Монтаж будівельних конструкцій. Склад і структура процесу монтажу

В індустріальному будівництві монтаж будівельних конструкцій ведучий технологічний процес. Цьому сприяє розвинена промисловість по виробництву конструкцій і деталей для збірного будівництва, можливість здійснювати монтаж потоковими методами, включаючисуміщене ведення будівельних процесів, конвеєризацію і ін.

У наш час монтаж будівельних конструкції здійснюєтьсяпризведенні не тільки повнозбірних, але і не повнозбірних будівель. Наприклад, при будівництві будівлі з цегельними стінами монтують фундаментні блоки, елементи каркаса, плити перекриттів і покриття, сходові марші і інші конструкції.

Питома вага монтажних робіт в будівництві збільшується з кожним роком. Поряд зі зниженням маси окремих конструкцій вони укрупнюються і доводяться до максимальної заводської готовності. Прогрес монтажу базується також на подальшому зростанні рівня комплексної механізації, розвитку автоматизації застосуванні прогресивних технологій і організаційних форм виконання процесу.

В останній час монтажні роботи стали значною складовою частиною будівництва. Завдяки новим розробкам постійно знижують масу окремих конструкцій, що дозволяє збільшувати кількість великогабаритних блоків. Застосовують безкрановий монтаж, заснований на використанні домкратних підіймачів та вертольоти. Все ширше застосовують радіопрограм не управління кранами. Одночасно в кабіні машиніста крана монтують телевізор.

Під комплексним технологічним процесом монтажу будівельнихконструкцій розуміють сукупність всіх процесів і операцій, в результаті виконання яких отримують каркас, частину будівлі або споруди або самі будівлі і споруди. Процеси і операції, що дозволяють отримати готову продукцію, поділяються на транспортні операції, підготовчі і власне монтажні процеси.

До транспортних операцій відносять доставку, розвантаження, складування і приймання конструкцій. У процесі складування конструкцій перевіряють їх якість, розміри, маркування і комплектність.

Мета підготовчих процесів - підготувати будівельні конструкції до монтажу. У загальному випадку ці процеси включають: укрупнене збирання, тимчасове (монтажне) посилення конструкцій, облаштування і подачу конструкцій у вигляді монтажної одиниці на монтаж.

Власне монтажні процеси включають: строповку (захоплення), підйом (переміщення), орієнтування і установку з тимчасовим кріпленням, розстроповку, вивірку, остаточне закріплення конструкцій в проектному положенні і зняття тимчасових кріплень.

Контрольно-вимірювальний - перевірка якості на всіх етапах монтажу.

Структура процесу монтажу

Структура процесу характеризується структурними елементами, які повинні бути розроблені:

- організація процесу (напрямок фронту робіт, послідовність виконання операцій, транспортування і подавання їх в зону монтажу);

- механізація окремих операцій або комплексу;

- технологія виконання основних монтажних операцій по стропуванню, орієнтації, фіксації і закріпленню в проектному положенні, антикорозійний захист, бетонуванні;

- управління виконанням окремих операцій і процесів.

На структуру монтажу впливає: будівельний габарит об'єкту, монтажна маса, висота піднімання.

11.2. Організаційна схема монтажу контрукцій "зі складу", ”з транспортних засобів”

Монтаж конструкцій з приоб'єктного складу, ділянок збирання великогабаритних конструкцій раціонально використовують тоді, коли заводи-виготовлювачі знаходяться на значній відстані. В цьому випадку в зоні дії основних монтажних механізмів влаштовують приоб'єктні склади для зберігання і подальшого монтажу елементів. Вони складаються із вантажної ділянки, на якій розміщені елементи, і оперативної - місця зупинок транспорту, проїзду, місць стоянки під розвантаженням. На складі повинен бути запас на 3 доби роботи.

Вироби складають штабелями на дерев'яні прокладки, розташовані одна надругій. Огороджувальні конструкції знаходяться в касетах. Головні умови зберігання - запобігти руйнуванню та пошкодженню. Конструкції повинні зберігатись у відповідності з нормами і забезпечувати стійкість і безпечну роботу такелажників.

