Становлення АМКУ (1993 – 2001 роки)

Статус та завдання АМКУ

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою якого є забезпечення державногозахисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Він є колегіальним органом, що, згідно із законодавством, складається з Головита десяти державних уповноважених.

Основним завданням Комітету, визначеним Законом України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні тареалізації конкурентної політики в частині:

· здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренціїна засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів,запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

· контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін(тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

· сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

· методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

· здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сферідержавних закупівель.

Становлення АМКУ (1993 – 2001 роки)

Створення в Україні органу захисту економічної конкуренції вперше було передбачено Законом України «Про обмеженнямонополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», прийнятим 18 лютого 1992 року. Практичнаробота Антимонопольного комітету була започаткована в жовтні того ж року із призначенням першого Голови КомітетуОлександра Завади. Діяльність АМКУ як колегіального органа розпочалася після прийняття 26 листопада 1993 року ЗаконуУкраїни «Про Антимонопольний комітет України» та призначення у наступному місяці першого складу Комітету з дев’ятидержавних уповноважених. З появою протягом 1994-1995 років територіальних відділень АМКУ в усіх областях, містах Києві таСевастополі розбудову системи органів Комітету було в основному завершено.

Особливістю роботи Комітету на етапі становлення, що охоплює 1994-1996 роки, було те, що поряд із звичайною для органівзахисту конкуренції правозастосовчою діяльністю він активно працював над проведенням масштабної демонополізації економіки, а також забезпечував створення принципово нової для України нормативної та методичної бази розвитку та захисту конкуренції.Зокрема, саме Комітетом було ініційовано і в основному розроблено Державну програму демонополізації економіки та розвиткуконкуренції на 1993-1995 роки, схвалену Верховною Радою України 21 грудня 1993 року. Ним же було розроблено практично новуредакцію Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькійдіяльності", Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", прийнятий 7 червня 1996 року, низку нормативно-правових документів, що забезпечили контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі приватизації, при прийняттірішень органами влади та управління, заклали підвалини організаційно-правових механізмів запобігання монополізації товарнихринків у процесі економічної концентрації.

Наступні чотири роки стали етапом напрацювання досвіду практичного застосування антимонопольного законодавства. ЗусилляКомітету у цей час спрямовувалися насамперед на виявлення та припинення зловживань монопольним становищем ідискримінації суб’єктів господарювання органами влади та управління, контроль за економічною концентрацією, особливо –недопущенні перетворення державних монополій на приватні у процесі масової приватизації, опрацювання проектів законодавчихі нормативних актів, що могли так або інакше позначитися на конкуренції. Зокрема, Антимонопольний комітет взяв участь у понад2 тисячах заходів із демонополізації, здебільшого ініційованих ним, внаслідок яких на ринок додатково вступили 7100 суб’єктівгосподарювання. Було не допущено перетворення на приватні без розукрупнення близько 1400 монопольних утворень, унаслідокреструктуризації монопольних утворень у процесі приватизації створено понад 2100 нових суб’єктів господарювання. Протягом1994-2001 років органами Антимонопольного комітету було виявлено та припинено близько 4000 зловживань монопольнимстановищем на ринку, близько 2500 випадків дискримінації суб’єктів господарювання державними органами. Розвитку конкуренціїна ринках України, захисту прав самих широких кіл споживачів сприяли, наприклад, припинення практики тарифної дискримінаціїприватних підприємств порівняно з державними, обмеження поборів на так званий «розвиток» підприємств залізниці та зв’язку,припинення численних випадків неправомірних заборон і обмежень на міжрегіональну реалізацію товарів, зменшення у декількаразів вартості послуг з приймання житлово-комунальних платежів від населення, здешевлення майже на третину вартості послуг зустановлення газових лічильників у половині областей України. В цілому реальні фінансові наслідки припинення порушеньантимонопольного законодавства (сплачені порушниками санкції, повернуті ними кошті та попереджені втрати підприємців іспоживачів) за цей час склали майже 106 мільйонів гривень.

