Характеристика археологічних культур доби енеоліту та бронзи

ВІДПОВІДІ НА ЕКЗАМЕН

1.

КАМ’ЯНИЙ ВІК

Первісна людина на укр землях з'явилася близько 1 млн. р тому в період раннього палеоліту. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на терит Укр з Передньої Азії через Балкани і Центр Євр. Ця міграція хвилеподібно зривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на терит Укр знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), м.Амвросіївка (Донбас), с.Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього відомо на території України понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, що утвор первісне людське стадо. Ця перша форма соц організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим. Основним знаряддям стало ручне рубило. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо.

1 млн. -150 тис. р до н. є. - Ранній палеоліт - поява першої людини, могла лише викор дари природи, тоді як первісна людина уже дещо виготовляла сама. Незахищені, погано озброєні в боротьбі за своє існув люди (неандертальці, синантропи та ін.) могли вижити в теплих під. районах (стоянки на Україні - 200-150 тис. років до н.е.)

150-40 тис. років до н. є. - Середній палеоліт. Сприятливий клімат змінився різким похолоданням через насування льодовиків із Скандин п-ва. Боротьба за виживання змусила первісних людей вдатися до виготовлення досконаліших знарядь праці, одягу, спорудження житла. Вперше почали добувати й використовувати вогонь. Пам'ятки в Чернігівщині (Дергунь), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя) та Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка), в Кїїк-Коба (Крим).

40-13 тис. років до н.е. - Пізній палеоліт. Поява людини сучасного фізичного типу. Із появою людини розумної дородову громаду заступає родова організація суспільства. Змінюється форма існування людського суспільства: первісне стадо поступається материнській родовій общині. Виникає язичеська релігія: «анімізм», «тотемізм», магія і «фетишизм».

13 - 4 тис. років до н.е. - Мезоліт (середня кам'яна доба). В післяльодовиковий період поч освоєння північних територій. Вимерли великі тварини, мисливство стало змінюв рибальством, збиральницт, прирученням тварин. Винайдено лук і стріли. Почала складатися племінна організація, з'являються відмінності у житті різних груп людей.

4 - 3 тис. років до н.е. - Неоліт (нова кам'яна доба) - виникнення нової форми господарювання (землеробства і скотарства) та перехід до осілості. Удосконалення кам'яних знарядь праці за допомогою свердління, пиляння, шліфування. Почалося виготовлення глиняного посуду. Люди неоліту жили родовими групами, об'єднаними особою жінки-матері. Так утворився лад - матріархат.

Неолітична револ (переход від традиц привласнюючого господар (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).

Рисами були: ♦ винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці; ♦ виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво); ♦ перехід до осілого способу життя (землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво); ♦ активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили); ♦ суттєві зрушення в демографічній сфері (збільшення кількості та розмірів поселень, щільності їх забудови, зростає тривалість життя людини (в середньому 30-32 роки). Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сімї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади. У період неоліту зародилася землеробська цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі.

2.

НЕОЛІТ ВОЛИНІ.

Неоліт охоплює УІ – ІУ тисячоліття до н.е. Для неоліту хар-на трансформація привласнюючого, мисливсько-збиральницького типу господарства у відтворюючий – землеробсько-скотарський. Важлива риса – поява першого в історії людства штучного матеріалу – кераміки, тобто випаленого глиняного посуду.

Археологічна к-ра Волині різниться як за х-ром знахідок, так і за основним видом занять їх носіїв. Досить чітко тут виділяють дві зони: пд, землеробс-скотарс, представл. к-рою лінійно-стрічкової кераміки, і пн, мисливсько-рибальська, репрезент. волинською неолітичною к-рою з гребінцево-накольчастою керамікою.

Посел. к-ри лінійно-стрічкової кераміки відомі в Луцьку, Голишеві, Гіркій Полонці, Рівному, Городку, Клевані і ін. Досліджували Пелещишин, Охріменко, Захарук.

