Характеристика Бретон – Вудської валютної системи. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характеристика Бретон – Вудської валютної системи.



Перша світова війна призвела до величезних торгових розривів, країни не могли більше конвертувати свої валюти у золото. Золотий стандарт втратив свою ефективність незважаючи на спроби відновити його у повоєнні роки, а всесвітня депресія (1929—1933 pp.) призвела до його остаточного розпаду. Коли перемога союзників у Другій світовій війні стала очевидною, у 1944 р. країни — учасниці антигітлерівської коаліції зустрілися у Бреттон-Вудсі (штат Нью-Гемпшир, США) з метою закласти основи нової міжнародної грошової системи для поліпшення світової торгівлі й добробуту. В угоді, розробленій країнами-учасницями, передбачалося, що центральні банки купують і продають власну валюту, щоб утримувати обмінні курси на певному рівні (режим фіксованих валютних курсів). Цієї угоди, відомої як Бреттон-Вудська система, дотримувалися з 1945 до 1971 р.

Згідно з Бреттон-Вудською угодою було створено Міжнародний валютний фонд, який у 1945 р. об'єднував ЗО країн. Нині його членами є понад 150 країн світу. Перед МВФ стояло завдання сприяти розширенню світової торгівлі через встановлення правил для підтримання постійних обмінних курсів і надання позик країнам, що відчувають труднощі з платіжним балансом.Основні принципи Бретон-Вудської валютної системи, які закріплювалися у Статуті Міжнародного валютного фонду, такі:

· функції світових грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використання у міжнародних фінансах і його регулятивна роль суттєво зменшувалися;

· у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом — долар США. Долар декларативно прирівнювався до золота в ролі еталона цінності валюти.

· резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото таким чином:

· долар США могли обмінювати центральні банки та урядові установи інших країн у Скарбниці США за офіційно встановленим 1934 року співвідношенням (35 доларів за 1 тройську унцію, тобто 31.1035г золота);

· долар США могли обмінювати центральні банки, урядові установи та приватні особи з метою тезаврації на ринках золота (передусім Лондонському). Ціна золота на ринках складалася на базі офіційної (до 1968 року вона майже не відхилялася від останньої);

· прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США. Ці паритети були стабільними, їх зміна могла відбуватися тільки з санкції МВФ і за певних умов, що на практиці траплялося дуже рідко;

· ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на +0,75%. У разі значних відхилень національні банки зобов'язувались засобом покупки чи продажу валюти відновити співвідношення курсів.

Коли США намагалися зменшити у своїй країні масштаби безробіття у 60-ті роки, здійснюючи інфляційну монетарну політику, розвинулася "фундаментальна розбалансованість" надто високо оціненого долара. Оскільки країни з активним сальдо платіжного балансу не були готові ревальвувати свої валютні курси, а Бреттон-Вудська система не забезпечувала вирівнювання платіжних балансів, то в 1971 р. вона розпалася.

 

 

Інтеграція України до ЄС.

Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України, тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та її інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини.

Аналіз характеру, особливостей та чинників зовнішньої торгівлі України, свідчать про недостатній рівень ефективності зовнішньої торгівлі, через несприятливу структуру зовнішньої торгівлі з позиції розширення присутності України на ринках Євросоюзу.

До причин,що стримують динамічний розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС ,можна розділити на три групи:

І.Загальні рамкові умови. Угоди між Україною та ЄС про партнерство і співпрацю. 2.Внутрішні чинники. Це перешкоди з відшкодуванням ПДВ експортерам продукції, слабкість механізмів державної підтримки експорту, організаційна та структурна слабкість українських виробників експортоспроможної продукції. З.Зовнішні чинники. Негармонізованість європейських та українських стандартів, недостатню інформаційну підтримку експорту з України, слабкість інфраструктури зовнішньоекономічних представництв.

Розвиток торговельно-економічних відносин України з ЄС стримують невирішені проблеми , пов'язані з режимом доступу українських експортерів на ринок ЄС. Невирішеність проблеми гармонізації стандартів і процедури сертифікації України та ЄС є чи не найголовнішою перешкодою на шляху організації кооперування промислових підприємств України та європейських країн.

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньої економічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.

Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам Українського народу. Вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, зміцнює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма державами світу, насамперед - сусідніми. Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до Європейського Союзу забезпечуватиме гарантії верховенства права, демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соціально орієнтованої ринкової економіки.

З точки зору ЄС, Україна становить високу зацікавленість іноземного капіталу щодо поглиблення економічних зв'язків, враховуючи вигідність географічного положення, наявність багатих природних ресурсів ,потенціал належно підготовлених фахівців.

Європейська політика сусідства створює нові рамки для двосторонніх відносин з Україною. Основна ідея нової ініціативи полягає у тому, що такі держави, як Україна, які поки що не мають перспективи членства в ЄС, але мають спільний з ЄС кордон, стануть частиною простору процвітання та „кола друзів", з якими ЄС співпрацює і має тісні та мирні стосунки.

 

Будови капіталу.

Органічна будова капіталу — відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу (відношення між засобами виробництва і робочою силою, живою працею , яка приводить їх у дію). Отже, О. б. к. відображає взаємозв'язок між вартісною і технічною будовою капіталу. Якщо, наприклад, вартісна і будова капіталу зміниться внаслідок подорожчання сировини, але при незмінній технічній будові капіталу, то О. б. к. не зростає. В тому ж випадку, коли вартісна будова капіталу зросте внаслідок зміни його технічної будови (зросте маса засобів виробництва, які обслуговує та сама кількість працівників), то зросте й О. б. к. Технічна будова капіталу змінюється внаслідок прогресу продуктивних сил, зростання продуктивності праці та інших факторів. Зміни вартісної будови капіталу є відносно незалежними від змін його технічної будови. Тому зміни в О. б. к. можна виявити в динаміці протягом декількох років, і ці зміни відбуваються як правило, повільніше, ніж зміни в технічній будові капіталу. Таке відставання зумовлене зростанням продуктивності праці в галузях, де виробляються засоби виробництва, і відповідним зниженням вартісної будови капіталу.

Вартісна будова капіталу — співвідношення між вартістю засобів виробництва /постійним капіталом/ і вартістю робочої сили /змінним капіталом/, що приводить в рух дану масу засобів виробництва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто є співвідношенням між масою засобів виробництва і чисельністю працівників, які приводять в рух ці засоби виробництва. В. б. к. може змінюватись і незалежно від його технічної будови /під впливом зміни цін на засоби виробництва і росту або зниження номінальної заробітної плати/. Цим В. б. к відрізняється від органічної будови капіталу і повністю відбиває в собі його зміни.

Технічна будова капіталу — співвідношення між масою засобів виробництва і чисельністю робітників, які приводять їх у дію. Визначається декількома показниками: кількістю електроенергії (у КВт/год.), потужністю двигунів (у к. с.), з розрахунку на одного робітника, обсягом переробленої ним сировини (у кг.) тощо. Т. б. к. характеризує рівень розвитку продуктивних сил, співвідношення між матеріально-речовими і особистісними факторами виробництва, відношення витрат минулої праці до живої та ін. Зростання Т. б. к. відображає розвиток технологічного способу виробництва, масштаби впровадження у виробництво результатів науково-технічного прогресу, ступінь розгортання НТР, використання людиною сил природи тощо.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 131; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.9.187 (0.009 с.)