуванню і перевірці якості піноутворювача». Строк служби вогнегасника 8 років. Гарантійний термін 12 місяців з дня початку експлуатації, але не більше 24 місяців з дня отримання. Правила техніки безпеки при роботі з ВПП-10 1. При перезаряджанні вогнегасника необхідно провести гідравлічні випробування корпусу тиском 18-20 МПа упродовж 1 хв. Протікаючі вогнегасники ремонту не підлягають, їх належить списувати. 2. При збиранні і розбиранні ВПП на запірно-пусковий пристрій повинна бути встановлена запобіжна чека. 3. Забороняється ремонтувати заповнені пускові балончики. 4. Забороняється допускати до експлуатації вогнегасники з глибокими забоїнами, вм'ятинами, іржею на корпусі. 5. При роботі з піноутворювачем (ПУ) працювати в гумових рукавицях, при потраплянні на шкіру промити її великою кількістю води. ' Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-100 використовується для гасіння пожеж класів А і В. Вогнегасник не може бути використаний для гасіння речовин, горіння яких проходить без доступу повітря (бавовна, піроксилін і т.п.), горючих металів (лужних, лужноземельних) та електроустановок під напругою. Вогнегасник змонтований на одновісному возику. При роботі вогнегасник ставиться у вертикальне положення. На корпусі закріплений балон з вуглекислотою. В середині корпуса проходить сифонна трубка, яка на поверхні з'єднується із шлангом. На кінці шланга прикріплено ствол для отримання піни середньої кратності (ГПС-100). Запобіжний клапан відрегульований на тиск 0,87-0,90 МПа. Корпус вогнегасника випробовується на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,1 МПа (11 кг/см2). У верхньому дні корпусу змонтований запобіжний клапан. Строк експлуатації вогнегасника ВПП-100 до першого випробування становить 5 років. Гарантійний строк служби -24 місяці з дня початку роботи. Ваговий контроль кількості двоокису вуглецю в балоні проводиться через кожні 6 місяців. При зменшенні ваги СО2 на 75 г балон необхідно відправити на дозаправку. Підготовка вогнегасника до роботи І. Порядок роботи 1. Перевірити комплектність вогнегасника згідно з паспортом. 2. Відкрутити кришку поворотом ключа проти годинникової стрілки і зняти її. 3. В горловину через фільтр залити 6%-й розчин піноутворювача. 4. Запірно-пусковий пристрій (ЗПП) балона (вогнегасник ВВ-2) опломбувати. При виникненні пожежі: а) підвести вогнегасник до вогнища на відстань 5-6 метрів, встановити його вертикально; б) розкрутити гумовий шланг і спрямувати піногенератор на вогнище; в) відкрити ЗПП на балоні з СО2, спрямувати струмінь піни на ближній край вогню з поступовим переміщенням струменя. Вогнегасник стаціонарний ВППУ-250 призначений для гасіння пожеж класів А, В на промислових і складських об'єктах народного господарства. Вогнегасники встановити у приміщеннях з температурою повітря від +3 до +5°С. Вогнегасник складається з стального корпусу, пускового балона (ВВ-5) з огородженням, котушки зі шлангом, запобіжного клапана і піногенератора. Корпус вогнегасника зварний, на чотирьох ніжках. До нижнього патрубка приварена зливна трубка з корковим краном і з'єднувальною головкою ГМ-50, яка одночасно використовується для заповнення корпусу водою і зливу її. Нижній патрубок закритий кришкою і призначений для огляду та чистки внутрішньої поверхні корпусу. Заливний патрубок із заглушкою призначений для заливання піноутворювача, верхній патрубок із заглушкою – для контролю за рівнем заповнення корпусу розчином. Раз у рік перевірити якість заряду. При необхідності замінити. Якщо вага СО2 менша 3 кг, балон необхідно дозарядити. Через кожні три роки необхідно провести огляд внутрішньої поверхні корпусу вогнегасника. У випадку появи іржі необхідно її зачистити, а потім поверхню покрити епоксидною емаллю ЕП-773 і повністю просушити. Через кожні 6 років одночасно з внутрішнім