Взаємини між арт-ринком та державою

Зі сказаного вище може скластися враження, що сучасне мистецтво в Україні не належить до головних пріоритетів у державній культурній політиці. У суто грошовому вимірі державна підтримка образотворчого мистецтва в минулі роки була доволі незначною. На відміну від інших європейських столиць, у Києві досі нема державного музею сучасного мистецтва. А такий музей міг би стати каталізатором розвитку культурного туризму в Києві (згадаймо приклад створення філіалу Музею Гугенгайма в Більбао).

Загалом кажучи, українська держава хоча й не усунулася від підтримки образотворчого мистецтва, але втратила лідерські позиції та ініціативу в цій справі.

Сучасне мистецтво, на відміну від популярної музики, також переважно ігнорується українськими ЗМІ, зокрема – телебаченням. На телеканалах є тільки дві передачі про образотворче мистецтво: «АртСіті» на каналі «Тоніс» і «Красиво» на Першому національному каналі. Далеко не завжди події мистецького життя Києва знаходять відображення у випусках новин, хіба що іноді можна побачити сюжет про якийсь мистецький вернісаж у програмі, присвяченій «світському життю», а це, радше, спрацьовує не на користь сучасного мистецтва, бо велика кількість українських громадян не цікавиться так званим світським життям. Утім, в новинах, зазвичай висвітлюються такі «гучні» події, як відкриття Венеційської бієнале або виставка Д.Херста у Пінчук Арт Центрі.

Схожа ситуація з освітою: мистецькі ВНЗ дають професійну підготовку доволі традиційного характеру. «В Україні майже не існує освіти в галузі сучасного актуального мистецтва. Національна академія образотворчих мистецтв і архітектури має традиційне спрямування, студентів навчають класичної школи й теорії, в той час як у всіх розвинених країнах є окремі заклади, присвячені суто сучасному мистецтву», – вважає експерт із сучасного мистецтва Юлія Кривицька [14].

На погляд деяких мистецьких діячів, істотно більшої допомоги з боку держави потребує і молодий український арт-ринок. «Ми всім можемо розповідати, що Україна – молода країна і наше мистецтво тільки розвивається. Але нам уже 20 років і за цей час можна було би щось істотне зробити для арт-ринку. Щоб підтримувати і розвивати українське мистецтво, треба створювати попит на нього, викликати до нього світовий інтерес. А це можна зробити, проводячи цікаві заходи, на які до нас будуть приїжджати як художники, так і галеристи з усього світу», – стверджує директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна [31].

Зокрема, тільки держава може стати засновником національного музею сучасного мистецтва з постійно діючою експозицією – установи, досі відсутньої в Україні. У такий спосіб держава може продемонструвати, що сучасне мистецтво є цінністю – і художньою, і соціальною, і економічною. А це, у свою чергу, у перспективі призведе до позитивних змін у ставленні суспільства до сучасного мистецтва.

Висновки та рекомендації

Мистецьке життя України в роки незалежності помітно урізноманітнилося, але й ускладнилося. Сьогодні в образотворчому мистецтві України співіснують численні творчі напрямки, стилі, угруповання, від традиційного фігуративного мистецтва (живопису, графіки) – до найрізноманітніших форм «contemporary art».

Так само урізноманітнилися й організаційні, інституційні форми мистецької діяльності, її економічні моделі та механізми фінансової підтримки (від традиційного бюджетного фінансування у формі держзамовлення та утримання структур НСХУ – до суто-комерційних механізмів функціонування арт-ринку). Значно зросла кількість інституйованих учасників діяльності у сфері образотворчого мистецтва – це не лише творчі спілки, а й незалежні мистецькі об’єднання, і приватні галереї, і недержавні осередки підтримки творчості (арт-центри, фундації), і численні ринкові стурктури.

