Аналіз місткості туристичного ринку країни

Туризм в Бразилії є однією з найбільш стабільних у розвитку галузей народного господарства, що надає робочі місця близько для 10 млн.осіб або 14% економічно активного населення. На сьогоднішній день він фігурує серед основних статей експорту Бразилії (продаж туристичних віз, путівок, транспортних квитків), займаючи третє місце після експорту сої та залізної руди.

Згідно UNWTO Бразилія вступила в топ-10 за видатками на 10 місці, слідуючи 13% збільшення до US $ 25 млрд. Про позитивний розвиток індустрії також говорить і збільшення кількості іноземних туристів з 1,57 млн. чоловік в 2010 р. до 5 млн. у 2012 р., завдяки чому Бразилія піднялася з 47 місця в 2010 р. на десяте в 2012 р. серед найбільш відвідуваних туристами країн. Найбільше туристи відвідують міста Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Сектор туризму раніше за всіх інших галузей економіки пройшов через приватизацію, а тепер його базу складають підприємства з приватним капіталом (національним і іноземним), що володіють мережею готелів, закладів громадського харчування та рекреаційними установами.

У Бразилії є більше 18 тис. готелів, 49% з них розташовані в південно-східних районах країни. Показово, що останнім часом в готельний сектор активно надходить іноземний капітал з США та ЄС. Мережа громадського харчування налічує більше 1 млн. закладів, починаючи від недорогих до престижних ресторанів, 73% з них також розташовані в південно-східних районах країни. Особливо відрізняються різноманітністю і кількістю ресторанів міста Ріо-де-Жанейро і Сан-Пауло.

Також в ці роки, з початку проведення політики щодо залучення інвестицій в туристичну сферу, були побудовані 3 великих атракціонних парки з участю іноземного капіталу: «Парк та Моніка» в місті Сан-Пауло, «Бето Карреро Уорлд» в Санта-Катаріні та «Біч Парк» у місті Акірас. Найближчим часом на розвиток атракціонів бразильськими та іноземними компаніями передбачається інвестувати 1,2 млрд.дол. і побудувати дев’ять великих парків у містах Ріо-де-Жанейро, Вінедо, Пауліна, Ресіфі, Сальвадор і РібейранПрету, що підвищить конкурентоспроможність і привабливість бразильського туризму на міжнародному ринку послуг.

Таким чином, індустрія туризму та супутніх послуг може стати для країни перспективним джерелом поповнення бюджету. Підраховано, що іноземний турист у середньому залишає в Бразилії понад 80 дол. на добу. Основний потік туристів до Бразилії йде з Аргентини, США, Уругваю, Парагваю та Німеччини, Португалії, Перу, що говорить про гарний взаємодії перш за все з сусідніми країнами-членами Меркосур, що встановили між собою безвізовий режим перетину кордонів. За оцінками міністерства промисловості, торгівлі та туризму Бразилії, тільки Південна Америка здатна забезпечити країні близько 7 млн. туристів на рік. Виходячи з даних міркувань, уряд з метою вдосконалення співпраці в гуманітарній області з державами-членами Меркосур проводить політику розширення транспортного сполучення, у тому числі відкриття нових авіаційних ліній з сусідніми країнами [29; 31].

Кількість прибуттів туристів протягом 2009-2012 років (Додаток К).

Протягом багатьох років найбільш відвідуваними містами Бразилії залишаються («див.табл.3.1»).

Таблиця 3.1

Найбільш відвідувані міста в Бразилії
Відпочинок, курорт	Діловий туризм	Інші направлення
№	Місто	%	№	Місто	%	№	Місто	%
1.	Ріо-де-Жанейро	31,5	1.	Сан-Пауло	49,4	1.	Сан-Пауло	32,5
2.	Ігуасу	17,0	2.	Ріо-де-Жанейро	22,3	2.	Ріо-де-Жанейро	25,0
3.	Сан-Пауло	13,6	3.	Порту-Алегре	8,2	3.	Белу-Оризонті	6,4
4.	Флоріанополіс	12,1	4.	Куритиба	5,4	4.	Сальвадор	6,3

 

Традиційне лідерство двох перших міст пояснюється тим, що вони є найбільшими транспортними вузлами і діловими центрами країни. Вцілому ж по Бразилії 69% іноземців прибувають сюди виключно з туристичними цілями, 22% − у службових справах та 5% для участі у міжнародних переговорах.

Згідно з опитуваннями клієнтів турагенствами, до основних недоліків послуг і туризму в Бразилії відносяться незадовільна дорожня інформація, міський транспорт і громадська безпека. В інфраструктуру туризму забезпечується досить високий рівень інвестування, що дорівнює 17% від ВВП. Державна економічна політика уряду Лулида Сільва розглядає індустрію туризму і сектор супутніх послуг як надійну область вкладення капіталу і створення позитивного образу Бразилії в очах іноземних інвесторів, а також важливого інструменту поглиблення зв’язків з сусідніми країнами.