При невеликих віддалях від заводів (приблизно 10...25 км) застосовують монтаж з транспортних засобів. Основною умовою є ритмічне подавання конструкцій в запрограмованій технологічній послідовності по годинниковому графіку до місця влаштування.

Застосовують наступні схеми організації:

- маятникову - без розчеплення тягача (віддаль більша 10 км);

- човникову - передбачає щеплення і розщеплення тягача з причепами (віддаль до 10 км);

- папівчовникову;

- комбіновану.

Застосування тієї чи іншої схеми подавання залежить від умов виробництва і від достатньої кількості транспортних засобів. Організація подавання конструкцій з транспортних засобів характеризується технологічним коефіцієнтом, який показує рівень використання транспортних засобів.

К_тр. =N_tm /Ттр.

де N - кількість елементів, що монтуються з транспортних засобів, штук;

tm - середня тривалість монтажного циклу під час монтування одного елементу, год.;

Ттр.- загальна тривалість періоду монтажу з транспортних засобів.

На практиці Ктр. завжди менше 1, хоча необхідно до неї наближатись. Під час застосування монтажу з транспортних засобів є можливість відмовитись від проміжних складів, зменшується трудомісткість монтажних робіт і їх вартість. Одночасно зменшуються витрати часу та об'єм пошкоджених конструкцій.

Маятникову схему рекомендують застосовувати в тих випадках коли є можливість швидко завантажувати та розвантажувати транспортний засіб. Монтувати потрібно швидко через застосування кондукторів, або через невелику кількість тимчасових кріплень. Цикл складається: транспортування і подавання конструкцій в зону монтажу, розвантаження на будівельному майданчику знаходження в дорозі в порожньому стані і завантаження на заводі. Витрати часу: визначається загальним часом під час завантаження і розвантаження.

Човникова схема передбачає зачеплення причепу з вантажем на заводі, знаходження в дорозі до об'єкту, відчеплення завантаженого причепу і зачеплення порожнього на об'єкті, знаходження по дорозі на завод. По цій схемі тягач обслуговує 3 причепи, а сам знаходиться в безперервному русі, здійснює зачеплення і розчеплення причепів без витрати часу під час роботи крану.

Напівчовникова схема відрізняється від човникової тим, що використовується для транспортування два причепи, один з яких знаходиться під розвантаженням на об'єкті.

Комбіновану схему рекомендують застосовувати при близьких віддалях, або в тих випадках, коли час на рейс автопоїзда не порушує встановленого ритму виробництва монтажних робіт (віддаль до 5 км).

Класифікація методів монтажу будівельних конструкцій від міри укрупнення монтажних одиниць перед установкою; послідовності установки конструкцій в проектне положення; послідовності установки окремих монтажних елементів

Широко в будівництві застосовуються в практикові методи монтажу будівельних конструкцій, які класифікуються в залежності від: міри укрупнення монтажних одиниць перед установкою; послідовності установки конструкцій в проектне положення; послідовності установки окремих монтажних елементів; конструктивних особливостей будівель, споруд і роботи конструкцій в процесі монтажу; способунаведення конструкції на опори.

У залежності від міри укрупнення розрізнюють поелементний монтаж, монтаж блоками і монтаж споруд цілком.

Поелементний монтаж - найбільш поширений для масових конструкцій будівель (колон, балок, ферм, стінових панелей і блоків, плит перекриттів і покриттів). При монтажі конструктивними елементами або вузлами подають і встановлюють в проектне положення окремі готові конструкції або їх великічастини. Такий метод вимагає мінімальних витрат на підготовчі роботи і найбільш зручний для монтажу «зтранспортних засобів». Але число підйомів (число монтажних елементів) при цьому виявляється максимальним.

