Шляхи удосконалення регулювання дільності суб’єктів комбікормового виробництва

 

Основними причинами нестабільної діяльності суб’єктів комбікор-мового виробництва є:

- висока чутливість ринку до змін у зерновій галузі;

- обмеженість доступної сировинної бази, особливо білкових компонентів та біологічно активних речовин;

- відсутність у необхідних обсягах високотехнологічних виробництв;

- постійне зростання витрат на виробництво комбікормової продукції;

- недостатня розвиненість ринкової інфраструктури;

- відсутність достатнього платоспроможного попиту.

Для ліквідації негативного впливу цих факторів та стабілізації комбікормового виробництва необхідно запровадити:

- ефективний менеджмент;

- власну маркетингову політику, направлену на пошук ринків збуту та сировини для виробництва комбікормів;

- форми та методи управління, що грунтуються на нових інформаційних технологіях, методах математичної підтримки управлінських рішень [52].

Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. У напрму раціоналізації менеджменту особливу увагу необхідно приділяти інноваційному менеджменту, що може бути надійною гарантією необхідного рівня конкурентоспроможності підприємств.

Інноваційни процес сприяє розширенню асортименту та підвищенню яяксоті комбікомової продукції, приведенню у відповідність параметрів комбікормів і зростаючих вимог споживачів, тим самим вони є способом підпримки необхідного рівня конкурентоспроможності продукції. З другого боку, інноваційний процес відрізняється великою складністю планування та організації виробництва, що обумовлено, перш за все, його динамічністю. При цьому обсяги виробницвтва комбікормів зростають нерівномірно, економічні показники постійно змінюються.

Підприємства з виробництва комбікормів зможуть ефективно функціонувати у сучасних умовах, якщо будуть не тільки забезпечувати вимогу ринку і запити споживачів, але й активно впливати на них [51, 52].

Для адаптаціії до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах:

- збереження існуючих і встановлення нових виробничих зв’язків;

- розширення сегментів ринку комбікормової продукції;

- пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів та збільшення обсягів реалізації.

У процесі підприємницької діяльності як виробників комбікормової так і тваринницької продукції, виникають проблеми, що потребують комплексного розв’язання і можуть бути вирішені лише зусиллями кваліфікованих спеціалістів за наявності досить великої кількості інформації та із застосуванням економіко-математичних методів.

Аналіз тендецій розвитку організаційно-управлінських функцій та принципів у функціонуванні комбікормового виробниуцтва показує, що як загальносистемні принципи дії, так і функції управлінських структур на різних ієрархічних рівнях потребують біль чіткого їх вивчення

Регулювання діяльності суб’єктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезпеченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом вбачається інтегрування комбікормових підприємств у агромислові об’єднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу на вищому.

Дану схему представлено на рисунку 3. 17.

Асоціація вищого рівня

Науково-дослідна установа

Підпри-ємство з вироб-ництва комбі-кормів

Регіональна асоціація вироб-ництва варин-ницької продукції

Агропро-мислові об’єдна-ння (агрофір-ма, агро-комбінат)

Оптове підпри-ємство з реалізації кінцевої продукції

Асоціація нижчого рівня

Комбі-кормове підпри-ємство

Сільсько-господар-ське підпри-ємство

Підпри-ємства перероб-ної сфери

Оптове підпри-ємство з реалізації продукції

Тварин-ницький комплекс (птахофа-брика)

 

Рис. 3. 17. Схема організаційної структури асоціаційних форм управління комбікормових підприємством [складено автором за
джерелом [52]

Тільки шляхом запровадження нових методів управління на основі нових технологій, конкурентоздатних на внутрішньому та зовніщньому ринках, можна стабілізувати комбікормове виробництво та вивести його на якісно новий рівень [52].

Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції.

Це дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати:

- строки рохрахунку і нижчі за ринкові ціни на комбікорми;

- виробництво повнораціональних комбікормів, ефективність використання якхи у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів;

- збільшенн обсягів продаж за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продцкції на давальницьких умовах із сировини споживача.

Таким чином, існує певна недосконалість діючих механізмів регулювання діяльності суб’єктів комбікормового виробництва і необхідності, у зв’язку з цим, впровадження більш ефективних. Основними напрямами такого впровадження є:

1. Узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької продукції. Однієюз ефективних форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії.

2. Розвиток інтеграційних процесів на принципах взамємного погодження інтересів із запровадженням стратегіного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю сучасних інформаційних технологій.

