І. Обробка та оформлення результатів лабораторних робіт

 

ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ

 

Звіт з кожної лабораторної роботи складається за такою схемою:

1. Назва роботи.

2. Мета роботи (мету роботи з теоретичним поясненням викладають чітко і дуже стисло).

3. Методика виконання (коротко записують послідовність проведення досліду, креслять схему установки).

4. Результати дослідів і їх обробка (подають у формі таблиць, розрахунків та графіків).

 

ВИРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ У ФОРМІ

ТАБЛИЦЬ І ГРАФІКІВ

 

Для аналізу результатів досліджень експериментальні та розра-
хункові величини записують у таблиці або подають у вигляді графіків. Як правило, дослідні дані зводять у таблиці, далі будують графіки, а потім (якщо в цьому є потреба) записують у вигляді відповідних рівнянь.

 

СКЛАДАННЯ ТАБЛИЦЬ

 

Будь-які вимірювання мають щонайменше дві змінні величини, одну з яких задають (незалежна величина – аргумент), а інша або інші – залежна або залежні (функції).

В таблицях аргумент і функції треба розміщувати по одній горизонталі, кожну в своєму стовпчику. Кожному стовпчику потрібно дати заголовок і зазначити одиниці вимірювання.

 

ПОБУДОВА ГРАФІКІВ

 

При обробці експериментальних даних широко застосовуються графічні методи, які дають наочну ілюстрацію взаємозв’язку між досліджуваними величинами.

Для графічного зображення результатів вимірювання застосову-
ють, як правило, систему прямокутних координат. Побудова графіків спрощується при використанні міліметрового паперу або спеціальних видів координатного паперу, наприклад логарифмічного. При можливості, результати можна оформити на комп’ютері, користуючись програмою "Origin - 5" або іншими подібними програмами (Origin – 3,5 тощо).

 

ВИБІР МАСШТАБУ

 

1. Масштаб при побудові графіків вибирають так, щоб координати будь-якої точки було легко і швидко визначити. Найзручніше виби-
рати такий масштаб, щоб 1 см був прийнятий за 1, 10, 100...10ⁿ одиниць або за одну, дві чи п’ять одиниць.

2. Масштаб треба вибирати так, щоб крива на графіку займала практично все вільне поле між координатами (віссю абцис і вісю ординат). Якщо кривих декілька, масштаб необхідно роз-
раховувати таким чином, щоб всі вони розмістилися в полі коорди-
натної системи.

3. При нанесенні масштабу слід вказувати розмірність.

4. При виборі шкали не обов’язково починати з нульового зна-
чення: шкала може починатись такими округлими значеннями, щоб всі вимірювані величини знаходились в інтервалі між цими значен-
нями.

Точки на графіках треба наносити ретельно і чітко, обводячи їх кружечками, квадратиками, трикутниками тощо. Точки, які належать до однієї групи вимірювань (для однієї кривої), позначають однаково, точки різних груп – по-різному.

Криву через зазначені точки слід проводити так, щоб вона була плавною і проходила якомога ближче до всіх точок, але не обов’язко-
во, щоб вона перетинала всі точки.

У випадку використання компютеру криві виконують по команді "Splaine"

 

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

 

Виконання кожної роботи в лабораторії проходить такі стадії:

1) теоретична підготовка виконавця (студента) до експерименту;

2) підготовка об’єкта і установки до досліду та виконання самого досліду;

3) теоретична обробка результатів досліду та їх оцінка.

При теоретичній підготовці до виконання експерименту, зазда-
легідь користуючись відповідними підручниками, потрібно:

а) засвоїти основні теоретичні положення даної роботи. Наприк-
лад, досліджуючи електропровідність розчинів електролітів, треба добре розуміти теорію електролітичної дисоціації; досліджуючи електрорушійні сили, слід розібратися в основних положеннях теорії гальванічних елементів; а готуючись до дослідження осмотичного тиску розчинів, вивчити теорію розчинів;

б) засвоїти закони, що лежать в основі досліджуваного явища (наприклад, закони про теплові ефекти при згоранні, розчиненні речовин тощо). Закони треба опрацювати так, щоб свідомо і безпомилково їх формувати і вміти застосовувати до природних явищ;

в) добре опрацювати математичні рівняння, що дають кількісну характеристику явищ і встановлюють певний математичний зв’язок між досліджуваними величинами;

г) вивчити будову приладів та установок, на яких доведеться вико-
нувати експериментальне досліджування; користуючись літературни-
ми джерелами, слід навести схеми цих приладів (принцип дії), ознайомитись з ними в лабораторії, знати назву та призначення кожної деталі;

д) готуючись до виконання роботи в лабораторії, треба якнай-
краще продумати методику досліду; якщо теоретичну частину можна вивчати за підручниками, то методику виконання експерименту – за відповідними посібниками до лабораторних робіт;

е) заздалегідь підготувати форми таблиць, куди записуватимуться результати вимірювань під час експерименту. Чим краще підготується експериментатор до виконання роботи, тим досконаліше він складе форму таблиці (чи таблиць) для запису спостережень.

 

 

ІІ. ПРАВИЛА РОБОТИ В ЛАБОРАТОРІЇ з ФІЗИЧНОЇ ХІМІЇ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

Успішне виконання лабораторного практикуму можливе лише при дотриманні правил роботи в лабораторії, вимог техніки безпеки та охорони праці.

