Визвольна війна в Україні в середині хуіі ст. : причини, основні етапи та наслідки.

Причинами війни були політ польс уряду на ліквідацію козацтва як стану, переслідування православної віри, утиски і здирства з боку магнатів, місцевої адмін та орендарів і у підсумку - гострий конфлікт між аристократичною с-мою польс-шляхетського панування і демократ волелюбними прагненнями укр народу.

Найважливішу роль у В.в. відігравало козацтво, котре міцно тримало в своїх руках провід і винесло на своїх плечах основний тягар боротьби за незал. Саме воно створило кістяк армії, основу нової політ еліти. Козацтво відіграло провідну роль у руйнуванні польс і становленні укр держ інституцій - центр і місцевих органів влади, судових установ, армії, адмін-терит устрою. Дуже активну участь у повстанні взяло селянство. Поголовно покозачившись у 1648 р., воно в наступні роки відчайдушно боролося за збереження "козацьких прав і вольностей". Активну участь у війні взяли також міщанство, частина дрібної шляхти і нижче православне духовенство. Боротьба носила нац-визв, реліг та соц х-р. Її завдання полягали в тому, щоб добитися створ незалежної соборної д-ви і ліквідувати існуючу феодально-кріпосн модель соц-екон відносин й утвердити нову, в основі якої б лежала дрібна власність фермерс типу.

Зважаючи на перебування польс залоги у Січі (Микитин Ріг), Б.Хмельн зупинився на о. Томаківка, де відразу ж розпочав формування збройних сил й встановив зв'язки з запорожцями. 21 січня 1648 р. він оволодів Січчю. Через кілька днів на козацькій раді в Січі Б.Хмельн обирається гетьманом. Саме ці події й знаменували початок В.в.

Укр гетьману вдалося досягти угоди з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про спільну війну проти Польщі. На допомогу повстанцям хан направив 3-4 тис. вершників на чолі з перекопським мурзою Тугай-беєм.

На цьому етапі повстання Б.Хмельн та його прибічники висували лише ідею автономії для козацького регіону. Козацька територія на заході, в уяві гетьмана, мала доходити до Білої Церкви. Під час переговорів з послами коронного гетьмана Миколи Потоцького повстанці поставили вимоги: вивести польське військо з цих земель, ліквідувати на них "правління Речі Посполитої", надати їм права укладати договори з зарубіжними володарями.

Кампанія 1648 р. принесла блискучі перемоги над кварцяною коронною армією у битві на Жовтих Водахі битві під Корсунем та над шляхетським ополченням у битві під Пилявцями і завершилася походом повстанського війська під Львів і Замостя. Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Але Б.Хмельницький ще не позбувся ілюзії, що сильна королівська влада зможе вирішити українські проблеми, і пішов на перемир'я. Перебуваючи під Замостям, Б.Хмельн активно впливав на вибори короля в Польщі.

1648 рік завершився урочистим в'їздом гетьмана до первопрестольного Києва. Народ захоплено вітав вождя. В урочистій зустрічі Хмельн брало участь численне духовенство на чолі з митрополитом Косовим, присутній був і єрусалимський патріарх Паїсій. Гетьмана вітали посланці від Молдови, Туреччини, Семиграддя, Валахії. Всі ці обставини змінили настрої й плани гетьмана. Досі він не піднімався вище інтересів свого стану - козацтва, тепер же він усвідомив свої обов'язки щодо всього народу. У лютому 1649 р. у Переяславі розпочалися укр-польс переговори. Їх перебіг показав, що на цей час гетьман, переосмисливши уроки минулорічної боротьби, вперше в історії укр с-но-політ думки сформулював основні принципи нац держ ідеї. Протягом цього часу відбувалися серйозні зміни в самосвідомості укр: пришвидшується розвиток ідеї Батьківщини, її єдності та незалежності, чуття спільної мети й нац ідентичності.

Поразка у битві під Берестечком (червень 1651 р.) негативно вплинула на бойовий дух армії. Хоч бої під Білою Церквою у вересні 1651 р. показали, що польська армія не в змозі подолати козаків, але й Хмельн мав замало сил для наступу, а також не був певен у надійності хана, який міг стати на бік Польщі. Все це змусило обидві сторони до переговорів, які закінчилися укладенням невигідної для України Білоцерківської угоди.

Навесні 1652 р. Б.Хмельн у битві під Батогом вщент розгромив 30-тисячне польське військо. Фактично було відновлено дію Зборівського договору. Боротьба продовжилася у молдовських походах і битві під Жванцем. Однак чим далі тривала війна, тим більше Хмельн і старшина переконувалися, що одними своїми силами, без допомоги ззовні Укр подолати Польщу не зможе, без сильного союзника війну не виграти. Трагедія Укр полягала в тому, що як соборна д-ва вона могла виникнути й зміцніти лише під протекторатом одного з сусідів; не було можливості здійснити перехід до незал без попереднього залежного періоду. Одним з можливих покровителей Укр був турецький султан. Але реальна допомога султана обмежувалася лише наказами кримському ханові приєднуватися до операцій Війська Запорозького. Татари ж були ненадійними союзниками, а своїми грабунками вони дратували українське населення. Б.Хмельн схилявся до переконання, що надійним союзником міг стати тільки російський "єдиновірний" цар. З пропозицією укласти військовий союз і згодою на васальні відносини гетьман кілька разів звертався до Москви, починаючи з червня 1648 р.