оглядом провести випробування корпусу на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,3 МПа упродовж 3-х хв. Повторний огляд пускових балонів має проводитись один раз на 10 років. ВОГНЕГАСНИКИ ВУГЛЕКИСЛОТНІ Зарядом вуглекислотних вогнегасників є зріджений вуглекислий газ. Дуже часто в промисловості зріджений СО2 називають «вуглекислота». Він не проводить струм, його можна використовувати для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В. Вуглекислий газ (СО2) - інертний безколірний газ з ледве відчутним запахом. При введенні 12-25% (за об'ємом) вуглекислого газу в приміщення, горіння припиняється. СО2 добре розчиняється у воді, з підвищенням температури розчинність понижується. Маса одного літра дорівнює 1,97686 г. Характерною особливістю вуглекислоти є те, що при підвищенні тиску вона переходить з газоподібного стану в рідкий. При однаковій масі об'єм рідкої вуглекислоти при переході в газ збільшується в 400-500 разів, причому більша кількість тепла поглинається з навколишнього середовища, а при нестачі тепла газ переходить в снігоподібну масу, яка потім поступово випаровується. Зріджена вуглекислота являє собою безбарвну рухливу рідину, її густина при 20°С і тиску 58,5 атм (5,85 МПа) складає 774 кг/м3. Густина зрідженої вуглекислоти змінюється залежно від температури. Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв'язку з чим нею не можна гасити тліючі матеріали. Ефективною дія вуглекислотних вогнегасників і обладнання пожежного захисту є в температурних межах від +50°С до -25°С. При нижчих температурах, наприклад -30°С, тиск вуглекислоти в балоні складає 1,45 МПа (14,5 атм), при якому вихід струменю з вогнегасника відбувається з меншою швидкістю, і його вогнегасна здатність різко знижується. Вуглекислотні вогнегасники бувають:ручні - ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5, ВВ-2ММ, ВВ-5ММ;пересувні - ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400;стаціонарні - ВВС-5, ВВС-5П. За допомогою вуглекислотних вогнегасників можна гасити різні речовини, електроустаткування під напругою до 1000 В, за винятком тих, що горять без доступу повітря. В основному за будовою всі вогнегасники однакові. Будову вуглекислотних вогнегасників розглянемо на прикладі ВВ-2 (рис. 3). Вогнегасник являє собою балон, в горловину якого на конусній різьбі закручений запірно-пусковий пристрій (ЗПП) з сифонною трубкою, яка не доходить до дна балона на 3-4 мм. Для перенесення вогнегасника служить ручка, яка кріпиться на горловинах балона за допомогою хомута. На вогнегасник встановлюється ЗПП трьох типів. Для приведення вогнегасника в дію ЗПП пістолетного типу необхідно розтруб вогнегасника спрямувати на вогнище, важіль повернути на себе. Важіль повернеться на осі і виступом натисне на шток, шток, пересилюючи зусилля пружини, відсуває клапан від сідла. Під тиском газу, який міститься у верхній частині корпусу, зріджена вуглекислота через сифонну трубку видаляється з балона в штуцер, розтруб. Проходить різке збільшення об'єму і поглинання великої кількості тепла внаслідок того, що розтруб не дає можливості для підводу достатньої кількості тепла для переходу рідкого СО2 в газ СО2, тобто проходить переохолодження рідини з утворенням снігоподібної маси. Для припинення випуску заряду необхідно важіль повернути на 180°, при цьому клапан під дією пружини і тиску газу в балоні закриває випускний отвір в головці. В ЗПП важільного типу необхідно припинити тиск на важіль, і подача вогнегасячої речовини припиниться. ВВ-3 і ВВ-5 за будовою аналогічні ВВ-2. ВВ-8 від попередніх вогнегасників відрізняється тим, що з'єднання не з допомогою поворотного пристрою, а з допомогою шланга. На кінці шланга є ебонітова накладка. При гасінні тримати розтруб тільки в місці, де є ебонітова або дерев'яна накладка. Балон