Основні положення облікової політики райффайзен Банк аваль

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА БАНКУ – сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, які використовує банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі «Положення про облікову політику банку», відповідно до якого розроб­ляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документо­обігу та технологію обробки облікової інфор­мації, додаткову систему рахунків і регістрів аналі­тич­ного обліку.

Користувачами облікової політики Банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік та складають звітність, користувачі облікової інформації і звітності, а також розробники внутрішніх нормативних актів Банку - положень, правил, інструкцій, технологічних карток тощо.

Основними принципами облікової політики Банку є:

Ø принцип безперервності, який означає оцінку активів Банку із припущення, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому, тобто Банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

Ø принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку означає, що облікова політика Банку, тобто принципові правила бухгалтерського обліку не змінюються (за виключенням випадків, які випливають зі змін в законодавчій та нормативно-правовій базі), що забезпечує співставність показників фінансових звітів різних звітних періодів;

Ø принцип відповідності доходів і витрат та їх нарахування означає, що доходи та витрати повинні відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тоді, коли вони насправді існують, а не в періодах, коли фактично отримано чи сплачено кошти; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити визнані доходи звітного періоду і витрати, що були здійснені для отримання цих доходів;

Ø повнота означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

Ø дата операції - операції відображаються в обліку в день їх здійснення (в день укладення угоди), тобто в день виникнення прав (активів) чи зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією угодою; у наступному звітному періоді дозволяється виконувати коригування з метою відображення у фінансових звітах реального фінансового стану Банку; дата коригування є датою виконання цієї проводки, а не датою операції;

Ø окреме подання активів і зобов'язань, доходів і витрат - для надання прозорої та правдивої інформації про діяльність Банку активи і зобов'язання, доходи і витрати не згортаються, окрім випадків, дозволених нормативно-правовими актами Національного банку України;

Ø обачність означає застосування в обліку методів оцінки, відповідно до яких активи (дохід) не завищуватимуться, а зобов'язання (витрати) не занижуватимуться з тим, щоб виключити перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди; це означає, що витрати та зобов'язання відображаються в обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи (доходи) - тоді, коли їх фактично зароблено;

Ø превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у фінансовій звітності відповідно до їх економічної суті, а не лише за їх юридичною формою;

Ø прийнятність вхідного балансу - залишки за балансовими рахунками на початок звітного періоду повинні відповідати залишкам за ними на кінець попереднього звітного періоду;

Ø відкритість - фінансові звіти повинні бути деталізованими, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати банківські операції з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів; операції повинні відповідати змісту статей фінансових звітів; фінансова звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувачів;

Ø суттєвість та достовірність - у фінансових звітах відображається вся інформація, яка може бути використана керівництвом Банку, інвесторами чи іншими користувачами для прийняття рішень; інформація повинна бути достовірною, тобто вільна від суттєвих помилок та відображати дійсний стан справ; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на рішення користувачів звітності;

Ø сталість - постійне, із року в рік, застосування Банком обраних методів оцінки та бухгалтерського обліку; зміна обраних методів оцінки та обліку потребує обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

Ø повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що можуть вплинути на рішення, які приймаються на основі такої інформації;

Ø конфіденційність - інформація, відображена у звітності, не повинна негативно впливати на інтереси Банку, але має представляти весь її обсяг, що вимагається чинним законодавством та МСБО;

Ø мультивалютність - операції в іноземній валюті та банківських металах здійснюються за тими ж рахунками, що і операції в гривні.

Далі наведено основні принципи облікової політики, що були застосовані підчас підготовки цієї фінансової звітності. Ці принципи облікової політики застосовувалися послідовно до всіх періодів.

Фінансові інструменти

Фінансовий інструмент – це будь-який контракт, який приводить дофінансового активу одного суб’єктагосподарювання і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу іншого суб’єктагосподарювання.

Фінансовий актив – це будь-який актив, що є:

- грошовими коштами;

- інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання;

- контрактним правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання або обмінювати фінансові активи чи фінансові зобов’язання з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими для Банку;

- контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу Банку та який є непохідним інструментом, за який Банк зобов'язаний або може бути зобов'язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, або похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу Банку.

Фінансові активи

Первісне визнання

Згідно з положеннями МСБО 39, фінансові активи класифікуються як фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, кредити і дебіторська заборгованість, інвестиції утримувані до погашення, та фінансові активи наявні для продажу.

При первісному визнанні фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю за виключенням (у випадку,якщо інвестиції не класифікуються як фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням операції.

Дата визнання

Всі стандартні операції з купівлі-продажу фінансових активів відображаютьсяна дату операції, тобто на дату,коли Банк бере на себе зобов’язання з придбання активу. До стандартних операцій з купівлі-продажуфінансових активів відносяться операції з купівлі або продажу фінансових активів, в рамках якихпередбачається передача активів у строки, встановлені законодавством або прийняті на ринку.