Фотоколаж сім’ї Полянчука Петра Лукича

Бабушка Вера під час перебування в Німеччині 1942 рік. Шенвасер з своїми друзями які працювали разом у пана

Петро Полянчук в Берліні 15.08.1943 рік

Петро Полянчук в період служби в рядах РККА

в кругу друзів 4.09.1946 рік

Травень 1962 рік

 

Травень 1963 рік

 

с. Бужин 10.8.1957 р.

 

17 жовтня 1979 року звітно-виборчі збори

колгоспу ім. Суворова с.Громи

17 жовтня 1979 року звітно-виборчі збори

колгоспу ім. Суворова с.Громи

Полянчук Петро Лукич копія із армейської картки

Літо, 1946 рік

 

Група майстрів з боєпитання воєнної частини 45868 «Ч» на час обіднього часу 8 вересня 1946 рік

 

Полянчук Марія Порлянчук Петро Лукич м.Ліда

8.12.1946 рік під час служби в РККА

Берлін в 13.09.1943 рік Петро Лукич Полянчук

 

Документи Полянчука Пкетра Лукича

 

Листи Полянчука Петра своїм рідним, 1943 рік

V. Післявоєнні роки та сьогодення

Проте слід особливо відзначити, що самим важким періодом розвитку колгоспів був період після Великої Вітчизняної війни. Тільки завдяки наполегливій праці колгоспників, особливо жінок, колгосп поступово, впевнено набирав сил, зміцнювавсь.

Головами колгоспу ім. Суворова, починаючи з 1951 року були:

1951 – 1952 рр. – Лещенко Авдій Микитович

1953 – 1954 рр. – Попенко Олексій Миколайович

1955 – 1961 рр. – Лещенко Авдій Микитович

1961 – 1963 рр. – Бондар Іван Олексійович

1964 – 1970 рр. – Гуренко Олексій Миколайович

1970 – 1973 рр. – Медведев Валентин Семенович

В колгоспі ім. Суворова в 1951 році урожай зернових становив 5,8 ц з га.

У колгоспі в 1951 році було: великої рогатої худоби – 377 голів; коней – 105 голів; свиней – 422 голів; овець – 322 голів.

У колгоспі працювала тракторна бригада – 6 тракторів, було

7 двигунів, 3 грузових автомашини.[10]

 

 

Ланка на збиранні бур’яка, 1975 рік

Добитись значних успіхів у виробництві сільськогосподарської продукції говорять дані на кінець 1985 року:

- Вирощено зернових – по 32 ц з га

- цукровий буряк – по 290 ц з га

- соняшника – по 19 ц з га

- картопля – по 80 ц з га

- овочі – по 85 ц з га.

Значно зріс життєвий рівень колгоспників. Середньомісячна зарплата колгоспника на кінець 1985 року становить:

- тракториста – 192 крб.

- будівельника – 98 крб.

- рільника – 136 крб.

- доярки – 207 крб.

- доглядача ВРХ – 117 крб.

- свинарки – 142 крб.

- вівчаря – 191 крб.

- доглядача птиці – 185 крб.

Громи станом на квітень 1986 року характеризується такими даними:

- в селі Громах – 702 двори;

- проживає – 1417 осіб;

- з них чоловіків – 565;

- жінок – 853;

- пенсіонерів – 577.

Працюють безпосередньо на колгоспному виробництві – 286 осіб.

В селі добре розвинене гончарне виробництво, яке славиться своїм глиняними свистунцями оригінальної художньої форми (птахи, звірі тощо).

 

 

Історія ФАПу

Фельдшерсько-акушерський пункт в с. Громах ФАП почав працювати у 1936 році. Перший його завідуючим був фельдшер Андріюк Василь Демидович, який працював до 1939 року. Розміщений медпункт був в хаті Луча Семена. З 1939 р. фельдшером працював Склоринський Григорій, потім Чорновол Василь, працювала акушеркою Капелюшна Євдокія. З 1940 року по 1945 роки завідувала медпунктом Осадченко Матрона Петрівна.

