Витрати і основні доходи підприємств.

Здійснення підприємством притаманних йому функцій, потребує певних витрат на придбання економічних ресурсів: землі, праці, капіталу, підприємництва, необхідних для виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг). Економічні витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних виробництвах.

В економічній теорії (спочатку цей підхід почав застосовуватися в західній науці) економічні витрати розділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні (або неявн і ) витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства. Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Постійні витрати (fixed cost) – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів виробництва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо. Змінні витрати (variable cost) змінюються в залежності від обсягів виробництва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін.

Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства. Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.

Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

 

 

Валовий і чистих дохід підприємства. Прибуток.

Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

Бухгалтерський прибуток – це надлишок валового доходу над бухгалтерськими витратами, або валовий доход мінус зовнішні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток – надлишок валового доходу над економічними витратами (сукупності зовнішніх та внутрішніх витрат). Розраховується він таким чином: бухгалтерський прибуток мінус внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку.

В практиці господарювання широкого використання набув показник бухгалтерського прибутку, при цьому розрізняють балансовий прибуток і чистий прибуток.

Балансовий прибуток – це прибуток підприємства, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходу або витрат (витрати вираховуються) від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток – це частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплат першочергових платежів (податків до бюджету, процентів по позиках банків та ін.)

Прибуток – це абсолютний показник діяльності підприємства. З точки зору економічного аналізу дуже важливе значення має такий відносний показник, як норма рентабельності. Показник рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Потреби, їх основні види.

Потреба – це відчуття людиною необхідності певних речей, послуг, відносин, бажання володіти ними або відчуття незадоволеності за їх відсутністю.

Існують різноманітні потреби. Вчені-економісти класифікують їх за різними критеріями. Великого значення при цьому надається градації потреб за ступенем їх нагальності. В межах цього підходу можна всі потреби умовно розділити на дві групи: базові, або першочергові, необхідні для підтримки життя людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло, безпека, здоров’я), та непершочергові, що обумовлені як рівнем розвитку даного суспільства, так і соціальним положенням у ньому самої людини – певний тип житла (будинок, квартира, хатина), рівень освіти, медичне обслуговуванням, проведення дозвілля та ін. За суб’єктами потреби поділяють на індивідуальні, колективні, суспільні. З точки зору організації функціонування суб’єктів ринкового господарства досить важливою є класифікація потреб за ступенем реалізації. За цим критерієм розрізняють 1) абсолютні потреби (породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки); 2) дійсні потреби (відповідають рівню розвитку економіки певної країни); 3) платоспроможні потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін. Особливість людських потреб у їх безмежності. Задоволення одних спричиняє виникнення інших, більш різноманітних. Це відбувається за кількома причинами: 1) людина не може одноразово задовольнити свої потреби в споживчих товарах (наприклад, їжі); 2) людина завжди прямує до чогось нового, більш досконалого, ніж уже має; 3) на потреби в ринковій економіці впливає конкуренція виробників, що постійно пропонують нові споживчі блага, реклама тощо.

Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали самі насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). Усе, що необхідно для підтримки життя, - їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба -- самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.