Основне заняття мотичне землеробство, ділянки для якого розчищались підсічно-вогневим способом. Знаряддя серпи кістяні або дерев’яні. Важл. свідченням існув на Волині землеробства є залишки к-них рослин у обвугленому стані.

Духовна к-ра представлена окремими знахідками м-ва. На чашах є зображення голови бика. Стилізовані фігурки знайдені в Луцьку, на Гнідаві свідчать про існування культу цієї тварини. Поховання тілопокладальні, супровідний інвентар горщики і кам’яні вироби. Тут появляється віра в потойбічний світ. Пам’ятки цієї к-ри датуються др.п.У-поч.ІУ тис.до н.е.

Волинська неолітична к-ра. Вчені довели, що її субстратом були пізньомезолітичні яніслаіцькі пам’ятки. Досліджували Телегін, Титова, Конопля, Охріменко.

Посел групувалися в р-ні лісових масивів, біля водоймищ, на високих і низьких терасах. На Волині є в Карасині, Розничах, Новосілках, Люб’язь і ін.

Посуд у вигляді гостродонних невисоких горщиків з прямими вінцями. Поверхня посуди орнаментована слабо. Поширені Сокирки, проколки, шила, рибальські гачки. Землеробство і скотарство знах в зародковій стадії. Осн завд було полювання, рибальство.

С-на організація мала родоплемінний х-р. був патріархальний устрій. Охріменко вважає населення становило 2-3 тис.осіб.

Дух. к-ра – даних мало. Віра у потойбічний світ.

Час існування к-ри У-ІІ тис.до н.е.

3.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

23.

НЕП ТА ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ.

У березні 1921 р. Х з’їзд Російс. комун.партії(більшов) проголосив курс на проведення НЕПу. Суть непу полягала у заміні продрозкладки продподатком; формув. держ. сектору в промисловості та перехід його на госпрозрахунок; створ.багатоукладної с-ми економіки, передача дрібних чи малоприбуткових підприємств як організація так і приватним особам; перехід від натуральної оплати праці до грошової, залежно від кількості виробленої продукції та її якості; дозвіл оренди землі селянами та залучення найманої праці на селі.

Неп мала позитивні і негативні наслідки. У селянських господарствах Укр. зросла продуктивність праці. Однак політика непу не супроводжувалась політ. змінами в Укр. Республіка мала фіктивний суверенітет і мала продиктовані Москвою завдання. Ніяких змін не відбулося у партійному будівництві.

Особливості непу в Україні:

-«зовнішнє» походження політики, яка не врахувала націон. інтересів українців;

- Здійснення соц-екон. перетворень супроводжув. придушенням національно-демократичних сил;

-У 1921 р. продподаток у село так і не прийшов.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

36.

37.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

49.

50.

Писемні пам’ятки про Русь

З поч. н.е. є згадки про причорноморські землі у римс істор Публія Тацита (І ст. н. є.). З листів папи римс Григорія І (VI ст.) можна дізнатися про вторгнення слов'ян у Європу; із праць візант істор Йордана — про готську д-ву, що існувала у др п IV ст. на Нижньому Дніпрі та в пн Причорномор'ї. Візантійський автор Прокопій Кесарійський наводить відомості про життя венедів та антів у V—VI ст. Хроніка Іоана Малали (V—VI ст.), який у 18 книгах виклав всесв істор від Адама до 565 р., містить унікальні свідчення про слов племена. Цікаві спостереження про військові звичаї склавінів та антів у VI— VII ст. залишив імператор Маврикій; особливості життя слов'ян у X ст. відтворив візантійський історик і політолог Костянтин Багрянородний. До того ж часу відносяться повідомлення про балканські війни князя Святослава (968—971), про які розповів історик Лев Диякон Калойський у своїй "Історії". Згадуються слов'яни і в арабських джер IX—X ст. (Аль-Балхі, Аль-Істарі та ін.). Більшість із джерел античної доби опублікована у вигляді окремих видань, деякі вміщені у збірниках документів та хрестоматіях.

