Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українських земель.

План:

Приєднання руських земель до складу Литви; утворення Л-Ру. держави.

Тези:

1230 - 1240 рр. – Міндовг приєднує Чорну Русь.

2 пол. 13 ст. - 1 пол. 14 ст. – Вітень та Гедимінт приєднують Чорну Русь і Турівське князівство.

1341 - 1377 рр. – Ольгерд; приєднує Волинь, Київщину, Брацлавщину, Переяславщину і Чернігівщину.

1392 - 1430 рр. – Вітовт; ліквідує удільні князівства, запроваджує податки, створює культурну автономію для русичів.

1398 р. – Литва → Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське.

Розгорнута відповідь:

В 1230—1240 рр. князь Міндовг об'єднав частину литовських та руських племен у державу — Велике князівство Литовське. Формування великої за територією держави почалось саме за князя Міндовга. Він приєднав Чорну Русь над Німаном (Гродно, Слонім), Полоцьк, Вітебськ, ходив походами на Смоленськ, Чернігів.

За Гедиміна (1316—1341) відбулося зміцнення територіальної єдності ВКЛ (приєднались Мінськ, Орша, Берестя, Пінськ, Туров, відбувались спроби приєднати Київське князівство), утвердження спадковості князівської влади. Литовська хроніка пише, що у 1322 р. Гедимін захопив Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяслав. В цьому році відбулась битва на річці Ірпінь за три милі від Києва. З боку Русі брали участь князь переяславський Олег, луцький князь Лев, Роман брянський з рицарством і військами, Станіслав, князь київський, і татари. В результаті перемоги Литви і жомойті Гедимін поставив старшим намісником своїм Мендогова.

В 14 ст. до складу Великого князівства Литовського увійшли майже всі білоруські та українські землі. За Ґедиміна, Ольґерда та Кейстута почалося масове входження українських земель до Литовського князівства: Волинь, у 1357—1358 рр. — Чернігово-Сіверщина, 1363 року — Поділля; у 1362 — 1363 років — Київщина; Брацлавщина та Переяславщина.

Князь Вітовт (1392 – 1430)проводив політику «великого княжіння на всій Руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах, та ін. містах), ставить фортеці у південних степах (Дністровський лиман), здійснює у 1397—1398 рр. два переможних походи проти Золотої Орди. Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря.

Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи. Це був союз великої кількості земель, влада в яких знаходилася в руках місцевої знаті під верховенством великого князя. З 1398 р. держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. Більшість населення князівства становили слов'яни, які населяли 9/10 його земель. Давня руська мова, культура, закони (Руська правда) та звичаї були панівними в князівстві.

 

 

26. Польська експансія на українські землі. Унії. Політичний, соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої (= План).

Тези:

1333 - 1370 рр. – Казимир ІІІ приєднує Галичину, Белз, Поділля до Польщі.

1385 р. – Кревська унія (Ядвіга + Ягайло = шлюб); зближення КП і ВЛК.

1392 р. – ост. поділ: Галичина, Белз, Поділля → Польща, Волинь → Литва.

1413 р. – Городельська унія; наслідок: скасовано Кревську унію.

1569 р. – Люблінська унія; утворення Речі Посполитої; Україна → Польща.

1596 р. – Берестейська унія; утворення Греко-католицької церкви.

Розгорнута відповідь:

У 1349 польський король Казимир III організував проти Галицько-Волинського князівства великий похід, захопив галицькі землі і розпочав війну з литовцями за волинські. Довготривалий конфлікт між Польщею і Литвою закінчився у 1392 році тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною увійшла до Польського королівства, Волинь — до Великого князівства Литовського.1385 р. була укладена Кревська унія, яка передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенів) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі. Городе́льська унія 1413, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджувала існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави.

В 1569 р. після підписання Люблінської унії обидві держави об'єднувалися в єдину Річ Посполиту. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулувався Королем Польським і Великим князем Литовським. Коронуватиметься він у Кракові. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони). Українські землі відходили до Польщі.

1596 року була проголошена Брестська унія, за якою православна церква на території Речі Посполитої відходила під керівництво Риму. Значна частина тодішніх православних єпископів (за виключенням переважної більшості західноукраїнських) відмовилася визнавати зверхність Папи Римського. Наслідком унії стало утворення Греко-католицької (Уніатської) церкви.