Новий етап діяльності АМКУ

Істотні зміни в роботі Антимонопольного комітету України сталися у 2001-2002 роках. Вони були обумовлені, насамперед,глибокими об’єктивними змінами в національній економіці, утворенням істотного конкурентного сектора, становленням системидержавних регуляторів у сфері природних монополій, а також прагненням до більш глибокої гармонізації українськогозаконодавства у сфері захисту економічної конкуренції з європейським. Законодавчою основою оновлення засад діяльностіАнтимонопольного комітету України став Закон України «Про захист економічної конкуренції», який був прийнятий у січні 2001 року і набув чинності з березня 2002 року. Водночас, з літа 2001 року розпочав виконання своїх обов’язків другий складАнтимонопольного комітету України на чолі з Олексієм Костусєвим.

На новому етапі Антимонопольний комітет більшу увагу приділяв питанням власно захисту конкуренції на товарних ринках,соціальній спрямованості своєї діяльності, посиленню реального впливу вживаних ним заходів на економічне становище в Україні.Було посилено роботу з висвітлення діяльності Комітету, пропаганди законодавства про захист економічної конкуренції.Показником зростання довіри суспільства до АМКУ стало істотне збільшення кількості заяв та звернень громадян до органівКомітету: за 2002-2007 роки їх надійшло 29600.

Серед найбільш помітних результатів діяльності Антимонопольного комітету України в 2002-2007 роках – налагодження системивідшкодування споживачам платні за ненадані або надані в неповному обсязі послуги тепло- та водопостачання (за сім років сума такого відшкодування склала понад 2,8 мільярди гривень), припинення антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарюванняна загальнодержавних ринках послуг фумігації зерна, що експортується, газу для промислових споживачів, спирту, енергетичноговугілля, припинення антиконкурентних узгоджених дій та зловживання колективним монопольним становищем на ринку світлихнафтопродуктів у Дніпропетровській області. Внаслідок вжитих Антимонопольним комітетом заходів у 2004 році підприємства групСКМ, ПРИВАТ і ТАС знизили чи стабілізували ціни на гірничо-металургійну продукцію, у тому ж році 2004 році компанія «ВестернЮніон Файненшл Сервісез Інк.» (США) за рекомендаціями Комітету в середньому у 2,5 разу знизила тариф на грошові перекази зРосії до України, а у 2005 – в 1,5 - 4,1 разу зменшила тарифи на грошові перекази в Україну з Іспанії, Італії, Португалії, Польщі таЧехії. У 2006 році внаслідок утручання Комітету ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» припинило відмовляти у постачання газу ряду великихпромислових підприємств України. Органи Антимонопольного комітету активно працювали на ринках соціально-важливих товарів,зокрема, нафтопродуктів, продуктів харчування з метою пом’якшення наслідків цінових криз влітку та восени 2003, навесні 2004,восени 2007 років. За рекомендаціями АМКУ найбільші оператори мобільного зв’язку, «Київстар Дж.С.М» та UMC надалиабонентам мобільного зв’язку можливість обирати тарифні пакети без плати за з’єднання. Завдяки роботі органів Комітету вбагатьох випадках не допущено надмірного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги восени 2006 – на початку 2007років.

В цілому ж за 2002-2007 роки Антимонопольним комітетом України було виявлено та припинено понад 18 тисяч порушеньзаконодавства про захист економічної конкуренції, на порушників накладено штрафи у розмірі понад 150 мільйони гривень, сумавідшкодованих та попереджених утрат суспільства за останні шість років склала близько 840 мільйонів гривень, що майже у шістьразів перевищує бюджетні витрати на реалізацію Антимонопольним комітетом повноважень щодо захисту конкуренції.

Водночас, унаслідок здійснення АМКУ попереднього контролю над концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарюванняпонад як у 1100 випадках попереджено монополізацію або суттєві обмеження конкуренції на товарних ринках.

Протягом 2006-2007 років Антимонопольний комітет виконував функції спеціально уповноваженого державного органу у сферідержавних закупівель. І хоча вони не повною мірою притаманні конкурентному відомству, АМКУ без істотного залученнядодаткових ресурсів та послаблення діяльності за іншими напрямами виконав великий обсяг роботи: розглянуто понад 49700звернень з питань державних закупівель, погоджено або підготовлено до погодження понад 9000 тисяч окремих процедурпроведення тендерів, проведено 188 перевірок з питань дотримання законодавства про закупівлі за державні кошти, розробленота затверджено 21 нормативний акт у цій сфері.