Монтаж блоками, що складаються здекількох елементів, полягає в їх укрупнювальному збиранні до установки в проектне положення. Такі блоки можуть бути плоскими або просторовими (об'ємними). Масу блоків доводять до максимально можливої вантажопідйомності монтажних механізмів. Конструкції, зібрані в просторові блоки, володіють монтажною стійкістю. При цьому істотно знижується необхідне число монтажних підйомів, виключається виконання на висоті більшості монтажних операцій, застосуванняпідмостів, тимчасового розкріплення, а при наявності кранів великої вантажопідйомності з'являється можливість підвищити використання їх вантажопідйомності.

Останнім часом монтаж конструкцій покриттів одноповерхових промислових будівель просторовими блоками набуває все більш широкого поширення. На ряді заводів автомобільної, металургійної і інших галузей промисловості освоєний монтаж просторових покриттів цілком на кожний проліт будівлі, що укрупнюються на конвеєрі, що є однимз ефективних методів монтажу покриттів будівель, який помітно знижує трудомісткість монтажних робіт.

Монтаж споруд цілком, полягає в збиранні всієї споруди в нижньому положенні, одночасному його підйомі і установці в проектне положення. Цей метод застосовують в основному приустановці опор ліній електропередач, щогл різного призначення, труб, етажерок тощо.

У залежності від послідовності установки конструкцій в проектне положення розрізнюють методи монтажу нарощуванням, підрощуванням, поворотом навколо опори, насування.

Метод нарощування ( доточування ) полягає в тому, що окремі поверхи будівель або яруси спорудзводять послідовно знизу вгору, а при будівництві багатоповерхових будівель вище розташовані конструкції послідовно встановлюють на раніше змонтовані і закріплені нижче конструкції. Цей метод найбільш масовий, застосовується призведенні багатоповерхових будівель, багатоярусних промислових споруд тощо. Розрізняють доточування в вертикальному і горизонтальномунапрямках.

Доточування в горизонтальному напряму передбачає послідовне приєднання і закріплення монтуючих елементів до бокових частин раніш встановлених конструкцій. Збирання елементів може бути на риштованні, на вазі без влаштування риштовання.

Метод підрощування полягає в тому, що зведення будівлі або спорудипочинають з монтажу верхнього ярусу, який збирають на землі і підіймають в проектне або проміжне положення. Потім підіймають другий від верху ярус, третій і т.д. Таким чином на землі практично збирають всі яруси для зведення будівлі (споруди) на повну висоту. Однак для підйому зібраних ярусів потрібне могутнє і часто унікальне обладнання, а для забезпечення стійкості в період підйому необхідне спеціальне пристосування. Метод застосовують призведенні висотних споруд і багатоповерхових будівель.

Метод повороту. Споруду, що зводиться або конструкцію збирають в горизонтальному положенні. Нижній елемент споруди з'єднують з фундаментом за допомогою поворотного шарніра. Повертають конструкцію краном або за допомогою спеціального монтажного оснащення так, щоб після виведення споруди або конструкції у вертикальне положення нижній елемент став на фундамент в проектне положення і міг бути відразу закріплений постійним з'єднанням. Метод застосовують в основному для висотних споруд.

Метод насування. Збирання конструкції до монтажного елемента виготовляють в стороні від своїх постійних опор. У проектне положення зібраний елемент (блок) насувають по спеціальних накаточним шляхах. По накаточних шляхах блок ковзає (спосіб ковзання) або котиться на роликах (спосіб кочення). Метод широко застосовується при монтажі конструкцій промислових будівель, а також при необхідності виконання робіт в короткі терміни, суміщаючи підготовку до насування з іншими роботами.

У залежності від послідовності установки окремих монтажних елементів розрізнюють: роздільний, комплексний і комбінований методи монтажу.

Роздільний (диференційований) монтаж. Встановлюють, вивіряють і остаточно закріпляють послідовно однойменні конструктивні елементи. Наприклад, при монтажі конструкцій одноповерхової промислової будівлі спочатку встановлюють колони, потім підкранові балки, балки або ферми покриттів тощо.

Комплексний(зосереджений)монтаж. Встановлюють, вивіряють і закріпляють всі конструкції одногопрольоту будівлі.