До початку Реформації в XVI ст., до шляхти належали як католики так і православні. Однак після завершення Реформації у 1540-х роках і проголошення унії - всі люди грецької віри вважалися уніатами і мусіли коритись Римській курії. Таким чином православні виявилися поза законом. Це, з одного боку, спричинило масовий перехід руської шляхти в католицьку віру, а з другого боку, викликало масовий протест людей, переважно неблагородних верств населення, які фактично відмовилися визнати унію.

 

 

27. Процес остаточної інкорпорації українських земель до складу Речі Посполитої. Передумови на наслідки Люблінської (1569 р.) унії.

План:

Передумови Речі Посп., зміст уніі, наслідки.

Тези:

Передумови: ослаблення Литви, прагнення Польщі до укр. земель, турецько-татарські набіги. Основний зміст уніі: утворення Речі Посп. на чолі з виборн. королем, сеймом та сенатом. Укр. землі під склад Польщі. Наслідки: об:єднання укр. земель в одній державі, розвиток економіки, 6 воєводств, фільварок, полонізація української знатті, гноблення правослв:я та селян.

Розгорнута відповідь:

Передумови: Ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця ХV- поч. XVI ст. Прагнення Польщі отримати укр. землі та залежних селян. Прагнення укр., білоруських, литовських, шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками. Необхідність організаціі спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів.

Основний зміст уніі: Польща і Литва об:єднаються в єдину державу. Державу очолив єдиний король, що обирався польсько-литовським сеймом(але все одно король був зобов:язаний виконувати рішення сейму). Створенні єдині органи державного управління. Єдина монета. Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці у Польщі. Литва та Польща почали вести спільну зовн. політику. А ось укр. землі переходили під владу Польщі. Крім Берестейського воєводства та Пинищини, що також відійшли до Литви.

Наслідки цього об єднання: Майже всі укр. землі об єдналися в одній державі. А це сприяло інтенсивному розвитку економіки але й посиленню експлуатаціі селянства. Міста перетворились на магнатсько-шляхетські резиденціі, центри розвитку ремесел і торгівлі. Укр. землі почали активно залучатися до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море. Відбвається зміцнення політичного та економічного впливу шляхти в державі. Починається формування фільварків – багатогалузевих господарських комплексів, що ґрунтувалися на постійній щотижневій панщині кріпаків і були орієнтовані на товарно-грошові відносини та ринок. Поширювався католицизм, почався наступ на православ:я. Шляхетська верхівка української еліти почала зрікатися віри, мови й культури своїх пращурів. На нац. позиціях залишалася переважно збідніла шляхта.

Укр. землі остаточно втратили власний адміністративний поділ і були поділені на воєводства (6 воєводств в кожному з яких були сеймики).

Висновок: отже, Литва та Польща змушенні були, через своє не найкраще становище у зовн. політиці, об:єднатися в одну державу. Це посилило економіку Украіни, але з такою ж рівністю це посилило й гноблення православн. церкви, погіршило станвище селян, та остаточно залишило Украіну без власноі тереторіі.

 

 

28. Господарське життя на українських землях під владою Польщі. Особливості суспільного та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.

План:

Господарське життя, магдебурзьке право.

Тези:

Господарське життя: зростання площи оброблюваних земель, основн.культура – жито, трипілля, розвиток зовн. та внутрішн. торгівлі, зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва й кріпосного права (фільварки). Магдебурзьке право: надання місту органу самоврядування, що виконував адміністративно-судові функціі (демократизм, «європеїзація» міста, громадянське сусп.).

  Розгорнута відповідь:

Господарське життя. Протягом другої половини XVI - першої половини XVII ст. на Україні значно зросла площа оброблюваних земель. Культурне землеробство поширювалося на нові місцевості Східного Поділля, на південну частину Київщини й Лівобережжя, Слобідську Україну. Найрозвинутішими в цьому відношенні були Волинь, Галичина, Західне Поділля - тут панувало трипілля, лани удобрювалися. Основним знаряддям праці був дерев'яний плуг "із залізом" (залізним череслом і лемешем). У східних і північних районах поряд з трипіллям зберігався перелог. Основною культурою залишалося жито, але поширювалися також пшениця та ячмінь. Пшениця вирощувалася у фільварках переважно на продаж. Головними технічними культурами, як і раніше, були льон, коноплі, хміль. Розвивалося городництво, садівництво, пасічне бджільництво, ставкове рибальство, помітно зросло тваринництво. Розводили велику рогату худобу і свиней, у гірських районах — овець, у степових ширилося конярство. Зберігали своє значення й мисливські промисли.

Розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку спонукав польських феодалів до перетворення своїх маєтностей на фільварки, тобто до запровадження власного господарства (з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської сировини), заснованого на постійній щотижневій панщині.

Магдебурз.право.   Суть: Звільнення міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоврядування. Перше місто в Укр.: Санок (Галицько-Волинське князівство; 1339р.). Наслідки: Захист міського населення від сваволі королівських намісників і великих землевласників, створення сприятливих умов для розвитку ремесл і торгівлі. Дало змогу «європеїзувати» міське життя. М.пр. і суспільство. М.пр. стають притаманні демократизм, менша орієнтація на центральну владу, бажання будувати суспільне життя на основі правових норм. М.пр. сприяло формуванню в Украіні засад громадянського суспільства.

Висновок: незважаючи на посилення феодально-кріпосницької системи у соціально-економічному становищі України сталися значні позитивні зрушення. Саме у вказаний період заснувалися сотні сіл, слобід, міст і містечок та розвинулась торгівля, особливо зовн..

 

 

29. Соціально-класова структура українського суспільства у складі Речі Посполитої. Процес закріпачення селянства. Литовські статути.

План:

Соц.-класова структура, литовські статути (закріпачення).

Тези:

Соц.-класова структура: привієлованні (шляхта, духівництво), непривієлованні (міщани, селяни). Шляхта (князі, пани, зем:яни, бояри). Міщани (патриціат, бюргери, плебс). Селяни (слуги, данники, тяглові). Литовські статути: закріплювали станові привілеї феодалів, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства, применшення прав селян.

Розгорнута відповідь:

Соц.-класова структура. Основні верстви укр. сусп: - ПРИВІЄЛОВАННІ (шляхта; духівництво),- НЕПРИВІЄЛОВАННІ (міщани; селяни). Шляхта - землевласники (забороненні позасудове покарання та позбавлення землі без вини): ш.1_ Князі (Найбагатші, не підпорядковувалися місцевій адміністраціі), ш.2_ Пани (заможна частина шляхти боярського роду, земля у спадковій власності). ш.3_ Зем:яни( середня шляхта, що отримала землю за військову службу). ш.4_ Бояри (дрібна, служила військ. особисто). Міщани – м.1_ Патриціат( найбагатші ремісники-майстри, купці). м.2_ Бюргери (середній клас). м.3_ Плебс (дрібні ремісники, торговці).

Селяни – с.1_ Данники (або чиншові селяни, особисто вільні та економічно незалежні селяни, що сплачували феодалам ренту, податки). с.2_ Службові селяни(або слуги, особисто вільні селяни що перебували на службі і за це використовували землю). с.3_ Тяглові (переважно кріпаки, працювали на державній або шляхетській землі).

    Литовські статути. Кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ними українських землях. Протягом 16 ст. було видано три Литовські статути: у 1529 ("Старий"), 1566 ("Волинський") і 1588 рр. ("Новий"). Найрозробленішим був Л. с. 1588, в якому значною мірою зберігались основні засади давньоруського права. Норми Литовських статутів спрямовані на захист приватної власності (особливо земельної), закріплювали станові привілеї феодалів, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства. Так, за Л. с. 1529 мисливський собака оцінювався в два рази дорожче за “мужика тяглого”. В статуті 1529р. було встановлено терміни розшуку селян-втікачів(з 10 років до 20), посилився наступ польсько-литовськиоі адміністраціі на права укр. населення. Статут 1529р. зафіксував право вотчинного суду над селянами, а відповідно до Статуту 1558р. селянин який проживав 10 років на землі феодала, ставав кріпаком. Покарання. Злочин, вчинений шляхтичем, карався легше, ніж такі ж протизаконні дії простої людини. Зокрема, у випадку нанесення ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки. За подібний злочин, вчинений щодо простої людини, винний шляхтич карався грошовим штрафом. Якщо ж простолюдин поранив шляхтича, він підлягав смертній карі.

