Інтернет-технології. електронна пошта

Мета: Отримати загальні відомості і навички роботи в мережі. Навчитися шукати інформацію в мережі, користуватися поштовою скринькою, брати участь у форумах, соціальних мережах, користуватися програмами зв’язку, дотримуватись правил безпеки в мережі.

Теоретичні відомості

Internet- глобальна комп'ютерна мережа, яка містить у своєму складі мільйони комп'ютерів по всьому світу. Internetоб'єднує локальні мережі учбових та наукових закладів, промислових підприємств, службових уста­нов тощо, а також окремі комп'ютери.

За допомогою Internet службові і приватні особи можуть звертатися до інформації, яка зберігається на спеціальних комп'ютерах (серверах). Internet дає можливість скористатися електронною поштою, спілкуватися у реальному часі, укладати угоди в сфері бізнесу, проводити аудіо- і відео-конференції, шукати і знаходити потрібну текстову, графічну, аудіо-, відео- та іншу інформацію. В Internet циркулює різноманітна інформація, доступ до якої забез­печується з будь-якої точки земної кулі. Можна сказати, що користувачу Internetдоступний весь світ інформації.

Інформаційний зв'язок в Internet. Internet можна собі уявити як павутиння телефонних, супутникових, оптоволоконних, радіорелейних та інших каналів передачі даних, які об'єднують комп'ютерні мережі і окремі комп'ютери на всій Землі.

Комп'ютер можна підключити до Інтернету також через локальну мережу, якщо вона містить комп'ютер, який вже підключено до Internet. Таке підключення називають спільним доступом до Internet.

До Internet можна підключити окремий комп'ютер, який знаходиться на підприємстві, в установі або вдома. Internet забезпечує спільний доступ до ресурсів та їх спільне використання.

Під ресурсами в Internet розуміють різноманітні документи, програми, довідкові дані і навіть пристрої.

Комп'ютер, що входить в мережу Internet, може спілкуватися з інши­ми завдяки ІР-адресі, яка присвоюється кожному комп'ютеру. Кожний ресурс в Internet теж має свою адресу - ІР-адресу. Тому можна розгля­дати Internet як величезну бібліотеку з мільярдами документів у ній.

В Internetкомп'ютери різних типів і під керуванням різних операцій­них систем обмінюються інформацією завдяки використанню єдиних пра­вил передачі даних - протоколу ТСР/ІР (див. далі).

Сервер та робоча станція. У мережі комп'ютер може виконувати одну із функцій: надавати ресурси або використовувати ресурси. Комп'ютер, який надає ресурси, називається сервером. Комп'ютер, який використовує ресурси, називається клієнтом або робочою станцією. У мережі роботу комп'ютерів-клієнтів забезпечують клієнт-про­грами, роботу комп'ютерів-серверів - сервер-програми.

Сервери складають основу Internetі з'єднані між собою постійними лініями зв'язку. Серверами володіють державні організації, учбові заклади, промислові підприємства, великі комерційні структури. Кожний сервер має своє ім'я і може надавати послуги Internetіншим під'єднаним до нього комп'ютерам. Такі сервери називаються провайдерами, під'єднані до нього комп'ютери називаються робочими станціями.

Робочі станції можуть знаходитись на значній відстані від сервера. Наприклад, комп'ютер може знаходитися в школі або вдома і з'єднуватися із сервером за допомогою телефонної мережі або окремою лінією.

Складові частини Internet. Сучасна мережа Internet має апаратні, програмні та інформаційні складові частини.

До апаратної складової Internet належать канали передачі даних, що з'єднують між собою комп'ютери у мережу, а також спеціальні ком­п'ютери (мости, шлюзи, маршрутизатори).

Міст — спеціальний комп'ютер з відповідним програмним забез­печенням, який служить для об"єднання мереж з однаковою будовою і правилами обміну даними.

Шлюз - спеціальний комп'ютер з відповідним програмним забез­печенням, який служить для об'єднання мереж з різною будовою або пра­вилами обміну даними.

Маршрутизатор - спеціальний комп'ютер з відповідним програм­ним забезпеченням, який служить для визначення найкоротшого марш­руту "подорожі" інформації в глобальній мережі до місця призначення.

До програмної складової Internet належать операційні системи комп'ютерів, а також мережева операційна система (мережева ОС). Мережева ОС надає засоби для зв'язку через мережу з іншими комп'юте­рами, доступу до мережевих ресурсів та спільного їх використання, переві­ряє дійсність паролів, координує переміщення даних через мережу.

