Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Формування й розвиток арт-ринкуСодержание книги
Поиск на нашем сайте
І галерейної справи у світі та в Україні
Сучасний арт-ринок – відносно нова для України галузь культурних індустрій, хоча певні його форми існували ще в СРСР. Становлення ринкових структур супроводжується значними світоглядними змінами у різних сферах життя. Процеси переходу до ринку не могли оминути і сферу культури. Твори мистецтва розглядаються сьогодні не тільки як духовні, а й як комерційні цінності. Відбувається формування нової моделі художньої свідомості суспільства, взаємодії бізнесу і культури. Товарний обіг творів мистецтва почав сприйматися як чинник, що має суттєвий вплив на розвиток сучасного мистецтва, на творчі процеси, на особистість і увесь спосіб життя художника. Зрозуміло, що в СРСР твори мистецтва так само могли виступати об’єктом купівлі-продажу. Це мистецтво, за висловом Бориса Гройса, було «грандіозною рекламною кампанією, що мала на меті побудову комунізму». Але мистецтво в СРСР офіційно не розглядалося як товар. Зрозуміло, що твори мистецтва і тоді продавали-купували, створювалися приватні колекції, іноді мало не світового рівня (збірки Шустерів, А.Абрамяна, І.Зільберштейна, Д.Сігалова та інших), але це відбувалося у якийсь напівпідпільний спосіб. Існував також цілком легальний механізм реалізації творів мистецтва через «Художні салони» Спілки художників, але такі «Салони» вважалися місцем, де продається малохудожній кіч, призначений для прикрашання міщанських інтер’єрів, і провідні митці туди своїх творів не подавали.
Арт-ринок у сучасному світі Ринок предметів мистецтва є одним із найдавніших інвестиційних ринків у світі. Якщо подивитись на проблеми світового арт-ринку крізь історичну призму, то треба зазначити, що перші художні комерційні виставки з’явились у Європі ще в середині XV ст. На перших таких ярмарках в Антверпені з лотків продавалися картини та рами до них, пензлі та фарби. Однак основною формою ринкових відносин стосовно творів мистецтва в ранньомодерних Нідерландах та Північній Італії було придбання картин (портретів, натюрмортів тощо) створених на замовлення конкретного покупця[6]. Стосовно XVII ст. можна згадати складні, часом драматичні стосунки Рембрандта з тодішніми замовниками та арт-дилерами. Професор Сорбонського університету Антуан Шнеппер у своїй монографії «Ремесло малювання в ХVІІ ст..» детально аналізує структуру арт-ринку, що існував у Франції ще 400 років тому. І якщо інфраструктура інвестиційних ринків відтоді переживала глобальні зміни, то арт-ринок залишився майже осторонь від впливу суспільної еволюції. На думку спеціалістів, арт-ринок можна розцінювати як дзеркало соціокультурних процесів, що відбуваються у модерному суспільстві [21, c. 3]. Основними складовими арт-ринку можна вважати: - митців як виробників товарів (художніх творів); - арт-галереї; - аукціонні доми та арт-ярмарки; - покупців – спорадичних чи постійних (колекціонерів); - представників певних професійних груп, які у той чи інший спосіб пов’язані з купівлею чи продажем творів мистецтва (арт-дилери, арт-критики, експерти-мистецтвознавці, куратори галерей та виставок тощо). Придбання мистецьких творів завжди було прерогативою вузького кола заможних людей. За оцінками аналітиків компанії Кunst Аsset Мanagement, сьогодні загальна капіталізація ринку предметів мистецтва (винятково живопис) у світі становить близько $250 млрд. При цьому у вільному обігу перебуває лише 2% активів таких творів, а левова частка їх належить державним музеям. Ці 2% і є об’єктом полювання колекціонерів, арт-дилерів та галеристів. Утім, інвестування у предмети мистецтва залишається у фокусі уваги аналітиків, банкірів і просто дуже багатих людей. Власне, кількість цих дуже багатих людей у світі чи в конкретній країні, популярність міжнародних мистецьких ярмарків і бум сучасного мистецтва є тими чинниками, що створили передумови для виняткового зростання прибутковості арт-ринку в другій половині ХХ століття. Зокрема, показовими є результати дослідження, проведеного відомими структурами Deloitte Luxembourg та ArtTactic, сформульовані у доповіді Art & Finance Report 2011 . Лейтмотивом цього дослідження була оцінка рівня інтересу учасників ринку управління приватним капіталом (wealth management) до інвестицій у мистецтво. Спеціалісти Deloitte Luxembourg та ArtTactic опитали 19 банків та 140 