Антимонопольним комітетом організовано програму наукових досліджень з питань конкуренції та обмеження монополізму. З1997 року Комітет співпрацює з Київським національним торговельно-економічним університетом з питань підготовки фахівців зантимонопольної діяльності.

Ватаманюк З.Г. - Підручник

Створення правової бази конкурентної політики в Україні відбувалося у складних умовах, оскільки були відсутні фахівці, а досвід розвинених країн неможливо механічно перенести в умовах перехідної економіки. Однак, за порівняно короткий строк в Україні були розроблені та прийняті відповідні закони. Відповідно до ст. 42 Конституції України в нашій країні гарантується підтримка конкуренції та не допускається зловживання монопольним становищем.

Важливе місце в антимонопольній діяльності України займає Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який введений в дію з 15 березня 1992 року. В 1993 році Верховна

Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". Правові норми щодо конкурентного регулювання містяться також у Законах України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996), "Про природні монополії" (2000). У 2002 році в Україні набув чинності новий базовий Закон "Про захист економічної конкуренції", згідно з законодавством монопольне становище підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної одиниці. Голову Антимонопольного комітету України призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України як глава держави, виступаючи від її імені на підставі п. 14 ст. 106 Конституції України. Указом Президента України "Про регулювання деяких питань забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України" від 27.06.1999 року його було віднесено до центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом. Згодом вказане положення було відтворено в Указі Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" від

15.12.1999 року та у змінах, внесених Верховною Радою до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 13.07.2000 року.

Зрозуміло, що вимоги конкурентного законодавства виконуватимуться лише в тому випадку, якщо відповідні державні органи виявлятимуть його порушників і притягуватимуть їх до відповідальності. На відміну від конкурентних відомств розвинених країн, становлення таких інституцій в Україні відбувалось одночасно з кардинальними змінами в економіці країни. Якщо головне завдання антимонопольних органів у Західній Європі, США, Японії — підтримка працюючої конкуренції, то в Україні йшлося про створення конкурентного середовища. Тому функції конкурентних відомств України значно ширші, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

До них належать такі:

— державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства;

— розробка та впровадження заходів з попередження, обмеження та запобігання монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції;

— сприяння формуванню ринкових відносин на основі розвитку конкуренції та підприємництва;

— захист законних інтересів громадян (споживачів і підприємців) від проявів монополізму та недобросовісної конкуренції.

Зловживання монопольним становищем — це передусім нав'язування таких умов договору, які ставлять конкурентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав'язування товару, непотрібного контрагентові. Це обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін. І, нарешті, зловживанням є часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін.

Неправомірними угодами між підприємствами визнаються угоди (погоджені дії), спрямовані на: встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), скидок, надбавок, націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом реалізації чи закупівель, за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їхньої монополізації, усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців.

Дискримінацією підприємців органами влади та управління передусім визнається заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва у будь-якій сфері діяльності, примушення підприємців до укладення певних договорів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів тощо.

Недобросовісною конкуренцією передусім визнається неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркірування продукту, а також копіювання форми, упаковки і т. ін. Крім того, зумисне поширення неправдивої або спотвореної інформації, що може завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, а також отримання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, некоректне порівняння товарів, що виробляються та реалізуються, введення споживачів в оману відносно характеру, споживчих властивостей та якості товарів.

За порушення антимонопольного законодавства накладаються штрафи на підприємців і посадових осіб. На підприємства вони накладаються за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Антимонопольного комітету України; неподання чи несвоєчасне подання інформації Антимонопольному комітету і його територіальним управлінням або свідоме подання недостовірних даних. За аналогічні порушення несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу і посадові особи органів влади та управління, а також керівники підприємств.

Про дію антимонопольного механізму в Україні свідчить чимало фактів. Так, Антимонопольний комітет України 2002 року припинив 411 порушень конкурентного законодавства з боку владних структур. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування частіше за все допускають такі порушення: надання суб'єктам господарювання необґрунтованих пільг, створення несприятливих чи дискримінаційних умов діяльності підприємців, встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, заборони або обмеження міжрегіональної торгівлі. Антимонопольні органи України мають повноваження видавати органам виконавчої влади, місцевого самоврядування обов'язкові для виконання рішення про скасування та зміну прийнятих ними неправомірних актів, припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, а також накладати штрафи на посадових осіб.