До інформаційної складової Internet належить текстова, графічна, музична, відео інформація, належним чином підготовлена і доступна для використання з будь-якого комп'ютера, що підключений до мережі Internet Кожний об'єкт інформації має свою унікальну адресу, за якою його можна знайти. Ця різноманітна інформація об'єднана в єдиний інформаційний простір, не залежно від того, в якій частині світу і на яких серверах її складові частини зберігаються. Потрібну інформацію можна одержати на будь-який комп'ютер, під'єднаний до Internet, для чого досить вказати адресу потрібного об'єкту інформації.

Служби Internet. До найбільш поширених служб Internet належать:

Електронна пошта - обмін повідомленнями, який нагадує зви­чайну пошту, але зі значно швидшою доставкою.

Групи новин (телеконференції) - розміщення повідомлень на електронних дошках з можливістю одержання відповідей на них.

World Wide Web — пошук і перегляд потрібної інформації на Web сторінках з використанням гіпертекстових зв'язків (див. далі).

Файлові архіви - передача файлів з використанням спеціального протоколу FТР (File Transporter Protocol).

Інтерактивне спілкування - спілкування в режимі реального часу, коли одразу отримуєш відповідь на своє повідомлення.

Соціальні мережі - структура, яка відображає різні зв'язки між людьми через різні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами.

Протоколи передачі інформації. Обмін даними через комп'ютерну мережу вимагає використання пев­них стандартів взаємодії комп'ютерів, так званих протоколів.

Протокол - це набір правил і угод для обміну інформацією між комп'ютерами. Є велика кількість мережевих протоколів, які мають необ­хідну гнучкість для стикування різних мережевих ОС. Серед них:

ТСР/ІР (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) - протокол керування передачею (міжмережевий протокол) - набір двох мережевих протоколів, які дозволяють встановлювати з'єднання і здійснювати обмін через мережі з різною архітектурою і операційними системами. Протокол ТСР/ІР стандартизує обмін інформацією між системами і визначає, як подати дані у вигляді пакету, як передати кожний пакет на віддалений комп'ютер.

Протокол ТСР - транспортний, визначає, як повинна проводитися передача інформації. За цим протоколом дані "нарізаються" на окремі пакети, після чого кожний пакет своїм маршрутом пересувається від сервера до сервера, поки не досягне місця призначення. Пакет маркіруєть­ся таким чином, щоб його можна було зібрати з іншими у потрібному порядку на комп'ютері одержувача.

Протокол ІР - адресний, визначає, куди проводиться передача.

Ідентифікація комп 'ютерів. Комп'ютери в Internet пересилають інформацію один одному в авто­матичному режимі, використовуючи електронні адреси.

Кожний комп'ютер в Internet має свою унікальну адресу (ІР-адресу). Ця адреса записується чотирма цілими числами від 0 до 255, які розділені крапкою, наприклад: 187.43.67.29. Кожний комп'ютер, через який прохо­дить ТСР-пакет, може за ІР-адресою визначити, кому його передати, щоб було ближче до адресата. Таким чином, через кілька передач пакет досягне адресата. Така система адресації зручна для комп'ютерів, але для людини вона важка для запам'ятовування.

Адресація в Internet. Для запису адрес в Internet використовується більш наочна система, яка базується на доменних іменах, за якою кожен комп'ютер у ієрархії Internet має своє унікальне ім'я, що відповідає угоді системи до­менних імен (ВН5). Домен - це рівень, зона або ділянка Internet.

За цією системою повне ім'я комп'ютера складається з кількох рівнів (доменів), які розташовуються зліва направо від власної назви комп'ютера з поступовим збільшенням рівня до найвищого справа. Таких рівнів, як правило, застосовується не більше 5.

Домен найвищого рівня показує тип організації або державу:

.соm - комерційні підприємства;

.еdu - навчальні заклади;

.gov - державні установи;

.uа - Україна;

.ru - Росія.

Вище зазначено, що кожний комп'ютер в Internet має свою ІР-адресу, (наприклад: 187.43.67.29). Окрім того, кожен комп'ютер по­винен мати унікальне доменне ім'я (наприклад, www.ksu.ks.ua).

Протиріччя у цьому нема, тому що це дві різні форми запису адреси одного і того ж комп'ютера в мережі. Людині незручно працювати з чис­ловим записом ІР-адреси, а доменне ім'я запам'ятовується легше, коли має певний зміст. Наприклад, сервер телевізійної компанії "1+1" має ім'я 1plus1.tv. З іншого боку, автоматична робота серверів мережі організована з використанням числових ІР-адрес. Переклад зручних для людини доменних імен у зручні для мережі ІР-адреси виконують DNS-сервери.

