Державне регулювання в галузі виробництва комбікормів України

 

Ринкова економіка сприяє жорсткій конкуренції на ринку комбікормів, оскільки ринок насичений продукцією як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Недосконалість механізмів державного регулювання ринку зерна, високі ціни на сировину та ряд інших факторів зумовлюють зниження ефективності діяльності комбікормових підприємств. Також відсутність наукової і економічно обґрунтованої державної програми, єдиного координаційного органу в комбікормовій промисловості не дає можливості впроваджувати наукові розробки, передові технології і нові методи економічної співпраці між виробниками та споживачами комбікормів.

Світовий досвід переконує, що навіть за умов розвинутої ринкової економіки існують об’єктивні причини державного втручання в аграрний сектор, а це в свою чергу спричиняються певними чинниками. Серед них можна виділити такі, що представлені в таблиці 1. 2:

Таблиця 1. 2

Чинники та наслідки їх впливу [складено автором за джерелом [20]

Чинники	Наслідки впливу
Природно-кліматичні	Неконтрольований вплив яких на сільськогосподарське виробництво вимагає створення й розвитку системи страхування, що регулюється державою
Нестійкість цін на сільськогос-подарську продукцію	Коливання цін відповідно до ринкової кон’юнктури, що зумовлює нестабільність доходів у сільському господарстві.
Низький ступінь монополізації та концентрації сільськогос-подарського виробництва	Порівняно з іншими сферами економіки, що зумовлює необхідність його підтримки і захисту інтересів товаровиробників від високомоно-полізованих галузей промисловості.

 

Таким чином, регулююча роль держави зумовлена низькою еластичністю попиту і непередбачуваністю результатів в аграрному секторі, нестабільністю прибутків аграрних підприємств, сезонністю сільськогосподарського виробництва, збереженням земельного потенціалу, необхідністю охорони навколишнього природного середовища, розвитком експортного потенціалу аграрного сектора та забезпеченням продовольчої безпеки країни.

На сьогоднішній день виробництво вітчизняних комбікормів здійснюється по-перше, на незалежних комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів; по-друге, на комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів, що є самостійними юридичними особами, але входять у склад працюючих інтегровано-тваринницьких господарств, по-третє, виробництво здійснюється на заводах що не мають статусу самостійної юридичної особи та входять у склад тваринницьких господарств. Вони відрізняються як рівнем технічного забезпечення, так і масштабами виробництва та якісними характеристиками продукції.

Регулювання діяльності суб’єктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом, у перспективі, є інтегрування комбікормових підприємств у агропромислові об’єднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу (типу асоціації) на вищому.

Наша держава розвивається вже більше 20 років в умовах неоднозначних і суперечливих законодавчих актів, жоден з яких не регулює освітлені проблеми, а діюча нормативно-технічна база стримує успішний розвиток виробництва і використання комбікормів.

Якщо на окремі види кормової сировини діють державні стандарти, покликані забезпечити високу їх якість і гарантувати виробництво безпечних комбікормів і тваринницької продукції, то діючі державні стандарти на комбікорми суттєво обмежують розвиток асортименту комбікормової продукції, призводять до зниження її конкурентоспроможності.

Тому для вирішення проблеми необхідне прийняття і впровадження Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази комбікормової промисловості. Адже на даний час в Україні фактично відсутня законодавча база для виробництва комбікормів, і зазначений законопроект у разі його ухвалення повинен буде ліквідувати цю прогалину. Ключовими положеннями законопроекту є: зміна класифікації комбікормів та інгредієнтів для їх виробництва, яка буде відповідати як вимогам ЄС, так і Митного союзу.

Також документом передбачена обов'язкова державна реєстрація всіх суб'єктів кормовиробництва в Україні. Крім того, будуть посилені вимоги до маркування готової продукції, які дозволять відмовитися від сертифікації даної продукції. Виробник підтверджуватиме якість виробленої продукції нанесеною на товар маркуванням. Це відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва і тваринництва [21].

Аналіз чинних законів про корми в розвинених країнах світу показав: найбільш доцільно-впровадження принципу відповідності комбікормової продукції вимогам безпеки, а також відповідальності виробників за заявлені в сертифікатах показники якості та сертифікації виробників [22].

В Україні відсутня необхідна законодавча база з біобезпеки. Про це заявив заступник директора Інституту агроекології та біотехнології Української академії аграрних наук Григорій Петюх на засіданні Української освітньої програми реформ. В Україні немає закону, який би передбачав заходи з біологічної та екологічної безпеки.

Сьогодні в українському парламенті на підготовці до розгляду в третьому читанні знаходиться проект Закону України «Про біобезпеку». Однак даний документ потребує суттєвих доопрацювань, оскільки передбачає досить низький рівень контролю за ввезенням і використанням генетично модифікованої матеріалу, наприклад, трансгенних рослин. Цей закон має передбачати маркування продуктів харчування (тобто наявність інформації про використання генетично модіфірованних матеріалів), чіткі та прозорі правила контролю за участю громадських організацій.

Також Г. Петюх зазначив, що в даний час в Україні відсутня координація в діяльності структур, які повинні забезпечувати біологічну безпеку країни-відповідних наукових і санітарних структур, Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту промисловості України [22].

