Види банків в Україні, порядок їх створення, державної реєстрації, ліцензування та реорганізації

Важливою ланкою фінансово-кредитної системи України являються банки, що належать до другого рівня банківської сис­теми, які є багатофункціональними установами, що здійснюють широкий спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяль­ність" банк - це юридична особа, яка має виключне право на під­ставі ліцензії Національного банку здійснювати у сукупності такі і операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юри­дичних осіб; розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах і на власний ризик; відкриття і ведення банківсь­ких рахунків фізичних та юридичних осіб. Як будь-яка юридична особа, банки мають свої ознаки.

1. Володіння майном на правах власності або на правах пов­ного господарського відання, наявність статутного фонду, який відображається на самостійному балансі банку.

2. Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єд­ність, участь у господарських відносинах, самостійна відповіда­льність, фірмове найменування, а також обов'язкове зазначення у статуті банку, що банк є юридичною особою.

3. Наділеність спеціальною правоздатністю, яка означає, що банк діє на основі свого статуту і здійснює банківську діяльність на підставі ліцензії.

4. Діяльність комерційних банків грунтується на економіч­ній самостійності. Органам державної влади і місцевого самовря­дування забороняється будь-яким чином втручатись у діяльність банку.

5. Банківські установи здійснюють підприємницьку діяль­ність з метою одержання прибутку.

Банківські установи класифікують за різними критеріями:

- за формою власності розрізняють: державні, кооперативні, приватні, змішані;

- за територіальною ознакою банки поділяються на: міжна­родні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні;

- за видами здійснюваних операцій комерційні банки бува­ють: універсальні (здійснюють широке коло банківських опера­цій) та спеціалізовані (здійснюють деякі банківські операції, нап­риклад, ощадні, інвестиційні, іпотечні, агропромислові, експорт­но-імпортні тощо);

- за масштабом діяльності розрізняють: великі, середні та дрібні банки;

- за характером формування статутного фонду: банки, і ні тутний фонд яких сформований за рахунок українських юриш і них і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (сгііні.і>< банки); іноземні банки, статутний капітал яких формується за р.і хунок коштів нерезидентів-іноземних юридичних і фізичних О»!'

за характером відносин банки поділяють на банки-гар.іиїм і банки-кореспонденти;

-за фінансовим станом: стабільні, проблемні, кризові та бан крути;

- за чинником конкурентоспроможності: конкурентоспро можні та неконкурентоспроможні;

- за порядком створення: перепрофільовані та новоствореш Правовою базою для створення і функціонування комерції!

них банків різних типів і форм власності є закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери і фондову бір­жу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а також нормативні акти НБУ.

Учасниками банків можуть бути юридичні та фізичні особи резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Мі ністрів України або уповноважених ним органів.

Уся діяльність зі створення банку здійснюється у кілька ета пів. На першому етапі засновники або їх організаційна група го­тує проекти всіх документів, необхідних для реєстрації. При цьо­му визначають організаційно-правову форму діяльності майбут нього банку. Далі засновники визначають розмір статутного фон ду, необхідного для забезпечення нормальної діяльності комер­ційного банку і достатнього для запланованого обсягу операцій. Розмір статутного фонду формується за рахунок власних коштів засновників і не може бути меншим за мінімальну величину, встановлену НБУ (10 млн євро). Після цього виконуються безпо­середні операції щодо його формування проведенням відкритої передплати акцій. Наступним етапом є скликання установчих зборів, за рішенням яких оформляються усі належні документи, які передаються до територіального управління НБУ.

Національний банк України у тижневий термін відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків заснов­ників та інших учасників банку. Територіальне управління НБУ за місцем знаходження банку в місячний строк з дати отримання повного пакета документів готує висновок про відповідність установчих документів банку вимогам чинного законодавства, і подає його до НБУ.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається НБУ не пізніше тримісяч­ного строку з часу подання повного пакета передбачених законом документів. У разі прийняття НБУ позитивного рішення, реєст­рація комерційних банків здійснюється внесенням відповідного запису до Державного реєстру банків, а також внесенням до Єди­ного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-під- приємців, законодавчо визначених відомостей про банк як юри­дичну особу, після чого банк набуває статусу юридичної особи, отримує свідоцтво про його державну реєстрацію.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки піс­ля отримання банківської ліцензії. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують: наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку, забезпеченість бан­ку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями; наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) бан­ку. НБУ може відмовити у наданні ліцензії, якщо дані умови не виконані банком. У такому разі державна реєстрація банку скасо­вується і банк ліквідується. Рішення про надання банківської лі­цензії чи про відмову у її наданні приймається Національним бан­ком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Припинення діяльності банківської установи регламенту­ється чинним законодавством, зокрема ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-право­вими актами НБУ і відбувається шляхом реорганізації або лікні дації.

Реорганізація банків здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Банк, що реор ганізовується, - це банк, що внаслідок реорганізації передає спої майнові права і зобов'язання банку-правонаступнику (банкам правонаступникам) за передаточним або роздільним актом (балап сом) і припиняє свою діяльність як юридична особа. Реорганіза ція може здійснюватись шляхом виділення, злиття, перетвореним, поділу, приєднання.

Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає лік­відатора. Ліквідатор розпочинає виконання обов'язків негайно після відкликання ліцензії. З дня призначення ліквідатора до ньо­го переходять права керівника (органів управління банку). Про цедура ліквідації банку має бути завершена не пізніше як за три роки з дня відкликання ліцензії. Ліквідація банку вважається за вершеною, а банк ліквідований з моменту внесення запису про цс до Державного реєстру банків та внесення запису про припинен ня банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.