Тема 14: зобов’язання із надання посередницьких послуг (2 год. )

Посередництво – це цивільно-правовий інститут, що регулює відносини у сфері надання послуг і спрямований на сприяння у встановленні правових зв’язків між клієнтами шляхом здійснення посередником правомірних дій юридичного і фактичного характеру. Воно базується на таких положеннях: посередник може виступати в обороті від власного імені або від імені клієнта, за рахунок клієнта або за власний рахунок, але завжди в інтересах клієнта; презюмується оплатність послуг посередника; посередництво має довірительний характер; посередництво може відбуватися на етапі підготовки і укладення правочину, а не на стадії його виконання. Правовими формами реалізації посередницької послуги є договірні конструкції. Тому інститут договірного посередництва базується на зобов’язальному правовідношенні. Серед названих у ЦК України – це договори доручення, комісії, управління майном. У числі таких, що використовуються, але названі в інших нормативних актах, є договори консигнації, агентування. Саме тому, при вивченні даної теми потрібно особливу увагу звернути на спільні та відмінні риси цих договорів.

 

Питання для обговорення:

1. Поняття, види та особливості посередницьких послуг.

2. Поняття та предмет договору доручення.

3. Зміст і виконання договору доручення.

4. Поняття та предмет договору комісії. Відмінність договору комісії від договору доручення.

5. Зміст договору комісії та умови його виконання.

6. Поняття довірчого управління майном та його особливості.

7. Зміст та виконання договору довірчого управління.

Практичні завдання:

(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття)

№1.

В якій із нижченаведених ситуацій присутній договір доручення?

1. Бабуся відправила 13-річного онука здати в хімчистку її пальто, видала для цього внукові необхідну суму грошей, нагадав­ши, щоб під час оформлення замовлення в хімчистці внук зазначив саме її ім'я та домашню адресу, аби потім бабуся могла самостійно за квитанцією забрати пальто.

2. Металургійний завод для задоволення своїх потреб у сировині домовився з підприємцем, що той скуповуватиме металобрухт і постачатиме його на завод. Всі витрати підприємця завод зобов'я­зався компенсувати.

3. Неповнолітній Сергій дав молодшому братові свою банківську платіжну картку, оформлену на картковий субрахунок батька, навчив нею користуватись і відправив його в супермаркет придбати продукти харчування.

4.3 метою поповнення обігових коштів акціонерного товариства загальні збори акціонерів доручили голові правління товариства укласти кредитний та іпотечний договір з банком.

 

№2.

Позивач найняв Адвоката для ведення справи в господарському суді. Після кількох судових засідань Адвокат уклав з Відповідачем мирову угоду, яка була затверджена ухвалою суду, а провадження у справі припинене. Умови мирової угоди Позивача не задоволь­нили. Позивач подав інший позов про стягнення збитків з Адвоката, Відповідача і господарського суду солідарно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що не надавав Адвокатові повноважень на підписання мирової угоди, чого суд не перевірив.

Чи правомірні вимоги Позивача? Чи зобов'язує Позивача мирова угода, укладена Адвокатом? Як слід Позивачеві захищати свої інтереси? Вирішіть справу.

 

№3.

Агентство з працевлаштування за плату зобов'язалось за договором доручення з Заводом забезпечити організований прийом працівників на виробничу лінію, введення якої в експлуатацію мало відбутись через три місяці. В день укладення договору Агентству в особі його директора Завод видав довіреність на підписання трудових договорів. Строк дії довіреності не був визначений. На підставі цієї довіреності директор Агентства через півроку після закінчення формування штату нової виробничої лінії від імені заводу уклав трудовий договір з майстром на заміщення вакансій що з'явилась. Завод не допустив майстра до роботи, посилаючись на те, що, по-перше, на момент укладення трудового договору майстром договір доручення, за яким Агентство мало право укладати трудові договори від імені Заводу, припинився, і, друге, тижнем раніше Завод самостійно заповнив вакансію майстра найнявши працівника. Майстер подав до Агентства і Заводу про відшкодування ними збитків і компенсацію моральної шкодисолідарно. А Завод пред'явив Агентству вимоги про компенсацію шкоди, заподіяної діловій репутації Заводу. Агентство стверджує що договір доручення не припинився.

Дайте правову оцінку доводам сторін. Як вирішити справу?

 

№4.

Під час огляду в комісійному магазині комп'ютера покупець випадково пошкодив його. Комісіонер виявив пошкодження лише кілька днів пізніше. Оскільки комп'ютер за ціною, погодженою з комітентом, продати не вдалось у зв'язку з пошкодженням, магазин знизив ціну і продав комп'ютер вдвічі дешевше, ніж було перед­бачено договором. Комітент почав вимагати виплати всієї суми вартості комп'ютера, визначеної договором, а також відмовився виплачувати комісіонеру винагороду, оскільки останній виконав свої зобов'язання не належним чином. Комісійний магазин виплатив комітенту вартість комп’ютера за ціною його фактичної реалізації і утримав комісійну винагороду.

Комітент звернувся до суду. Вирішіть справу.

 

№5.

Підприємець Качанов уклав договір комісії з трикотажною фабрикою м. Вінниці на продаж декількох партій нижньої вовняної білизни для чоловіків у м. Києві по заздалегідь обговореній ціні. З м. Львові виник ажіотажний попит на білизну, що ним продавалася. Качанов підняв ціну і, щоб збільшити обсяг продажів, найняв помічника - Леонтьева - місцевого жителя за договором субкомісії і сповістив про цей факт, а також його дані, у тому числі адресу, телефон трикотажній фабриці. Остання запропонувала Леонтьеву забрати в неї чергову партію товару для реалізації, оскільки не змогла зв'язатися з Качановим, що знаходився в цей час у роз'їздах по населених пунктах Львівської області, де продавав білизну. Леонтьев відмовився.