Комбінований (змішаний монтаж) - це поєднання роздільного і комплексного методів. Наприклад, при монтажі конструкцій одноповерхової промислової будівлі спочатку встановлюють колони (як прироздільному методі), а потім всі інші конструкції по осередках (як при комплексному методі). Метод ефективний при наявності на монтажному майданчику декількох типів механізмів і застосовується з метою поліпшення їх використання.

У залежності від конструктивних особливостей будівель і споруд і умов роботи їх в процесі монтажу розрізнюють методи монтажу: на підмостях; з використанням тимчасових опор; напівнавісне збирання і навісне збирання.

На суцільних підмостях, підтримуючих конструкцію в процесі монтажу монтують деякі оболонки, склепіння, арки і ін. На монтажі великопрольотних покриттів для зручності збирання застосовує пересувні підмості, що пересуваються по підкрановим конструкціях, або транспортні портали, що пересуваються по землі і що забезпечують безпечну і продуктивну роботу.

З використанням тимчасових опор монтують по частинах конструкції (в основному великих прольотів і великої маси), якщо неможливо або недоцільно встановлювати їх цілком.

Напівнавісне збирання - характеризується тим, що в процесі монтажу конструкція утримується тимчасовими розтяжками або встановлюється на проміжні опори. Цим способом монтують куполи, деякі конструкції арок тощо.

Навісне збирання проводиться без додаткових опор. Конструкцію кріплятьоднієюстороною на постійній опорі або до раніше змонтованої частини, утворюючи тимчасову консольну систему. Застосування цього способу можливе тільки в тих випадках, якщо конструктивні особливості споруди забезпечують необхідну в процесі монтажу міцність і стійкість консолей, що збираються, як правило, великого вильоту.

У залежності від способунаведення конструкції на опори розрізнюють: вільний, обмежено вільний і примусовий методи монтажу.

Вільний метод. Наведення на опори здійснюютьнаправляючими рухами (маніпуляціями) при вільному переміщенні самої конструкції.

Вільне влаштування - не передбачає застосування засобів, які б обмежували вільне пересування конструкції в просторі. В даному випадку монтажники виконують наведення і орієнтацію візуально: дивляться за тим, щоб риски наелементі співпадали з рисками на поверхні (опорі). Після того як елемент торкнувся бази, спочатку з допомогою вимірювальних приладів вивіряють низ, а потім верх руками або відтяжками встановлюють на проектну відмітку. Доля ручної праці складає до 60%. Монтують колони, мости.

При обмежено вільному методі застосовують монтажне пристосування, що полегшує наведення орієнтири, упори, фіксатори, зв'язки.

Обмежено-вільне влаштування передбачає використання спеціальних конструкцій і застосувань, частково обмежувальних волю пересування в одному або декількох напрямках. Цим методом влаштовують елементи з низьким розташуванням центра тяжіння (плити, фундаменти), а також ті елементи, які не мають статистичної рівноваги, але пересування яких обмежене в одній площині (площинні вертикальні елементи - плити, перебори).

Обмежений (примусовий) метод. Примусове влаштування - влаштування з обмеженим пересуванням в усіх напрямках шляхом примусового наведення в проектне положення. Це влаштування ефективне для монтування легких колон, ригелів, ферм, балок. Використовуються гнучкі маніпулятори, кондуктори. Елемент, що монтується наводять на опори за допомогою кондукторів, які значно підвищують швидкість наведення і точність монтажу загалом. Метод прогресивний і широко застосовується в будівництві.

Якщо метод монтажу забезпечує установку конструкції в проектне положення без подальшого вивіряння, монтаж називається безвивірочним.

Методи монтажу - визначальні чинники технології монтажу будівельних конструкцій. Вибору того або іншого методу монтажу будівлі або спорудиповинен передувати аналіз з урахуванням всіх обставин на основі техніко-економічного розрахунку. Аналіз повинен базуватися на: індивідуальних особливостях конструктивного рішення даної будівлі (споруди); розмірів в плані та висоті будівлі; масі монтажних елементів; розрахунковій схемі будівлі (споруди); типу монтажних кріплень; наявності підземного господарства; наявності того або іншого монтажного обладнання; місцевих умовах будівельного майданчика (рельєф місцевості, наявність споруд поруч з наміченими до будівництва будівлями, характеристика під'їзних шляхів, наявність площ для розміщення складів).