Принципи функціонування глобальної мережі. Для пояснення принципу роботи глобальної мережі можна взяти за приклад традиційні мережі і служби.

Вибір для прикладу телефонної мережі є принциповою помилкою. При встановленні телефонного зв'язку частина мережі виділяється (кому­тується) на всій відстані між двома абонентами, ланки виділеної мережі для інших недоступні.

Роботу Internet краще пояснити на прикладі служби доставки пошти, коли відправлення збираються в пакети, пересилаються до наступного поштового відділення, сортуються на нові пакети і відправляються далі, поки кожне відправлення не дійде до свого одержувача.

Відправлення, що зібрані в пакет, передаються від одного вузла до ін­шого, і немає потреби виділяти частину мережі на час передачі пакета. При передачі пакета використовується одна ланка мережі, інші ланки доступні для користування.

Для доставки поштового відправлення адресату не буде виділятися окремий літак, поїзд, пароплав, автомобіль або віз з конем.

Передача даних в мережі Internet з одного вузла до іншого здійсню­ється за допомогою ліній зв'язку. Для ліній зв'язку використовуються існуючі телефонні мережі, виділені лінії, оптоволоконні лінії, радіорелейний і космічний зв'язок тощо (їх можна порівняти з літаками, поїздами, автомобілями як засобами доставки пошти).

У поштовому зв'язку є правила оформлення поштових відправлень, за якими, наприклад, лист потрібно вкласти в конверт, на якому необхідно написати адресу відправника і одержувача.

Internet також працює за певними правилами (протоколами). Міжмережевий протокол встановлює правила адресації, щоб забезпечити дос­тавку повідомлення до адресата.

Різні види мереж зв'язуються у глобальну мережу за допомогою спе­ціальних комп'ютерів-маршрутизаторів, які можна порівняти з поштовими відділеннями. Вони приймають рішення, куди далі направити пакет з повідомленнями. Маршрутизатор аналізує адресу і визначає напрямок пе­редачі наступному вузлу, щоб наблизити відправлення до пункту призна­чення. Напрямок наступної передачі визначається завдяки ІР-адресі (див. вище) комп'ютера призначення. ІР-адреса нагадує адресу на конверті, зав­дяки якій лист потрапляє до потрібного поштового відділення і доставля­ється одержувачу.

З цілого ряду технічних причин обмежується об'єм інформації, яка відправляється по ІР-мережах. Тому повідомлення розбивається на порції, так звані пакети, і кожний відправляють окремо від інших. Це нагадує пе­ресилання книги по мережі, яка пропускає тільки листи. Потрібно розді­лити книгу на частини, розкласти по конвертах і відправити. Одержувачу доведеться зібрати всі частини і склеїти їх у книгу.

Для вирішення описаних проблем використовується протокол керу­вання передачею ТСР (див. вище). Інформацію, яку треба передати, ТСР розбиває на "порції", які нумеруються і передаються в мережу.

На отримуваній стороні ТСР збирає "порції", розташовує їх у послідов­ності номерів і формує повідомлення. Якщо якась "порція" не дійшла до адресата або має помилки, ТСР запитує повторну передачу цієї "порції".

Звичайно, що програмне забезпечення протоколу ТСР виконує всі ці опе­рації автоматично без участі людини.

Провайдер - це організація, що надає за плату послуги Internet іншим організаціям та приватним особам, які під'єднуються до її сервера.

Провайдери у свою чергу під'єднані до швидкісних пунктів досту­пу до мережі (NАР) Internet високошвидкісними комунікаційними ліні­ями, які створюють магістраль. До магістралі під'єднуються "ребра" - низькошвидкісні мережі.

Провайдери пропонують кілька видів послуг, які відрізняються швидкодією і можливістю роботи з різними службами:

оf-line - неінтерактивне спілкування у вигляді листування з використанням електронної пошти та конференцій;

оп-lіпе - інтерактивне спілкування в реальному часі.

Для користування послугами Internet треба одержати доступ до сер­вера місцевого провайдера, який надає доступ до Internet багатьом корис­тувачам одночасно.

Перелік дій для підключення до Internet. Для роботи в Internet необхідно:

• Мати комп'ютер і модем (або виділену лінію).

• Одержати доступ до одного з провайдерів Internet.

