Теоретико-методологічні засади дослідження образно-ціннісної складової емоційного концепту радість, об’єктивованого В англомовному пісенному дискурсі

 

Серед безлічі виконуваних мовою функцій особняком стоїть «картиноутворююча» функція національної мови, що полягає у формуванні в колективній мовній свідомості цілісного уявлення конкретного народу про світ, у формуванні його унікальної «точки зору» на світ. Картина світу - це створювана людиною спрощена заміна реального світу придуманою схемою. Національна специфіка в семантиці мови обумовлена, насамперед, екстралінгвістичними причинами - особливостями розвитку культури та історії народу, його способу життя, нормами поведінки в тому або іншому суспільстві, ідеологією і т. п. На формування картини світу впливають мова, традиції, природа та ландшафт, виховання та навчання, і інші соціальні фактори. Різні народи володіють тими самими цінностями, але в різному ступені. Культура не може розвиватися ізольовано і у процесі життєдіяльності вона змушена постійно звертатися або до свого минулого, або до досвіду інших культур. Люди обмінюються думками, почуттями, особистим досвідом, і завдяки цьому спілкуванню, обміну знаннями відбувається взаємодія не тільки окремих індивідів, але й цілих націй, культур. Дослідження лінгвоспецифічних слів у їхньому взаємозв'язку й у міжкультурній перспективі дозволяє вже сьогодні говорити про відновлення досить істотних фрагментів російської та англомовної мовних картинах світу і їхніх ідей, що конституюють. Особливо яскраво це проявляється при описі емоцій [16: 10].

Спочатку була емоція. Емоція народжує ситуацію, у якій відбувається емоційне вербальне спілкування. Саме тому зовнішній світ сприймається спочатку нашими почуттями/емоціями, які керують вербальним кодом і його емотивним потенціалом у рефлексії й інтерпретації/коментуванні цього світу. Почуття йде поперед події, індуціює його. Існують особливі види концептів, ядром яких являються базові емоції - емоційні концепти [2; 14; 40]. Уявлення людини про його внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових, що динамічно розвиваються, конструктів - емоційних концептів. При цьому емоції (ядро особистості) виступають у якості мотиваційної й когнітивної бази мови [5: 134].

Усвідомлення всеосяжного та всепроникаючого характеру емоцій у поводженні людського організму та особистості виражається в тому, що емоційна сфера життєдіяльності людини перетворилася в об'єкт активного дослідження ряду наук. Цим і пояснюється поява безлічі класифікацій емоцій. (Н.Я. Грот, Р.С. Лазарус, А. Ортоні, С.Л. Рубинштейн, Ж.П. Сартр, П.В.Сімонов, Б. Спіноза, С.Сінгер) З обліком спеціалізації нашої роботи, нас цікавить когнітивна теорія емоцій, у якій розглядаються питання про взаємозв'язок емоцій і когнітивних процесів, місце та роль когнітивної оцінки ситуації в емоційному процесі.

Кожна галузь знань намагається створити фундаментальну теорію емоцій. Варто відзначити, однак, що в зв'язку з великою кількістю теорій емоцій напрошується висновок про те, що жодна з них не є вичерпною. Універсальної поки не створено наукою. Як справедливо зауважує П.В.Сімонов, «будь-яка класифікація емоцій по суті справи служить лише ширмою для далеко не завжди усвідомлюваної [57:10-13] й визнаної класифікації людських потреб» Дослідники, що належать до різних наукових шкіл, приводять у своїх роботах майже ідентичний перелік основних емоцій, число яких коливається у різних авторів від 2 до 11, при цьому більшість списків включає від п'яти до дев'яти емоцій (Н.В. Вітт, К. Ізард, А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз, П.В.Сімонов та ін.). Проте, у ході нашого дослідження ми будемо користуватися класифікацією К. Ізарда, що виділяє емоції: інтерес, радість, подив, смуток, гнів, відраза, сором, страх, стомлення [25:220]. Як було показано у роботах 90-х років, «мова однакова для всіх і різна для кожного, насамперед у сфері його емотивності, де діапазон варіювання й імпровізації семантики мовних одиниць у сфері їх особистісних емотивних змістів найбільш широкий і різноманітний» [70: 59].