Загальний підсумок здійсненої в Україні демонополізації можна оцінити так: на початку 1990-х років частка монопольного сектора в національній економіці була практично стовідсотковою, і сьогодні в економіці України ще не створено ефективного конкурентного середовища. Держава не гарантує суб'єктам господарювання однакові "правила гри". Частка монопольного сектора економіки у ВВП перевищує 40 %. Залишаються неефективними та малодієвими механізми державного регулювання природних монополій, не відповідають економічним розрахункам ціни і тарифи на їхні послуги, структура витрат виробництва. Ужиті державою протягом останніх років правові та організаційні заходи в Україні дали можливість створити умови для практичної реалізації положень Конституції України щодо забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобіганню зловживання монопольним становищем та неправомірному обмеженню конкуренції.

ЛЄФ, 2013. ч. 1 – 132 с.

 

Аліна Бречко

(Переяслав-Хмельницький)

61.

6. Офіційний сайт Антимонопольного комітету України[Електронний ресурс] – Режим доступу:

www.amc.gov.ua.

 

Одна з концепцій створена так званою Чиказькою школою. Поява цієї школи

пов’язана з тим, що критики антимонопольного законодавства в середині 70-х рр.

дедалі частіше говорили про те, що це законодавство у тому вигляді, у якому воно

існує, не сприяє кращому задоволенню інтересів споживачів [7, с. 17].

Основна ідея представників цієї школи полягала у тому, що вони пов’язували

конкуренцію з ефективністю, а ефективність – зі зростанням добробуту спожи-вачів. Оскільки дослідники проблем конкурентного законодавства дуже часто

поділяли конкурентне законодавство різних країн залежно від того, на досягнення

якої мети воно спрямоване – на підвищення ефективності виробництва (приміром,

у США і Японії) чи на підвищення добробуту споживачів (у ЄС), то представники

цієї школи робили висновок, що досягнення одного результату припускає одно-часно й досягнення іншого [5].

Крім цього, прихильники Чиказької школи пов’язували конкурентне право з

економікою, відмічаючи в ньому відсутність правового врегулювання, заявляючи,

що “конкурентне право є галуззю економіки” [2]. На їхню думку, закон повинен

застосовуватися тільки в тих випадках, коли в результаті яких-небудь дій пору-шується ефективність виробництва, але в більшості випадків закон не потрібен,

оскільки сам ринок карає неефективність швидше і краще ніж закон.

Вони відзначали, що дуже складно встановити межу між ефективністю і

неефективністю. Діяльність фірми є неефективною тільки у разі обмеження її

продуктивності. Таким чином, діяльність, що демонстративно не обмежує про-дуктивність, завжди буде ефективною, й регулювання законом такої діяльності

завдасть лише шкоди і економіці, і споживачу.

Говорячи про те, що поняття ефективності є ідентичним, тотожним понят-тю добробуту споживача, представники Чиказької школи розглядали добробут

виробників як еквівалент добробуту споживачів. Таким чином, якщо споживачі

втратили, але виробники виграли більше, ніж втратили споживачі, добробут спо-живачів зросте.

Наведені положення є вкрай спірними з історичної точки зору та не можуть

бути застосовані в Україні через відсутність історії ринкових відносин та спадщину

монополізованої економіки Радянського Союзу.

У результаті застосування на практиці ідей Чиказької школи в період адмініст-рації Р. Рейгана було завдано значного удару по конкуренції. З 1986 р. почалася

активна критика таких поглядів. Одним із центрів супротивників поглядів пред-ставників Чиказької школи стає утворений Ральфом Нейдером і Фредериком

Фезем Центр конкурентного права [10, с. 4].

Як відзначають опоненти представників Чиказької школи (представники

традиційного підходу), її погляди викликають заперечення у багатьох аспектах.

По-перше, ця школа позв’язує конкуренцію більше зі статикою, тоді як кон-куренція виникає у процесі діяльності, тобто вона пов’язана з динамікою.

По-друге, ідея конкурентної політики полягає не лише в обмеженні визначеної

діяльності, але насамперед у розвитку конкурентних відносин через введення в дію

не тільки обмежувальних, а й стимулювальних норм. При розгляді конкурентної

політики лише як засобу досягнення ефективності ігнорується значення стиму-лювальних норм, тобто відсікається важлива частина конкурентної політики.