 

 

30. Берестейська (1596 р.) унія та її вплив на подальший розвиток українського суспільства. Утворення братств. Їх роль і місце у збереженні національного етносу.

План:

Берестейська унія (причини, зміст, наслідки), братства (діяльніст).

Тези:

Берестейська унія: об:єднання(уніі) католицької та православн. церков, створ. греко-католицькоі ц-ви, зверхність Папи Римського, невиконанні обіцянки зрівняння уніатів із католиками.  Братства: громадські релігійні об:єднання, Захист нац.-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню, активна просвітницька діяльність, П.Сагайдачний із Військом Запорозьким вступив в Киівське братство.

Розгорнута відповідь:

Берестейська унія: В наслідок об:єднання(уніі) католицької та православн. церков була створена греко-католицька церква (уБерестейському соборі 1596 р.). Причини: Католиц. церква прагнула розширити свій вплив. Річ Посп. розцінювала унію як перехідний етап до повного католицизм. Православн. духівництво та знать намагались позбавитися нерівноправності з католиками. Зміст: Правосл. та катол. ц-ви об:єдналися. Уніатська церква зберігала обряди, церковнослов:янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духівництва. Уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського (!!!) та вчення католицької ц-ви. Уніатське духівництво, а також шляхта та міщани що прийняли унію зрівнялось в правах із католиками. Наслідки: Утворилась Украінаська греко-католицька церква, що відстоювала нац. ідентичність українців і чинила опір окатоличенню. Почалась боротьба православних із греко-католиками, в укр. сусп. загострилися релігійні протиріччя. Монастирів передалися уніатській ц-ві, зачинялися приходські школи. Але й не відбулося обіцяного зрівняння уніатів із католиками.

Братства: -громадські релігійні об:єднання православних українців(міщан, духівництв, козаків, шляхти). Мета діяльності: Захист нац.-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню та спольщенню укр. народу. Діяльність та роль: Виступали за право міських общин брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духівництва. Захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху. Просвітницька діяльність: створ. шкіл, друкарен. Військо Запороське очолюване П. Сагайдачним, вступило в Киівське братство, забезпечивши йому підримку. Вихованці братських шкіл, шукаючи собі хліба, мандрували по містах та селах, всюди розносили нові знання і гасла боротьби. Це нове, освічене покоління, що пізнало і власні традиції, і чуже знання, виховане в атмосфері боротьби, визначалося сміливістю й активністю, їхні впливи можна побачити в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях, і в зачатках козаччини. Наставала епоха національного відродження. Висновки щодо Берест. уніі: православне духівництво, яке не приєдналося до уніі, фактично було поставлене поза законом. Таким чином, Берестейська унія погіршила становище православної церкви.

 

 

31. Виникнення козацтва та утворення Запорозької Січі. Життя та побут запорозьких козаків.

План:

Козацтво, причини виникнення, заняття, значення козацтва.

Тези:

Козацтво: суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які обороняли Україну. Причини виникнення: захоплення укр. земель польськими та литовськими феодалам, феодальний гніт, політика спольщення, необхідність захисту кордонів від Кримського ханства. Заняття: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. Значення козацтва: захисники україни від феодального гніту та татарських набігів.

Розгорнута відповідь:

Козацтво: В Украіні козацтво – суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю та обороняли Україну від іноземних загарбників. Запорозькі, тому що центр був розташованій за дніспровськими порогами. Причини виникнення: економічні: захоплення укр. земель польськими та литовськими феодалам, нестача власноі зелі в селян, і як наслідок, іх переселення у Запорожжя та Нижнє Подніпров:я. Соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності. Політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров:я. Нац.-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву. Військові: необхідність захиститу кордонів від Кримського ханства. Соціальний склад: Селяни, міщани, дрібна шляхта. Основні заняття (в побуті): землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. З історичних документів відомо, що освічені люди високо цінувалися в Запорожжі. Там були і свої осередки освіти: січові, монастирські і церковнопарафіяльні школи. Відома, зокрема, і роль писаря та його помічника — підписаря, які вели листування від імені Січі з урядовцями Московії, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства тощо. У Запорізькій Січі жили різні майстри: котлярі, пушкарі, ковалі, слюсарі, шевці, кравці, теслярі. Проживаючи у передмісті Січі, вони були приписані до куренів, як і інші козаки. За межами Січі мешкали кушніри і ковалі. А все ж головним їх завданням було – несення військової служби. Організація: Центром була Запорозька Січ, що розташовувалася на одному з дніпровських островів (Хортиця, Базавлук, Чортомлик тощо). Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військові та правові звичаї. Вищим органом влади була Січова Рада, яка проводилася двічи- тричі на рік. На радах обирали козацьку старшину: гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, воєнна й судова влада на Січі; воєного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов:язки; писаря, який очолював канцелярію, осавула, що відповідав за оборону Січі; обозного, який відав артилерією. Символами влади були клейноди – хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

