Завдання 2. Скласти бібліографічний опис видань.

1. Наталя Шевчук опублікувала у № 5 журналу «Актуальні проблеми економіки» за 2010 р. статтю «Методологія дослідження системних особливостей потенціалу виробництва». Стаття розташована на сторінках 56 – 63.

2. У 2009 р. харківське видавництво «Основа» випустило навчальний 255-сторінковий підручник О. Іванченка та Д. Полякова «Теорія економічного аналізу»

3. У 2008 р. Майборода Н. В. захистила у Донецьку дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 «Теорія літератури» на тему «Традиції романтизму у парадигмі українського модернізму», автореферат містить 19 сторінок.

Прояви авторської індивідуальності у стилі тексту

 

Проблема авторської індивідуальності досить актуальна для наукового тексту, особливо науково-гуманітарного. Індивідуальні особливості авторської стильової манери є чинником створення якісних ознак наукового тексту, вони виявляються в аспекті інтерпретації, мовному оформленні тощо.

При всьому прагненні залишатися об'єктивним ученим дослідник так чи інакше виражає своє ставлення до предмета й ходу дослідження, він не буває неупередженим в оцінках праць інших авторів і байдужим до своїх результатів. Експресивність як виразна сила висловлювання може знаходити свій прояв у використанні відповідних мовних засобів або їхньої певної організації, а також в оцінках. Без сумніву, повинна дотримуватися основна вимога – доказовість і об'єктивність усіх суджень і оцінок як основа достовірності наукового результату. Однак при цьому емоційні й експресивно-оцінні моменти, особисті пристрасті автора можуть мати місце в творі.

На даний час у дослідників наукового стилю немає однозначної думки стосовно можливості прояву особистості автора в науковому тексті. В одному випадку пропонується максимальна стандартність літературного оформлення сучасних наукових текстів. У другому випадку вважається, що така стандартизованість призводить до безособовості тексту, нівелювання стилю, визнається можливість прояву авторської індивідуальності.

Науковий текст не лише передає інформацію про зовнішній світ, він відбиває особистість суб’єкта творчої діяльності. Авторське «я» у науковому тексті є настільки ж оригінальним, наскільки оригінальною є свідомість автора, характер інтерпретації дійсності. Це пов’язано, зокрема,

з певною асоціативністю мислення, хоча у науковому тексті передусім відбиваються зв’язки логічного плану.

Оригінальність стилю вченого визначається і профілем мислення (аналітичний – синтетичний). Усе це зумовлює прояви специфічних ознак у науковому тексті.

Велике значення мають і літературні здібності автора, вміння текстуально точно і яскраво відображати у тексті феномени своєї уяви. Наприклад, наукові розвідки і студії І. Франка поєднують науковість викладу з яскравим, експресивно насиченим стилем.

Емоційна виразність наукового тексту пов’язана з головною його функціональною ознакою – логічністю. Емоційність форми не повинна руйнувати логічності змісту. Більш того, логічність міркування (співвіднесеність причин і наслідків), подана у яскравій мовній формі, може слугувати засобом створення іронії, коли автор за допомогою логічних операцій доводить абсурдність положень свого опонента.

Написання тексту вченим є завершальним етапом у вирішенні творчого завдання, а разом з тим науковий текст не може не відбивати моменти пошуку потрібних рішень, а це часто пов’язано з інтуїтивними процесами мислення і тому не може бути абсолютно беземоційним. Оригінальність поглядів на предмет зображення не може не поєднуватися з оригінальністю у його емоційній оцінці, а це впливає на стиль, манеру викладу.

Звичайно, оригінальність стилю складно виявити в науково-технічних текстах, де велику частину текстового простору займають формули, графіки, таблиці, а вербальний текст є лише з’єднувальним елементом. Практикою написання таких текстів давно вже розроблені стандартні мовні формули.

У текстах гуманітарного циклу – історії, філософії, літературознавства, мовознавства, педагогіки, психології – можливості для вияву авторської оригінальності більш широкі, адже наукові поняття і уявлення визначаються і пояснюються вербально, тобто авторська інтерпретація предмета викладу відбивається завдяки мовним засобам та їх організації.

Взагалі в сучасному науковому тексті автори прагнуть задля об’єктивізації повідомлення, а також завдяки загальній стандартизації мови науки, до зменшення експресивного й емоційного слова, уніфікації лексичного матеріалу, синтаксису і композиції. В цілому стиль наукових робіт стає все більш академічним, неемоційним.

Запитання і завдання

1. У чому може виявлятися авторська індивідуальність у науковому тексті?

2. Які тексти краще відбивають авторську оригінальність – науково-технічні чи гуманітарні?

3. Що спостерігається в науковій мові в діахронічному аспекті – тенденція уніфікації стилю чи його диференціації?

4. Чи може науковий текст бути повністю неемоційним?

Завдання 1. Проаналізувати фрагменти текстів у аспекті виявлення авторської індивідуальності.

1. Чисто статистичний підхід дозволяє досить просто вирішити задачу. Розіб’ємо траєкторію руху країни на кілька рівних відрізків і у визначених точках «розмістимо спостерігачів», доручивши їх фіксувати координати відхилень фактичної траєкторії від цільової в момент його проходження. Оскільки дійсна форма траєкторії залишається невідомою і ми маємо тільки результати замірів відхилень в окремих точках, замінимо повільну криву ламаною лінією, відрізки якої відстоять від осі X на величину середньої величини відхилень, зафіксованих в точках початку і кінця кожного відрізка.

2. Що перешкоджає введенню диференційованого заліку в усіх ВНЗ України? На це запитання можна відповісти однозначно: відсутність доброї волі зі сторони ректорату кожного навчального закладу. Адже для цього не потрібно збільшувати кількість навчальних годин в семестрі, а тільки деяку частину з них відвести для теоретичних занять в аудиторних умовах.

3. Предметом зображення залишилося гуцульське село Верховина, що стогне під новим гнітом панської Польщі і ті ж таки герої – гуцули-бідняки, гноблені соціально і національно. Образ народу постає то поетично узагальненим, то психологічно заглибленим і розлогим. Відтворюючи драматичні долі простих людей, Черемшина розумів необхідність оновлення народного життя. Так ідеї відродження людини зливалися з ідеями відродження народу.

Завдання 1. Виявити в уривках наукових текстів засоби експресивності.

1. Любовний дискурс творів В. Домонтовича сприймається як поверхова рецептивна площина, що в її основу покладено цікавий сюжет любовних пригод, інтриг, пікантних подробиць.

2. Підтекстом наукової об’єктивності викладу публіциста стає захоплення Україною, гостра тривога за її асиміляцію, як і інших країв імперії, що знаходять і прямий вербальний вияв. Новаторським характером і громадянською сміливістю характеризується заклик до гармонії світової спільноти, взаємозапозичень позитивного в духовному і політичному житті. На жаль, об’єктивна незаангажованість виступів Костомарова трактувалася часто як пристосуванство.

3. Педагогіці не можна навчитися, як навчаються математиці, астрономії, хімії, анатомії та фізіології. Ми не кажемо педагогам: робіть так чи інакше, але говоримо їм: вивчайте закони тих явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосовувати.

4. Вочевидь, не помилимося, стверджуючи, що світоглядові письменника відповідало прагнення творити – навіть на засадах наявного в довколишньому житті антагонізму – таку візію життя, згідно з якою зникала б напруга, породжена соціальним протиріччям, тобто, творити – посередництвом мистецтва літератури – позитивну модель світу.