По-третє, такі цілі як ефективність виробництва і добробут споживачів не

завжди присутні одночасно. Іноді досягнення ефективності певними засобами

негативно позначається на добробуті споживачів. Одночасне досягнення і ефек-тивності виробництва, і добробуту споживачів можливе лише у разі дії спеціальних

норм, що змушують виробників досягати ефективності без обмеження інтересів

споживачів (які, звісно, не можна розглядати як сукупність інтересів споживачів

та виробників) [6, с. 7].

На думку представників традиційного підходу, метою конкурентного зако-нодавства є збереження і розвиток конкуренції як такої. Досягнення цієї мети

призводить до зростання добробуту населення, кращого задоволення його потреб,

а також до підвищення ефективності виробництва. Такий погляд має переконливі

підстави і є, на нашу думку, правильним та може бути застосований в Україні у разі

подальшого реформування антимонопольного законодавства у конкурентне.

Приміром, конкурентне законодавство забороняє встановлювати “занадто

низькі ціни”, на підставі чого можна дійти висновку, що це веде до порушення

інтересів споживачів. Проте розглянемо цю проблему більш глибоко. Якби

конкурентне законодавство не містило подібної заборони, це завдало би збитків

іншим підприємствам (конкурентам), які не змогли би утриматися на ринку або

увійти на ринок, на якому діють демпінгові або, як їх називають в американському

законодавстві, “грабіжницькі” ціни. Це нанесе удар по загальній ефективності

виробництва, оскільки підприємство, яке застосувало демпінгові ціни, зали-шившись одне на ринку в результаті витіснення з нього конкурентів, не буде

зацікавлене у його підвищенні. Кінцевий результат дії такого конкурентного

законодавства – завдання збитків усій національній економіці.

Таке конкурентне законодавство також позначиться на інтересах споживачів,

оскільки підприємство-монополіст установить на продукт дуже високі ціни, а

протистояти йому ніхто не зможе. Таким чином, якщо на перший погляд деякі

норми конкурентного законодавства мають своїм результатом обмеження прав

споживачів, то за більш уважного вивчення цієї проблеми з’ясовується інше.

На розвиток і підтримку конкуренції як на мету конкурентного законодавства

вказують й деякі європейські юристи. Зокрема, відомий юрист М. Рейндольс зміст

“антимонополістичного” закону ФРН бачить у тому, щоб “забезпечити конкурен-цію як інститут сучасного ринкового господарства і відтак гарантувати особисту

господарську свободу всім, хто діє на ринку ” [4, с. 40].

Не менш важливим є також питання про те, чи є можливим одночасне досяг-нення ефективності виробництва і поліпшення задоволення інтересів споживачів

без застосування конкурентного законодавства. Як відомо, фірма, прагнучи збіль-шити прибуток, може діяти трьома основними способами: отримання монопольної

влади на ринку, зменшення цін або виробництво кращої продукції. На думку пред-ставників Чиказької школи, фірмам дуже важко дається останній спосіб. Проте, як

стверджують прихильники традиційних поглядів, саме перший спосіб є найбільш

привабливим для фірм як найлегший, однак за якого зазвичай знижується ефек-тивність. До нього вони і будуть вдаватися, якщо їм не перешкоджатимуть норми

конкуренції. Наприклад, за умов жорсткої конкуренції збільшити ціну на той або

інший продукт не можна, але виробник планує отримати найбільший прибуток і

відтак змушений знижувати витрати, покращувати якість товару.

Таким чином, будуть виконані два завдання конкуренції: по-перше, внаслі-док зниження витрат і поліпшення якості товару підвищується ефективність

виробництва; по-друге, від таких процесів, відповідно, виграє споживач. Але все

це матиме місце лише у разі дії конкурентного законодавства, оскільки вироб-ник може збільшити прибуток й іншим шляхом, зокрема змовившись зі своїми

конкурентами. У такому разі він не повинен буде ні покращувати якість товару,

ні знижувати витрати. Отже, тільки поставлений у жорсткі рамки закону суб’єкт

господарювання домагатиметься максимізації прибутку засобами, вигідними і для

виробника, і для економіки загалом. У зв’язку з цим лауреат Нобелевської премії

австрійський економіст Ф. Хайек писав: “Дія конкуренції потребує не тільки пра-вильної організації таких інститутів, як гроші, ринок і інформація, а й насамперед

конкурентного законодавства, спеціально призначеного для охорони і розвитку

самої конкуренції, що відповідає міжнародній правовій доктрині” [8, с. 3].