Чи має право комісіонер (Качанов) під час продажу товару комітента (трикотажної фабрики) завищувати заздалегідь обговорену ціну? На чию користь надходить додаткова вигода при продажу товару за підвищеною ціною? Чи відповідає субкомісіонер (Леонтьев) за свої дії перед комітентом? Чи правомірна відмова виконати вказівку трикотажної фабрики забрати в неї чергову партію товару? Чи має право комітент вести справи із субкомісіонером напряму?

 

№6.

Сторони уклали договір управління грошовими коштами, за яким установник передав управителю, що не є фінансовою установою, грошові кошти з метою придбання за їх рахунок векселя з наступним його продажем в інтересах установника управління.

У зв'язку з прострочкою виконання зобов'язань управителя перед установником останній подав позов про стягнення суми заборгованості. Відповідач (управитель) подав зустрічний позов про визнання договору управління недійсним, з огляду суперечності його змісту вимогам п. 2 ст. 1030 ЦК, в якому забороняється використання грошових коштів в якості предмету договору управління майном.

Вирішіть справу.

 

№7.

За договором управління майном в управління передано належний установникові на праві власності житловий будинок на користь вигодонабувача з правом безоплатного проживання в будинку строком десять років. Через один рік після укладання договору установник управління майном продав будинок іншій особі. Новий власник будинку пред'явив позов до суду про визнання недійсним цього договору і позбавлення права вигодонабувача проживати в спірному будинку.

Наведіть умови дійсності довірчого управління майном.

 

№8.

За заповітом спадкодавець гр. А. передав гр. Б у довірче управління нерухоме майно (житловий будинок) в інтересах вигодонабувача - гр. В. на строк 25 років після відкриття спадщини, що після смерті заповідача перейшло у власність спадкоємця - гр. Г.

У зв'язку з передачею власником житлового будинку в оренду третім особам (наймачам) гр. Б. пред'явив позов про усунення перешкод у здійсненні права довірчого управління на спірне нерухоме майно.

Які підстави виникнення довірчого управління майном? Вирішіть справу.

 

Нормативно-правові акти та література:

1. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник Ук­раїни. — 2003. — № 11. — Ст. 461.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верхов­ної Ради України. — 2003. — № 18—22.

3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.//Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

4. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. // Голос України, 1993, 01, 29.01.93, № 17; з наступними змінами і доповненнями.

5. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 18 (30.04.96), ст. 78; з наступними змінами і доповненнями.

6. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 52 (26.12.2003), ст. 377; з наступними змінами і доповненнями.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 «Про управління корпоративними правами держави» // Офіційний вісник України, 2000, № 20 (02.06.2000), ст. 827.

8. Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом МЗЕЗторгу №37 від 13.03.1995 р.// Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 листопада.

9. Наказ Фонду державного майна України від 1 березня 2004 року № 383 «Про затвердження Типової форми договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі» // Офіційний вісник України, 2004, No 13 (16.04.2004), ст. 926.

10. Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» // Офіційний вісник України, 2004, № 10 (26.03.2004), ст. 639.

11. Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій управління державними корпоративними правами, затверджений Наказом Фонду державного майна України № 1647 від 07.08.2000 р.

12. Бенедиктова И. В. Договор доверительного управления имуществом. - X., 2004.-145 с.

13. Беневоленская 3. Э. Доверительное управление имуществом в сфере предпринимательства. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.

14. Боднар Т. В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов'язань // Вісник господарського судочинства. - 2003, № 4. - С 169-175.

15. Брагинский М. И. Договор поручения и стороны в нем // Вестн. Высш. арбитраж, суда РФ. - М., 2001. - № 4. - С. 75-87.

16. Васильєва В.А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг. Монографія. - Івано-Франківськ, 2006.- 346с.

17. Дзера О. В. Загальні положення про правочин в новому ЦК України // Юридична Україна. - 2003, № 7. - С. 24-32.

18. Колосов Р.В. Договір комісії і агентський договір у цивільному праві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2004.

19. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України, 2002. - № 9. - С 104-109.

20. Курпас Ю. В. Становлення та розвиток інституту управління майном в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Київ, 2004. - 20 с.

21. Курпас Ю. В. Доверительные конструкции в национальном праве стран континентального права. Общая характеристика договора управления имуществом по Гражданскому кодексу Украины // В кн.: Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. - X.: Одиссей, 2007. - 816 с.

22. Майданик Р. А. Траст: Собственность и управление капиталами. - К.: Наукова думка, 1995.

23. Майданик Р. А. Довірча власність у цивільному праві України (формування, порівняльний аналіз і поняття) //Українське комерційне право, 2004. - № 5. - С 37-57.

24. МайданикР. А. Проблеми довірчих відносин у цивільному праві. -К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. - 502 с.

25. Майданик Р. А. Управління державними корпоративними правами // Підприєм­ництво, господарство і право. - 2001. - № 11. - С 19-22.

26. Сальникова Г.І. Правове регулювання посередництва у підприємницькій діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2003.

27. Слипченко С. А. Право доверительной собственности. - Харьков: Консум, 2000.

28. Слюсаревський М. М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим майном в Україні: Автореферат дис.... канд. юрид. наук. - X., 1998.

29. Федорченко Н. В. Договір доручення: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2004. - 21 с.

30. Швец Б. Коммерческий агент или поверенный: Отличие гражданского правового і договора поручения от хозяйственного правового агентского договора // Юрид. практика. - 2004. - 6 апр., № 14. - С. 1, 7.