Наші літописи подають величезний матеріал відомостей географ, етнограф й особливо істор х-ру. В порівнянні з ними памятки чужоземні грають лиш доповнюючу роль, хоч часто подають окремі звістки дуже великої істор ваги.

Передовсім багато звісток про початк період київс д-ви і про події XI—XII віків подають літописи великоруські: новгородські й ростово-суздальські, які взагалі краще збереглися, ніж укр. Далі велике значіння мають памятки візант (патріярха Фотія, імператора Костянтина Порфірородного, Лев Діякон, Готський топарх та інш.); записки арабських подорожніх і вчених (Масуді, Ібн-Хаукал, Ібн-Фадлан, Ібн-Даста та інш.), які подають відомості про Русь IX—X віків: нарешті памятки зх-європ:

— нім, франц, англійські, угорські та інші хроніки, які подають окремі звістки і факти. Відгуки стосунків між варягами й Київс Д-вою збереглися в скандин та ісландс сагах

— епічних піснях про варяжських вікінгів та їхні пригоди

56.

58.

59.

60.

«Революція Мейдзі» і проблеми модернізації Японії в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

Реставрація Мейдзі́ — у Японії перехід від самурайської системи управління країною в особі сьоґунату Едо до прямого імператорського правління в особі імператора Муцухіто і його уряду, а також сукупність політичних, соціальних і економічних реформ, які були проведені цим урядом. Через суспільні потрясіння років Мейдзі ряд істориків називають реставрацію «Революцією Мейдзі». Політика реставрації істотно вплинула на бюрократничний апарат, законодавство, імператорський двір, систему станів, провінційну адміністрацію, фінанси, промисловість, дипломатію, освіту, релігію та інші сфери життя японців. З реставрацією Мейдзі пов'язується формування японської національної держави і японської національної ідентичності. Роки Мейдзі характериз ламкаю япон традиційного способу життя і пришвидшеним впровадженням досягнень західної цивілізації.

Після Реставрації Мейдзі в 1868 році, новий уряд Японії узяв курс на модернізацію країни. Військова перевага провідних європ країн дозволила нав'язати Японії нерівноправні договори, що закріпили непідсудність іноземних громадян японс правосуддю і відкриття японс ринку імпорту промислової продукції, з яким доіндустріальна економіка Японії конкурувати не могла.

До 1870 року імпорт виріс до 70 % від японського зовнішньоторговельного звороту; негативний баланс платежів заставляв японський уряд брати нові позики у іноземців, які в обмін вимагали нові торгівельні привілеї, що ще більш погіршувало баланс платежів і вело до зростання потреби в нових позиках. Вихід з безвиході бачився в прискореній побудові сучасної конкурентоздатної економіки, здатної підтримати модерніз озброєних сил країни до рівня провідних держав. Як наслідок девізом реформ було вибрано гасло «фококу кехей» («багата країна, сильна армія»).

Розуміння терміновості модернізаційних завдань змусило японс уряд проводити масштабні р-ми жорсткими методами. У 1871 році були розбещені всі кланові армії і уряди і, таким чином, ліквідована феодальна с-ма управління, а в 1873 році була створ національна заклична армія, що замінила війська самураїв. Дайме і самураї як компенсація отримали стипендії уряди, які в 1876 році буди замінені на однократну виплату.

Зубожіння класу самураїв привело до зростання в їх середовищі антиурядових настроїв, кульмінацією яких було повстання в Сацума в 1877 році. Однією з вимог тих, що виступали був перехід до політики військової експансії в Кореї і Китаї, що могло б забезпечити зайнятість самураїв у військових діях за кордоном. Повстання було пригнічене, а дорога зовнішньої експансії була знехтувана урядом як передчасний.