О. Л. ЧЕРНЕЛЕВСЬКА,

Статус та завдання АМКУ

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою якого є забезпечення державногозахисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Він є колегіальним органом, що, згідно із законодавством, складається з Головита десяти державних уповноважених.

Основним завданням Комітету, визначеним Законом України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні тареалізації конкурентної політики в частині:

· здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренціїна засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів,запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

· контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін(тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

· сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

· методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

· здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сферідержавних закупівель.

Становлення АМКУ (1993 – 2001 роки)

Створення в Україні органу захисту економічної конкуренції вперше було передбачено Законом України «Про обмеженнямонополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», прийнятим 18 лютого 1992 року. Практичнаробота Антимонопольного комітету була започаткована в жовтні того ж року із призначенням першого Голови КомітетуОлександра Завади. Діяльність АМКУ як колегіального органа розпочалася після прийняття 26 листопада 1993 року ЗаконуУкраїни «Про Антимонопольний комітет України» та призначення у наступному місяці першого складу Комітету з дев’ятидержавних уповноважених. З появою протягом 1994-1995 років територіальних відділень АМКУ в усіх областях, містах Києві таСевастополі розбудову системи органів Комітету було в основному завершено.

Особливістю роботи Комітету на етапі становлення, що охоплює 1994-1996 роки, було те, що поряд із звичайною для органівзахисту конкуренції правозастосовчою діяльністю він активно працював над проведенням масштабної демонополізації економіки, а також забезпечував створення принципово нової для України нормативної та методичної бази розвитку та захисту конкуренції.Зокрема, саме Комітетом було ініційовано і в основному розроблено Державну програму демонополізації економіки та розвиткуконкуренції на 1993-1995 роки, схвалену Верховною Радою України 21 грудня 1993 року. Ним же було розроблено практично новуредакцію Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькійдіяльності", Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", прийнятий 7 червня 1996 року, низку нормативно-правових документів, що забезпечили контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі приватизації, при прийняттірішень органами влади та управління, заклали підвалини організаційно-правових механізмів запобігання монополізації товарнихринків у процесі економічної концентрації.

Наступні чотири роки стали етапом напрацювання досвіду практичного застосування антимонопольного законодавства. ЗусилляКомітету у цей час спрямовувалися насамперед на виявлення та припинення зловживань монопольним становищем ідискримінації суб’єктів господарювання органами влади та управління, контроль за економічною концентрацією, особливо –недопущенні перетворення державних монополій на приватні у процесі масової приватизації, опрацювання проектів законодавчихі нормативних актів, що могли так або інакше позначитися на конкуренції. Зокрема, Антимонопольний комітет взяв участь у понад2 тисячах заходів із демонополізації, здебільшого ініційованих ним, внаслідок яких на ринок додатково вступили 7100 суб’єктівгосподарювання. Було не допущено перетворення на приватні без розукрупнення близько 1400 монопольних утворень, унаслідокреструктуризації монопольних утворень у процесі приватизації створено понад 2100 нових суб’єктів господарювання. Протягом1994-2001 років органами Антимонопольного комітету було виявлено та припинено близько 4000 зловживань монопольнимстановищем на ринку, близько 2500 випадків дискримінації суб’єктів господарювання державними органами. Розвитку конкуренціїна ринках України, захисту прав самих широких кіл споживачів сприяли, наприклад, припинення практики тарифної дискримінаціїприватних підприємств порівняно з державними, обмеження поборів на так званий «розвиток» підприємств залізниці та зв’язку,припинення численних випадків неправомірних заборон і обмежень на міжрегіональну реалізацію товарів, зменшення у декількаразів вартості послуг з приймання житлово-комунальних платежів від населення, здешевлення майже на третину вартості послуг зустановлення газових лічильників у половині областей України. В цілому реальні фінансові наслідки припинення порушеньантимонопольного законодавства (сплачені порушниками санкції, повернуті ними кошті та попереджені втрати підприємців іспоживачів) за цей час склали майже 106 мільйонів гривень.