• Одержати для комп'ютера ІР-адресу.

• Встановити і налагодити програми-клієнти тих служб Internet, послугами яких будуть користуватися.

Способи підключення до Internet. Підключення до Internet може бути комутованим або виділеним. Комутоване підключення використовує існуючі телефонні лінії. Комутацію (підключення) виконує автоматична телефонна станція (АТС).

Аналогові телефонні лінії мають низьку пропускну здатність, не набагато більшу 30 Кбіт/сек (80-100 сторінок тексту або 1-2 фотографії за хвилину). Сучасні цифрові АТС забезпечують в кілька разів (до 120 Кбіт/сек) більшу швидкість передачі даних.

Телефонні лінії зв'язку не призначені для передачі комп'ютерних цифрових сигналів. Тому для передачі інформації по телефонній мережі їх потрібно модулювати (перетворити цифрові сигнали в аналогові), а перед прийомом демодулювати. Такі перетворення виконує модем.

Модем - це пристрій, який перетворює (модулює) цифрові дані комп'ютера в аналогові сигнали, щоб їх можна було передати по телефон­них мережах, або виконує зворотне перетворення (демодулює), щоб прий­няти дані з телефонної мережі від іншого комп'ютера.

Швидкість модему вимірюється кількістю біт інформації, що пере­дається за секунду, у вигляді XXX КВРS (тисяч біт за секунду). Сучасні модеми мають швидкість передачі 28.8, 33.6, 56 КВР8 і вище. Треба заува­жити, що швидкість передачі вище 56 КВРS на звичайній телефонній мережі без застосування спеціальної апаратури неможлива.

Модеми є зовнішні - у вигляді окремого блоку, або внутрішні, що розташовані на материнській платі. Комутований доступ до мережі можливий тоді, коли є підключений до телефонної мережі модем і є сервер, з яким можна встановити зв'язок. Для встановлення комутованого зв'язку потрібно, щоб модем набрав телефонний номер, і виконав тимчасове з'єднання на час передачі даних. Швидкість і надійність будуть залежати від електричних компонентів лінії зв'язку, яка використовується в цьому сеансі.

Виділене підключення можливе при наявності виділеної лінії, яка, на відміну від комутованого зв’язку, забезпечує постійне фізичне з'єднання з сервером. Для виділеного підключення необхідно прокласти окрему кабе­льну або оптоволоконну лінію тощо. Таке з'єднання досить дороге і доцільне тоді, коли треба обмінюватися великим об'ємом інформації при великій швидкості. Пропускна здатність таких ліній досягає кількох мегабіт за секунду (Мбіт/сек).

Виділена лінія не потребує використання модемів.

Основні послуги Internet. Коли говорять про роботу в Internet. то мають на увазі одну з його численних служб, яку вибирають в залежності від конкретної задачі. Щоб скористатися певною службою Internet. необхідно мати на комп'ютері відповідну програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Така програма називається клієнт-програма.

Необхідні набори клієнт-програм для відповідних служб постав­ляють компанії Microsoft, Netscape та інші. Серед цих служб основними є такі:

· Електронна пошта.

· Групи новин (телеконференції).

· Файлові архіви.

· Інтерактивне спілкування.

· Електронна пошта (Е-mail)

Електронна пошта — це спілкування з окремими людьми за принципом традиційного листування.

На відміну від телефонної розмови, текст електронного повідом­лення можна обдумувати і редагувати, а потім за лічені секунди відпра­вити його адресату. Одержане повідомлення можна прочитати згодом у вільний час, а не кидати все, щоб відповісти на телефонний дзвінок.

При створенні повідомлення електронної пошти можна до набраного тексту приєднати файли: програмні, архівні, графічні, аудіо, відео.

Групи новин (телеконференції) — це спілкування групи людей за принципом конференції, семінару, круглого столу, дискусії на різні теми тощо

Якщо в електронній пошті ви отримуєте тільки ті повідомлення, які відправили на вашу адресу, то при використанні груп новин можна регу­лярно отримувати ту інформацію, на яку оформлена підписка, і надсилати свої повідомлення у відповідну групу новин.

Група новин (телеконференції) - це своєрідна електронна дошка оголошень, де люди зі спільними інтересами можуть публікувати свої повідом­лення і читати повідомлення від інших передплатників групи. В Internet є багато різних груп новин, кожна присвячена визначеній області інтересів: від розведення кроликів до вивчення життя на інших планетах.

