Семінарське заняття № 11 – 12.

Тема № 8. «Культура Стародавнього Риму часів ранньої імперії».

(4 години)

Мета: „Культура стародавнього Риму часів ранньої імперії” ознайомитись з культурними досягненнями конгломерату народів Західного і Східного Середземномор'я, включених в орбіту політики римської імперії, дослідити вплив Риму на їх розвиток і вплив підкорених, в першу чергу елліністичних народів, на культурний розвиток самого Риму, його соціальної еліти, представленою особою Мецената і тих, чий талант отримав, без сумніву, щедру винагороду імперії. Досягнення і втрати культурного розвитку імперій мають достатньо виразні риси свого розвитку і допоможуть себе розпізнати при вивченні слідуючих, типологічне схожих ситуацій.

 

П л а н

1. Основні риси стародавньої римської культури періодів:

– архаїчного;

– республіканського;

– принципату Августа;

– імперії ІІІ – V ст. до н.е.

2. Вплив культури давньосхідного і елліністичного світу.

3. Утворення християнства як виразу ідеологічної кризи Римської імперії.

4. Філософські основи культури Стародавнього Риму.

5. Література: публіцистика, поезія.

6. Історична наука, освіта.

7. Образотворче мистецтво, громадянське будівництво.

Контрольні запитання

1. Якими рисами ви охарактеризуєте культуру ранньої імперії?

2. Як оцінив патріархальну культуру римлян М.П. Катон – «Початки»

3. Що об’єднувало пантеон римських богів з грецькими?

4. Яких авторів ви визначаєте представниками класичної римської літератури?

Методичні рекомендації

Мета семінару: „Римська культура часів ранньої імперії” – ознайомитися з культурними досягненнями конгломерату народів Західного і Східного Середземномор’я, включених до орбіти політики Римської імперії, дослідити вплив Риму на їхній розвиток і вплив підкорених, в першу чергу елліністичних народів, на культурний розвиток самого Риму, його соціальної еліти, представленою особою Мецената і тих, чий талант отримав, без сумніву, щедру винагороду імперії. Досягнення і втрати культурного розвитку імперій мають достатньо виразні риси свого розвитку і допоможуть себе розпізнати при вивченні наступних, типологічно схожих ситуацій.

Радимо студентам не формалізувати вивчення культурних явищ, а тим більше таких, які розвивалися в лоні „Римського Світу” в часи синтезу старих і нових культурних традицій, релігій, художніх стилів. Панорама культурного життя світової імперії дозволяє розгледіти та оцінити неоднозначний культурний рівень глядачів грандіозних видовищ, середовища Мецената, історичний зміст творів Вергілія, Овідія, Назома, Лукреція Карра, історико-філософську стилістику Марка Тулія Цицерона, Тита Лівія, Тацита та багатьох інших.

Особливою рисою культури Стародавнього Риму часів ранньої імперії є пересічення різних за змістом тенденцій – ностальгії за патріархальним способом життя предків, героїв, духовної камерності світу природи, людей і космогонічним культурним братанням, яке підривалося рабством, соціальним відчуженням в умовах падіння республіки.

 

Список літератури

Джерела

1. Хрестоматия по истории древнего Рима.- М., 1987.

2. Лукрицкий Кар. О природе вещей.Т.1.-П. -М.,1976 та ін.видання.

3. Диалоги.М., 1966.

4. Цицерон Тулий. Речи.- М., 1962

5. Вергилий Марон.Е неїда.-М.-Л., 1973 та ін.видання.

6. Гораций Флакк. Собр.соч..-М.-Л., 1973.

Література

1. Блаватский В.Д. Архитектура древнего Рима.-М., 1938

2. Всеобщая история искусств в томах.-М.-Л., 1973

3. Культура Древнего Рима. - Т.1-2. - М.,

4. История Древнего Рима. Изд. 2-е под ред. В.И.Кузищина та інш.навч.посібники

5. История политических учений.-М., 1955.

6. Свенцицкая И.С. Раннее христианство: страницы истории.-М., 1987.

7. История философии. -Т.1. -М., 1957.

8. Ранович А.Б. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики христианства.-М., 1990.

 

Семінарське заняття № 13 – 14.

Тема № 9. «Раннє християнство: витоки та історико-культурний зміст явища».