Значення козацтва: Засвоїли пусті запустілі землі. Були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів. Брали участь у народних повстаннях. Сформували основи козацької державності.

 

32. Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу.

План:

Мета створення, право і привілеї, їх роль.

Тези:

Мета створення:  Захист південих кордонів польської держави, мета контролю козацьких рухів. Право та привілеї: право землеволодіння, заняття промислами, торгівлею, плата за військову службу. Звільнення від сплати податків. Роль: підримка визвольних виступів народу, антифеодальні селянсько-козацькі повстання.

Розгорнута відповідь:

Реєстрові козаки – козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої та записанні в спеціальні списки реєстри. Рік створення 1572р., за ініціативи короля Сигізмунда ІІ Августа.

Мета створення: Захист південих кордонів держави. Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.

Право та привілеї: Право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею. Плата за військову службу. Звільнення від сплати податків і виконання повиностей. Обрання гетьмана та старшини на козацькій раді. Власна судова й адміністративна юрисдикція. У містечку Тратхтемирів на Київщині – власний монастир для шпиталю й арсеналу. Підпорядкування офіцерам, призначеним королем. Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними.

Роль: Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 – 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, зраджувала свій народ, допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання. Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків (Зборівський договір 1649) успіху не мали. Складання реєстрів супроводжувалося загостренням боротьби в Україні. Десятки тисяч виключених з реєстру, так званих виписних козаків (випищиків), польсько-шляхетський уряд не визнавав за козаків. Щоб позбутися закріпачення, вони тікали на Запоріжжя – центр визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського гніту.

 

 

33. Визрівання кризових відносин між українським суспільством та польською адміністрацією наприкінці XVI - початку XVII с.

План:

Причини, Вимоги, Результати.

Тези:

Причини загострення відносин:закріпачення селянства та нереєстрових козаків, поширення фільваркової системи, захоплення укр. земель. Основні вимогі: Розширення реєстру, збільшення плати. привілеї для православ’я. Результати та наслідки: незважаючи на поразки повстання гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби.

Розгорнута відповідь:

Причини загострення відносин: закріпачення селянства та нереєстрових козаків. Поширення фільваркової системи. Захопоення польськими феодалами південноукраїнських земель, де вони зіткнулися з інтересами козаків. Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Все це привело до активного протесту проти існуючого режиму. Перша хвиля повстань була короткою (1591-1596 рр.), а друга - тривалою (1625-1638 рр.). Головною рушійною силою народних виступів стало козацтво. Характер повстань: національно-визвольний. Основні вимогі: Збільшення плати за військову службу. Розширення козацького реєстру. Вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії. Привілеї для православної церкви. Основні повстання: 1591-1593рр. – повстання під проводом К. Косинського. 1594 р. Козацька війна під пр. Наливайка. 1625р. – під проводм Жмайла, 1637 р. – під пров. Бута (Павлюка).

Результати та наслідки: Реєстрове козацтво позбавлене самоврядування.Обмежена територія розселення козаків. На Дніпрі відбудована Кодацька фортеця, в Україні постійно перебувало польське військо. Масові втечі населення від польської розправи на територію Росії – Дон і Слобожанщину. Хоча й формальне, але визнане існування православної церкви в Україні, православним надано право будувати церкви, відкривати братства, школи, друкарні, обіймати державні посади.

Отже, козацько–селянські повстання, що відбулися наприкінці XVI - XVII ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол повстанців тощо. Проте, незважаючи на поразки козацько - селянські повстання відіграли значну роль в Історії України, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

 

34. Повстання 1591-1596 рр. під проводом К. Косинського та С. Наливайка.