Новий етап діяльності АМКУ

Істотні зміни в роботі Антимонопольного комітету України сталися у 2001-2002 роках. Вони були обумовлені, насамперед,глибокими об’єктивними змінами в національній економіці, утворенням істотного конкурентного сектора, становленням системидержавних регуляторів у сфері природних монополій, а також прагненням до більш глибокої гармонізації українськогозаконодавства у сфері захисту економічної конкуренції з європейським. Законодавчою основою оновлення засад діяльностіАнтимонопольного комітету України став Закон України «Про захист економічної конкуренції», який був прийнятий у січні 2001 року і набув чинності з березня 2002 року. Водночас, з літа 2001 року розпочав виконання своїх обов’язків другий складАнтимонопольного комітету України на чолі з Олексієм Костусєвим.

На новому етапі Антимонопольний комітет більшу увагу приділяв питанням власно захисту конкуренції на товарних ринках,соціальній спрямованості своєї діяльності, посиленню реального впливу вживаних ним заходів на економічне становище в Україні.Було посилено роботу з висвітлення діяльності Комітету, пропаганди законодавства про захист економічної конкуренції.Показником зростання довіри суспільства до АМКУ стало істотне збільшення кількості заяв та звернень громадян до органівКомітету: за 2002-2007 роки їх надійшло 29600.

Серед найбільш помітних результатів діяльності Антимонопольного комітету України в 2002-2007 роках – налагодження системивідшкодування споживачам платні за ненадані або надані в неповному обсязі послуги тепло- та водопостачання (за сім років сума такого відшкодування склала понад 2,8 мільярди гривень), припинення антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарюванняна загальнодержавних ринках послуг фумігації зерна, що експортується, газу для промислових споживачів, спирту, енергетичноговугілля, припинення антиконкурентних узгоджених дій та зловживання колективним монопольним становищем на ринку світлихнафтопродуктів у Дніпропетровській області. Внаслідок вжитих Антимонопольним комітетом заходів у 2004 році підприємства групСКМ, ПРИВАТ і ТАС знизили чи стабілізували ціни на гірничо-металургійну продукцію, у тому ж році 2004 році компанія «ВестернЮніон Файненшл Сервісез Інк.» (США) за рекомендаціями Комітету в середньому у 2,5 разу знизила тариф на грошові перекази зРосії до України, а у 2005 – в 1,5 - 4,1 разу зменшила тарифи на грошові перекази в Україну з Іспанії, Італії, Португалії, Польщі таЧехії. У 2006 році внаслідок утручання Комітету ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» припинило відмовляти у постачання газу ряду великихпромислових підприємств України. Органи Антимонопольного комітету активно працювали на ринках соціально-важливих товарів,зокрема, нафтопродуктів, продуктів харчування з метою пом’якшення наслідків цінових криз влітку та восени 2003, навесні 2004,восени 2007 років. За рекомендаціями АМКУ найбільші оператори мобільного зв’язку, «Київстар Дж.С.М» та UMC надалиабонентам мобільного зв’язку можливість обирати тарифні пакети без плати за з’єднання. Завдяки роботі органів Комітету вбагатьох випадках не допущено надмірного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги восени 2006 – на початку 2007років.

В цілому ж за 2002-2007 роки Антимонопольним комітетом України було виявлено та припинено понад 18 тисяч порушеньзаконодавства про захист економічної конкуренції, на порушників накладено штрафи у розмірі понад 150 мільйони гривень, сумавідшкодованих та попереджених утрат суспільства за останні шість років склала близько 840 мільйонів гривень, що майже у шістьразів перевищує бюджетні витрати на реалізацію Антимонопольним комітетом повноважень щодо захисту конкуренції.

Водночас, унаслідок здійснення АМКУ попереднього контролю над концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарюванняпонад як у 1100 випадках попереджено монополізацію або суттєві обмеження конкуренції на товарних ринках.

Протягом 2006-2007 років Антимонопольний комітет виконував функції спеціально уповноваженого державного органу у сферідержавних закупівель. І хоча вони не повною мірою притаманні конкурентному відомству, АМКУ без істотного залученнядодаткових ресурсів та послаблення діяльності за іншими напрямами виконав великий обсяг роботи: розглянуто понад 49700звернень з питань державних закупівель, погоджено або підготовлено до погодження понад 9000 тисяч окремих процедурпроведення тендерів, проведено 188 перевірок з питань д