Методи монтажу повинні забезпечити незмінність, стійкість і міцність кожної змонтованої частини будівлі або споруди на всіх стадіях монтажу, а також безумовне дотримання правил техніки безпеки.

Технічно можливі методи монтажу будівель і споруд потрібно порівнювати по наступнихтехніко-економічних показниках: термінам виконання монтажних робіт, витратампраці, вартості провадження робіт.

Тема 12.Технологічні властивості монтажних механізмів, області їх застосування

12.1. Типи і технологічні можливості монтажних механізмів.

При монтажі будівельних конструкцій застосовують самохідні стрілові, баштові, козлові, спеціальні крани, а також вантажопідйомні механізми щогли і портали.

Самохідні стрілові крани завдяки своїй мобільності і маневреності широко застосовують на монтажних роботах. Більшість стрілових кранів оснащено обладнанням у вигляді вставок для збільшення довжини стріли, а також гуськами, що дозволяє збільшити виліт крюкапри невеликому нахилі стріли. Це додаєстріловим кранам універсальності, дозволяє монтувати будівлі різної висоти, підіймати елементи різної ваги і встановлювати їх на різних вильотах крюка. Є крани і з телескопічними стрілами.

Значно розширена область застосуваннястрілових кранів в зв'язку з оснащенням їх баштово-стріловим обладнанням. Таке обладнання дозволяє застосовувати крани при монтажі конструкцій високих і об'ємних будівель, здійснювати монтаж конструкцій через раніше змонтовані конструкції і вести монтаж, не заходячи в прольоті будівлі, що монтується. Остання обставина має істотне значення при наявності в прольоті раніше виконаних фундаментів, що монтується під обладнання, тунелів, каналів і інших підземних споруд.

Як стрілових крани при монтажних і навантажно-розвантажувальних роботах застосовують також екскаватори з крановий обладнанням.

Стрілові крани на гусеничному ходу широко застосовують при монтажі конструкцій промислових будівель і споруд. Застосовують їх і при монтажі цивільних будівель (монтаж конструкцій нульового і наземного циклу). Володіючи гусеничним ходом, такі крани чинять малий питомий тиск на грунт (до 0,15 МПа), що дозволяє використати їх при переміщенні по спланованому і ущільненому грунту з ухилом до 3° для кранів зі стрілами довжиною до 25 м і до 1° для кранів зі стрілами більшої довжини і прибаштово-стріловомуобладнанні. Крани можна легко перебазувати з об'єкта на об'єкт.

Стрілові крани на пневмоколісному ходу мобільніше гусеничних. Застосовують такі крани в основному при монтажі конструкцій промислових і цивільних будівель, при монтажі фундаментів під промислові і цивільні будівлі, а також при обслуговуванні складів конструкцій і майданчиків укрупнювального збирання.

Стрілові автомобільні крани характеризуються високою мобільністю приперебазуванні з одного будівельного майданчика на іншу і високою маневреністю на будівельних майданчиках при хороших дорожніх умовах. Недоліком автомобільних кранів є неможливість управляти механізмом підйому і пересування крана з одного робочого місця (з однієї кабіни) і необхідність в більшості випадків вести роботупри постановці крана на виносні опори.

Автомобільні крани застосовують в основному на навантажно-розвантажувальних роботах і на монтажі будівель невеликої висоти і з елементів невеликої маси.

Стрілові залізничні крани застосовують в будівництві в обмеженій кількості, переважно при вантажно-розвантажувальних роботах і при обслуговуванні майданчиків укрупнювального збирання на складах, що мають залізничні шляхи. Рідше ці крани застосовують на монтажі конструкцій промислових будинків і споруд, коли в зоні монтажу є залізничні шляхи.