На відміну від електронної пошти, людина направляє повідомлення не одному адресату, а групі учасників телеконференції. Усі учасники кон­ференції мають рівні права при обговоренні питань. Кожна конференція має свою адресу і присвячена певній темі. У телеконференцій немає термінів проведення, воли працюють постійно.

Щоб забезпечити надходження інформації потрібного виду, треба підписатись на відповідні списки - розсилки (про це далі). Кожний список розсипки присвячений конкретній темі. Темами списків розсилки можуть бути: нові книги, засоби косметики, науково-технічні огляди, політичні новини, продукти, анекдоти, презентація нових програмних засобів, теле­візійні програми тощо

Основний зміст використання групи новин (телеконференцій) полягає у тому, щоб задати питання, звертаючись до всього світу, і одержати відповідь від тих, хто з цим питанням вже розібрався. При цьому важливо слідкувати за відповідністю змісту питання темі даної телеконференції. Регу­лярний перегляд групи новин (телеконференцій) дозволяє читачу бути обізнаним з останніми новинами в галузі його інтересів і спеціальності.

Файлові архіви. Інформаційний сервіс, який базується на передачі файлів з викорис­танням спеціального протоколу FТР (File Transpher Protocol - протокол передачі файлів), був одним із перших в Internet. За допомогою такого сер­вісу можна, використовуючи відповідну РТР-програму на своєму комп'ю­тері, підключитися до віддаленого FТР-сервера, ознайомитися з переліком файлів і скопіювати собі потрібні. Така служба дозволяє пересилати мере­жею файли будь-якого типу: тексти, зображення, програми, музику тощо.

Для отримання потрібного файлу треба з'єднатися з відповідним FТР-сервером, де зберігаються файлові архіви, і зареєструватися на ньому. Після реєстрації можна читати і копіювати файли в межах прав, які були надані користувачу системним адміністратором FТР-сервера.

Інтерактивне спілкування. Internet надає змогу спілкуватися в інтерактивному режимі реального часу, коли одразу отримуєш відповідь на своє повідомлення. Причому, можна спілкуватися один з одним як конфіденційно, так і зі "'свідками" або "співрозмовниками".

Інтерактивне спілкування відбувається за допомогою спеціальних програм, наприклад, таких як програми ICQ, Skype. Вони надають можливість спілку­ватися з кількома "співрозмовниками" одночасно в реальному часі. Пові­домлення, що введене з клавіатури, відразу стає доступним для всіх "спів­розмовників", які беруть участь в інтерактивному спілкуванні.

В Internet можна працювати і з мобільного телефону. Через те, що у нього малий екран і велика вартість такого зв'язку, можлива передача й одержання інформації невеликого об'єму.

З телефонів, які можуть приймати текстові повідомлення у форматі SMS, завдяки популярній комп'ютерній програмі ICQ є можливість відпра­вити і одержати повідомлення з використанням Internet.

Служба World Wide Web. World Wide Web (єдине інформаційне павутиння) — це отримання інформації за принципом "що шукаєш – те можеш знайти ".

В основі системи WWW лежать чотири поняття:

єдиний формат документів (НТМL);

програми для перегляду документів (браузери)

гіпертекст;

єдина система адресації (URL).

Всі документи WWW мають єдиний формат НТМL, їх називають WEB-документами, НТМL-документами або WEB-сторінками.

WЕB-документи (WEB-сторінки) пишуть у спеціальному форматі НТМL, який мало відрізняється від звичайного тексту. Різниця тільки в тому, що місцями в текст необхідно вставляти спеціальні коди (теги), за допомогою яких текст можна робити різнокольоровим, встановлювати параметри шрифтів, вставляти в текст графічні зображення, мультипліка­цію, відеофрагменти, музику тощо. Такий документ можна створювати за допомогою звичайного текстового редактора.

Для відображення на екрані документів у форматі НТМL існують спеціальні програми браузери (оглядачі). Браузер приймає WEB-документ, знаходить у ньому теги і показує документ на екрані так, як вони вима­гають. Там, де в тексті є малюнок, браузер прочитає адресу, за якою збері­гається його файл, і завантажить цей малюнок, навіть якщо він збері­гається десь далеко.

Крім звичайного тексту, графіки, звуку, анімації WEB-сторінки міс­тять гіпертексти. Гіпертекст зв'язує між собою різні частини одного документа або різноманітні документи, використовуючи гіперпосилання (виділені слова, фрази, малюнки тощо).

Гіпертекст — це текст, у якому є гіперпосилання, що дозволяють переходити від одного фрагменту тексту до іншого, від однієї WEB-сторінки до іншої у пошуку потрібної інформації.

