Тема 6. Аналіз витрат на виробництво та собівартість продукції

План лекції

Значення, завдання і джерела інформації.

6.2. Показники собівартості продукції.

6.3. Оцінювання обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції.

6.4. Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції.

Аналіз собівартості одиниці продукції.

6.6. Аналіз динаміки зміни собівартості порівнянної продукції.

Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції.

6.8. Аналіз витрат за економічними елементами.

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції.

Аналіз прямих матеріальних витрат.

Оцінювання витрат на пряму заробітну плату.

Аналіз витрат на обслуговування виробництва.

Інші комплексні витрати.

6.14. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції.

6.1. Значення, завдання і джерела інформації

Виробництво й реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Собівартість продукції — це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

За ринкових відносин завдання щодо зниження собівартості продукції централізовано не планується, а ефективність роботи підприємств оцінюється за допомогою показника прибутку. Однак це ще більше посилює значення проблеми зниження собівартості, бо від рівня собівартості залежить конкурентоспроможність продукції, фінансовий стан підприємства, матеріальний та культурний рівень життя його працівників, виконання надходжень до бюджету країни.

Аналіз собівартості продукції має такі завдання: перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості; об'єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових; з'ясування чинників цих відхилень; підрахунок резервів подальшого зниження собівартості продукції; розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Для проведення аналізу застосовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» ф. 2, «Звіт із праці» ф. 1 -ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

6.2. Показники собівартості продукції

Собівартість продукції — це грошова вартість оплати праці, спожитих засобів і предметів праці.

У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної продукції плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого періоду.

Залежно від об'єкта та інших ознак виділяють такі види собівартості (таблиця 6.1).

 

Таблиця 6.1

Класифікація показників собівартості

Ознака класифікації	Показник
Місце виникнення витрат	Цехова собівартість
Виробнича собівартість
Тривалість періоду	Середньомісячна собівартість
Квартальна собівартість
Середньорічна собівартість
Метод розрахунку	Планова собівартість
Нормативна собівартість
Фактична собівартість
Об'єкти розрахунку	Собівартість одиниці продукції
Собівартість порівнянної продукції
Собівартість непорівнянної продукції
Собівартість усієї товарної продукції (витрати на одну гривню товарної продукції)

 

Цехова собівартість — це витрати конкретного цеху на виробництво продукції. Виробнича собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Цехові витрати в більшості галузей промисловості включаються в собівартість окремих видів продукції через розподіл їх пропорційно сумі заробітної плати робітників.

Суть інших видів собівартості продукції випливає вже із самої їх назви.

Облік, планування та аналіз собівартості спираються на такі узагальнені показники:

1) собівартість одиниці продукції;

2) виконання плану зниження собівартості порівнянної продукції;

3) витрати на 1 грн. товарної продукції. Собівартість одиниці продукції є історично найстарішим (найпершим) показником. На підприємствах планується та обліковується собівартість одиниці продукції лише основних видів. Для цього всі витрати на виробництво основного виду продукції ділять на обсяг продукції в натуральних показниках. Дані про собівартість одиниці окремих видів продукції, вільні від впливу побічних структурних факторів, уможливлюють докладне оцінювання факторів, що впливають на прямі витрати. Показник собівартості одиниці окремих видів продукції є незамінним для порівняльного аналізу, його беруть також за відправний пункт функціонально-вартісного аналізу (ФВА) для виявлення можливих способів зниження собівартості за рахунок змін у конструкції та технології виробів.

Більшість підприємств випускають десятки й сотні видів продукції. Планування та облік витрат щодо кожного виду продукції потребують великих трудових і матеріальних витрат, а тому для аналізу собівартості всіх видів продукції використовуються також інші показники.

Починаючи з 1932 р., у СРСР було введено узагальнений показник — виконання плану зі зниження собівартості порівнянної продукції. Порівнянною вважалася продукція, яка виготовлялась у минулому періоді. У планах передбачалось виконання завдання зі зниження собівартості порівнянної продукції в абсолютній сумі та у відсотках. На продукцію, що вироблялась уперше на цьому підприємстві, затверджувалась планова собівартість у цілому і за статтями калькуляції. У поточній та річній звітності фактичний випуск продукції перераховувався за плановою собівартістю одиниці продукції, а порівнянна продукція — за плановою і за середньорічною собівартістю минулого року. Порівнюванням фактичних витрат із витратами, обчисленими в такий спосіб, виявлялась економія чи перевитрата. Головним було виконання завдання зі зниження собівартості порівнянної продукції.

