Релігійне життя Київської Русі. Історичне значення прийняття християнства. Роль монастирів

План:

Модернізація язичництва; причини прийняття християнства; + та - вплив християнства на розвиток Київської Русі; значення діяльності монастирів.

Тези:

Спроба Володимиром модернізувати язичництво, запровадивши культ єдиного Бога – Перуна, що ускладнило зв’язки з християнськими країнами. Прийняття рішення про запровадження релігії візантійського зразка – християнства, тому що державна еліта мала досвід хрещення та дана релігія базувалась на слов’янській мові. Позитивний вплив: формування нових феодальних відносин; рівність всіх перед Богом; база для створення могутньої самодержавної країни; ріст міжнародного авторитету; зміна світобачення. Негативний вплив: дана релігія не стала на захист різних соц. верств; обмеження інформації щодо світової культури. Запровадження монастирів, де проживали ченці, що вели закритий спосіб життя (аскетичний). Монастирі ставали центрами духовності, освіти та науки.

Розгорнута відповідь:

Слов’янські племена тривалий час дотримувались язичницьких вірувань і звичаїв. Цілий пантеон богів існував для жителів Київської Русі: Перун, Джабог, Стрибог, Ярило, Велес, Лада. Язичництву був характерний культ жертвоприношення, що викликало обурення церковної організації, яка почала зароджуватись після формування найбільш прийнятної, із запропонованих варіантів, релігії Володимиром Великим - християнства. Для запровадження християнства 988 року як державної релігії було багато вагомих причин: *Потреба у впливовому консолідуючому важелі – християнстві; *Язичницькі вірування на Русі викликали презирливе ставлення європейців; *Потреба у поліпшенні відносин з Візантією; *Християнство мало на меті внести іншу культуру і звичаї, що добре вплинути на загальний стан та світосприйняття населення; *Релігія була на слов’янській мові, що значно спрощувало процес поширення та утвердження нової релігії. Позитивний вплив на розвиток Київської Русі: * Нова віра: -Сприяла зміцненню нових феодальних відносин; -Стверджувала рівність усіх перед Богом; *Православ’я стало ґрунтом для створ. могутньої централізованої самодержавної країни; *Зростання міжнародного авторитету держави та налагодження нових зв’язків з європейськими країнами; *Докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення; *Можливість Володимиру укладати династичні шлюби з християнськими родинами Польщі, Угорщини, Чехії; *Поширення гуманістичних ідей, зокрема жінка стала на один рівень з іншими членами родини; *Закладання нових підвалин в культурній сфері, писемництві, літературі та мистецтві. Негативні моменти прийняття християнства: *Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств та вагомою противагою самодержавній владі; *Доступ до багатства світової культури було обмежене; *Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаючим. Значення монастирів: *Слугували осередками духовності, освіти та науки; *Давали народові доступ до великих здобутків візантійської культури; *Зародження білого і чорного духовенства (чернецтва). Отже: Запровадження християнства внесло в життя Київської Русі багато різних моментів. Велика Поширення освіти, культури, мистецтва. Завдяки християнству різні племінні союзи об’єдналися в державу, відбулася централізація князівської влади та зросла могутність Київської Русі.

 

 

Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів Київської Русі

План:

Причини суспільно-політичних рухів; перші повстання та виступи; періоди формування, розквіту та занепаду Київської Русі; основні праці відомих особистостей та ідеологів.

Тези:

У сусп.-політ. Житті Русі були задіяні: аристократи, духовенство, купці, народ. Причини: незадоволення діями князя; утиски населення; прагнення окремих прошарків до держ. влади та ворожі настрої людей проти держави; питання релігії (боротьба язичників та православних). Масштабні виступи в 2 пол. ХІ–ХІІІ ст. 3 періоди розвитку Київської Русі: 1) формування: кін. ІХ – кін. Х ст. (ідеї про згуртування союзів племен навколо Києва; правителі – Ольга, Ігор, Святослав); 2) розквіт: кін. Х – сер. ХІ ст. (проблеми походження спільної слов’янської держави та влади); 3) занепад: 2 пол. ХІ – сер. ХІІІ ст. (розбрат в державі; першочерговість приватного над державним). Праці: *Іларіон “Слово про закон і благодать” (самостійність держави); *Нестор-літописець “Повість минули літ” + *1097р. Мономах “Повчання дітям” + 1187р. “Слово о полку Ігоревім” – (всі 3 за єдність руської землі).

Розгорнута відповідь:

Причини народних рухів: *незадоволення діями князя або його оточення; *утиски населення з боку феодальної верхівки; * прагнення окремих прошарків сусп. отримати більший доступ до державного управління; *питання релігії (виступи противників християнства (язичників) та його прихильників). Перші повстання та виступи припадають на 2 пол. ХІ – поч. ХІІІ ст., що змусило Київських князів рахуватися з боярською опозицією. Одне з найвідоміших повстань – виступ київського населення 1068 року проти політики князя Ізяслава, адже він не видав зброю киянам для захисту міста від половців. 3 періоди розвитку Київської Русі: 1. Формування ( кін. ІХ – кін. Х ст. ) (ідеї про вмотивованість згуртування союзів племен навколо Києва; договірні засади формування держави між автохтонними племенами і запрошеним князем; правителі – Ольга, Ігор, Святослав); 2. Розквіт ( кін. Х – сер. ХІ ст. ) (проблеми походження спільної слов’янської держави та князівської влади; було висунуто тезу божественного походження монаршої влади, її бездоганність; з 988 р. силоміць приводили противників обраної релігії до християнства та покори; ідея єдності держави); 3. Занепад ( 2 пол. ХІ – сер. ХІІІ ст. ) (розбрат між місцевими князями; першочерговість приватного над державним у діях влади). Праці: 1) Митрополит Іларіон, праця “Слово про закон і благодать” (виступив проти ідеї “богообраності” народів; мета позбутися зверхності Константинополя, обґрунтувати самостійність і незалежність держави; вийти на один щабель з іншими державами); 2) Нестор Літописець, “Повість минулих літ" (думка про єднання історії слов’ян з всесвітніми історичними процесами; пропагування гуманістичних ідей; заохочення сучасників до розвитку культури, освіти, науки; ідея єдності руської землі); 3) Володимир Мономах “Повчання дітям” (1097р.; єдність укр. землі); 4) “Слово о полку Ігоревім” (1187р.; порозуміння в державі); 5) “Руська правда” (ідеологічні засади приватної власності і узаконення феодальних відносин у суспільстві; регулювала стосунки між батьками і дітьми).