Арт-ринок України останнім часом, попри економічну кризу, доволі динамічно розвивається, та все ж залишається невеликим за розміром, недорозвиненим у багатьох своїх ключових елементах, а також несамостійним у визначенні як рівня цін на твори провідних українських митців, так і навіть у визначенні того, хто ж сьогодні є цими провідними, найвартіснішими (в комерційному сенсі) митцями. Значно більший авторитет у цьому плані мають західні й навіть московські осередки арт-ринку.

На такому широкому й різноманітному тлі помітно послабилися роль держави у підтримці мистецтва, а також роль і вплив НСХУ. Державна підтримка є сьогодні незначною за обсягами, а використовувані державою механізми підтримки – негнучкі й інерційні.

Можна сказати, що негативні тенденції в українському мистецтві та державній політиці щодо нього є значною мірою наслідком інерційного тривання радянської політики патерналістської опіки держави над мистецтвом, при значно стриманішому, а часом – настороженому ставленні до «неорганізованих», андерграундових та контр-культурних мистецьких явищ і течій (зокрема – тих, що отримали назву «contemporary art»), представники котрих, у свою чергу, нерідко «відплачують» недовірою до заходів держави.

Все ж у розвитку українського образотворчого мистецтва, попри проблеми, викликані економічними труднощами, що їх переживає Україна в останні роки, проявилися тенденції, які в цілому можна охарактеризувати як позитивні:

- розширення й урізноманітнення напрямів, стилів і форм мистецької творчості, поява нових імен митців, які працюють у сучасних жанрах і стилях;

- інституційне оформлення сучасного мистецтва, що проявилося у виникненні численних організацій, осередків, фондів різного масштабу, спрямованості та специфіки діяльності, що опікуються розвитком сучасного мистецтва;

- зростання кількості мистецьких подій (мистецькі фестивалі, ярмарки, виставки, лекції, воркшопи, аукціони, салони тощо), та їх розголосу в суспільстві, зокрема – завдяки електронним ЗМІ та Інтернету;

- формування та розвиток стуруктурних елементів українського арт-ринку (зокрема, мережі галерей та аукціонних домів);

- тривання інтеграції сучасного українського мистецтва до міжнародного мистецького простору, зокрема, світового арт-ринку (істотне збільшення кількості продажів творів українських митців на міжнародних аукціонах).

Сучасне мистецтво України стає об’єктом рефлексій не лише мистецтвознавців та фахівців арт-ринку, а й широкої громадської думки (помітно зростає відвідуваність великих мистецьких заходів, з’явилися спеціалізовані Інтернет-ресурси, виникає широкий суспільний резонанс із приводу окремих мистецьких подій). з’являються ознаки зміни ставлення суспільного загалу до сучасного мистецтва на користь більшої толерантності, інтересу, навіть суто економічного зацікавлення мистецтвом, як фінансово привабливою сферою діяльності.

Усе це свідчить, що образотворче мистецтво України має великий потенціал розвитку.

Водночас можна вказати на проблеми та пріоритетні завдання, що стоять перед державою в підтримці сучасного образотворчого мистецтва:

- налагодження партнерства з недержавними, незалежними мистецькими об’єднаннями, фундаціями, арт-центрами, галереями.

- запровадження сприятливих податкових умов для мистецьких організацій, галерей, інших вітчизняних структур арт-ринку, що не лише активізує їхню діяльність, а й змешить відтік українських творів за кордон;

- удосконалення існуючого порядку державної закупівлі творів образотворчого мистецтва, збільшення бюджетних асигнувань на закупівлю кращих сучасних творів для поповнення музейних колекцій;

- створення національного музею сучасного мистецтва та експозицій сучасного мистецтва у художніх музеях, що вже існують;

- внесення змін до навчальних планів і програм мистецьких ВНЗ з метою підготовки фахівців у царині сучасного мистецтва та арт-ринку (критиків, експертів, мистецтвознавців).

- спрощення процедури переміщення через кордон творів мистецтва;

- збільшення державної фінансової підтримки некомерційних мистецьких проектів, зокрема – проектів молодих українських митців;

- проведення ефективної поступальної інформаційно-просвітницької політики у сфері українського мистецтва, зокрема – сучасного.