 

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Об’єктом дослідження є база проходження практики, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Білостоцького 12а, офіс 7. Відповідальність за стан охорони праці в ТОВ «Оптікорм» покладено на службу охорони праці, яку очолює інженер з охорони праці. На підприємстві забезпечується дотримання законів, норм, правил та інструкцій з охорони праці. У відділі охорони праці працюють інженери з техніки безпеки і пожежної безпеки. Дане робоче місце має такі основні геометричні характеристики:

- Висота складає – 3,25 м

- Довжина складає – 7,04 м

- Ширина складає – 4,56 м

- Загальна площа приміщення складає – 32,1

- Площа віконних прорізів складає – 1, 32 х 0,57 м

- Площа дверного прорізу складає – 2,07 х 0,67 м

Джерела тепла в даному приміщенні розташовані уздовж стіни під вікнами. Джерела штучного освітлення, можна розділити світильники загального (на стелі) і місцевого (на столах співробітників) значення. У даному офісі спостерігається недостатність природного освітлення. Робочі місця по відношенню до світлових прорізів розташовані неправильно: сонячне світло знаходиться позаду багатьох робочих місць, а не падає збоку ліворуч. Тому співробітники в основному використовують джерела штучного світла. Тобто до загального освітлення додатково встановлюються світильники місцевого освітлення, у цьому типі світильників використовуються лампи розжарювання. Як джерела загального освітлення застосовуються люмінесцентні лампи.
Для підтримки оптимальних значень мікроклімату в цьому приміщенні використовується система опалення та кондиціювання повітря. Шум в приміщенні переважно створює лише працююча комп'ютерна техніка. Тому рівень шуму на робочому місці є допустимим. Поверхня підлоги — лінолеум, який є зручним для очищення та вологого прибирання. У приміщенні відсутня аптечка медичної допомоги, але наявний вуглекислотний вогнегасник для гасіння пожежі.

Розглянемо санітарно-гігієнічні показники в приміщенні:

Рівень шуму. Шум негативно впливає на організм людини, в першу чергу на його центральну нервову і серцево-судинну системи. Тривала дія шуму знижує гостроту слуху та зору, підвищує кров'яний тиск, стомлює центральну нервову систему, в результаті чого послаблюється увага, збільшується кількість помилок у діях працюючого, знижується продуктивність праці. Вплив шуму призводить до появи професійних захворювань і може з'явитися також причиною нещасного випадку.
Нормування шуму відбувається згідно з ГОСТ 12. 1. 003-83 «Шум. Загальні вимоги безпеки».

Таблиця 4. 3

Залежність допустимого рівня шуму від характеристики приміщення

№ п/п	Вид трудової діяльності, робоче місце	Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБА
Підприємства, установи, організації
	Творча діяльність, керівна робота з підвищеними вимогами, наукова діяльність, конструювання проектування,програмування.

Фактичний рівень шуму складає 50 дБ, що є прийнятним. Освітленість робочого місця. Безпека і здоров'я умови праці у великій мірі залежать від освітленості робочих місць і приміщень. Встановлено, що світло, крім забезпечення зорового сприйняття, впливає на нервову оптико-вегетативну систему, систему формування імунного захисту, ріст і розвиток організму і впливає на багато основні процеси життєдіяльності, регулюючи обмін речовин і стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища. Недостатність освітлення приводить до напруги зору, послаблює увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому такий важливий правильний розрахунок освітленості.
Нормування освітленості відбувається згідно з ДБН В. 2. 5-28-2006 «Природне та штучне освітлення». Виконувана робота відноситься до середньої точності робіт, освітленість становить від 200 до 500 лк, показник засліпленості становить 40, коефіцієнта пульсації становить 20 %, коефіцієнт природного освітлення при комбінованому
освітленні становить 2,4 %.

Фактичні дані були виміряні і становлять: освітленість складає 400 лк, показник засліпленості становить 40, коефіцієнта пульсації становить 20 %, коефіцієнт природного освітлення при комбінованому освітленні становить 2,4 %.

Мікроклімат приміщення. Метеорологічні умови робочої середовища (мікроклімат) впливають на процес теплообміну і характер роботи. мікроклімат характеризується температурою повітря, його вологістю і швидкістю руху, а також інтенсивністю теплового випромінювання. Тривала дія на людину несприятливих метеорологічних умов різко погіршує його самопочуття, знижує продуктивність праці і призводить до захворювань. Висока температура повітря сприяє швидкій стомлюваності працюючого, може призвести до перегріву організму, теплового удару. Низька температура повітря може викликати місцеве або загальне охолодження організму, стати причиною простудного захворювання або обмороження. Висока відносна вологість при високій температурі повітря сприяє перегрівання організму, при низькій же температурі вона підсилює тепловіддачу з поверхні шкіри, що веде до переохолодження організму. Низька вологість викликає пересихання слизових оболонок шляхів працюючого.