Індустріалізація японської економіки вимагала створ з нуля сучасної індустрії (кораблебудування, виробництво пороху, цементу, скла, бавовни і т. д.). Завдання такого масштабу приватний капітал потягнути не зміг, і ними довелося займатися уряду. Масштабні державні інвестиції 1870-х дозволили Японії вирішити ці завдання, проте привели до зростання інфляції, що змусило уряд шукати дороги зниження державних витрат. На поч 1880-х рр уряд вирішив залишити в своєму управлінні лише стратегічні галузі (кораблебуд, вир-во зброї, залізниці, телеграф і т. д.), а активи в останніх галузях продати, як правило за низькою викупною вартістю, пов'язаними з урядом торгівельними групами Міцуї, Міцубіси, Сумітомо і Ясуда, що привело до формув в Японії с-ми дзайбацу, що проісн до 1945р.

Прийняті заходи дозволили Японії на поч.1890-х рр налагодити випуск в країні верстатів і електроустаткування. Було почато вир-во власних локомотивів, експорт вугілля і міді. Локомотивом зростання легкої промисловості стала текстильна промисловість, зокрема, вир-во шовку, експорт якого до Європи дозволив виправити платіжний баланс і забезпечити зайнятість усередині країни. Створені і виучені по західних зразках армія і флот набрали силу і дозволили Японії задуматися про зн експансію, в першу чергу до Кореї і Китаю.

61.

62.

63.

65.

66.

67.

68.

69.

70.

71.

«Помаранчева революція» і розвиток демократичних процесів в Укр. Джерела до вивчення проблеми.

Помаранчева революція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громад непокори в Укр, організована і проведена прихильниками В Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після огол ЦВК попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник — В.Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004.

Основною базою об'єднаної опозиції стали зх і цент регіони країни, у той час як В.Януковича підтримав Сх і Пд Укр. Громадська думка зх країн була переважно на боці укр опозиції.

Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Констит р-ма, яка зменшила повноваж презид, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.

Зміна правлячої еліти Укр, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим радикальна переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових» революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії, Україні та Киргизстані, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, у яких можливе повторення «кольорових» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування «революційного досвіду», почали певні контрзаходи для недопущення цього.

Хід подій: 22 листопада 2004 року — наступний день після другого тура голосування, у ході якого виборці повинні були зробити свій вибір між діючим прем'єр-міністром Віктором Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенко. З оголошенням попередніх офіційних результатів голосування стало зрозуміло, що вони відрізняються від даних экзит-поллів проведених прихильниками Ющенка. Скориставшись цим прихильники Ющенко та іноземні спостерігачі з Європи й США заявили, що вибори проведені із численними порушеннями та такі розбіжності є результатом підтасування на користь провладного кандидата. Прихильники опозиції підготувалися до акцій протесту заздалегідь. Уже за добу до оголошення попередніх результатів на київській площі Незал почали встановлюватися намети й трибуни для проведення виступів опозиції. За кілька годин до оголошення ЦВК попередніх даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів на користь В Януковича.

23 листопада в містах Зх Укр, у Києві й ряді інших міст і обл центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незал, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни. Мітинги й пікети проходили також перед будинками Адмін Презид, ВР — укр парламенту, уряду й ін. Відмітним знаком демонстрантів став помаран колір — колір передвиборної кампанії Ющенко (прихильники Януковича використали білий то голубий кольори). Міські влада Києва, Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів, а сам Ющенко, відмовляючись визнавати офіційні результати виборів, прийняв із трибуни ВР символічну присягу перед народом Укр як новообраний президент.

Ющенко почав переговори з діючим презид Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але переговори були перервані вже 24 листопада, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Після оголошення остаточних результатів, по яких переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, призвавши їх почати «Помаранчеву революцію» і шляхом страйків паралізувати д-сть уряду. Таким чином, комітет нац порятунку повідомляє загальнонац політичний страйк».

3 грудня 2004 р Верховний суд Укр після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конст Укр в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющенко були частково задоволені — зокрема, результати другого тура голосування були оголошені недійсними. Слідом за цим рішенням ВР перемінила склад ЦВК й прийняла виправлення до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою й опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна р-ма, що обмежує владу презид Укр й передає частина його повноважень кабінету міністрів і парламенту.

У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 р, переміг В.Ющенко. Спроба прихильників В.Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого тура виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання В.Ющенко був офіційно визнаний през Укр в публікації «Урядового Кур'єра».