План: Косинський, Наливайко.

Тези: Косинський: переше велике козацьке повстання, Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Богуславом, Переяславом, штурмували Київський замок, Косинського було підступно вбито під час переговорів. Наливайко: захопили Брацлав,1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь, розгромлений табір козаків із возів (із жінками й дітьми) – кінець повстання.

Розгорнута відповідь:

Косинський: Перше велике козацьке повстання 1591 — 1593 pp., спрямоване проти існуючих польсько-шляхетських порядків в Україні тісно пов’язане з ім’ям Підляшшя Криштофа Косинського. Тривалий час він перебував на Запорізькій Січі, був обраний гетьманом. Особиста кривда (через забраний маєток, наданий королем за бойові заслуги), завдана Косинському, наклалася на глибокі соціально-економічні суперечності тодішнього життя та непослідовну політику польського уряду щодо козацтва, яка неодноразово змінювалася від репресій у спокійні часи до заохочень до служби під час небезпеки. Наприкінці 1591 р. запорожці разом з реєстровцями під проводом К. Косинського прийшли під Білу Церкву — резиденцію і замок Я. Острозького і захопили її. Повстанців підтримали міщани та селяни навколишніх міст і сіл. Повстанський рух охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Богуславом, Переяславом, штурмували Київський замок. Для боротьби з повстанцями було зібрано шляхетське ополчення. Після вирішальної битви під м. П’ятка (та підписання мирного договору), Косинський змушений був повернутись до Запоріжжя. Але вже в травні 1593 р. К.Косинський на чолі двотисячного козацького загону вирушив під Черкаси, де взяв в облогу замок місцевого старости О. Вишневецького. Останній почав з повстанцями переговори, під час яких К. Косинського було підступно вбито. Наливайко: Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання. Восени 1594 p., С. Наливайко разом із брацлавськими міщанами прогнали шляхетську адміністрацію і захопили Брацлав. Це стало початком повстання. Наприкінці 1595 - на поч. 1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь. Особливе занепокоєння у польського уряду викликали звістки про наміри повсталих створити на визволеній території незалежну від Польщі Українську республіку на чолі з князем. Успішне розгортання повстанського руху було зумовлене відсутністю шляхетського війська, яке тоді воювало в Молдавії. Згодом в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля відбулася одна з вирішальних битв, після якої повстанці почали відступ, щоб сховатися за московським кордоном. Вже біля річки Солониці - 3 тис. козаків, із приблизно 7-9 тис. жінок, дітей і старих потрапили в оточення польського війська(понад 5 тис. людей). Спорудивши міцний табір козаки понад двох тижнів добре відбивались, навіть самі роблячі небеспечні вилазки. Від втечі та порятунку їх стримували лише беззахистні жінкі, діти та старі. Але через спеку, нестачу води, харчів та боєприпасів із раптовим нападом табір було розгромлено. Керівників повстання після страшних тортур було страчено у Варшаві. Зокрема С Наливайкові відрубали голови й четвертували.

(НЕ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ. Висновок: Козацькі виступи 1591-1596 pp. викликали переляк серед польської шляхти, яка на сеймі проголосила козаків ворогами держави та ухвалила «винищити їх до останку». Однак усі ці постанови залишилися на папері. По-перше, Запорізька Січ була недоступною для польського панства і надалі залишалася головним осередком козацької вольниці. По-друге, на поч. XVII ст. Польща вступила в період безупинних воєн з Волощиною, Швецією, Московщиною, а тому раз по раз мусила звертатися за допомогою до козаків. Тому вже у 1601 р. польський сейм скасовує свої рішення про ліквідацію козацького стану, які так і не набрали чинності.)

 

35. Національно-визвольні повстання українського народу 20-30 рр. XVII ст.

План:

Початок повстань; Кодацька фортеця; Причини поразки та значення народних повстань.

Тези:

Початок повстань: посилення феодально-кріпосницького гніту, обмеження прав привели до новї хвилі посвтань. Причини поразки та значення: боротьба не принесла перемоги українському народу; перевага сил класу поль­ських феодалів із армією, органі­зованою краще, ніж повстанські загони. Але! повстання об’єднували сили українського народу.