Проте прискорене оновлення промислової продукції призвело до різкого зниження питомої ваги порівнянної продукції.

За умов ринкових відносин підприємства (залежно від потреби) використовують один або більше показників. Аналіз порівнянної товарної продукції здійснюється на підприємствах, де її питома вага становить понад 50%. Там, де переважає нова продукція, для аналізу динаміки собівартості використовуються показники витрат на 1 гривню товарної продукції та собівартості одиниці продукції.

Складаючи кошторис витрат на виробництво і розробляючи завдання зі зниження собівартості продукції, необхідно спиратись на організаційно-технічні заходи для зменшення норм витрат матеріалів та трудомісткості виробів. Завдання зі зниження собівартості продукції треба пов'язувати з ефективністю цих заходів.

 

6.3. Оцінювання обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції.

Важливою передумовою дієвості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації. Тому аналізові собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації, яка передбачає оцінювання узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.

Щоб установити обґрунтованість планового рівня собівартості виробленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації та складають розрахунок (табл.6.2). Табличні витрати на 1 грн. виробленої продукції порівнюють із плановими, визначають та оцінюють наявні відхилення.

 

 

Таблиця 6.2

Розрахунок рівня собівартості продукції, тис.грн.

№ з/п	Показник	За оптови-ми цінами підпри-ємства	За плановою собівартістю	Прибуток	Витрати на 1 грн. продукції
	Залишки нереалізованої продукції на початок року				78,05
	Реалізація продукції				80,47
	Залишки нереалізованої продукції на кінець року				83,16
	Випуск товарної продукції (ряд.2 + ряд.3 – ряд.1)				80,75

 

З таблиці 6.2 бачимо, що за планового обсягу реалізації в оптових цінах підприємства 8323 тис. грн. та планового прибутку від реалізації 1625 тис. грн. собівартість реалізованої продукції становить 6698 тис.грн ., а планова собівартість товарної продукції з урахуванням зміни планових залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року — 6783 тис. грн. Потрібно пам'ятати, що внаслідок систематичного зниження собівартості витрати на одну гривню продукції в залишках нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а в собівартості товарного випуску — нижчі, ніж у собівартості реалізованої продукції, бо в останню закладено підвищені витрати в залишках нереалізованої продукції на початок року. На підприємстві, яке ми аналізуємо, цієї вимоги не додержано, собівартість товарної та нереалізованої продукції постійно зростає, а тому зменшується прибуток на одну гривню продукції. Високий рівень витрат у залишках нереалізованої продукції був спричинений зростанням цін на матеріали і зниженням попиту на дорогу продукцію. Ця обставина може призвести до погіршення фінансового стану підприємства.

Маючи розрахунковий рівень собівартості товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження проти минулого звітного періоду і розробляють план організаційно-технічних заходів, який забезпечить це зменшення.

6.4. Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції

Міра ефективності використання матеріальних, трудових і грошових засобів із найбільшою повнотою розкривається під час вивчення собівартості товарної продукції, бо об'єктом аналізу стають ресурси підприємства, використані для основної діяльності. Аналіз собівартості товарної продукції починають із загального оцінювання виконання плану собівартості, визначають відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявляють фактори, що вплинули на це відхилення, роблять відповідні висновки.

На підставі облікових даних одержано таку інформацію: випуск товарної продукції за планом — 8400 тис. грн., фактичний — 8500 тис. грн.; собівартість продукції за планом — 6783 тис. грн., фактично —

7145 тис. грн., собівартість фактично випущеної продукції за плановими нормами і фактичною структурою — 6958 тис. грн. Порівняння фактичної собівартості з плановою показало, що абсолютне відхилення дорівнює

362 тис. грн. Це відхилення виникло під впливом таких факторів: 1) зміни обсягу продукції; 2) зміни структури виробленої продукції; 3) зміни рівня витрат (за рахунок зміни кількості використаних матеріалів, цін на сировину і матеріали). Для виявлення впливу цих факторів виконаємо такі розрахунки:

1) визначаємо рівень виконання плану виробництва товарної продукції

8500:8400-100=101,19%;

2) обчислюємо собівартість фактичного випуску продукції за плановими нормами і структурою

6783*101,19:100 = 6864 тис. грн.;

3) визначаємо вплив зміни обсягу товарної продукції на собівартість

6864-6783=81 тис. грн.;

4) розраховуємо вплив зміни структури на собівартість

6958 - 6864 = 94 тис. грн.;

5) визначаємо вплив зміни рівня витрат на собівартість

7145-6958 =187 тис. грн.