P.S. Важливою подією в історії незалежної України ста­ли президентські вибори 2005 р., які переросли у „по­маранчеву революціюЦі вибори проводилися на основі нової редакції За­кону України „Про вибори Президента України", ухва­леної парламентом 5 березня 2004 р. На відміну від по­передньої редакції висування кандидатів здійснювало­ся лише партіями або блоками та шляхом самовисуван-ня. Певні зміни були* внесені у процедуру реєстрації кандидатів, у порядок формування та роботи тери­торіальних виборчих комісій, передбачалося обов'яз­кове проведення дебатів між кандидатами у телеефірі. Загалом нова редакція Закону мала на меті забезпечи­ти демократичні та чесні вибори.

Напередодні першого туру виборів, призначеного на 31 жовтня, на пост Президента України було вису­нуто 26 кандидатів. Найбільш реальними претенден­тами вважалися кандидати від провладних сил, діючий прем'єр В.Янукович та лідер опозиційного блоку „Сила народу" В.Ющенко.

31 жовтня 2004 р. відбувся перший тур виборів. У ньому взяли участь 75% громадян України. Напере­додні виборів голова ЦВК заявив про те, що попередні результати будуть отримані 1 листопада. Проте підра­хунок голосів затягнувся і про результати голосування у першому турі стало відомо лише 10 листопада. Згідно із підрахунками ЦВК найбільше голосів - 39,87% ви­борці віддали за В.Ющенка. За В.Януковича проголо­сували 39,32%, за лідера соціалістів О.Мороза-5,81%, за лідера комуністів П.Симоненка - 4,97% виборців. Та­ким чином, до другого туру виборів, який мав відбути­ся 21 листопада 2004 р. потрапили В.Ющенко та В.Яну­кович.

Після першого туру виборів політичні сили, які підтримали провладного кандидата, намагаються мобілізувати всі засоби для перемоги В.Януковича у другому турі. У свою чергу відбувається консолідація опозиційних сил: в листопаді 2004 р. В.Ющенко підпи­сав політичну угоду про єднання демократичних сил з лідером соціалістів О.Морозом, до них приєдналися лідер Партії промисловців та підприємців А.Кінах, мер столиці О.Омельченко та інші.

21 листопада 2004 р. відбувся другий тур виборів Президента України. Він засвідчив ріст активності ви­борців, яка за попередніми даними ЦВК, склала 80,78%. Проте під час другого туру виборів були допу­щені численні порушення, що ставило під сумнів до­стовірність результатів голосування. Комітет виборців України, переважна більшість міжнародних спос­терігачів оцінили другий тур виборів як такий, що не відповідає демократичним нормам і стандартам.

Станом на 18 год. 22 листопада було опрацьовано 99,38% бюлетенів. Згідно з повідомленням ЦВК за В.Януковича проголосували 49,42% виборців, за В.Ющенка-46,7%.

Практично ще у день голосування, коли стали відомі випадки масових порушень, фальсифікацій і навіть провокацій, мешканці столиці та інших міст почали ви­ходити на вулиці та майдани з наміром відстояти чесні вибори. Вже у ніч з 21 на 22 листопада на заклик лідерів опозиції люди з помаранчевою символікою заповни­ли майдан Незалежності у Києві. Наступного дня на майдан почали прибувати мешканці з інших регіонів. Це був початок „помаранчевої" революції.

24 листопада увечері ЦВК було ого­лошено офіційні результати другого туру виборів, згідно з якими новообраним Президентом України було названо В.Януковича. Проте Верховний Суд Ук­раїни своєю ухвалою від 25.ХІ.2004 р. заборонив ЦВК оприлюднення цих результатів у газеті „Урядовий кур'єр" до закінчення розгляду скарги В.Ющенка на не­законність постанови про обрання В.Януковича Пре­зидентом України.

