Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
План: Перші ознаки роздробленості; причини роздробленості; позитивні та негативні наслідки феодальної роздробленості. Тези: ХІІ ст. – поч. феодальної роздробленості на території Київської Русі. Перші її ознаки – після смерті Ярослава Мудрого; у 1097 році були закріплені Любецьким з’їздом князів, що пропагувало гасло: “Кожен тримає вотчину свою”. Причини: *запровадження спадкового землеволодіння; *зменшення ролі великого князя; *зміна торгових шляхів; *різний етнічний склад населення; *відсутність механізму спадкоємності престолу. Наслідки: * екон. і культурне піднесення; *удосконалення системи управління удільними землями; *потерпання народу від міжусобиць; * неспроможність чинити опір нападам половців; *Русь на узбіччі торгових шляхів. Розгорнута відповідь: Зміни суспільного устрою після смерті київського князя Ярослава Мудрого у 1054 р. були спричинені спробою розв’язати питання престолонаслідування, яка закінчилась невдачею, адже розпочався занепад Київської держави. Сини Ярослава – Ізяслав, Святослав та Всеволод деякий час правили тріумвіратом, що все ж згодом закінчився міжусобицями. Із середини ХІІ ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості. Роздробленість була закріплена Любецьким з’їздом князів 1097року, на якому було вирішено: “Хай кожен тримає вотчину свою”. Причини феодальної родзробленості: *перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарства – на натуральне, що зменшувало потребу в торгових контактах; *бояри та удільні князі ставили власні інтереси вище за державні; * влада князя стала зайвою; *поява нових міст, як воєнно-політичних центрів; *зміна торгових зв’язків через панування у степу кочових племен; *різний етнічний склад населення руських територій; *відсутність механізму спадкоємності князівської влади; *посилення експансії степових кочівників. Позитивні наслідки феодальної роздробленості: *економічне та культурне піднесення руських земель: розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури; *удосконалення системи управління удільними землями; *розв. демократичних традицій: скликання народного віча, залучення підтримки міщан; *формування укр., рос. та білорус. народів. Негативні настідки феодальної роздробленості: *міжусобна боротьба підривала сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення культурних пам’яток; *Русь не могла опиратися нападам половців; *через перекриті половцями торгові шляхи, Русь опинилася на узбіччі торгових шляхів.
Зародження передумов формування української народності. План: Походження назви “Україна”; передумови форм. укр. народності; Тези: IV ст. н.е. – поява праукраїнських слов’янських племен (за Грушевським). 988 р. – хрещення Русі; християнство – гол. фундамент формування нації. 1187 р. – перша згадка терміну “Україна”. XII - XIII ст. – згадка терміну “Україна” в Галицько-Волинських літописах. Розгорнута відповідь: Перша згадка в літопису назви “Україна” пов`язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини та українських земель взагалі від нападів половців. Всі три назви “Країна – Вкраїна й Україна” ми читаємо в Іпатіївському літопису (під 1187 р.). “В не менш важливому джерелі – Галицько-Волинському літописі (під 1213 р.) зазначається, що тоді галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави “…всю Україну”. Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини й Волині”. Великий український історик М.С.Грушевський вважав порогом історичних часів для українського народу IV ст. "Розселення українських племен на їх теперішній території співпадає з початком їхнього історичного життя. Століття, що безпосередньо слідують за розселенням, підготовляють державну організацію, історія якої становить головний зміст першого періоду історичного життя українського народу. Зусиллями київської династії і дружини були з`єднані докупи, в один політичний організм, хоч на недовгий час, всі українські племена, всі частини української території, і ця політична єдність надавала нові спільні риси культурі і суспільним відносинам всього українського населення”. Схожої думки щодо часу формування українського народу дотримується авторитетний історик-публіцист І.Лисяк-Рудницький, який зауважує, що “всі ці трипільці, скити і т.д. з нашою нацією мають тільки дуже мало спільного, не більше, ніж, напр. якісь лігурійці, етруски й самніти з сучасною італійською нацією, себто тільки як складники в етнічному синтезі… Дослідники, здається, сьогодні одностайні в тому, щоб антів, що про них говорять візантійські літописці, вважати за прямих предків сучасних українців. Себто формація українського народу була, мабуть, в основному завершена в половині першого тисячоліття н.е.”.
Як відомо, однією з головних ознак кожної народності є її мова. Вже за княжої доби на південно-західних землях Київської держави формується народна українська мова. “Про це свідчить словниковий запас фольклору, поеми “Слово о полку Ігоровім” і тодішніх Київського й Галицько-Волинського літописів. Українська мова засвідчила свою життєздатність як творіння цілої народності”. Велике значення у формуванні українського народу мало поширення християнства, яке стало за князя Володимира державною релігією (988 р.). Поступово проникаючи впродовж століть в побут і свідомість народу, християнство стало справді народною релігією українців, посприявши поширенню освіти і культури.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-08-19; просмотров: 677; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.91.98 (0.019 с.) |