З 1945 р. завмедпунктом став працювати Конфета Семен Максимович, який на цій посаді працював по 31 грудня 1983 року. З 1947 р. на Громівському (ФАП) працювали - Конфета Семен Максимович; Білецька Марія Темофіївна – акушерка; Скакун Марія Іванівна – зав. пологовим будинком. Умови праці медпрацівників до 1961 року були дуже важкими тому, що медпункт був у звичайній хаті, не пристосований до їх роботи.

У силу таких обставин медпрацівники в багатьох випадках надавали медичну допомогу хворим на дому. А хворих у післявоєнний період в с. Громах було дуже багато. Так в 50-х роках тільки малярією хворіло 66 чоловік, всіх вилікували. Хворіли люди в Громах черевним тифом, скарлатиною, кором. У багатьох випадках акушерам доводилось приймати пологи на дому. Тільки в 1961 році в с. Громи побудований будинок медпункту в якому розміщено пологове відділення.[11]

 

 

Історія сільської ради

У 1986 році на території села одна сільська Рада. Працівники сільської ради: голова – Козоріз Дмитро Якович. На території села один колгосп з великим добре механізованим багатогалузевим господарством (голова колгоспу імені Суворова – Федотов Володимир Степанович). Середня школа – навчається 148 учнів, працюєв школі 17 учителів, з них – 15 з вищою освітою, працює в школі 11 техпрацівників (директор – Попов Микола Васильович). У колгоспі є дитячий садок на 40 дітей. Працює в дитсадку 10 осіб обслуговуючого персоналу (завідуюча дитсадком – Троян Марія Василівна). Сільський клуб – в ньому розміщена сільська бібліотека (бібліотекар– Осадченко Надія Арсенівна), стаціонарна кіноустановка – кіномеханік Медолиз Іван Васильович. Завідуючий клубом – Ковальчук Андрій Петрович. Магазинів – 4. З них - 2 продовольчих, 1 промтоварний, 1 господарський, – працює 6 продавців. Рибне господарство колгоспу – 10 ставків– завідує ним Сущанський Семен Борисович. Колгоспна пасіка – 100 вуликів (завідує Поліщук М. Д.). Побутовий комбінат, відділення зв’язку (завідуюча – Зубіцька Катерина Олексіївна).

Заготівельний пункт – (завідуючий – Ткачук Іван Іванович).

Два лісничі господарства – (лісники: Кривда Микола Максимович, Дмитрик Іван Петрович).

Село Громи повністю електрофіковано, радіофіковане. Колгоспники мають 520 телевізорів, 70 легкових автомобілів, 46 мотоциклів.

У селі учні школи старанно доглядають братську могилу воїнів, які загинули в роки громадянської війни і в роки Великої Вітчизняної війни. Споруджено обеліск Слави, який був відкритий 9 травня 1986 року.

Сучасна школа була побудована у 1981 році. Сільський будинок культури у 1992 році. Асфальт постелений по центральній вулиці у 1988 році. Проведений телефон у 1985 році. Сучасне відділення зв’язку працює у цій споруді з 1985 року.

Колгосп імені Суворова реорганізовано в колгосп сільськогосподарське пайове підприємство «Громи» (КСПП) протоколом №3 від 8.11.1992 року. В свою чергу КСПП реорганізовано в Сільськогосподарський виробничий комплекс «Громи» (СВК) протоколом №3 від 9.07.2000 року. СВК у 2002 році було оголошене банкрутом, а в 2007 році ліквідовано.[12]

Газифікація села відбулася в 2004 – 2005 роках. У 2008 – 2009 навчальному році учнів – 98. Директор школи – Ткаченко Лідія Павлівна, педагогічний колектив налічує 24 учителя. У селі працює 4 магазини. Голова сільської ради – Молоченко Володимир Сергійович, розпочав роботу 1993 році та по теперішній час.