Тема 12: Транспортні й експедиційні зобов’язання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 12: Транспортні й експедиційні зобов’язання



Транспортні зобов’язання визначаються характером відносин, які виникають в процесі перевезення вантажів, пасажирів та багажу. Специфікою таких відносин є те, що вони опосередковують сферу послуг нематеріального характеру, які надаються боржником кредитору. Транспорт є сполучною ланкою економіки, за його допомогою задовольняються потреби у перевезезеннях суспільного виробництва держави, а також її населення. Перевезення - один з видів підприємницької діяльності, яка не су проводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у ре­зультаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, паса­жирів, багажу й пошти.

Існують такі основні види транспорту: транспорт загального ко­ристування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річ­ковий (внутрішній - водний), місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального корис­тування. Всі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспор­тну систему країни (ст. 21 Закону України «Про транспорт»). Разом з цим технічна характеристика перевізних засобів і організація переве­зень даними видами транспорту багато у чому відрізняються одне від одного.

У главі 64 ЦК міститься перелік низки договорів, що опосередко­вують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: а) перевезення вантажу (ст. 909 ЦК); б) перевезення пасажирів і багажу (ст. 910 ЦК); в) чартеру (фрахтування) - ст. 912 ЦК тощо.

Проте сам перевізний процес не вичерпується відносинами, що ви­никають з договору перевезення (ст. 908 ЦК). Обов'язки перевізника з подачі рухомого складу, а відправника - з надання для навантаження вантажу також належать до процесу перевезення. Перевізними також є відносини, що виникають з договорів про організацію роботи із за­безпечення перевезення вантажів. Вони, зокрема, охоплюють: вузлові угоди, договори на централізоване завезення (вивезення) вантажів, на експлуатацію залізничних під'їзних колій, на подачу і прибирання вагонів, подачу заявок і замовлень, вчинення інших дій учасниками пе­ревізного процесу як до укладення договору перевезення вантажів, так після його виконання. Це стосується, наприклад, виконання за­лізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, як-то: навантаження, розвантаження, зважування, експедирування то­що, які здійснюються на підставі окремих цивільно-правових догово­рів - ст. 22 Статуту залізниць України.

Отже, відомі чинному цивільному законодавству договори, що опосередковують перевізний процес, становлять єдину систему дого­ворів, предметом яких є надання послуг з перевезення вантажів, паса­жирів, багажу й пошти. Всю систему цих договорів можна поділити на два види: основні й допоміжні. Основні опосередковують головну сферу взаємовідносин перевізників і клієнтури, допоміжні - нор­мальну організацію перевізного процесу.

При вивченні даної теми студенти повинні звернути особливу увагу на питання підстав та меж відповідальності перевізника, відправника вантажу та вантажоодержувача.

Розглядаючи питання, що стосуються договору транспортної експедиції, необхідно зупинитися на понятті та видах експедиційних послуг, їх відмінності від суміжних цивільно-правових договорів (перевезення, доручення, комісії тощо).

Нормативно-правові акти та література:

1. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник Ук­раїни. — 2003. — № 11. — Ст. 461.

2. Закони України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. // ВВР України, 1994, № 51; з наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. // ВВР України, 1996, № 40; з наступними змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.

5. Повітряний кодекс Укра­їни від 4 травня 1994 р. // ВВР України, 1993, № 25, ст. 274.

6. Кодекс торговельного морепла­вства України від 9 грудня 1994 р. // ВВР України, 1998. - № 2, ст. 5.

7. Статут залізниць України від 6 квітня 1998 р.

8. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.

9. Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР 27.06.1969 р.

10. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом України, затверджені Наказом Мі­ністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297.

11. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 р. № 363.

12. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів автомобільним транспор­том» № 01-6/856 від 21.07.1992 р.

13. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 01 -6/1395 від 20.11.1992 р.

14. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування статей 169 та 173 Статуту залізниць» № 01-6/1104 від 12.10.1993 р.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.204.31 (0.009 с.)