Нормування показників мікроклімату здійснюється згідно з ДСН 3. 3. 6. 042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». Виконувана робота під час проходження практики належить до категорії Іб (121-150 ккал/год). До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

Таблиця 4. 4

Оптимальні показники мікроклімату

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/c
Теплий	Легка Іб	22-24	60-40	0,2

 

Таблиця 4. 5

Допустимі показники мікроклімату

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/c
Теплий	Легка Іб	21-28		0,1-0,3

 

Фактичні показники мікроклімату в приміщенні для теплого періоду року становлять:

- температура повітря робочої зони-22°С;

- відносна вологість-51 %;

- швидкість руху повітря не перевищує 0,1 м/с.

Розрахуємо індекс теплових відчуттів за формулою:

S = K-0,1T-0,0968Ton-0,0372Pn +0,0367 (37,8-T) , де

K – коефіцієнт сезонності, для теплого періоду становить 8,45;

Т-температура повітря, °С;

Тнп-температура навколишніх поверхонь, °С;

Рn-порціальное тиск водяної пари повітря(для даної температури становить = 26,40 гПа);

V-швидкість руху повітряних мас, м/с.

S = 8,45-0,1*22-0,0968*19-0,0372*26,40+0,0367(37,80-22)

Значення коефіцієнта теплових відчуттів S дозволяє дати орієнтовну оцінку метеоумовам, згідно розрахованого індексу S=3, на робочому місці спостерігається приємне тепло.
Відповідно до ГОСТ 12. 0. 003-74 ССБТ «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація» всі виробничі фактори діляться на небезпечні та шкідливі. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори в свою чергу діляться на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні чинники.
В процесі роботи я піддавалася дії наступних небезпечних факторів виробничої середи:

- можливість ураження електричним струмом;

- можливість виникнення пожежі;

- можливість механічного травмування;

- можливість опіків внаслідок випадкового контакту з гарячими поверхнями в середині лазерного принтера.

До шкідливих фізичних виробничих факторів належать:

- підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищені рівні запиленості повітря робочої зони;

- знижена або підвищена вологість і рухливість повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму;

- нераціональна організація освітлення робочого місця.

До психофізіологічних виробничих факторів належать:

- напруга зору;

- напруга уваги;

- інтелектуальні та емоційні навантаження;

- монотонність праці;

- великі інформаційні навантаження.

Імовірність впливу хімічних та біологічних факторів незначна, але вона значно зростає в переповнених і неправильно вентильованих приміщеннях.
Електробезпека. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам, становить значну потенційну небезпеку тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги.. Термічна дія струму спричинює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів. Електролітична дія струму характеризується розкладом (електролізом) крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу. Механічна дія струму загрожує ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту. Біологічна дія струму на живу тканину спричиняє небезпечне збудження клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Електробезпека забезпечується виконанням вимог ГОСТ 12. 1. 019-79 «Електробезпека. Загальні вимоги» та ПУЕ. У відповідності з ПУЕ, за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом приміщення поділяються на такі види:

- Приміщення з підвищеною небезпекою. Характеризуються наявністю однієї з умов: струмопровідного пилу, струмопровідних підлог (металеві, земляні і т. д.), високої температури (вище 35°С більше 1 доби), відносної вологості (вище 75 % більше 1 доби), можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічного обладнання, яких з'єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання, з іншого боку.

- Приміщення особливо небезпечні. Характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку ураження електричним струмом: особлива вогкість (вологість близько 100 %), хімічно активна або органічна середу, діюча на ізоляцію (пари кислот, лугів, цвіль, грибки тощо), одночасне наявність двох і більше умов для приміщень підвищеної небезпеки.