1. При всіх роботах зберігати максимальну обережність, пам’я-
таючи, що неакуратність, неуважність, недостатнє ознайом-
лення з приладами і властивостями речовин може викли-
кати нещасний випадок.

2. Хімічні реакції проводити тільки з такими кількостями і концентраціями кислот, в такому посуді і в таких умовах, як це вказано в інструкції.

3. Під час роботи дотримуйтесь чистоти, тиші, порядку і пра-
вил техніки безпеки. Не займайтесь сторонніми розмовами, працюйте вдумливо, будьте обережними. Категорично забо-
роняється відвідування студентів, які працюють в лабора-
торії, сторонніми особами або відволікання сторонньою роботою. По закінченні роботи приведіть робоче місце в порядок і здайте черговому по лабораторії.

4. Категорично забороняється виливати в раковину залишки концентрованих кислот, лугів, неприємних на запах і вогне-
небезпечних органічних рідин, кидати в раковини папір, вату, сірники, осади та інші тверді речовини. Використо-
вуйте для цього спеціально призначені склянки.

5. При нагріванні і кип’ятінні рідин у пробірці отвір спря-
мовуйте в бік як від того, хто працює, так і від сусідів, при цьому не заглядайте в пробірку або колбу, тому що від можливого викидання нагрітої речовини можуть бути не-
щасні випадки. Категорично забороняється нагрівати заку-
пореними будь-які посудини.

6. Нагрівання легкогорючих рідин (етер, петролейний естер, бензин, ацетон, бензен, спирт та інші) проводьте тільки на водяній бані, а не на відкритому вогні. Не можна запалю-
вати вогонь у безпосередній близькості від цих речовин. Категорично забороняється ставити склянки з горючими і легкозаймистими речовинами поблизу запаленого пальника.

7. При роботі з кислотами твердо пам’ятайте правила змішу-
вання сірчаної кислоти з водою: сірчану кислоту вливайте в воду невеликими порціями, а не навпаки. Концентровані кислоти і луги ні в якому разі не засмоктуйте піпетками. Для цього користуйтесь гумовими грушами. Слідкуйте за тим, щоб не облити обличчя й одяг.

8. Щоб уникнути вибуху, обрізки металічного натрію і калію ні в якому разі не викидайте в раковину. Їх необхідно збирати в спеціальні склянки з газом.

9. При роботі з лужними металами, їдкими лугами, кислотами, вибуховими речовинами або їх сумішами, а також при всіх інших роботах, пов’язаних з небезпекою для очей, одягайте захисні окуляри.

10. Ніякі речовини в лабораторії не пробуйте на смак. При визначенні запаху не можна вдихати парів, які виділяються. Нюхати слід обережно, не вдихаючи глибоко, а спрямо-
вуючи до себе пари або гази рухом руки.

11. Категорично забороняється працювати в лабораторії само-
му при відсутності лаборанта або викладача.

 

ЛІКВІДАЦІЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

І НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

 

При виникненні пожежі негайно загасіть газові пальники, вимкніть електронагрівальні прилади, приберіть усі горючі речовини і склянки з горючими речовинами, швидко засипте піском або накрийте вовняною ковдрою осередок пожежі. Великі осередки пожежі гасіть вогнегасником. Водою можна гасити лабораторні меблі (столи, полиці, табуретки, шафи і т.д.). Етер, бензин, бензен, металічний натрій заливати водою ні в якому разі не дозволяється.

Якщо на працюючому загориться одяг, негайно на нього накиньте вовняну ковдру, пальто чи піджак, дуже добре поливайте водою.

У випадку термічного опіку до ураженого місця негайно при-
кладіть вату, змочену етиловим спиртом, 5%-ним розчином марган-
цевокислого калію або 5%-ним розчином таніну, потім накладіть мокру пов’язку з такого ж розчину. При дуже сильних опіках уражене місце після обробки спиртом покрийте ватою, змоченою льняним маслом або маззю від опіків.

При опіках кислотами або їдкими лугами спочатку добре проми-
вають обпечене місце великою кількістю води з-під крану, потім, у випадку обпечення кислотою, промивають 3%-ним розчином бікарбо-
нату натрію, а коли попадає луг – 2%-ним розчином оцтової кислоти. При сильних опіках шкіри кислотами або лугами після обмивання накладають пов’язку, змочену розчином марганцевокислого калію або таніту, чи змазують маззю від опіків або вазеліном.

При попаданні кислоти в очі, їх промивають великою кількістю води, а потім 3%-ним розчином бікарбонату натрію. У випадку попадання лугу в очі спочатку промивають великою кількістю води, а потім насиченим розчином борної кислоти, після чого закапують в очі краплю касторового масла.

При опіках шкіри бромом необхідно негайно змити бром великою кількістю води або спирту і змазати обпечене місце маззю від опіків або обтерти гліцерином. Фенол із шкіри змивають спиртом або бен-
зеном.

При отруєнні хлором чи бромом необхідно вдихати пари спирту або аміаку, а потім вийти на свіже повітря.

При порізах склом обов’язково виймають осколки скла з рани, змазують поранене місце 3%-ним спиртовим розчином йоду і накла-
дають пов’язку.

У всіх випадках поранення, опіків і отруєння, після надання пер-
шої допомоги, негайно направляють потерпілого в поліклініку.