(4 години)

Мета: „Раннєхристиянство: історико-культурний зміст явища” жодне явище епохи античності не залишило таких різних оцінок, як раннє християнство. Це вимагає від студента не звичайного співставлення різних джерел, а усвідомлення як революційного характеру духовного вибуху часів принципату, глибинно породженого логікою Авести, драматизму подолання моральними засобами природньої відчуженості людських інтересів, яка в умовах сучасної технократичної цивілізації загрожує самому існуванню людини.

П л а н

1. Джерела з історії раннього християнства.

2. Історичні умови зародження ідей християнства.

3. Християнство і римська влада.

4. Історико-культурний зміст ідей раннього християнства.

Контрольні запитання

1. Чому виникла проблема джерел з історії раннього християнства?

2. Які цивілізаційні, духовні передумови раннього християнства?

3. В якому середовищі знайшла підтримку ідея духовної гармонізації світу, богоявлення?

4. Яку еволюцію пройшли взаємовідносини християн з римською владою?

Методичні рекомендації

Жодне явище епохи античності не залишило таких різних полярних оцінок, як раннє християнство. Долаючи політизацію, знецінення духовної еволюції епохи античності радимо студенту виходити, в першу чергу, із синкретичного характеру християнства, який і складає його об’єктивну основу, витоки.

Безпосереднім середовищем активізації духовних поглядів стало загострення моральних проблем за часів правління Октавіана Августа (27 р. до н. е. – 14 р. н. е.). Неоднозначно-соціальний, глибинний, езотеричний зміст раннього християнства вимагає спеціальних коментарів, в першу чергу, джерел, характеру історичних явищ того часу.

Джерела з раннього християнства поділяються на дві великі групи: християнські та нехристиянські. Перші з них, в свою чергу, поділяються на 3 частини: канонічні, неканонічні та твори апологетів (захисників) християнства. До першої відносять книги Нового Заповіту, чотири Євангелія (Матфея, Марка, Луки, Іоанна), близьку до них книгу Діянь апостолів, двадцять одне Послання апостолів і Апокаліпсис, або Об’явлення Іоанна Богослова – усього 27 книг. Виходячи зі змісту і спрямованості книг Нового Заповіту, їх ділять на законоположні (Євангелія), історичні (Діяння), повчальні (Послання) та пророчі (Апокаліпсис). Д

Джерела, які не ввійшли в список визнаних церквою книг, вважаються неканонічними, або апокрифічними (наприклад, Вчення 12 апостолів, або Дидахе; Пастор). Більшість апокрифів написано в ІІІ ст. і дають свідчення про ідеологію раннього християнства, соціальний склад общин, але не полегшують пошуки конкретно-історичних шляхів виникнення нової релігії.

Важливе значення для вивчення періоду раннього християнства мають також кумранські рукописи, знайдені навесні 1947 р. Здобутий у Кумрані матеріал охоплює час від IV тис. до н. е.до VIII – ІХ ст. н. е., але найбільша увага приділена останнім двом століттям до н. е. і І ст. н. е. Це були залишки великої бібліотеки і книг, що існували окремо. Знайдені кумранські рукописи є записами текстів Нового Заповіту, коментарі на духовні книги, богослужбові книги, гімни і молитви, плачі, гороскопи, есхатологічні сказання тощо. Всього більше 800 манускриптів, що держали назву Рукописів Мертвого моря.

Серед апологетів християнства виділяють наступних – Юстин Філософ (Мученик), який написав „Апологію” і „Бесіду з Трифоном іудеєм”, Татіян, автор „Промови до еллінів”, Афінагор, відомий своїм „Проханням на захист християн”, Оріген, який написав близько 2 тис. творів („Проти Цельса”, „Про початки”) і, особливо, Тертуліан Карфагенський, автор „Апологетики”.

Розвиваючи загальні риси віровчення, накреслені Христом, богослови змушені були відповісти на численні питання, які виникали у зв’язку з поглибленням розуміння догматів, уточнення їхнього змісту. Причому висловлювалися різні думки, зумовлені історичними, економічними, політичними, філософськими факторами. Частина з них була достатньо доведена і визнана ордотоксальною, вони ввійшли у вчення церкви та висловлені у творах Отців церкви. Інші стали об’єктом упертих суперечок, богословських дискусій, багато з них були відкинуті і оголошені єрессю. У богослов’ї єрессю вважається свідоме і навмисне відхилення від догматів віри. До ранніх єресей у християнстві звичайно відносять монтанізм та гностицизм. Антитрінітаризм виник із нерозуміння сутності єдинобожжя, діалектичний характер вчення про Трійцю. В антитрінітаризмі існувало дві течії: патригассіанізм та евіонізм (чи монархіанство). У своєму становленні як релігії християнству довелося витримати боротьбу з маніхейством, єрессю новатіанства, аріанством, донатизмом та ін.