Емоційна складова має важливе значення при розкритті змісту та форми універсальних культурних концептів. Концепти подібні у всіх користувачів однієї мови й у своїй сукупності формують концептосферу. Існують особливі види концептів, ядром яких являються базові емоції - емоційні концепти [2; 14; 40]. Уявлення людини про його внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових, що динамічно розвиваються, конструктів - емоційних концептів. При цьому емоції (ядро особистості) виступають у якості мотиваційної та когнітивної бази мови.

Ще одним аспектом вивчення емотивного потенціалу мови є міжмовна комунікація. У процесі перекладу з однієї мови на іншу особливо актуальними стають знання про національно-культурну специфіку картини світу, що проявляється в коді використовуваних мов. Емоції - загальнолюдська універсалія, але їхнє відображення в мові національно специфічно, тому емотивний компонент семантики мови природно розглядати в складі його культуроведчеського аспекту.

У семантиці концепту як «багатомірного ідеалізованого формоутворення» [43:20-22] виділяються насамперед понятійний, образний і ціннісний компоненти [28:39], визначальним з яких, є на думку більшості дослідників, перший з них понятійний компонент [67: 73]. Понятійна складова культурного концепту безумовно, не зводиться просто до інформації про «істотні ознаки предмета». Другим по значимості для концепт-духовних цінностей представляється образний компонент, що опредмечує у язиковій свідомості когнітивні метафори, через які осягаються абстрактні сутності. Компонент ціннісний для метафізичних концептів не є специфічним, він властивий будь-якому ментальному утворенню, що відправляє до духовного життя людини, як значення властиве будь-якому феномену культури, із втратою якого вони, зберігаючи фізичне існування, втрачають свій культурний статус [8:19]. Прямим наслідком ціннісного характеру цих ментальних одиниць є «переживаємость» - вони не тільки мисляться, але й емоційно переживаються [4:20] і здатні інтенсифікувати духовне життя людини при влученні у фокус думки.

Підсумовуючи можимо сказати що, під емоційним концептом ми розуміємо культурно зумовлений, вербалізований конструкт із багатошаровою структурою, яка включає поняття, образ і культурну цінність. У цьому зв’язку, КР вбачається парасольковим концептом, тобто охоплює всебічне знання мовцем емоційного смислу, репрезентованого низкою мовних реалізацій, щj відбивають культурні цінності представників певної лінгвокультури. КР охоплює концепт ПЕРЕЖИВАННЯ (ENJOYMENT, DELIGHT, ELATION, ECSTASY); ПОЧУТТЯ\ВІДЧУТТЯ (CONTENTMENT, GLADNESS, PLEASURE, SATISFACTION, KINDNESS, LOVE) та ЕМОЦІЙНИЙ СТАН (HAPPINESS, BRIGHTNESS, JOLLITY, CHEERFULNESS, WELL-BEING, EXCITEMENT, GOODNESS, FEELING GOOD, SMILE, HOPE) [68].

Емоції як об’єкт дослідження є недоступними прямому спостереженню, що викликає необхідність застосування їх метафоричного тлумачення Дж. Лакофф і М. Джонсон виділили три типи концептуальних метафор: 1) структурні метафори, які описують, як одне явище структурно метафорично впорядковується через інше; 2) онтологічні метафори, що представляють абстрактні явища (емоції, ідеї) та дії, події як матеріальну субстанцію 3) орієнтаційні метафори, що конструюють концепти через просторові поняття та відносини [81:7-32].

Інструментом аналізу мовної об’єктивації ціннісного складники концепту РАДІСТЬ ми обрали вербалізовану концептуальну метафору з огляду на те, що саме терія концептуальної метафори [14; 48: 63; 81] дозволяє диференціювати вербалізацію та когнітивний процес як її підґрунтя [69]. Крім того, дослідження метафор радості саме на матріалі англомовного пісенного дисурса зумовлено тим, що вони є закінченим прецедент ним продуктом мовленнєво-мисленнєвої діяльності, обов’язково знайомим представникам того чи іншого лінгвокультурного колективу.