Баштові крани широко застосовують в цивільному багатоповерховому будівництві і промисловому будівництві призведеннівеликих інженерних споруд доменних цехів і інших важких промислових будівель і ТЕЦ, елементи збірних конструкцій яких мають велику масу і монтувати які доводиться на великій висоті. В основному застосовують самохідні баштові крани, що переміщаються по підкрановим шляхах. У особливих умовах застосовують стаціонарні (приставні) баштові крани і самопод’ємні крани баштового типу.

Козлові крани використовують в будівництві на вантажно-розвантажувальних роботах на складах і майданчиках укрупнювального збирання, призведенні одноповерхових промислових будівель, в прольотах яких влаштовуються великого об'ємуфундаменти під обладнання і виконуються інші підземні споруди, а також монтується складне обладнання. У цивільному будівництві такі крани застосовують при монтажі будівель з об'ємних елементів.

Спеціальні крани використовують для монтажу елементів конструкцій деяких споруд. Наприклад, висотні споруди монтують за допомогою переставних кранів. Для монтажу радіощогл і веж застосовують самопод’ємні (повзучі) крани. Важкі конструкції підіймають в проектне положення стрічковими підйомниками, обладнаними гідравлічними домкратами. У деяких випадках на монтажі будівельних конструкцій використовують спеціальні крани-вертольоти.

Щогли і портали в зв'язку із забезпеченістю сучасного будівництва самохідними і баштовими кранами в цей час застосовують все рідше. Іноді їх застосовують для підйому конструкцій великої маси, що встановлюються в невеликих кількостях, коли економічно недоцільно застосовувати крани великої вантажопідйомності, а також в особливих умовах монтажу, коли крани не можуть бути застосовані.

Вибір монтажного крана.

Монтаж будівельних конструкцій будівель і спорудздійснюють монтажним комплектом, до складу якого входять: ведуча машина (монтажний кран або інші монтажні механізми), допоміжні машини (допоміжні крани, вантажно-розвантажувальні і транспортні машини) і технологічне обладнання (вантажно захватніпристрої, кондуктори, пристрої для тимчасового закріплення, вивіряння тощо).

При виборі монтажних комплектів встановлюють технічну можливість використання для конкретного об'єкта як ведучої машини - крана даного типу, так і марки її комплектуючих машин.

Вибір ведучого монтажного крана базується на необхідності відповідності монтажно-конструктивної характеристики об'єкта (конструктивної схеми і розмірів будівлі, маси і розташування елементів на будівлі, рельєфу будівельного майданчика і інших особливостей, що визначає вибір технічних засобів монтажу), що монтується параметрам монтажного крана.

До параметрів монтажних кранів відносяться: вантажопідйомність - найбільша маса вантажу, яка може бути піднята краном при умові збереження його стійкості і міцності конструкції; швидкість підйому або опускання вантажу, пересування крана, обертання поворотної платформи. При цьому потрібно враховувати, що для плавної і точної «посадки» збірного елемента швидкість опускання вантажу не повинна перевищувати 5 м/хв, а швидкість обертання крана 1,5 м/хв.

Продуктивність - кількість вантажу, переміщуваного за часу, приведена на одиницю. Продуктивність монтажного крана може також вимірюватися числом циклів, що здійснюються за одиницю часу.

Довжина стріли - відстань між центром осі п'яти стріли і осі обойми вантажного поліспаста.

Виліт крюка - відстань між віссю обертання поворотної платформи крана і вертикальною віссю, що проходить через центр обойми вантажного крюка. Привизначенні корисного вильоту крюка відстань відраховують від найбільш виступаючої частини крана.

Висота підйому крюка - відстань від рівня стоянки крана до центра вантажного крюка в його верхньому положенні.

Колія - відстань між центрами передніх і задніх коліс пневмоколісних кранів, ширина гусеничного ходу або відстань між осями головок рейок.

База - відстань між осями передніх і задніх коліс пневмоколісних або рейкових кранів.

Для технічної характеристики гусеничних кранів вказують довжину гусеничного ходу; радіус повороту хвостової частини поворотної платформи відстань між віссю обертання крана і найбільш видаленою від неї точкою платформи або противаги.