Джерела до розділу 4

1.VIII з’їзд художників України. Спілка художників УРСР. 1982–1986. – Київ, 1987. – 300 с.

2.Арт-рейтинг та арт-ринок в Україні (оглядова довідка за матеріалами преси). – Електронний ресурс – Режим доступу: www.mincult.kmu.gov.ua.

3.Болошинська А. Звинувачення Фаріди Кадо / А. Болошинська // Українське мистецтво. – 2012. – №7. – С.164 –167.

4.Васильєв С. Павло Маков: «Мистецтво дрейфує в керунку шоу» / С. Васильєв // Українське мистецтво. – 2012.– № 7. – С.71–73.

5. Веремий Леся. Арт-рынок Украины – рай для спекулянтов. – Електронний ресурс – Режим доступу: www.ubr.ua.

6. Вишеславський Г. Венеційські бієнале і кураторські концепції виставок сучасного мистецтва / Г. Вишеславський // Українське мистецтво. – 2005. –№4. – С.10–19.

7. Вишеславський Г. Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України / Г. Вишеславський, О. Сидор-Гібелинда – Київ, 2010. – 416 с.

8. Волошин М. Мистецтво ловити момент. – 17.02.12 – Електронний ресурс – Режим доступу: www.epravda.com.ua.

9. Воробйова М. Українське сало «по-шеришевські» та побиття пляшок «по-японськи» / М. Воробйова // Українське мистецтво. – 2012. – № 7. – С.106.

10. Ганиянц М. Арт-рынок России не готов к работе с молодыми художниками. – 10.07.12. – Електронний ресурс – Режим доступу: www.ria/ru.

11. Жук О., Любиш-Кірдей І. Лот на біс / О. Жук, І. Любиш-Кірдей // Україна молода. – 21.05.09.

12. Журавльова Л. Художник Матвій Вайсберг: «Сучасні аукціони – це квазіринок, де діють сумнівні технології» / Л. Журавльова // Дзеркало тижня. Україна. – 12.10.12.

13. Калиновська К. Артилерія цін / К. Калиновська // Український тиждень – 09.07.10 – Електронний ресурс – Режим доступу: www.tyzhden.ua.

14. Кривицька Ю. Перспективи без підживлення / Ю. Кривицька // Український тиждень – 09.07.10 – Електронний ресурс – Режим доступу: www.tyzhden.ua.

15. Ландихова А. Що читати про мистецтво в Україні? / А. Ландихова // Art Ukraine – 2011. – № 9.

16. Ложкіна А. Анатолій Криволап: «Художника повинні знати за роботами, а не в обличчя» / А. Ложкіна // Art Ukraine – 2011. – №5 – С.67–79.

17. Ложкіна А. Арсен Савадов: «Мої герої – це персонажі з розмитим почуттям реальності» / А. Ложкіна // Art Ukraine – 2011. – №5 – С.96–107.

18. Перспективность инвестиций в искусство. Доклад Deloitte и ArtTactic. –09.10.12 – Електронний ресурс – Режим доступу: www.artinhvestment.ru.

19. Петрова О. Сатурн, який пожирає своїх дітей. Спілка художників – «батальний» живопис і сюрреалізм / О. Петрова // Дзеркало тижня – 05.04.2009.

20. Пилипенко Г.Г. Що готує артринок українським митцям? – 08.09.11 – Електронний ресурс – Режим доступу: www.garnagallery.com.

21. Пилюк А.В. Арт-рынок и средства массовой информации в России: проблемы взаимодействия: автореф. дис. … канд. филол. наук – М., 2005.

22. Серед українців все більшає кількість доларових мільйонерів. – 19.07.12. – Електронний ресурс – Режим доступу: www.expres.ua.

23. Сидоренко В.Д. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань: Розвиток візуального мистецтва України ХХ-ХХІ століть / В.Д. Сидоренко / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. – Київ: ВХ [студіо], 2008. – 188 с.