Загальне відхилення становить 81 + 94 + 187 = 362 тис.грн. Підприємство допустило небажане зростання собівартості на 94 тис. грн. — за рахунок погіршення структури і на 187 тис. грн. — за рахунок зміни рівня витрат. Із цього можна зробити незаперечний висновок про низький рівень господарювання.

Ураховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат підприємства, всі їх поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати) залишаються незмінними навіть за зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Взаємозв'язок між постійними і змінними витратами можна виразити рівнянням першого степеня.

У = а + вх,

де У— сума витрат на виробництво продукції; а — абсолютна сума постійних витрат; в — частка змінних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг); х — обсяг виробництва продукції.

Залежність між витратами й обсягом продукції показано в таблиці 6.3.

 

Таблиця 6.3

Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	Собівартість усієї продукції, тис. грн.	Собівартість на одну тисячу гривень виробленої продукції, тис. грн.
Усього	У т. ч. витрати	Усього	У т.ч. витрати
постійні	змінні	постійні	змінні

 

Дані таблиці 6.3 свідчать про те, що загальна сума постійних витрат 1640 тис. грн. є фіксованою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції. Проте на одиницю продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно зростанню обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 8,5 разу, а постійні витрати на одиницю продукції зменшились у 8,5 разу. Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Цю залежність можна виразити такою формулою:

С_{0 1} = .

 

6.5. Аналіз собівартості одиниці продукції

Підприємства, які виробляють невелику номенклатуру основних виробів, планують і розраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду. Аналіз виконання плану зі зниження собівартості одиниці продукції кожного виду почи­нається з оцінювання загальних показників. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють із плановою і фактичною за попередній період, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, тенденції у змінах собівартості. Для цього на основі облікової інформації про рентабельність найважливіших виробів складають відповідний розрахунок (таблиця 6.4).

Таблиця 6.4

Аналіз собівартості одиниці окремих виробів

Вироби	Собівартість одиниці, грн.	Відхилення (±)
від минулого року	від плану
минуло-річна	план.	звіт.	Сума, грн.	%	Сума, грн.	%
А				+223	+7,03	+303	+9,80
Б				-12	-0,95	__-3	-0,24

 

Дані таблиці 6.4 свідчать, що планом передбачалось знизити проти минулорічної собівартість виробу А на 80 грн., або на 25,9%, і виробу Б на 9 грн., або на 0,71%. Підприємство не виконало планового завдання зі зниження собівартості одиниці продукції виробу А і перевиконало цей показник щодо виробу Б. Такий аналіз поглиблюється дослідженням за статтями витрат.

Фактичну собівартість одиниці виробу за статтями витрат порівнюють із плановою і нормативною, а для порівнянних виробів — також і з собівартістю минулого періоду. Визначається, як змінилась собівартість виробу проти минулорічної, як виконано план за собівартістю, як змінились витрати за окремими статтями собівартості.

Порівняння витрат за статтями дає змогу виявити збільшення чи економію витрат (табл. 6.5).

 

Таблиця 6.5

Аналіз собівартості виробу КТД 2-2 за статтями калькуляції

№ з/п	Стаття витрат	На одиницю продукції, грн.	Відхилення від
минулого періоду	звітний рік	минулого періоду	плану
план.	факт.	сума	%	сума	%
	Сировина та матеріали					2,36		7,10
	Повторно використовувані відходи (відраховуються)					66,7		66,7
	Покупні напівфабрикати				-7	-6,7	-17	-14,8
	Паливо, енергія					80,0
	Заробітна плата виробничих робітників				-4	-1,0	+6	+1,6
	Відрахування на соцстрахування				-1	-0,65	+1	0,6
	Витрати на підготовку та освоєння виробництва					17,7		17,7
	Витрати на утримання і використання обладнання					8,1	-80	-16,7
	Цехові витрати					37,0		33,3
	Утрати від браку		-			1,6		-
	Інші виробничі витрати					17,2		14,74
	Виробнича собівартість					7,03		9,8

