Спроби реформування радянського суспільства (сер. 1950х-поч1960х)

Десталінізація. 1956-1964 рр. увійшли в історію СРСР і УРСР як період десталініз, або хрущ. "відли­ги". Хоча процес десталініз розпочався ще у 1953р. після смерті Сталіна. Так, режим одноосібної влади було замінено на колективне кер-во, у 1954р. реформо­вано органи НКВС, розпочався процес реабілітації жертв безпідставних масових репресій і т.д. Помітною подією початкового періоду демократизації радянсько­го суспільства була передача Криму Укр на основі Указу ВР СРСР від 19 лютого 1954р. "Про передачу Кримської обл із складу РРФСР до складу УРСР". Подію було приурочено до 300-річчя возз'єдн Укр з Росією.

Важливим етапом на шляху демократиз рад. с-ва став XX з'їзд КПРС (лютий 1956 р.). На за­критому засіданні було заслухано доповідь М.С.Хрущова "Про культ особи та його наслідки". Згодом вийшла по­станова ЦК КПРС "Про подолання культу особи та його наслідків", яка визначила провідні напрями, характер та зміст процесу десталініз. Основний зміст процесу де­сталініз в Укр становили:

• лібералізація с-но-політ. життя, що вира­зилось у припиненні тотального терору, у відновленні де­мократ принципів в управлінні державою і в стосун­ках між державою та с-вом;

• реабілітація жертв незаконних масових сталінських репресій, у тому числі "укр націоналістів 1957 р. було повернуто понад 65 тис. депортованих членів сімей, пов'язаних із д-стю укр націоналістів;

• перебудова партійно-державного апарату у напрямі розширення прав республік. та місцевих органів, ширше залучення трудящих до управління державою;

• згортання боротьби з "укр націоналізмом", уповільн русифікації;

• розширення прав республіки в екон, фінан­с та юрид сферах, створ умов для її актив­ної міжнародної д-сті.

• створ умов для розвитку укр нац к-ри, послаблення диктату с-ми у дух. та культурологічній сферах.

Десталінізація привела до значних позитивних зрушень у с-тві, однак вона була не завжди послідовною, мала незавершений х-р. Зміни, які відбулися, не торкну­лися основ держ-політ. устрою, не були спря­мовані на ліквідацію командно-адмін. С-ми. Вони не заклали основ для послідовної демократизації с-ного ладу, тому не змогли запобігти рецидивам то­талітаризму.

Якщо с-во в цілому позитивно сприйняло зміни, що відбувалися у період хрущовської відлиги, то частина партійного кер-ва не схвалювала їх. Група осіб на чолі з Л.Кагановичем, В.Молотовим і Г.Маленковим навіть зробили спробу усунути М.Хрущова від влади на червневому (1957) Пленумі ЦК КПРС. Проте М.Хру­щов витримав наступ сталіністів і ще більше сконцентрував владу у своїх руках, зайнявши пост Голови Ради Міністрів СРСР.

Щодо соц-еко­н розвитку, то УРСР на середину 50-х рр. займа­ла провідні позиції в народно-господарському комплексі СРСР. За вир-вом окремих видів продукції Укр посіла перші місця в світі (за вир-вом чавуну - І місце, за видобутком вугілля - ІІ, за вир-вом сталі - ІІІ). Основна увага приділялася розвитку важ­кої індустрії та галузям оборонного комплексу. Це спри­чинило диспропорційність розвитку інших галузей, їх відставання. Насамперед докорінної реконструкції вима­гала легка і харчова промисловість.

Для піднесення ефективності промисл вир-ва було здійснено низку реформ у сфері плануван­ня та управління у напрямку децентралізації, було знач­но скорочено управлінський апарат. У лютому 1957 р. замість вертикального галузевого управління промис­ловістю було запроваджено с-му раднаргоспів, яка здійснювала територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом. В УРСР було створ 11 раднаргоспів. Майже всю промисловість перевели у підпорядкування Ради Міністрів УРСР. Особлива увага приділялася забезпеченню населення товарами спожи­вання. Це сприяло покращенню умов життя людей. У др. п. 50-х - на п. 60-х рр. велося активне жит­лове будівництво, що значно послабило гостроту житло­вої проблеми.

У с/г було також проведено ряд важливих р-м, початок яким поклав вересневий (1953) Пленум ЦК КПРС. Ці р-ми передбачали підви­щення закупівельних цін на с/г про­дукцію, створ умов для розвитку особистих господарств колгоспників (знижено податки), розширення самостійності колгоспів і радгоспів у плану­ванні та організації виробництва. Крім того, були значно збільшені капіталовкладення у с/г, зміцнено його матеріально-технічну базу Це все дало по­зитивні результати. Так, у 1954-1958 рр. валова продукція с/г зросла на 35,3%.