24. Снежко Е. Мал, да удал. Украинский арт-рынок имеет большой потенциал роста / Е. Снежко // Инвестгазета. – 7.11.12.

25. Сухоліт Н. Сучасний український арт-ринок: моделі відносин / Н. Сухоліт // Українське мистецтво. – 2004. – №3. – С.34–43.

26. Сухоліт Н. «Арт Базель» – не для всіх / Н. Сухоліт // Українське мистецтво. – 2012. – №7. – С.29–31.

27. Сухоліт Н. Illumination Венеційське бієнале 2011 / Н. Сухоліт // Українське мистецтво. – 2012. – №7. – С.9–15.

28. Сучасне мистецтво: [зб. наук. праць / наук. ред. В.Сидоренко] / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України – К.: «Акта», 2008. – Вип.5. – 272 с.

29. Титаренко О. Глущенко – Шишко – Шовкуненко – Ерделі … Колосовський? – ринок вибудовує свій пантеон / О. Титаренко // Українське мистецтво. – 2004. – №3. – С.29–33.

30. Хані А. МУХі – покоління **10* / А. Хані // Українське мистецтво. – 2012. – №7. – С.74.

31. Шаправский Р., Сычев А. Коммерсанты с мольбертом. Обзор арт-рынка Украины. – 23.12.11. – Електронний ресурс – Режим доступу: www.statuspress.com.ua.

31. Каталог преси України: Електронний ресурс – режим доступу: www.presa.ua.

32. Часопис «Артанія»: Електронний ресурс – режим доступу: www.artanija.com.

33. Часопис «Шо»: Електронний ресурс – режим доступу: www.sho.kiev.ua

34. Київська організація Національної спілки художників України: Електронний ресурс – Режим доступу: www.konshu.org.

35. Яринич С. Дилеры легальные и реальные/ Яринич С.//Антиквар. – 2013. - №1-2. – С.40-43.

36. Комский Л. «Эти «ружья» еще выстрелят!»/ Комский Л.// Антиквар. - №1-2. – С. 28-29.

[1] Наприклад, упродовж 1982-1986 років членами СХУ створено 111 проектів пам’ятників та пам’ятних знаків, в тому числі: Леніну – 67; героям та подіям Великої Вітчизняної війни – 13; бюстів двічі Героїв Соціалістичної праці – 7; Шевченку – 6; Гоголю – 2; «Навіки разом» – 2; а також: знак засновникам Києва, С.Тудору, О.Гаврилюку, Революції 1905 року, «Звільнена праця» (революція 1917 року), В.Касіяну, адміралу Корнілову, Пікассо (в Тулузі), О. Стаханову, А. Церетелі (в Батумі), І. Мечнікову (в Парижі), Г. Димитрову (в Одесі) – Див.: Спілка Художників України. VIII з’їзд художників України. 1982 - 1986. – К., 1987 – 300 с.

 

[2] Нагадаємо, що за даними СХУ, за період 1982-1986 рр. ця Спілка провела у Києві близько 140 художніх виставок, з них понад 30 республіканських та близько 100 – персональних. Іншими словами, тепер за рік у Києві відбувається стільки мистецьких виставок, скільки в часи застою відбувалося за п’ять років.

[3] Див., наприклад: www.photoclub.com.ua, www.photographic.com.ua.

 

[4] Див.: www.dfoto.com.ua, http://dphotographer.com.ua, http://photocamera.com.ua.

[5] Див.: http://webcomfort.com.ua/oldphotoshow.htm

[6] Детальніше про це: Tyler Cowen. In Praise of Commercial Culture – Harvard University Press, 2000, p. 83 – 128

[7] Нео Раух (р.н. 1960) – німецький художник, твори якого дорого продаються на світовому мистецькому ринку.

[8] Тут і далі цифри в дужках означають кількість проданих творів (як правило, живопису) за даними www.artprice.com