 

Список літератури.

Д ж е р е л а

1. Новит Завіт. Різні видання.

2. Иосиф Флавий. Иудейские древности: Пер. Г.Генкеля.-Спб., 1900.-Т.1-2.

3. Древнеримские мыслители. Свидетельства, тексты, фрагменты /Сост. А.Аветисьян.-К., 1958.

4. Хрестоматия по истории древнего Рима/Под ред. В.И.Кузищина.- М.,1987.

Л і т е р а т у р а

1. Блаватский В.Д. Архитектура древнего Рима.-М., 1938

2. Виппер Р.Ю. Рим и раннее христианство.-М., 1954

3. Ковалев С.И. Основные вопросы происхождения христианства.-М.-Л., 1964.

4. Косидовский З. Сказния Евангелиста.-Л., 1990.

5. Кун Н.А. Предшественники христианства /восточные культы в Римской империи /.-М., 1922.

6. Лившиц Г.М Возникновение христианства.. -Минск., 1966.

7. Ранович А.Б. Очерк истории раннехристианской церкви.-М., 1941.

8. Ренан Э. Жизнь Иисуса..-М., 1994.

9. Ковалев С.И., Кубланов М.М. Находки в иудейской пустыне.-М., 1964.

10. Лившиц Г.М. Происхождение христианства в свете рукописей Мертвого моря.-Минск., 1967.

11. Ранович А.Б. Первоисточники по истории раннего христианства.-М., 1991.

12. Ренан, Эрнст Жозеф. История первых веков христианства.-М., 1991.

13. Свенцицкая И.С. Раннее христианство: страницы истории.-М., 1989.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

3.1. Завдання для самостійної роботи

Історично перші європейські цивілізації сформувались як продовження і своєрідне заперечення державної культурної традиції Стародавнього Сходу, оскільки в основі їх розвитку лежав процес емансипації людської особистості. Звідси досягнення грецької демократії та її неминучі проблеми – профанація влади полісної демократії, охарактеризованої Аристотелем у „Афінській політиці”.

Центральною проблемою курсу в зв’язку з цим є проблема типологізації античного полісу (Афіни, Спарта), наближення до його цивілізаційного розуміння Фукідітом – піонером європейської історичної науки.

Зрозуміти культурну результативність класичної Греції неможливо без усвідомлення того, що її історичними витоками є пересічення традицій Сходу, Євразії та Егеїди, процес трансформації релігійно-міфологічного світосприймання в нові, раціональні, естетичні форми мислення, наслідки якого вимагають особливої уваги дослідника ХХІ століття.

Тема № 1. Господарський, суспільний лад, культура стародавніх греків за даними поем Гомера «Одіссея» та «Ілліада». Радимо студенту в процесі самостійної роботи звернути увагу на розвиток і ускладнення суспільних відносин архаїчної Греції, відштовхуючись від проблеми етногенезу населення, яке в майбутньому склало культурну спільність — Елладу, порівняти східний колонізаційний рух (Північне Причорномор'я) і західний (Італія). В результаті буде сформована предметна уява про перший світовий обмін не тільки товарами, сировиною, але й культурними традиціями, тим більше, що активну роль в ньому прийняли наші предки.

Тема № 2. Архаїчна Греція. Проблеми античного полісу залишаються однією з головних в європейському антикознавстві не випадково. Вже Фукідіт оцінив її як вияв громадянської самоорганізації, її осмислення на рівні соціальних уроків наштовхується на політизацію історії, спрощення тенденції постійного ускладнення суспільних відносин. В усвідомленні варіантів подолання соціальної несправедливості студенту допоможе порівняння соціально-економічного розвитку Афінського полісу і Спарти і, зокрема, зв'язок військової організації останньої і специфіки суспільних відносин, побудованих на формальній рівності, абсолютизації держави, яка перетворила в державних рабів не тільки ілотів, але й спартіатів, обмеживши їх свободу правом умерти за Батьківщину.

Сутність полісу як колективного захисту індивідуальних інтересів очевидно виступає в процесі вивчення біографій Солона, Клісфена, Перікла, Фемістокла. Хрестоматійний матеріал, з якого радимо вибрати біографії Плутарха, стилізовані характеристики Фукідіта, дозволить студенту на основі його предметного вивчення наповнити конкретно-історичним змістом понять: поліс, громадянин, свобода, демократія, громадянський обов'язок, суспільство.