Формування потенціалу підприємства зв'язку

 

Процес формування потенціалу підприємства зв’язку є одним з напрямків його економічної стратегії й передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був чинником успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими видатками, для кого, у які строки, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, роботи й керування) і параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічної, технологічної, соціально-демографічної, культурної середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрам ринку, появі організаційно-технічних новинок.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі й прогнозуванні ринкових потреб, аналізі й прогнозуванні конкурентоспроможності й конкурентних переваг і т.д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

– підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

– економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу й, як слідство, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингу, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування й т.д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання й вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних видатків. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «учорашні» світові стандарти, дозволяє найбільше повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійка конкурентна перевага, з іншого,

4. Відтворений підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю й вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на справжній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) у процесі планування відтвореного процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, коштами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід складається у встановленні для найважли­віших елементів потенціалу нормативів:

– якості й ресурсоємності продукції,

– завантаженості технічних об'єктів,

– параметрів ринку;

– ефективності використання ресурсного потенціалу.

7.  Комплексний підхід передбачає необхідність обліку технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити без уваги, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання й посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поводження аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, видатків, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примуса.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації й визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення й підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

До основних факторів, що впливають на формування й розвиток потенціалу підприємства, належать внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх факторів ставляться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами щодо сторони різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних чинників тощо. Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в області).

До внутрішніх факторів ставиться, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і звички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації й ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності й культура.

Матеріальною основою потенціалу підприємства є фінансові ресурси, відображені в його балансі, а величина сукупного потенціалу є результатом загальних зусиль із реалізації його елементів, що залежно від інтересів власників може бути виражений або потенційний прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, або його вартістю. Нижнім рівнем є виробничий потенціал, що формується як результат використання й взаємодії технологічних, технологічних, інформаційних, інфраструктурних, організаційних, кадрових елементів, а результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг виробництва продукції. Сполучною ланкою між нижніми виробничими й загальним інституціональним рівнями виступає ринковий потенціал, що формується як результат прояву компетенцій виробництва й активності підприємства, необхідних для задоволення потреб ринку в певному обсязі продукції в умовах існуючого маркетингового середовища. Результатом реалізації ринкового потенціалу є фактичний і потенційний обсяг продажів. Потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, які його забезпечують, і компетенцій.

Контрольні питання:

1. Що таке потенціал підприємства?

2. Чим відрізняється об’єктивний та суб’єктивний потенціали підприємства?

3. Які існують види потенціалу?

4. Що таке потенціал підприємства як економічна система?

5. Які існують напрямки класифікації потенціалу підприємства?

6. Визначте основні блоки структури потенціалу.

7. Назвіть основні підходи щодо формування потенціалу підприємства.

8. Які фактори впливають на формування й розвиток потенціалу підприємства?

 

Методи діагностики