арт-професіоналів (галеристів тощо), 48 колекціонерів та 34 арт-фонди. Результат не став неочікуваним: за останні роки значно зросла кількість бажаючих розглядати твори мистецтва як складову свого капіталу. Інвестиції в активи SWAG (за перщими літерами слів: Silver, Wine, Art, Gold – срібло, вино, мистецтво, золото) входять у моду. Спеціалісти пов’язують це з тим, що за останнє десятиліття помітно розширився клас High Net Worth Individuals – надбагатих людей, чиї вільні активи перевищують $1 мільйон. Якщо у 2000 році їх було 7,2 мільйони, то у 2010-му – вже 10,9 мільйона. Це люди, які шукають можливості для вкладення капіталу і, судячи з усього, знаходять їх також у придбанні творів мистецтва. Динаміка знаменитого індексу Mei-Moses (враховує повторні продажі предметів мистецтва) в період 2000-2011 років підтверджує, що вкладення в твори мистецтва за прибутковістю випереджало вкладення в акції. Упродовж останніх років активізувалася діяльність фондів, що вкладають в мистецькі цінності (арт-фонди). Якщо у 2010 році вони оперували активами на суму приблизно $760 мільйонів, то в 2011-му вже на $960 мільйонів. У 2011 році у світі працювало 44 арт-фонди і арт-трасти, з них 21 – у Китаї. Одна з очікуваних подій світового арт-ринку – запуск першої європейської арт-біржі SplitArt, що базуватиметься в Люксембурзі. Під конкретні твори мистецтва біржею будуть випускатися арт-сертифікати, що перебуватимуть у біржовому обігу [18]. Але поряд із міркуваннями інвестиційної привабливості предметів мистецтва, існують і вагомі перешкоди на шляху такого інвестування, а саме: проблеми ліквідності (тобто можливість продажу за достатньо високою ціною), оцінки вартості творів мистецтва, експертизи, фінансові ризики тощо. Феномен арт-ринку є вкрай неоднорідним. З одного боку, існує велика кількість фактів легального, законного продажу та купівлі творів мистецтва. З іншого боку, з арт-ринком пов’язані різноманітні чутки, і не тільки чутки, про масштабні афери, «відмивання» капіталів, маніпуляції з викраденими творами тощо. Тому плавання цим морем не позбавлене несподіванок.
Питання існування українського арт-ринку Сказане вище стосується арт-ринку у світі. Що можна сказати про його український варіант? За підрахунками експертів, річний оборот українського ринку творів мистецтва становить понад $100 млн [8], хоча точні цифри назвати важко через значну частку «тіні». Взагалі думки стосовно українського арт-ринку мають суперечливий характер. Дехто навіть сумнівається у факті його існування. Зокрема, на думку Олега Байшева, співвласника галереї «Колекція», у будь-якій країні має бути мінімальна кількість колекціонерів, без яких арт-ринок не може існувати: «У Великій Британії 10 тис. колекціонерів, з них 3,5 тис. – ті, хто купує щороку роботи мінімум 50 художників. Британці кажуть, що якби в них була тисяча, а не десять тисяч колекціонерів, то в країні не було би ринку. А в Україні таких лише 30 людей. Це настільки мало, що ні про який ринок мова йти не може». «Кілька колекціонерів – це ще не ринок. Реальний ринок – той, на який працюють художники з щоденними продажами» – це думка відомого діяча мистецтва Сергія Пояркова. «Це, швидше, мода, що залежить від колекціонерів, їх фінансових можливостей і сформованих смаків, – вважає директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна. – Одні купують картини на Андріївському узвозі, інші – в ЦУМі, а треті – в галереях». Тетяна Миронова, директор «Mironova-gallery», навпаки, вважає, що арт-ринок в Україні вже існує, хоча він далекий від загальноприйнятих стандартів [31]. «Хоч би як оцінювали стан [українського] арт-ринку, але він склався» – стверджує Г.Пилипенко, при цьому додає: «арт-ринок нині перебуває у стихійному стані» [20]. Тут варто зауважити, що стихійність – це синонім вільного ринку; будь-який ринок має бути «стихійним». Г.Пилипенкові йдеться, вочевидь, про несформованість арт-ринкових структур в Україні. Олексій Василенко, співвласник аукціонного дому «Золотий перетин», солідаризується із Пилипенком: «У нас усе ще на стадії становлення. За великим рахунком, ще п’ять років тому ринку взагалі не було» [31]. Тож існує чи не існує арт-ринок в Україні? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо стан основних його структур в Україні.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 243; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.217.183.10 (0.006 с.) |