Нова спроба домогтися визволення і об'єднання усіх укр земель в межах нац д-ви була зроблена зі спробою спертися на допомогу Росії. 1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві вирішив взяти Військо Запорозьке "під високу государеву руку". Для юридичного оформлення цього акту в Укр виїхало посольство В.Бутурліна, й у січні 1654 р. в Переяславі відбулися церемонії, що символізували перехід Укр під царську протекцію. Усні домовленості в Переяславі і затверджені в березні цього ж року в Москві документи утворили с-му норм відносин між Гетьманщиною і Росією, відомі в літературі як Переяславський договір 1654 р. При всій його невизначеності Переяславський договір мав далекосяжні наслідки: на міжнародному рівні він засвідчував відокремлення й унезалежнення козацької України від Речі Посполитої; засвідчував визнання Москвою внутрішньополітичної суверенності Української держави і витвореної системи соц-екон відносин; відкривав перспективу довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою й завершити об'єднання земель у кордонах нац д-ви. Всупереч порушенню його умов Москвою Переяславський договір слугував для наступних поколінь української еліти найсильнішим і найнезаперечнішим доказом суверенності Укр.

Навесні 1654 р. рос армія розпочала воєнні дії в Білорусі. Їй допомагав 20-тис козацький корпус І.Золотаренка. Союзники здобули Смоленськ, Мінськ, Вільно. Золотаренко захопив пд Білорусь. Але його заходи по запровадженню в Білорусі козацького ладу викликали перший конфлікт з москов воєводами, які всі здобуті козаками землі вважала "царськими". Восени того ж року поляки, заручившись підтримкою кримського хана, вирушили в похід на Укр. У січні 1655 р. проти них виступив Хмельн з козацьким і московським військом. Вирішальна битва, що відбулася під Охматовом (на Київщині) (див. Дрижиполе) в останні дні січня, коштувала великих втрат обом сторонам, але не принесла успіху жодній. Це значно послабило надії українців на допомогу царя, який, до того ж, всіляко намагався через своїх воєвод підкорити Укр своїй волі, а козацьке військо використати для завоювання Литви й Білорусі. Тому з 1655 р. Хмельн розвинув активну дипломатичну д-сть, намагаючись іншими політ комбінаціями забезпечити незал Укр д-ви. Зокрема, налагоджувалися союзницькі відносини зі Швецією. Навесні 1655 р. шведський король Карл Х Густав почав війну проти Польщі. Користуючись цим, Хмельн з укр військом і корпусом Ф.Бутурліна восени рушив у Галичину, розгромив польс армію під Городком і почав облогу Львова. Оскільки Бутурлін від імені царя вимагав, щоб усі здобуті міста належали царю, то Хмельн не став штурмувати Львів, а обмежився викупом. Укр-москов військо здобуло й Люблін, і перед гетьманом відкрилися перспективи об'єднати всі укр землі під своєю булавою. Але тут на допомогу Польщі знову виступив хан. Це змусило Хмельн відступити від Львова. 20 листопада 1655 р. під Озерною татари атакували укр-москов табір, і все закінчилося переговорами і втратою досягнень кампанії 1655 року. З кінця 1655 р. Росія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішла на зближення з Річчю Посполитою, щоб вступити в боротьбу зі Швецією. Розпочалася рос-шведс війна. А у Вільні була підписана угода про перемир'я між Росією і Польщею (1656). На польсько-рос переговори укр делегація не була допущена. В Україні це було сприйнято як зраду.

Головною турботою Хмельн в останній рік його життя було завершення визвол укр земель і унезалежнення від Москви. З метою створення протипольс коаліції він уклав угоди з шведським королем Карлом Х Густавом і семиградським князем Юрієм ІІ Ракочієм. На початку 1657 р. Україна й Семиграддя почали воєнні дії проти Польщі. Козацькі війська оволоділи Волинню, Турово-Пінщиною і Берестейщиною. Шведи захопили більшу частину Польщі. Але незабаром почалися невдачі, і протипольська коаліція розпалася. Ці події були останнім ударом для хворого гетьмана, і 27 липня 1657 р. він помер у Чигирині. Його смерть значно ускладнила справу визвол Укр: вирвалися назовні внутр суперечності укр с-ва, розгорнулася боротьба старшинських груп, яка призвела до Руїни.

Другий етап В.в. (серпень 1657 - січень 1667) позначився різким загостренням соц-політ боротьби й посиленням втручання сусідніх д-в у внутр справи Укр. Гетьман І.Виговський повів рішучу боротьбу проти наступу царських воєвод і втягнувся у конфронтацією з Москвою, що логічно привело до укладення Гадяцької угоди з Польщею і Конотопської битви з царським військом. Але укр народ не зрозумів політ комбінацій свого гетьмана, і у внутр громадянській війні він терпить поразку. Його наступник Ю.Хмельн, випробувавши як промосковський, так і пропольський варіанти, теж терпить поразку. Стається розкол Гетьманщини. Росія і Польща домовляються про розчленув укр земель (Андрусівський мир 1667)

На третьому етапі В.в. (січень 1667 - вересень 1676) боротьбу за звільнення і об'єднання Укр продовжує гетьман П.Дорошенко. На якийсь час йому вдається об'єднати всю Гетьманщину під своєю булавою, але втручання Польщі, Туреччини і Росії в решті решт зводять його зусилля нанівець. На осінь 1676 р. становище Дорошенка стає критичним, і він складає гетьманські повноваження. Лівобережжя остаточно попадає під владу рос царів, а на Правобер ліквід укр держ інституції. В в.завершується.

В.в. супроводжувалася численними жертвами і руйнуваннями. Але визвольні змагання мали велике істор значення: вони привели до витворення нац д-ви (її частина на Лівобер проіснувала в складі Рос імперії до початку 80-х рр. 18 ст.); в ході В.в. формувалася нац держ ідея, що стала для наступних поколінь укр заповітом у боротьбі за незалежність; вони відіграли роль могутнього імпульсу для розвитку нац самосвідомості; сформув нову політ еліту, що захищала нац інтереси.

12.