Тим часом у столицю продовжували прибувати при­хильники як В.Ющенка, так і В.Януковича. По всій країні відбувалися масові мітинги та демонстрації на підтримку того чи іншого кандидата. Політична криза в Україні поглиблювалась з кожним днем. Під загрозу була поставлена навіть територіальна цілісність Ук­раїни: 26 листопада 2004 р. група депутатів Дніпропет­ровської обласної ради виступила з пропозицією ство­рення Південно-Східної автономії. 28 листопада у М.Сєвєродонецьку Луганської області відбувся з'їзд де­путатів рад різних рівнів за участю В.Януковича, де також порушувалося питання про автономізацію східних обл.

У цій ситуації важливим стабілізуючим фактором ви­ступили Верховна Рада України та її спікер В.Литвин. 27 листопада 2004 р. відбулося позачергове засідання парламенту, на якому було ухвалено постанову, ключо­вими положеннями якої були наступні: визнання ви­борів такими, що не відповідають реальному волеви­явленню людей; зміна складу ЦВК; повторне голосуван­ня. 1 грудня 2004 р. Верховна Рада ухвалила рішення про відставку уряду України на чолі з В.Януковичем і формування уряду народної довіри, прийняла ухвалу про збереження територіальної цілісності України та запобігання проявам сепаратизму.

До врегулювання політичної ситуації в Україні до­лучилася і міжнародна громадськість. 26 листопада і 1 грудня у Марийському палаці відбулися „круглі столи" за участю Л.Кучми, В.Литвина, В.Ющенка, В.Янукови­ча та генерального секретаря ОБСЄ Януша Кубіша, Верховного комісара Євросоюзу Хав'єра Солани, пре­зидентів Польщі та Литви Олександра Квасневського і Валдаса Адамкуса, спікера Держдуми Російської Фе­дерації Бориса Гризлова. На цих зустрічах були вироб­лені важливі рішення для виходу з політичної кризи.

Остаточне рішення щодо результатів голосування у другому турі Президентських виборів ухвалив Верхов­ний Суд України 3 грудня 2004 р. Він визнав незакон­ними дії ЦВК щодо встановлення результатів голосу­вання 21 листопада 2004 р. і висловив недовіру її голові С. Ківгшову. 4 грудня 2004 р. ЦВК призначила дату по­вторного голосування на 26 грудня 2004 р.

Наступним важливим кроком у напрямку стабілізації політичної ситуації в Україні стало засідання Верхов­ної Ради України 8 грудня 2004 р. Парламент 402 голо­сами підтримав пакет документів, серед яких Закон про внесення змін до Конституції України, Закон України про особливості застосування закону про вибори Пре­зидента України при повторному голосуванні 26 груд­ня 2004 р. Було також обрано новий склад ЦВК. Но­вим головою Центрвиборчкому обрали Я.Давидовича.

Ці історичні рішення, по суті, поклали край періоду жорсткої конфронтації між владою та опозицією. 9 грудня В.Ющенко виступив на Майдані і, подякувавши усім, хто упродовж 17 днів відстоював свій вибір, привітав з перемогою. Цього ж дня було припинено блокування приміщення Кабміну, розпочато відправ­ку іногородніх учасників акції, хоча наметове містеч­ко залишалося на деякий час на місці.

26 грудня 2004 р. відбувся повторний другий тур ви­борів, участь у яких взяли 29068309 громадян України, що становило 77,22% від загальної кількості виборців. Комітет виборців України та міжнародні спостерігачі високо оцінили роботу виборчих комісій усіх рівнів, зазначивши, що серйозних та системних порушень під час переголосування не було виявлено. Наступного дня близько 18 год. ЦВК оприлюднив попередні дані, згідно з якими після опрацювання 99,72% протоколів у президентських перегонах лідирував В.Ющенко, який отримав 52,07% голосів. За В.Януковича прого­лосували 44,13% виборців.

10 січня 2005 р. ЦВК офіційно оголосила В.Ющен­ка переможцем у президентських виборах. Він набрав 51,99% голосів, а його суперник В.Янукович - 44,2%. Таким чином, В.Ющенко переміг з відривом у 2 267 365 голосів.