- Приміщення без підвищеної небезпеки. У них відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

Розглянуто приміщення відносить до приміщення з підвищеної небезпекою, адже підлога, хоча і бетонна, але покрита лінолеумом, який є провідником струму.
Пожежна безпека. Пожежа супроводжується низкою притаманних лише їй явищ, котрі формують так звані "небезпечні фактори пожежі". Вони становлять реальну загрозу життю та здоров'ю людей, що опинились у місці пожежі,. Температура в кімнаті, де відбувається пожежа, може бути 100°С на рівні підлоги й підвищуватися до 600°С на рівні очей дорослої людини. Вдихання такого гарячого повітря обпалює легені, висока температура спричиняє займання одягу, ушкодження шкіри, слизової оболонки, тобто призводить до термічних опіків.
Пожежна безпека забезпечується виконанням вимог НАПБ Б. 03. 002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», ГОСТ 12. 1. 004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги». Виділяють 5 категорій приміщень з вибухопо-жежною і пожежною небезпекою: А, Б, В, Г і Д.

Таблиця 4. 6

Визначення категорії приміщення по пожежонебезпеці

Назва матеріалу	Маса матеріалу(кг)	Питома теплота згоряння(Мдж/кг)	Пожежне навантаження, (W,МДж)	Питоме пожежне навантаження (q, МДж/м2)
Дерев’яні Меблі		13,8	2 415	138,7
Бумага			1 638
Текстильні штори		17,6
Оболонка кабелю		27,6

 

Приміщення с даним питомим пожежним навантаженням відноситься до категорії В, тому що q<180 МДж/м2.

ВИСНОВКИ

 

Проведене дослідження стану і розвитку комбікормового ринку України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

1. Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів. Комбікорми низької якості: зернові складові становлять у середньому понад 70 %, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Комбікорми для птиці містять до 12-14 % протеїну при нормі 16-17 %, для свиней та ВРХ-11 % при нормі 15-17 відсотків. Недостатній технологічний рівень переробки: лише 20 % продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80 % вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт. Розвиток комбікормової галузі є невід'ємною умовою піднесення вітчизняного тваринництва до рівня конкурентоспроможності економічно розвинених країн.

2. Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ТОВ «Катеринопільський елеватор», міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності. Технічна оснащеність лише 40 % комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 30 % потребують часткової реконструкції, а 30 % – докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування. Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління.

3. Проблема забезпечення комбікормової галузі сировиною у потрібному асортименті, обсягах та якості – важливий фактор відродження і розвитку вітчизняного виробництва комбікормів. Основними шляхами її вирішення мають бути: формування структури зернового балансу країни у відповідності з потребами тваринництва і комбікормового виробництва; розробка заходів щодо економічного зацікавлення товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва і продажу комбікормовим підприємствам сировини потрібного асортименту, якості та оптимальної вартості; закупка в інших країнах критичних видів компонентів для комбікормів.

4. Дослідження розвитку інтегрування комбікормових підприємств у країнах з ринковою економікою, ефективності пострадянських і сучасних економічних зв'язків прибуткових виробничих структур дозволяють стверджувати, що найбільш прийнятною для комбікормової галузі є вертикальна інтеграція. Позитивною тенденцією інтегрування виробників комбікормової продукції на даний час є входження комбікормових підприємств до функціонуючих виробничих структур ринкового типу. При цьому удосконалення управління передбачає принцип узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької. Однією з ефективних його форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії. Доведено, що у галузі доцільно розвивати такі форми інтегрування: контрактну; агропромислові формування (корпоратизовані відкриті та закриті акціонерні товариства); регіональні асоціації.

5. Комбікорми, як елемент ринкової конкуренції, володіють рядом негативних особливостей, обумовлених в основному монополізмом комбікормового виробництва. У перспективі різко загостриться: конкурентна боротьба виробників комбікормів всередині регіонів, причому об'єктами цієї боротьби стануть не тільки сільськогосподарські та великотоварні тваринницькі підприємства, а й ОПГ (особисті підсобні господарства) населення, що сприятиме зростанню ефективності виробництва, поліпшення якості продукції та розширення його асортименту.

6. Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів неможливий без запровадження стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю, сучасних інформаційних технологій у напрямах: відстеження кон’юнктури ринків сировини, готової продукції, інвестиційних ресурсів, інновацій; вивчення контингенту потенціальних споживачів для розширення і завоювання нових сегментів ринку у країні та за її межами; аналіз можливостей залучення на взаємовигідних умовах постачальників якісної і оптимальної за вартістю сировини; збереження існуючих та розширення ділових зв’язків;

7. На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про важливість підвищення ефективності державної підтримки і регулювання на етапі відродження галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Азарян О. М. Теоретико-практичні аспекти формування ринку комбікормів / О. М. Азарян, О. Ю. Біленький // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – №255. – Т. 8. – С. 1867-1874.