Проте на розвитку аграрного сектора негативно позна­чилося впровадження "надпрограм", необхідність яких не завжди була виправдана. Такими "надпрограмами" були освоєння цілинних земель Сибіру і Казахстану (з 1954 р.), значне розширення площ під посіви кукурудзи, утопічна програма розвитку тваринництва з метою наздогнати Аме­рику за виробництвом молока, м'яса і масла. Ці "надпрограми" призвели до розбалансування матеріальних та людських ресурсів у с/г, спрямували його на екстенсивний шлях розвитку, тому, починаючи з 1958 р., у с/г вир-ві в УРСР по­чався спад.

Дух та к-не життя. Хрущ "відлига" по­зитивно вплинула на морально-духовну атмосферу у с-ві, стимулювала нац-к-не життя в Укр. У галузі освіти 1958 р. було проголошено курс на її реформування з метою подолати відірваність шкіл та вузів від життя. Р-ма націлювала на поєднання загаль­ноосвітнього та політехнічного навчання. Було введено обов'язкову 8-річну освіту. У1959 р. ВР Укр схвалила закон, який надавав право батькам обирати для своїх дітей мову навчання. В умовах ідеологічного дикта­ту у сфері національних відносин цей закон став своєрідним інструментом для русифікації освіти. Так, у 60-х рр. в обл центрах Укр укр шкіл було 28%, а рос - 72%. Щодо розвитку науки, то провідним науковим центром і надалі залишалася Ака­демія наук, яка об'єднувала у своїй структурі близько 80 науково-дослідних установ. Загальна к-сть науковців у 1960 р. становила 46 тис. осіб. Пріоритетне значення мав розвиток наук, пов'язаних із науково-технічним прогре­сом - теоретична фізика, радіофізика, кібернетика, кван­това електроніка та ін.

У літ-но-мист. житті найпомітнішим яви­щем є творчість "шестидесятників" - митців, які на­магалися відійти від ідеологічних догм та стереотипів у літ-рі та мис-ві, вийти за межі традиційних форм, виступали за нац-к-не відродж ук­р народу. Серед "шестидесятників" були пись­менники, художники, музиканти, вчені. Найпомітнішими постатями у русі "шестидесятників" були В.Симоненко, І.Світличний, Л.Костенко, А.Горська. О.Заливаха, В.Зарецький та багато інших..

Укр муз мис-во цього періоду було пред­ставлене іменами Б.Лятошинського, С.Людкевича, Георгія і Платона Майбород. У галузі обр мист. плідно працювали О.Шовкуненко. М.Бокій, Т.Яблонська, яка у своїй творчості намагалася відродити традиції ук­р народного живопису.

У період "відлиги" в Україні діяло близько 70 про­фесійних театрів. Видатними майстрами сцени були Н.Ужвій, Ю.Мажуга, М.Яковченко та інші.

Проте з початку 60-х рр. парт-держ кер-во, особисто М.Хрущов розпочали відкриту бо­ротьбу з будь-якими новаціями у літ-рі та мис-ві, переслідування представників окремих напрямів у к-рі. Це ще раз підкрес­лює непослідовність і незавершеність демократичних процесів започаткованих "відлигою"

Дисидентство в УРСР. Нові вияви тоталітаризму у нац-к-ній, дух сфері зумовлювали за­родж укр опозиційного руху. Так, наприк 50-х р. в УРСР виникає дисидентство. Дисиден­ти - всупереч усталеним у с-ві ідеологічним догмам намагалися відстояти власні погляди на ті чи інші питання с-го розвит­ку. В Укр дисиденти створ групи та організації, які ставили за мету ліквідувати диктат союзного центру, за­безпечити сприятливі умови для вільного розв ук­р к-ри, повноправного функціонування ук­р мови тощо. Найвідомішими дисидентськими ор-ціями були Об'єднана партія звільнення Укр (1953-1959), Укр націон комітет, Ук­р нац фронт, Укр робітничо-селянський союз на чолі із Л.Лук'яненком, створений у 1959 р. Союз ставив за мету вихід Укр з СРСР мирним шляхом. До цієї організації входили представники інтелігенції, студенти, робітники. Вони поширювали не­легальну літ-ру, видавали часописи, підтримували зв'язки з іншими дисидентськими організаціями.

Слід зауважити, що наприк 50-х - на поч 60-х рр. дисидентський рух тільки зароджувався. Пізніше він набув чіткіших організаційних форм та спрямування.

29.