Щоб перейти на інший фрагмент сторінки або з однієї WEB-сторінки на іншу, досить клацнути на гіперпосиланні, яке має вигляд фрагменту підкресленого тексту блакитного (або іншого виділеного) кольору або гра­фічного зображення.

Щоб гіпертекстові посилання могли зв'язувати всі документи пла­нети, у кожного WEB-документа є своя унікальна IP-адреса. В таку адре­су входить адреса сервера, на якому зберігається WEB-документ, і адреса самого документа на вінчестері цього сервера (детальніше див. далі).

WWW - це єдиний інформаційний простір, який скла­дається із сотень мільйонів взаємопов'язаних WEB-сторінок, які зберіга­ються на WEB-серверах. Групу тематично об'єднаних WEB-сторінок нази­вають WEB-сайт або просто сайт. Сайт може мати від 2-3 сторінок до кількох десятків і сотень сторінок. WWW можна уявити як біблі­отеку Internet, книги якої у вигляді WEB-сайтів розташовані по всій Землі і навіть у космосі, а WEB-сторінки - сторінки з цих книг.

Таким чином, сукупність величезної кількості гіпертекстових елек­тронних документів, які зберігаються на серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів. Переміщення між WEB-документами з метою одержання інформації називається WEB-навігацією.

На WEB-сторінках можна одержати різноманітну інформацію:

· відомості з університетів та науково-дослідних організацій;

· законодавство і право;

· рекламу товарів і послуг;

· електронні версії газет і журналів; архіви та музеї світу;

· розклад руху транспорту в різних регіонах;

· курс валют і цінних паперів та багато іншого.
WWW-сервери оновлюють свою інформацію майже кожного дня.

Часто електронні версії газет та журналів користувачі отримують на WEB-сторінках швидше, ніж паперові.

WEB-сторінки являють собою тексти, написані мовою НТМL (мова розмітки гіпертексту), що зрозуміла для web-броузерів (спеціальних програм для перегляду web-сторінок). Мова НТМL дозволяє створювати web-сторінки та зв'язувати їх гіпертекстом.

Програмне забезпечення Internet. Щоб комп'ютерна мережа могла функціонувати, потрібне відповідне програмне забезпечення. На кожному комп'ютері у складі мережі повинна бути встановлена операційна система. Є багато операційних систем, які підтримують роботу локальних і глобальних мереж. Операційна система Windows XP (2000, NТ тощо) має необхідну підтримку програмного забез­печення, обладнання і мережевих протоколів для доступу в Internet.

Електронна пошта. Електронна пошта (Electronic mail скорочено Е-mаіl) - це засіб від­правки і отримання повідомлень за допомогою комп'ютерної мережі.

Електронна пошта все більше замінює звичайну паперову пошту зав­дяки високій швидкості і надійності передачі повідомлень. Повідомлення електронної пошти крім тексту може містити графічні, звукові, відео-файли тощо. За лічені хвилини повідомлення електронної пошти доходить до адресата, який може знаходитись далеко за океаном.

Роботу електронної пошти забезпечує поштова програма-сервер — спеціальна програма на виділеному вузловому комп'ютері.

Принципи функціонування. Кожний абонент поштового сервера має на ньому свою поштову скриньку з оригінальною (неповторною) електронною адресою. Поштові сервери одержують повідомлення від абонентів і пересилають їх далі по мережі до поштового сервера адресата, де ці повідомлення нагромаджуються в його поштовій скриньці. Для одержання кореспонденції адресат в будь-який момент встановлює з'єднання зі своїм поштовим сервером, з його скриньки всі нові повідомлення автоматично пересилаються на його комп'ютер, і він має можливість, не поспішаючи, ознайомитися з ними.

Поштові протоколи. Поштова служба має в основі два прикладні протоколи: SМТР — від­правка повідомлення з комп'ютера на сервер, РОР3— приймання повідом­лень, які прийшли одержувачу.

Електронна адреса. Для відправки електронного повідомлення потрібно вказати адресу електронної пошти (е-mail) одержувача.

Електронна адреса має таку структуру:

назва поштової скриньки @ адреса поштового сервера

Поштову скриньку ще називають ім'ям користувача. Наприклад, [e-mail].uа

Першою частиною адреси aspect є ім'я користувача, під яким він відо­мий своєму поштовому серверу. Друга частина sh.km.uа є адреса пошто­вого сервера, який обробляє електронну пошту одержувача (sh.km.uа –Шепетівка, Хмельницької області, Україна).

