Емоційний концепт як когнітивно-лінгвокультурний конструкт

 

Сучасне мовознавство характеризує ріст інтересу до концептуалізації внутрішнього світу людини. Внутрішній світ людини є складним і цікавим об'єктом дослідження, опис якого відображає досвід самопізнання багатьох поколінь протягом величезного часового проміжку. Внутрішній світ людини в мові представлений двома типами: ментальним і емоційним. Емоції, що цікавили колись, головним чином, психологів і фізіологів, з другої половини 20 століття стають об'єктом лінгвістичного дослідження. Соціалізовані в конкретній культурі, соціумі, емоції формують концепти. Результати цього процесу - емоційні концепти - становлять великий інтерес для когнітивної лінгвістики, порівняно нової галузі науки про мову, що займається дослідженням мови як засобу організації, обробки та передачі інформації. Під емоційним концептом, розуміється етнічно, культурно обумовлене, складне структурно - значеннєве, ментальне, як правило, лексично й / або фразеологічно вербалізоване утворення, що базується на понятійній основі, що включає в себе крім поняття образ, оцінку та функціонально заміщуючи людині в процесі рефлексії та комунікації предмети (у широкому змісті) світу, що викликають упереджене відношення до них людини [45: 60] і як оперативні, змістовні одиниці пам'яті, ментального лексикону, відображені в людській психіці [24: 87].

Емоційний концепт являє собою глобальну розумову одиницю, що кодується в людській свідомості одиницями універсального предметного коду. В основі цього коду можуть лежати індивідуальні та універсальні (етнічні) почуттєві образи. На відміну від поняття, у концепту немає чіткої структури та жорсткої послідовності розташування семантичних слоїв. З погляду І.О. Стернина та З.Д. Попової концепти діляться на уявлення (розумові картинки), схеми (схематичний образ того або іншого предмету), поняття (концепти, що складаються з найбільш загальних ознак предмета або явища), фрейми (багатокомпонентні концепти), сценарії (послідовність епізодів у часі) і гештальти (комплексні, цілісні функціональні структури, що впорядковують різноманіття окремих елементів у свідомості) [62:60-62; 50:200].

Ознайомившись із різними точками зору лінгвокультурологів на концепт у тому числі емоційний концепт, нами було вироблено наступне визначення емоційного концепту: це ментальна одиниця високого ступеню абстракції, що виконує функцію метапсихічної регуляції та відображає в язиковій свідомості багатовіковий досвід інтроспекції етносу у вигляді загально універсальних і культурно-специфічних уявлень про емоційні переживання, що інтегрує в собі МКС, ККС, ЕКС Можна підкреслити, що емоційні концепти визначаються такими социо-культурно-психологічними характеристиками конкретного співтовариства людей як традиції, звичаї, вдачі, особливості побуту, стереотипи мислення, моделі/зразки поводження та т. п., що історично складаються на всьому протязі розвитку, становлення тієї або іншої етнічної спільності. Їхній облік, безумовно, важливий для лінгвокультурологічних робіт, зокрема для адекватного вивчення концептосфер різних мов.

Емоційні концепти мають особливу значимість і цінність для створення емоційної картини світу, яка «малюється» за допомогою концепту як «згустку культури у свідомості людини» [61] на стику декількох формуючих шарів - культури, свідомості та мови. Взаємозв'язок культури, емоційної концептосфери та мови проявляється в базових значеннях (поняттях) кожної лінгвокультури. Будучи невід'ємним компонентом духовної культури, емоції, при всій своїй універсальності, проявляють у різних мовах певну специфіку вербалізації, обумовлену властивою промовцям суб'єктивністю інтерпретації навколишньої дійсності, що становить безсумнівний інтерес для лінгвістики. Лінгвопсихологічна та лінгвістична інтерпретація даних, представлених у мові, дозволяє розглядати останні як репрезентацію особливих знань, що стоять за фактами природної мови, як репрезентацію конструктів концептуальної свідомості [47:137-138].