2. Александрова М. В. Моделирование и анализ рынка комбикормов / М. В. Александрова, Л. Т. Печеная, А. А. Блюмин // Комбикорма. – 2000. – № 3. – С. 24-29.

3. Афанасьев В. Комбикормовая промышленность Украины: прошлое, настоящее, будущее / В. Афанасьев // Комбикорма. – 2008. – №2. – С. 4-9.

4. Афанасьев В. Комбикормовое производство: состояние и проблемы / В. Афанасьев // Комбикорма. – 2008. – №1. – С. 9-13.

5. Беленький А. Ю. Рынок комбикормов – положение и тенденции / А. Ю. Беленький // Stosowane naukove opracovania – 2010. Vol. 1. Ekonomiczne nauki. – Przemysl. Nauka I studia, 2010. – C. 59-61.

6. Беленький А. Ю. Стратегии маркетинга комбикормовой промыш-ленности в условиях кризиса / А. Ю. Беленький // Dynamika naukowych badac – 2010. Vol. 2. Ekonomiczne nauki: Przemysl. Nauka I studia. – C. 64

7. Беляевский И. К. Маркетинговые исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2005 – 320с.

8. Біленький О. Ю. Виробничі потужності комбікормової промисловості України / О. Ю. Біленький. // Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. «Маркетинг-дайджест». – Донецьк, 2010. – С. 21-23.

9. Біленький О. Ю. Невизначеність середовища у стратегії розвитку комбікормової промисловості [Текст] / О. Ю. Біленький // Маркетинг на міжна-родних ринках товарів та послуг: глобальні аспекти: ІІ міжнар. наук. -практ. конф. – Україна-Словаччина, 2011. – С. 20-23.

10. Біленький О. Ю. Чинники та динаміка зростання ринку комбікормів в Україні: реалії та перспективи / О. Ю. Біленький // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – №144. – Т. 10. – С. 234-243

11. Біленький, О. Ю. Дослідження покупців комбікормової продукції в Україні / О. Ю. Біленький, О. М. Азарян // Ринок продовольчих товарів в Україні: реалії та перспективи: монографія: в 2 т. / кол. авт; за наук. ред. О. О. Шубіна. – Донецьк: [ДонНУЕТ], 2010. – Т. 1. – С. 138-154.

12. Борщевський П. П. основні напрями розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості України // Економіка АПК. – 2003. – № 5. – С. 36-47.

13. Галицький Е. Б. Методи маркетингових досліджень. М.: Інститут Фонду «Громадська думка», 2006 – 118 с.

14. Годін А. М. Маркетинг. -М.: Дашков і Ко, 2009

15. Голубков Є. П. Маркетингові дослідження. -М.: Финпресс, 2008

16. Голубков Є. П. Маркетингові дослідження: теорія, практика і методологія. -М.: Финпресс, 2005

17. Дурович А. П. Практика маркетингових досліджень. -
М.: Видавництво Гревцова, 2008

18. Єранкін О. О. Особливості проведення маркетингових досліджень суб’єктами агробізнесу України в сучасних умовах // Економіка АПК. – 2008. -№2. – С. 16 – 21.

19. Ілляшенко СМ., Баскакова М. Ю. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Сумський держ. ун-т. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

20. Кім С. А. Маркетинг. -М.: Дашков і Ко, 2010

21. Климик Г. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності управління комбікормовим виробництвом [Електронний ресурс] / Г. Климик. – Режим доступу: www. confcontact. com/ 2008julie/klimik. htm.

22. Козаченко О. Цінова політика і діяльності комбікормових підприємств // О. Козаченко. – Агроінком. – 2007. – №11. – С. 50-53

23. Косенков СІ. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. -К.: Видавничий дім "Скарби", 2004. -464 с.

24. Котлер Ф. Основи маркетингу. -СПб.,-М.: «Финпресс»
1994 – 200-234 с.

25. Кошкалда І. В. Маркетингові дослідження: Навч. посібник/Харківський національний аграрний ун-т ім. В. В. Докучаева. -X., 2007. -158 с.