Розгорнута відповідь:

Початок повстань: Подальше посилення феодально-кріпосницького гніту, закріпачення селян і нереєстрових козаків, обмеження прав реєстровців призвели до нової хвилі селянсько-козацьких повстань у 30-­ті роки XVII ст. Одним із вагомих було повстання нереєстрових козаків 1630 р. під проводом гетьмана Запорізької Січі Тараса Федоровича (Трясила). Багатотисячне військо (майже 10 тисяч козаків), яке вийшло із Січі на чолі з Т. Федоровичем, і тисячі селян і міського населення, 15 травня 1630 р. заволоділи Переяславом. Як наслідок реєстр було збільшено до 8 тисяч. Федорович і нереєстрові козаки повернулися на Січ, а значна частина повстанців, невдоволена діями козацької старшини, продовжувала боротьбу.

Кодацька фортеця: 4 серпня 1635 р. загін запорожців на чолі з гетьманом І. Сулимою захопив Кодацьку фортецю і зруйнував її. У цій фортеці перебував польський військовий гарнізон, завданням якого була ізоляція Січі від навколишнього населення.

Причини поразки та значення повстань: Антифеодальна боротьба не принесла перемоги українському народу. Польсько-шляхетському урядові вдалося придушити найбільші народні повстання в Україні кінця XVI — першої половини XVII ст. При­чини поразки цих повстань полягали передусім у перевазі сил класу поль­ських і українських феодалів, який мав у своїх руках армію, органі­зовану краще, ніж повстанські загони. Повстання мали стихійний, неорганізований характер. Сили селянства залишалися розпорошеними, роз’єднаними, незгуртованими, погано озброєними. Хоча повстання й охоплювали великі території, проте жодне з них не поширилося на всю Україну. Це пояснювалося нерівномірністю розвитку феодалізму і, як наслідок, — неоднакове економічне і правове становище селянства, неоднаковий рівень кріпосницького гноблення у різних місцевостях. За своїм характером повстання XVI — першої половини XVII ст. були антифеодальними, спрямованими проти кріпосницького гніту як польських, так і українських феодалів. Водночас вони мали і народно-визвольне спрямування, оскільки повстанці вели боротьбу й проти національно-релігійного гніту, проти іноземного поневолення, за визволення з-під влади шляхетської Польщі. Незважаючи на поразку, повстання кінця XVI — першої половини XVII ст. відіграли важливу роль у визвольній боротьбі українського народу за соціальні та національні права. Повстання об’єднували сили українського народу для подальшої боротьби проти гніту шляхетськоїПольщі.

 

36. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні в ХVI – першій половині XVII ст.

План: Загальні риси, книгодрукування, освіта, література, театр і драматургія, живопис, усна народна тв-сть, архітектура і містобудування.

Тези: Загальні риси:культура під нац. і релігійним утиском, вплив козачини. Книгодрукування: діяло 25 друкарень, найбільша при Киево-Печерському монастирі. Освіта: початкові школи при церквах. Література: рицарські романи, полемічна л-ра. Усна народна тв-сть: обрядові, історичні пісні, думи. Архітектура і містобудування: оборне містобудуваннянові міста, монастирі що укріплені фортецямі, багато нових міст.

Розгорнута відповідь:

Загальні риси: Розвивалась в умовах постійного нац. і релігійного утиску. Відсутність єдиного політичного й духовного центру гальмувала культурн. Розвиток укр. земель. Відчула значний вплив героїчних козацьких походів, Відродження, Реформації та гуманізму. Книгодрукування: Першими друкарями в Україні стали С Дропан(1460 р.), Ш. Фіоль (1491р.), І. Федоров(1569р.). Найбільша друкарня існувала при Києво­Печерському монастирі. До средини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень. Пам’яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє – рукописний переклад Євангелія з церковнослов’янської українською мовою. Освіта: Початкові школи – при церквах і монастирях. Слов’яно-греко-латинські школи, де викладалась грецька, церковнослов’янська, латинська мови, “сім вільних мистецтв”. У містах відкривалися братські, протестанські, греко-католицькі, єзуїтські школи. 1576 -1580 – заснована Острозька колегія. Література: Полемічна література між католиками, уніатами й правомлавними. Історичні мемуари. Латиномовна поезія. Переклад літератур: рицарські романи, перекази, драматичні твори. Театр і драматургія: Шкільний театр, де ста