Для раціонального використання механізмів, вони повинні бути підібраними по одному із наступних параметрів: геометричним: у всій довідковій літературі те

таблицях поряд з типом крану даються їх характеристики на основі геометричних даних. По них вибирають той, чи інший кран. Необхідно пам'ятати, що чим більший вивід стріли, тим менша вантажопід'ємність і навпаки

По ванмажо-висотним: висота піднімання вантажу

Вибiр монтажних кранів (стрілових) здiйснюється за такими монтажними характеристиками:

- необхідна вантажопiд'ємність Qм, яка визначається за формулою:

Q_м = Q_к + Q_пр + Q_об, [12.1.],

де Q_м - вантажепiд'ємнiсть крана, т; Q_к - маса конструкцiї, т; Q_пр - маса монтажних пристроїв, т.; Q_об - маса елементiв оббудови, т.

- висота пiдйому гака Н_м:

Н_м = Н_о + Н_ел + Н_з + Н_пр, [12.2.],

де Н_м - вiдстань вiд рiвня стоянки крана до низу крюка, при максимально зтягнутому полiспастi, м; Н_о - перевищення опори елемента, який монтується над рiвнем монтажного крана, м; Н_ел - висота елемента в монтажному положеннi, м; Н_з - запас по висотi за умовами монтажу для заведення конструкцiї до мiсця монтажу або перенесення через ранiше змонтованi конструкцiї (0.5-0.8 м); Н_пр - висота монтажних пристроїв в робочому положеннi вiд верху елемента, який монтується до крюка, м.

- монтажний виліт гака крана L_г.

Виліт стріли залежить від ширини будівлі:

L = а + b + с;

деа - віддаль від осі механізму (повертання) до бровки котловану;

b - величина нахилу + віддаль до будинку, м;

с - ширина будинку, м;

Інколи величини а і с сумують і розраховують як віддаль від осі повертання крану до будівлі - d (м).

Виліт стріли визначається аналітичним i графічним методами. Найбiльш поширеним є графiчний метод. Аналітичний базується на розгляді подібності трикутників.

Графiчне визначення довжини стріли крана (без гуська), (рис. 12.1.)

При графiчному методi визначення вильоту гака необхiдно в масштабi накреслити контур споруди, що монтується, вiсь розміщення елементiв, що монтуються i вiсь стрiли крана, що проходить через двi точки: А - яка знаходиться на вiдстанi 1.5 м. вiд крайньої точки конструкцiї, що монтується i В - яка знаходиться на висотi Н_м + 1.5 м., де 1.5 м. - висота вiд гака крана до осi оголовка стрiли.

Вище рiвня розташування крана на висотi h проводять лiнiю N - N, яка проходить через шарнiр стрiли (пяту стрiли).

Вiсь стрiли доводять до цiєї лiнiї i вправо вiд точки їх перетину вiдкладають вiдстань l,5 м, яка вiдповiдає осi повороту крана (дивись технiчну характеристику крана)

Графiчне визначення довжини стрiли крана (з гуськом), (рис. 12.2.).

Визначається за такою послiдовнiстю: вiд точки В вiдкладають розмiр гуська i вiсь стрiли проводять вiд кiнця гуська через точку А. Далi побудова за аналогiєю визначення довжини стрiли крана без гуська (рис.12.1.).

На основi одержаних характеристик Qм, Hм, Lг, Lс необхiдно виконати пiдбiр монтажних кранiв.

 

 

Рис.12.1. Схема для визначення параметрів стрілового крана (без гуська).

 

Рис.12.2.Схема для визначення параметрів стрілового крана (з гуськом).

 

Визначення кількості кранів. Кількість кранів визначається за формулою:

N = Т_ф/Т_з, [12.3.]

де Т_ф - фактична тривалiсть перебування крана на об'єктi визначається, як сума машинозмiн на виконання робiт, в яких бере участь кран; Т_з - заданий термiн перебування крана на об'єктi, приймається для промислових будiвель у межах 25-30%, для крупнопанельних будинків - у межах 70-80% вiд загального термiну будiвництва по БНіП 1.04.03-85* (з врахуванням 2-х змiнної роботи крана на добу в маш-зм).