Поняття конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність підприємства – це його перевага стосовно інших підприємств даної галузі усередині країни й за її межами. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю фірми, це означає, що конкурентоспроможність фірми може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що ставляться до однієї галузі, або фірм, що випускають аналогічні товари (послуги). Конкурентоспроможність можна виявити тільки порівнянням між собою цих фірм як у масштабі країни, так і в масштабі світового ринку.

Проблемам вивчення теорії та практики конкурентоспроможності підприємства зв’язку присвячено праці багатьох науковців. Так, у численних наукових роботах Гранатурова В.М. досліджено основні аспекти конкурентоспроможності підприємств зв’язку, визначено сукупність факторів та критеріїв конкурентоспроможності [4]. Так, конкурентоспроможність визначається як перевага підприємства по відношенню до інших підприємств галузі у середині країни та за її межами. При цьому одне і теж підприємство в рамках, наприклад, регіональної галузевої групи може бути визнана конкурентоспроможної, а в рамках галузей світового ринку або його сегмента – немає. Оцінка ступеня конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги фірми в порівнянні з іншими фірмами, полягає в першу чергу у виборі базових об'єктів для порівняння, іншими словами, у виборі фірми-лідера в галузі країни або за її межами. Така фірма-лідер повинна мати наступні параметри:

– сумірністю характеристик випускається продукція, що, по ідентичності потреб, що задовольняються з її допомогою;

– сумірністю сегментів ринку, для яких призначена випускається продукція, що;

– сумірністю фази життєвого циклу, у якій функціонує фірма.

Таким чином, конкурентна перевага однієї фірми над іншою може бути оцінене в тому випадку, коли обидві фірми задовольняють ідентичні потреби покупців, що ставляться до родинних сегментів ринку. При цьому фірми перебувають приблизно в тих самих фазах життєвого циклу. У тому випадку, якщо дані умови не дотримуються, порівняння буде некоректним.

Далі, виходячи з того, що конкурентоспроможність відбиває продуктивність використання ресурсів фірми, для її оцінки необхідно вибрати критерії продуктивності використання ресурсів. У тому випадку, якщо діяльність фірми пов'язана з добуванням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються в грошовому вираженні, продуктивність використання ресурсів фірмою може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманої в тім або іншому періоді, до витраченого в тім же періоді ресурсам, оціненим як витрати виробництва. Крім цього, для об'єктивної оцінки конкурентоспроможності фірми її керівництву необхідна можливість спостереження ринку, особливо за межами країни.

Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів може створити в керівництва фірми необґрунтована думка про перевагу фірми над конкурентами, привести до самозаспокоєння й ослаблення зусиль, пов'язаних з підтримкою необхідного рівня конкурентної переваги своєї фірми.

У цей час, для того щоб фірма була конкурентоспроможної в боротьбі із провідними фірмами, потрібні зовсім нові підходи до організації виробництва й керування, чим ті, на які керівники орієнтувалися в минулому. І насамперед нові підходи потрібні в інвестиційній політиці, при проведенні на підприємстві технічної реконструкції, у процесі впровадження нової техніки й технології.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від ряду факторів, які можна вважати компонентами (складовими) конкурентоспроможності. Їх можна розділити на три групи факторів:

1) техніко-економічні;

2) комерційні;

3) нормативно-правові.

Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну й витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції або послуги. Ці компоненти залежать від продуктивності й інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомістке (tm) продукції та ін.

Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають:

– кон'юнктуру ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом та пропозицією даного товару, національні й регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу);

– надаваний сервіс (якість технічного обслуговування, ремонту й інших надаваних послуг);

– рекламу (наявність і дієвість реклами й інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту);

– імідж фірми (популярність торговельної марки, репутація фірми, компанії, країни).

Нормативно-правові фактори відбивають вимоги технічної, екологічної й інший (можливо, морально-етичної) безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги (патентної чистоти й патентного захисту). У випадку невідповідності товару діючої в розглянутий період на даному ринку нормам і вимогам стандартів і законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Тому оцінка цієї групи факторів і компонент за допомогою коефіцієнта відповідності нормативам позбавлений змісту.

Висока конкурентоспроможність фірми є гарантом одержання високого прибутку в ринкових умовах. При цьому фірма має мета досягти такого рівня конкурентоспроможності, що допомагав би їй виживати на досить довгостроковому тимчасовому відрізку. У зв'язку із цим перед будь-якою організацією встає проблема стратегічного й тактичного керування розвитком здатності підприємства виживати в ринкових умовах, що змінюються.

Керування конкурентоспроможністю припускає сукупність заходів для систематичного вдосконалювання виробу, постійному пошуку нових каналів його збуту, нових груп покупців, поліпшенню сервісу, реклами.

Основою конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспромож­ність його продукції.

Аналіз трактувань змісту категорії "конкурентоспроможність під­приємства (фірми)" дозволив виділити наступні найбільш важливі ознаки [4]:

1. Конкурентоспроможність одночасно є характеристикою реального й потенційного стану економічного об'єкта, що відбиває як його поточне положення, так і динаміку розвитку. Тому конкурентоспроможність виміряється ступенем зміни факторів конкурентоспроможності.

2. Конкурентоспроможності притаманні елемент мінливості. Ті переваги й фактори, які забезпечують конкурентоспроможність підприємству сьогодні, завтра вже не зможуть бути перевагами. Конкурентоспроможність фірми буде існувати доти, поки фірма втримує конкурентну перевагу.

3. Конкурентоспроможність – поняття відносне й не є іманентною якістю підприємства. Це означає, що конкурентоспроможність може бути виявлена (оцінена) тільки в рамках групи підприємств, що ставляться до однієї галузі, або підприємств, що випускають товари – субститути. Конкурентоспро­можність можна виявити тільки порівнянням між собою цих підприємств як у масштабі країни, так і в масштабі світового ринку. Те саме підприємство в рамках, наприклад, регіональної галузевої групи може бути визнано конкурен­тоспроможним, а в рамках галузей світового ринку або сегмента – немає.

4. Відносні характеристики явища завжди характеризують рівень розвитку. Тому найбільш складним є оцінка рівня (ступеня) конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги.

5. Конкурентоспроможність підприємства відбиває її відмінність від суперників стосовно до тривалого періоду часу, тобто має стратегічний характер.

6. Конкурентоспроможність підприємства оцінюється не тільки споживачем, але й самим виробником.

7. Конкурентоспроможність підприємства необхідно досліджувати, використовуючи три рівні аналізу: перший – конкурентоспроможність продукції підприємства. Другий – конкурентоспроможність підприємства в рамках національних галузевих груп. Третій – міжнародна конкурентоспроможність підприємства. Відповідно групуються й фактори, що формують умови виробництва й збуту товару. Таким чином, ми виявили, що категорія конкурентоспроможності підприємства відрізняється від категорій ефективності виробництва й конкурентоспроможності продукції. Уточнення, запропоновані автором, необхідно використовувати при аналізі й оцінці конкурентоспроможності підприємства.