Виборчий штаб В.Януковича оскаржив результати ви­борців у Верховному суді України, проте суд 20 січня 2005 р. визнав законним рішення ЦВК про перемогу В.Ющен­ка у президентських виборах 26 грудня 2004 р.

23 січня 2005 р. відбулося урочисте засідання Вер­ховної Ради України, присвячене складанню присяги новообраним Президентом України В.А.Ющенком

72.

73.

74.

78.

«Тетчеризм» і «Рейганоміка» - британський та американський варіанти неоконсервативної ідеології і політичної практики.

Тетчеризм – британська економічна політ уряду М. Тетчер для виходу нац екон з кризи др пол 70-х р ХХ ст за допомогою неоконсервативної моделі держ регулювання екон. Сутність цієї політ, що базувалася на концепції неолібералізму (монетаризму) полягала в: підтримці вільного підприємництва і особистої ініціативи; податковій р-мі (відмова від прогресивних ставок оподаткування приватних осіб та підприємців, податкові пільги для підприємництва, скорочення прямого оподаткування і розширення непрямих податків); скороченні бюджетних витрат (скорочення держапарату, ліквідація галузевих міністерств; скорочення соцпрограм); антиінфляційній політ (обмеження грошової маси в обігу, підвищення ставки банківського проценту; скасування обмежень на експорт капіталу); приватизації державних галузей і підприємств (вугільна, автомобільна, металургійна, газова і нафтова, авіакосмічна, телекомунікаційна, залізничний та повітряний транспорт тощо); правовому регулюванні проведення страйків. Результатами “тетчеризму” були: зниження інфляції з 18 до 6 відсотків; позитивна динаміка темпів економ зростання (темпи промислового вир-во – з 1 до 4-6 відсотків тощо); збільшення питомої долі британського промислового вир-ва у промисловому вир-ві капіталістичних країн з 4 до 6 відсотків; збільшення золотовалютних резервів з $ 4,3 млрд. до $ 16 млрд.; скорочення безробіття з 11 до 8 відсотків; помітне зростання доходів і життєвого рівня населення; високий авторитет М. Тетчер та підтримку виборців.

Рейганоміка – держ економ політика американського уряду Р. Рейгана в 1981-1988 роках для подолання економ кризи 1980-1982 років та її наслідків шляхом запровадження с-ми реформ і заходів, серед яких були: відмова від кейнсіанських принципів держрегулюв екон, які перестали себе виправдовувати, та повернення до економічних концепцій неоконсерватизму та неолібералізму (монетаризму); жорсткі антиінфляційні заходи, в т.ч.: скорочення видатків держбюджету і федеральних соцпрограм з їх заміною програмами штатів та муніципалітетів; стимулювання інвестицій шляхом значного зниження податків на корпорації (з 70 до 50 відсотків, а потім – до 34 відсотків) та фізичних осіб з високими і середніми доходами (з 50 відсотків до 28 і 15 відсотків) та звільнення від оподаткування 6 млн. громадян з низькими доходами; дерегулювання підприємницької д-сті; лібералізація процентних ставок за банківськими депозитами, що призвело до підвищення ставок і припливу іноземних капіталів до банків США; зняття обмежень на проведення прямого інвестування промисловості комерційними банками, які були запроваджені ще урядом “Нового курсу” президента Ф. Рузвельта. Наслідками “рейганоміки” були: приток зарубіжних грошових коштів до америк банків; підвищення завантаженості промислових потужностей з 70 до 85 відсотків; скорочення безробіття з 11 до 5,5 відсотків; зростання питомої долі США у промисловому вир-ві капіталістичних країн з 32 до 35 відсотків та їх товарообігу з 18 відсотків до 21 відсотків і санації нац екон в цілому.

79.

81.

82.

83.

84.

85.

86.

87.

88.

89.

Середньовічне місто

Середньовічне місто — центр ремесел та торгівлі на відміну від села, мешканці якого займалися сільським господарством.