Існує велика кількість різноманітних поштових програм. Наприклад, програма Microsoft Outlook Express, яка входить до складу операційної системи Windows як стандартна.

Знайомство з Outlook Express. Програма Outlook Express має таке призначення:

· Приймання і читання повідомлень.

· Розподіл ділової, приватної, рекламної пошти в різні папки.

· Ведення і використання адресної книги.

· Обмін шифрованими повідомленнями.

· Робота з групою новин.

· Автономний режим при створенні або читанні повідомлень.

· Зберігання поштових повідомлень.

· Налагодження роботи згідно з потребами та смаками користувача.

Відкрити Outlook Express можна так:

· Командою Пуск => Программы => Outlook Express.

· Кнопкою Outlook Express швидкого запуску на панелі задач.

· Двічі клацнути на ярлику Outlook Express, що знаходиться на робочому столі Windows.

· З Internet Express командою Сервис -> Почта и новости -> Чтение почты.

Після завантаження вікно програми Outlook Express може мати наве­дений вигляд (Рис.17.1). Одразу після завантаження Outlook Express може автома­тично розпочатися процес Удаленное соединение з поштовим сервером.

Рис. 17.1

Тут і далі буде розглядатися використання комутованого (модемного) підключення.

Щоб вимкнути цей режим і увімкнути процес Удаленное соедине­ние за окремою командою, треба виконати команду Сервис =>Параметры. У вікні, що з'явиться, відкрити вкладку Общие, де зняти прапорець Доставлять почту в начале работы.

Панель інструментів. Панель інструментів програми Outlook Express має такі команди:

Создать с... — для створення електронного повідомлення. Якщо натиснути на кнопку, відкриється список художніх бла­нків, на яких можна написати текст повідомлення.

Ответить — відповісти на одержане повідомлення. При цьому немає необхідності набирати електронну адресу одержувача. У відповіді буде повторюватися текст одержаного повідомлення. В темі повідомлення з'явиться префікс Re.

Печать - надрукувати вибране повідомлення.

Удалить — вилучити вибране повідомлення. Кілька повідом­лень виділяють з натиснутою клавішею Ctrl.

Доставить - відправити свої повідомлення на поштовий сер­вер або одержати з нього на свій комп'ютер вхідні повідомлення.

Адреса - відкрити адресну книгу.

Вид кодировки... — вид кодування повідомлення.

Переслать — одержане повідомлення переслати за новою адре­сою. В темі повідомлення з'явиться префікс Re.

Вікно папок. В лівій половині вікна Outlook Express може знаходитись вікно папок у вигляді ієрархічної структури. Відкрита папка зображується виділеним кольором. Призначення папок таке:

Входящие - зберігає повідомлення, які одержані з поштового сервера. Якщо є непрочитані користувачем повідомлення, їх кіль­кість пишеться справа від назви папки в дужках.

Исходящие - зберігає повідомлення, які підготовлені для відправ­лення на поштовий сервер. Якщо є невідправлені повідомлення, їх кількість пишеться справа від назви папки в дужках. Після від­правки повідомлення переміщується в папку Отправленные.

Отправленные - зберігає повідомлення, які вже відправлено на поштовий сервер.

Удаленные - зберігає повідомлення, які стерли в папках Входяшие і Отправленные.

Черновики - для збереження незакінчених повідомлень.

Область повідомлення. В правій половині вікна Outlook Express знаходиться:

Вікно списку повідомлень з прізвищем одержувача (відправника) або його електронною адресою, темою повідомлення, відомостями про час відправлення одержання.

Заголовок повідомлення.

Вікно тексту повідомлення, що вибраний у верхньому полі кореспондента. Праворуч може бути бігунок для перегляду тексту.

Створення повідомлення. Щоб створити електронне повідомлення, треба виконати такі дії:

· У програмі Outlook Express виконати команду Создать с..., відкриється вікно Создать сообшение.

· У полі Кому записати електронну адресу одержувача.

· При необхідності у поле Копия: записати одну або кілька (через кому) адрес для пересилання копій повідомлення.

· У поле Тема: записати коротко тему повідомлення, що допоможе адресату у подальшому його пошуку.

· У вікно тексту занести повідомлення. При необхідності можна вставити із буфера обміну скопійовані фрагменти інших листів або текст, підготовлений раніше.

· Виконати команду Отправить, повідомлення буде поміщене у папку Исходящие. Шрифт назви папки стане напівжирним, праворуч від назви у круглих дужках з'явиться кількість повідом­лень, що зберігаються у папці.