має плоске дно, що дозволяє ставити вогнегасник на підлогу. За необхідності випуску заряду без розтруба вогнегасник повинен бути закріплений, виникаюча реактивна сила може його перекинути. Рис. 3. ВВ-2: 1 - балон, 2 - сифонна трубка, 3 – запобіжна мембрана, 4 - клапан, 5 - шток, 6 - пусковий кулачок, 7 - пусковий важіль, 8 - запобіжна чека з кільцем, 9 - раструб. Вогнегасник ВСВ-5 (вогнегасник стаціонарний вуглекислотний) призначений для гасіння займань на літаках. Вогнегасник відрізняється від раніше розглянутих ЗПП. В якості ЗПП застосовуються вуглекислий затвор з піротехнічним пуском, комбінованим (ВЗПКМ). За допомогою вогнегасника ВВ-8 можна погасити пожежу на площі до 5 м2. До місця пожежі вогнегасник транспортується двома особами, які його обслуговують, а потім у двох спрямувати розтруби на вогнище пожежі і відривають клапани з них. ВВ-400 призначений для гасіння ЛЗР (легкозаймистих рідин) і ГР (горючих рідин) на площі 25 м2, пожеж в закритих приміщеннях або важко доступних місцях об'ємом до 75 м3. ВП є пересувною установкою газового пожежогасіння, яка складається з восьми балонів, заряджених зрідженою вуглекислотою. Вуглекислотна установка приводиться в дію з допомогою важеля ЗПП, який дозволяє використати заряд частинами від одного або декількох балонів одночасно. Експлуатація вуглекислотних вогнегасників. Вогнегасники повинні розміщуватись подалі від нагрівальних приладів (не менше 1 м). Щомісяця проводять зовнішній огляд вогнегасника, звертають увагу на наявність пломб і розтрубів. Один раз на квартал вогнегасники перевіряють зважуванням. Коефіцієнт заповнення балонів вуглекислотою не повинен перевищувати для вогнегасників 0,7 кг/л. Наприклад: ВВ-5, ємність балонів 5 літрів, вага заряду не повинна перевищувати М = V х К = 5 х 0,7 = 3,5 кг, де V- об'єм балона, л; К - коефіцієнт заповнення, кг/л. Перед заповненням СО2 порожній балон зважують і масу балона в грамах вибивають на вогнегаснику. Крім цього, маса балона з ЗПП (без розтруба) вибита на корпусі ЗПП. Таким чином, дійсну масу заряду будь-якого вогнегасника не важко визначити на будь-якому об'єкті. Для вогнегасника ВВ-8 з урахуванням втрат вуглекислоти маса заряду 5,6 - 0,1 = 5,5 кг вважається нормальною. Один раз на п'ять років вогнегасники гідравлічно випробовують тиском 22,5 МПа. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ З ВУГЛЕКИСЛОТНИМИ ВОГНЕГАСНИКАМИ (ВВ). ВВ заряджають зрідженим СО2. Не допускайте ударів по балону, головці, ЗПП, розтрубі. При виході заряду не торкайтесь рукою розтруба, бо температура його понижується до -78 0С. Вогнегасник повинен бути захищений від дії бензину, масла і, особливо, вологи. При зберіганні вогнегасники повинні захищатись від дії тепла (сонячне проміння, батареї опалення та ін.). Температура в приміщенні для зберігання вогнегасників не повинна перевищувати +30°С. Укладка вогнегасників штабелем один на одного заборонена. ЗНАКИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ Знаки пожежної безпеки - це частина знаків безпеки, які застосовуються в усіх галузях народно-го господарства. При їх вивченні потрібно звернути увагу на 4 групи знаків: забороняючі, попереджу-вальні, вказівні, а також на сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Сигнальний колір – червоний: смислове значення - заборона, безпосередня небезпека, засіб по-жежогасіння; контрастний колір - білий. Сигнальний колір - жовтий: смислове значення - попередження, можлива небезпека; контраст-ний колір - чорний. Сигнальний колір - зелений: смислове значення - наказ, безпечно; контрастний колір - білий. Сигнальний колір - синій: смислове значення - вказівка, інформація; контрастний колір - білий.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 699; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.12.76.168 (0.009 с.) |