Середньовічне місто виникало на місцях старих античних міст, біля бродів та мостів через річки, а також біля перевалів і перехрестях торгових доріг. Утворювались міста і біля церков, монастирів, феодальних маєтків, замків, бо вони утворювалися селянами які перестали оброблять землю і основним своїм заняттям зробили своє ремесло. Тобто вони робили все, що їм потрібно для полегшення життя своїми руками, а інші помітивши нові види інструментів бажали і собі отримати щось подібне. Вони просили зробити для них якийсь інструмент, лапті, глечик і за це обіцяли плату (пшеницю, гуся, гроші і ін.). Так з'явилися ремісники і вони тікаючи від свавілля й притисків феодала шукали кращої долі в нових місцях, де могли вижити за рахунок своєї праці. Якщо феодал рік не шукав ремісника-тікача, то ремісник ставав вільним. Вони ж поселялися поблизу купців, на берегах удобних гавань для кораблів, там де вони могли продати свої вироби. Так утворювалися перші середньовічні міста.

ВІДПОВІДІ НА ЕКЗАМЕН

1.

КАМ’ЯНИЙ ВІК

Первісна людина на укр землях з'явилася близько 1 млн. р тому в період раннього палеоліту. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на терит Укр з Передньої Азії через Балкани і Центр Євр. Ця міграція хвилеподібно зривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на терит Укр знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), м.Амвросіївка (Донбас), с.Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього відомо на території України понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, що утвор первісне людське стадо. Ця перша форма соц організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим. Основним знаряддям стало ручне рубило. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо.

1 млн. -150 тис. р до н. є. - Ранній палеоліт - поява першої людини, могла лише викор дари природи, тоді як первісна людина уже дещо виготовляла сама. Незахищені, погано озброєні в боротьбі за своє існув люди (неандертальці, синантропи та ін.) могли вижити в теплих під. районах (стоянки на Україні - 200-150 тис. років до н.е.)

150-40 тис. років до н. є. - Середній палеоліт. Сприятливий клімат змінився різким похолоданням через насування льодовиків із Скандин п-ва. Боротьба за виживання змусила первісних людей вдатися до виготовлення досконаліших знарядь праці, одягу, спорудження житла. Вперше почали добувати й використовувати вогонь. Пам'ятки в Чернігівщині (Дергунь), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя) та Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка), в Кїїк-Коба (Крим).

40-13 тис. років до н.е. - Пізній палеоліт. Поява людини сучасного фізичного типу. Із появою людини розумної дородову громаду заступає родова організація суспільства. Змінюється форма існування людського суспільства: первісне стадо поступається материнській родовій общині. Виникає язичеська релігія: «анімізм», «тотемізм», магія і «фетишизм».

13 - 4 тис. років до н.е. - Мезоліт (середня кам'яна доба). В післяльодовиковий період поч освоєння північних територій. Вимерли великі тварини, мисливство стало змінюв рибальством, збиральницт, прирученням тварин. Винайдено лук і стріли. Почала складатися племінна організація, з'являються відмінності у житті різних груп людей.

4 - 3 тис. років до н.е. - Неоліт (нова кам'яна доба) - виникнення нової форми господарювання (землеробства і скотарства) та перехід до осілості. Удосконалення кам'яних знарядь праці за допомогою свердління, пиляння, шліфування. Почалося виготовлення глиняного посуду. Люди неоліту жили родовими групами, об'єднаними особою жінки-матері. Так утворився лад - матріархат.

Неолітична револ (переход від традиц привласнюючого господар (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).

Рисами були: ♦ винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці; ♦ виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво); ♦ перехід до осілого способу життя (землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво); ♦ активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили); ♦ суттєві зрушення в демографічній сфері (збільшення кількості та розмірів поселень, щільності їх забудови, зростає тривалість життя людини (в середньому 30-32 роки). Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сімї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади. У період неоліту зародилася землеробська цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі.

2.

НЕОЛІТ ВОЛИНІ.

Неоліт охоплює УІ – ІУ тисячоліття до н.е. Для неоліту хар-на трансформація привласнюючого, мисливсько-збиральницького типу господарства у в