При необхідності можна створити ще кілька повідомлень і коман­дою Отправить розмістити їх у папці Исходящие.

У повідомленні емоції можна виражати за допомогою смайликів:

:) - сміх, задоволення, жарт;

:)))- Дуже смішно, велике задоволення;

:(- сумно, огидно, неприємно;

>:(- сердитий, здивований;

8() - несподіванка, здивування;

@--> подарувати квітку.

Зміст смайлика стає зрозумілим, якщо на нього подивитися, поклав­ши голову на ліве плече.

Форматування тексту повідомлення. Форматування тексту повідомлення полягає у зміні виду, розміру, написання та кольору шрифту, і виконується так само, як це робиться у текс­товому редакторі Word. Для форматування фрагменту тексту необхідно його виділити, після чого виконати команду Формат => Шрифт. У вікні Шрифт, що відкриється, встановити необхідні параметри шрифту.

Форматування тексту можна виконувати також за допомогою панелі інструментів, яка з'являється після виконання команди Вид => Панель инструментов => Панель форматирования.

Відправлення повідомлень. Відправлення повідомлення - справа кількох секунд. Не має зна­чення, коли було створено текст повідомлення і скільки ще повідомлень разом з ним чекають відправки. Вміст папки Исходящие, де зберігаються створені повідомлення, буде відправлено за один сеанс.

Для відправлення повідом­лення виконують такі дії:

· У програмі Outlook Express виконати команду Доста­вить, відкриється вікно Удаленное соединение.

· Натиснути кнопку Подключиться, почнеться виконання процедури з'єднання вашого комп'ютера з поштовим сервером.

Після перевірки імені користувача і пароля відбувається відправ­лення всіх повідомлень, і папка Исходящие очищується.

Відправлені повідомлення переписуються у папку Отправленные, де зберігатимуться, поки їх не вилучити.

Відправлення копій повідомлень. Для відправлення копій повідомлень треба у вікні Создать сообщение у поле Копия: записати одну або кілька (через кому) адрес для одержання копій повідомлення. Одержувачі, вказані у полі Копия:, разом з повідомленням матимуть список всіх одержувачів.

Приєднання файлів до повідомлень. Для того, щоб відправити один або кілька файлів документів, або програм електронною поштою, необхідно їх приєднати до повідомлення. До повідомлення можна приєднувати різні файли: тексти, малюнки, аудіо документи, відеофільми тощо. Значок приєднаного файлу .

Щоб відправити файл електронною поштою, спочатку необхідно створити повідомлення, до якого приєднати цей файл. Рекомендується в текст повідомлення включити відомості про приєднуваний файл. Файли великого об'єму (понад 1.5Мб) перед відправкою архівують (стискають), щоб їх передача займала менше часу. Можна також розбити такі файли на декілька частин, оскільки не у всіх користувачів є можливість приймати файли великого об’єму. Щоб відправити один або кілька файлів електронною поштою, треба виконати такі дії:

· При великому об'ємі файлів створити архівний файл (при необхідності розбити на частини).

· Створити повідомлення, в якому дати відомості про файл(и), що приєднується до повідомлення.

· У вікні Outlook Express виконати команду Вложить, з'явиться діалогове вікно Вставка, у якому відкрити список Папка і пройти шлях до потрібного файлу.

· Натиснути кнопку Вложить. Ім'я вибраного файлу з'явиться у полі Присоединить діалогового вікна Создать сообщение.

Такі ж дії виконати для інших приєднуваних файлів.

Виконати команду Отправить, повідомлення і файл(и) будуть розміщені у папку Исходящие, де чекатимуть на відправлення на поштовий сервер.

Одержання повідомлень. Процедура одержання повідомлень відбувається автоматично відразу після відправлення повідомлень: якщо у вашій поштовій скриньці є пові­домлення, то вони будуть перенесені на ваш комп'ютер і запишуться у папку Входяшие: якщо повідомлень немає, то в рядку стану з'явиться напис Новых сообщений нет.

Щоб одержати повідомлення, коли в папці Исходящие немає повідомлень для відправлення, треба виконати такі дії:

· У програмі Outlook Express виконати команду Доставить, від­криється вікно Удаленное соединение.

· Натиснути кнопку Подключиться, почнеться виконання проце­дури з'єднання вашого комп'ютера з поштовим сервером.

· Після позитивного результату перевірки імені користувача і пароля, якщо