26. Лебедєва О. А., Лигін Н. І. Маркетингові дослідження ринку. -
М.: Форум, Інфра-М, 2009

27. Панічкін Г. Г. Маркетингові дослідження. Короткий курс. -М.: Окей-книга, 2008

28. Папешова С. Качественный комбикорм – планируемый залог продуктивности животных [Електронний ресурс] / С. Папешова. – Режим доступу: www. biohim. com. ru/Articles/

29. Просвітів Г. І. Маркетингові дослідження. Завдання й рішення. -М.: Альфа-Пресс, 2008

30. Развитие комбикормовой промышленности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. articles. excelion. ru/science/ biology/55791065. htm

31. Режим доступу: http://agrooven. com. ua/ – офіційний сайт компанії «Агроовен»

32. Режим доступу: http://apk-invest. com. ua/ – офіційний сайт компанії «АПК-ІНВЕСТ»

33. Режим доступу: http://www. ligazakon. ua/ – головний правовий портал України

34. Режим доступу: http://www. mhp. com. ua – офіційний сайт компанії «Миронівський Хлібопродукт»

35. Режим доступу: http://www. mhp. com. ua/ooo-katerinopoljskij-elevator – офіційний сайт компанії «Катеринопільський елеватор»

36. Режим доступу: http://www. poultryukraine. com/ – офіційний сайт Спілки Птахівників України

37. Режим доступу: http://www. ukrstat. gov. ua/ – всеукраїнський статистичний портал

38. Режим доступу: http://www. yurist. kharkov. ua/ /news-zakon –правовий портал

39. Режим доступу:http://www. agromars. com. ua/ – офіційний сайт компанії «Агромарс»

40. Ринок комбікормової продукції. Україна. 2009-2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. marketing. vc/ view_notes. php.

41. Рынок комбикормов. Украина / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www. marketing-vc. com. ua/

42. Рынок комбикормов: положительная динамика в 2014 г. сохранится [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. farkom. com. ua/ /info/news/17

43. Соловйов Б. А., Мєшков А. А., Мусатов Б. В. Маркетинг. -М.: Инфра-М, 2012

44. Сорока К. О., Макаренко А. А., Стовба Я. С. Місце та роль маркетингових досліджень на підприємствах малого бізнесу // Економіка, фінанси, право. – 2007. -№6. – С. 7 – 11.

45. Терещенко, М. Управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції: автореф. Дис. канд. екон. наук: спец. 08. 00. 04 "Економіка та управління підприємствами" / М. Терещенко. – Дніпропетровськ, 2007. – 20 с.

46. Токарєв Б. Є. Маркетингові дослідження. -М.: Економіст, 2005

47. Цахау Р. К., Муртузаліева Т. В. Маркетинг. -М.: Дашков і Ко, 2009

48. Шапочкин В. С. Развитие АПК: задачи производителей и потребителей комбикормовой продукции / В.Шапочкин // Комбикорма. – 2008. – №8. – С.5-6.

49. Шутьков А. Г. Проблемы вывода АПК из кризиса / А. Г. Шутьков // АПК: экономика и управление. – 2000. – № 1. – С. 17-23.

50. Ярославський О. Огляд ситуації на ринку комбікормів в Україні [Електронний ресурс] / О. Ярославський // Проект "Аграрна політика для людського розвитку". – Режим доступу: www. agpol. kiev. ua

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Анкета опитування споживачів

Шановні панове!

ТОВ "Оптікорм", м. Дніппропетровскь – виробник комбікормів для сільськогосподарських тварин, торгова марка "BESTMIX", досліджує споживчі уподобання. Просимо Вас допомогти нам у цьому дослідженні, за що висловлюємо Вам щиру подяку.

1. Вкажіть правову форму вашого підприємства_____________________________________________________

2. Яким видом тваринництва Ви або Ваше підприємство займається?

- Птахівництво

- Свинарство

- велика рогата худоба

- кролівництво

- рибництво

- інше______________________________________

3. Комбікорма для яких видів тварин Ви найчастіше купуєте?

- Комбікорм для птиці

- Комбікорм для свиней

- Комбікорм для КРХ

- Комбікорм для кролів

- Комбікорм для риби

- Інші____________________________________________

4. Якому виду комбікорму Ви надаєте перевагу?

- Повнораціонні корми

- Комбікорми-конценрати

Продовження додатку А

- Білково-вітамінні суміші

- Мінеральні суміші

- Премікси

5. За яким критерієм Ви обираєте комбікорм?

- Якість

- Вигляд тварин після споживання кормів

- Корисність

- Торгова марка

- Поради експертів та ветеринарів

- Ціна

- Інше____________________________________________

6. Рекомендації, щодо підвищення якості обслуговування_________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дякуємо за співпрацю!

 

ДОДАТОК Б

Рис. Б. 1. Динаміка ціна на зернові культури, грн. /т

ДОДАТОК В

Рис. В. 1. Схема робочого приміщення