Показники безпеки, які пред'являються до кормової продукції, в кожній країні відрізняються, хоча в основному їх перелік збігається. Кожна країна має право впроваджувати нові додаткові показники безпеки, які гарантують захист здоров'я населення країни і задовільний екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств. Перехід від дотримання затверджених у державних стандартах показників якості комбікормової продукції до забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості реальним значення, з одного боку, істотно змінює і спрощує організаційні підходи до виробництва комбікормів. А з іншого, стимулює необхідність впровадження міжнародних систем контролю якості (ISО-серія міжнародних стандартів, що описують вимоги до системи менеджменту якості організацій і підприємств, HАССР – (англ. Hаzаrd Аnаlysis аnd Сritiсаl Соntrоl Роint) – система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Система НАССР є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників., тощо) і сучасного лабораторного обладнання. Саме такий підхід дозволяє виготовляти комбікормову продукцію на будь-яке замовлення споживача, розвивати і удосконалювати програми і системи годівлі тварин і птиці. Все це, в кінцевому підсумку, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної птахівничої і тваринницької продукції [22].

Законопроект Закону України про комбікорми існує та має всі шанси на скоріше його прийняття та затвердження. Відзначається, що для виробництва кормів, комбікормів слід використовувати премікси та кормові добавки, зареєстровані в Україні відповідним контролюючим органом. Перелік показників безпеки, мінімально допустимі їх значення, максимально допустимі рівні радіоактивного забруднення і максимально допустимі рівні вмісту речовин, шкідливих для здоров'я тварин, повинні встановлюватися відповідними нормативними документами.

Імпорт в Україну кормів, комбікормів, готових кормів для домашніх тварин, кормової сировини, кормових добавок і преміксів повинен здійснюватися лише після процедури контролю якості та заявленого переліку дозволених компонентів.

Корми, комбікорми, готові корми для домашніх тварин, кормова сировина, кормові добавки та премікси, у яких закінчився гарантійний термін зберігання, не повинні вводитися в обіг і використовуватися для годівлі тварин без продовження терміну зберігання, що можливо лише за умови проведення додаткового контролю якості акредитованою лабораторією.

Законопроект "Про корми" розроблений Мінагрополітики України спільно з Українською академією аграрних наук у порядку законотворчої ініціативи відповідно до Конституції України, законодавства про ветеринарну медицину, безпеку і якість продукції, а також законодавства Європейського союзу. Попри те, що розробники законопроекту переконували в тому, що до його підготовки залучалися представники профільних асоціацій, члени парламентського Також інсує загроза, що багато запропонованих нововведень призведуть до надмірного контролю і зловживань з боку контролюючих органів. Ще однією перепоною до прийняяття закону є рішення про запровадження системи НАССР, оскільки рішення щодо введення цієї чи іншої системи контролю якості має приймати виробник [22].

Однією із причин для передачі законопроекту на доопрацювання став той факт, що з 2011 року білшість евпропейських стран надає перевагу системі якості ISО, а не НАССР, а також те, що не всі члени профільних органцізацій мали змогу ознайомитися із законопроектом.

Також для удосконалення законодавчої бази існують такі законопроекти, що також знаходяться на розгляданні законопроект «Про державний контроль у сфері забезпечення безпеки та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин» встановлює, яким чином здійснюватиметься контроль харчових продуктів тваринного походження. Проект Закону України «Про побічні продуктах тваринного походження, не призначених для споживання людиною» передбачає цивілізоване нормування діяльності, пов'язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, переробкою, утилізацією, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.
Регулюючим органом комбікормової промисловості є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а також Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, котра виконує урядове контролювання за якістю, збереженням та доцільним використанням зерна і матеріалів його переробки, насіння олійних культур, продуктів для комбікормового виробництва і комбікормів; вносить у встановленому порядку керівництву міністерства пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлі сільськогосподарської продукції і сировини в державні та регіональні фонди. Основою законодавства комбікормової галузі є такі закони та нормативні акти [21]:

- Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»
від 4. 07. 2002;

– Закон України «Про ветеринарну медицину» від 05. 12. 1996;

– Наказ від 1 серпня 2001 року N 231/63/72 «Про заходи щодо розвитку комбікормової промисловості та збільшення обсягів виробництва комбікормів»;

Вимоги до якості комбікормів залежать від їх призначення. У кожній країні існують стандарти, згідно з якими повинна виготовлятися комбікормова продукція. Загальносвітовою тенденцією є дотримання двох основних принципів, і Україна не є виключенням [21]:

– по-перше, комбікормова продукція повинна бути безпечною щодо вмісту радіонуклідів, патогенних мікроорганізмів і грибів, токсинів, залишків гербіцидів і пестицидів, важких металів тощо;

– по-друге, виробник несе відповідальність за заявлені в сертифікаті показники якості і склад комбікорму.

Основою законодавства якості комбікормів є такі стандарти:

– ДСТУ 10199-81-Комбікорми-концентрати для овець. Технічні умови;

– ДСТУ 10385-88-Комбікорми для ставкових коропових риб. Технічні умови;

– ДСТУ 10747-70-Комбікорми для хутрових звірів. Технічні умови;

– ДСТУ 23153-78-Кормовиробництво. Терміни та визначення.

Сьогодні комбікормова промисловість України має можливість виробляти високоякісну продукцію, яка відповідала б вимогам сучасної зарубіжної селекції. Проте негативні фактори стримують розвиток галузі. Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття і введення Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази і комбікормової промисловості, відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва та тваринництва [21].

Необхідно удосконалювати нормативно-технічну базу, при цьому передбачити підхід у дотриманні безпеки комбікормів і відповідальності за показники якості.

РОЗДІЛ 2