Робиться ставка на пропаганду екологічних подорожей в Амазонії, Пантаналі, Серре Гаушу (гірського ланцюга штату Ріо-Гранді-ду-Сул), СерреФлуміненсе (гірського ланцюга штату Ріо-де-Жанейро), «Зеленій смузі» (східне узбережжя між містами Аракажу і Сальвадор), районах, багатих цілющими водними джерелами. Крім того, національною політикою з туризму ставиться завдання розвивати можливості для проведення міжнародних конференцій з метою перетворення Бразилії в один з центрів міжнародних зустрічей у Західній півкулі. Північний район подібний до Амазонії. Дика природа, екзотика сельви, повноводні річки є основою для розвитку таких видів туризму, як екстремальний, екскурсійний, рафтинг, мисливський, риболовний. Північно-східний район в основному сільськогосподарський, але тут є місто Ресіфі, яке називають колоніальною перлиною країни. Місто самою історією призначене для розвитку пізнавального туризму. Не поступається йому і місто Сальвадор з його старовинною колоніальною архітектурою, а також чудовими пляжами Ітапан, Амараліна і Штуба. Сальвадор славиться своїми вуличними святами, які відбуваються щомісяця, ремісничими ринками, школами бойового мистецтва капуейра.

Південно-східний район найбільш економічно розвинутий. Сьогодні − це головна туристична зона завдяки Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу. Тут найрозвинутішими видами туризму є пляжний, діловий, розважальний, екскурсійний, спортивний. Південний район славиться національними парками, екзотичним парком птахів і звичайно грандіозним водоспадом Ігуасу. Західний район привабливий тим, що тут знаходиться столиця країни з її ультрамодерною архітектурою. Країна, також, бере участь у дії багатьох міжнародних організацій в галузі міжнародної безпеки та співробітництва. Тепер вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і членом Організаціїамериканських держав. Разом з Аргентиною, Чилі і США, Бразилія − один із гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. В ООН Бразилія бере участь у багатьох агентствах. Вона посилала солдат у складівійськ ООН для збереження миру у Бельгійське Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. Через ріст економіки, країна стає все більш і впливовішим гравцем у міжнародній політиці та економіці. Нещодавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам із своїми південноамериканськими сусідами і входить в склад Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур (митний союз з Аргентиною, Уругваєм, Парагваєм і Венесуелою). Крім того, особливо протягом останніх років, Бразилія намагається зміцнити зв’язки з рештою колишніх португальських колоній в рамках Співдружності португаломовних країн.

Таким чином, економічні умови важливі для розвитку туризму в країні, тому що включають в себе основні компоненти, щослужать основою для розвитку туризму і безпосередньо впливають на цей розвиток.

ВИСНОВКИ

Дослідивши туристично-рекреаційний потенціал Бразилії, можна зробити висновок, що Бразилія – одна з найбільших країн світу як за величиною території, так і за кількістю населення. За розміром території вона займає п’яте місце в світі (після Росії, Китаю, Канади і США), а за числом жителів – восьме місце. Займаючи майже половину всієї площі Південної Америки, Бразилія граничить зі всіма південно-американськими країнами, окрім Еквадору і Чилі.

Туризм в Бразилії є однією з найбільш стабільних у розвитку галузей народного господарства, що надає робочі місця близько для 10 млн.осіб або 14% економічно активного населення. Він вже зараз фігурує серед основних статей експорту Бразилії (продаж туристичних віз, путівок, транспортних квитків), займаючи третє місце після експорту сої та залізної руди.Крім того, національною політикою з туризму ставиться завдання розвивати можливості для проведення міжнародних конференцій з метою перетворення Бразилії в один з центрів міжнародних зустрічей у Західній півкулі.

Країна, також, бере участь у дії багатьох міжнародних організацій в галузі міжнародної безпеки та співробітництва. Тепер вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і членом Організації американських держав.

Таким чином, індустрія туризму та супутніх послуг може стати для країни перспективним джерелом поповнення бюджету.

Бразилія має потужний рекреаційний потенціал. Унікальним природним регіоном світу є Амазонія. Сьогодні − це район екотуризму, який дає унікальну можливість ознайомитися зі світом незайманої природи. Країна лежить у чотирьох кліматичних поясах — екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному. Тому тут переважає жаркий клімат.

Серед основних природних визначних пам’яток Бразилії можна назвати: Амазонія – це загадковий район, що становить 1/3 території всієї Бразилії. В Амазонських джунглях виробляється 50% всього кисню на земній кулі. Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики.

Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. Упродовж століть у країні відбувалося їх взаємопроникнення, злиття і утворення якісно нової, змішаної за своїм характером культури. Протягом багатьох років найбільш відвідуваними містами Бразилії залишаються Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Флоріанополіс, Фошду Ігуасу, Порто Алегре. Традиційне лідерство двох перших міст пояснюється тим, що вони є найбільшими транспортними вузлами і діловими центрами країни. У цілому ж по Бразилії 69% іноземців прибувають сюди виключно з туристичними цілями, 22% − у службових справах та 5% для участі у міжнародних переговорах. Країна умовно поділяється на п’ять районів. Північний − найбільший район країни і служить джерелом лісових виробів, від таких як сасапарель, какао, кориця і черепахове масло. Північно-східний − це напівзасушлива каатинга, яка підлягає тривалим періодичним засухам та у якій створена обширна система іригації. Центрально-західний − тропічна савана, яка використовується для виробництва сої. Південно-східний − найбільший за населенням та найбагатший район країни. Південний район − це найменший район країни, але густо заселений, зумовлений досить високим рівнем життя.

Список використаних джерел

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб. – К.: Академія, 2010. – 688 с.

2. География мирового хозяйства. Часть 1 / Под ред. Б.Н. Зимина. –2011. – 160 с.

3. Дронов В.П., Максаковский В.П., Ром В.Я. Экономическая и социальнаягеография: Справочныематериалы –2012. – 208 с.

4. Довідник. Всі країни світу. – М: 2011. – 426 c.

5. Економіка зарубіжних країн: Підручник А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський – К.: Либідь, 2003. – 416 с.

6. Игнатенко A. M. Рекреационно-териториальные системы: научныеосновыразвития и функционирования. – К.: УМК, 2004. – 51 c.

7. Игнатенко A.M., Руденко В.П. Природно-ресурсныйпотенциалтерритории. Географическийанализ и синтез. – Львов: Вища школа, 2012. – 157 с.

8. Капиталистические и развивающиесястраны на карте 90-х годов / Под ред. В. В. Вольского. – М.: Изд-воМоск. ун-та, 1990. – 546 с.

9. Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О. Розміщення продуктивних сил зарубіжних країн. – Тернопіль, 2013. – 518 с.

10. Любимов И. М. Общая політична, економічна і соціальна географія. М., 2014. – 298 с.

11. Липец Ю.Г., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студентов. – М.: ВЛАДОС, 2011. – 400 с.

12. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. – К.: Лібра, 2013. – 328 с.

13. Мироваяэкономика / Под ред. А.С. Булатова. – М.: Юристь, 2010. – 734 с.

14. Пирожник И. И. Международный туризм у світовому господарстві. Мн., 2013.– 38 с.

15. Мироваяэкономика. Экономика зарубежных стран. 2012. – 480 с.

16. Мироненко Н.С. Страноведение: теория и методы: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2013. – 268 с.

17. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. Второеиздание. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2012. – 492 с.

18. Соціально-економічна географія світу / За ред. С.П. Кузика – Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. – 256 с.

19. Страны и народы: Науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти т. Южная Америка / Редкол.: В. В. Вольский и др. – М.: Мысль, 2011. – 285 с.

20. Шаповал В.М. Державний лад країн світу – К.: Український Центр Правничих Студій, 2013. – 320 с.

21. Країни і народи, Росія і Європа – Велика енциклопедія М., 2011. – 123 c.

22. Экономиказарубежныхстран. – М.: Высш. школа, 2011. – 478 с.

23. Экономическая и социальнаягеографиязарубежныхстран: В 2-х т. / Под ред. В.П. Максаковского. – М.: Просвещение, 2010. – 456 c.

24. Экономическая, социальная и политическаягеография мира. Регионы и страны / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С.Б. Лаврова, канд. геогр. наук, доц. Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2013. – 226 с.

25. www.polpred.com

26. www.quiz.krugosvet.ru.

27. www.ag.ru.

28. www.forum.rin.ru.

29. www.poedem.ru.

30. www.svitturista.org.ru.

 

Додаток А

 

Карта Бразилії

 

 

Додаток Б

 

Фізико-географічна карта Бразилії

 

Додаток В

 

Грошова одиниця - крузейро

 

 

Додаток Г

Річка Амазонка

Додаток Д

 

Гора Цукрова голова

 

Додаток Е

Ботанічний сад

 

Додаток Ж

Статуя Ісуса Христа

 

Додаток З

Туристичне районування Бразилії

Додаток К

Кількість прибуттів туристів протягом 2011-2014 років