 

Дані таблиці 6.5 свідчать про те, що підприємство зробило перевитрати за всіма статтями, крім покупних напівфабрикатів. Загальна сума перевитрат проти минулорічних становить 223 грн., або 7,03%, і проти планових — 303 грн., або 9,8%. Це дуже великі перевитрати, котрі потребують ґрунтовного вивчення їх причин. Зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею «Сировина та матеріали», виявляють, за рахунок якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор «норма») і заготівельної вартості цих матеріалів (фактор «ціна»). Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор «норма») визначається станом техніки й організації виробництва, тобто залежить від підприємства. Зміна цін на матеріали (фактор «ціна») часто не залежить від підприємства, крім організації матеріально-технічного постачання.

Методику визначення впливу факторів «норма» і «ціна» показано в таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

Аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат

на одиницю виробу КТД 2-2

№з/п	Види матеріалів	Один. вимірю-вання	План	Фактично	Відхилення	Резерв знижен-ня витрат, грн.
Кільк. (норма)	Ціна, тис. грн.	Сума, грн.	Кільк. (норма)	Ціна, тис. грн.	Сума, грн.	Разом, грн.	У т.ч. за рахунок
кількості	ціни
	А	Кг	1,2			1,4		68,6	8,6		-1,4
	Б	Кг				5,2				9,8	5,2
	В	Кг
	Г	Шт.							-	-36
	Д	М^3	0,5			0,6			-56		-96
	Е	М^3	0,3			0,3		15,6	0,6	-	0,6
	Ж	Кг					7,2	64,8	8,8		1,8
			-	-		-	-			150,8	-41,8

 

Дані таблиці 6.6 свідчать про те, що на виготовлення одиниці виробу КТД2-2 матеріальні витрати зросли на 109 грн. За рахунок кількості використаних матеріалів підприємство допустило перевитрати на

150,8 грн. Загальний резерв зниження втрат становить 242,4 грн. Для застосування такого резерву необхідно виявити та усунути причини перевитрат.

Так, із таблиці 6.6 випливає, що підприємство в собівартості виробу КТД2-2 допустило перевитрату прокату чорних металів (А) на 8,6 грн., у тому числі за рахунок зростання фактичних витрат—на 10,0 грн.

Розмір впливу фактора «норма» визначається як добуток абсолютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці даних матеріальних цінностей, а величина впливу фактора «ціна» — як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей та фактичної витрати матеріалу кожного виду. Визначивши рівень впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, необхідно проаналізувати обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження собівартості продукції записуємо перевитрати за кількістю (нормою) та ціною (зі знаком «плюс»).

Причини відхилення від норм виявляють за повідомленнями про зміну норм, зведеннями про відхилення від норм, про брак тощо. Наприклад, у цехах виявлено перевитрату матеріалів на суму 3,7 тис. грн. Основними причинами перевитрат матеріалів були: надходження матеріалів із більшими допусками — 0,6 тис. грн.; низька якість інструменту — 0,3; заміна матеріалів за типорозміром та профілем — 0,7; зміна рецептури і комплектації — 0,4; помилки в технології та кресленнях — 0,5; невиконання захо­дів з удосконалення технології — 0,9; відхилення, виявлені інвентаризацією, — 0,3. Усього 3,7 тис.грн.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм, завищених планових витрат.

Під час аналізу заробітної плати основних робітників виявляються витрати кожного цеху, де виготовляли ці вироби. Для дослідження використовують бухгалтерські документи про доплату робітникам за відхилення від технологічних процесів і від звичайних умов праці. Аналіз сум доплат показує, за якими операціями було допущено перевитрату, та дає змогу зробити висновки про способи ліквідації втрат.

У процесі аналізу перевіряють прогресивність й обґрунтованість витрат часу і розцінок, виявляють динаміку й напрями цих змін, їх відхилення від нормативних, причини виникнення.

Накладні витрати, записані в калькуляціях, аналізують щодо всієї товарної продукції тому, що вони списуються на собівартість окремих виробів за певними ознаками (заробітною платою основних робітників, амортизацією) і загальна їх величина є умовно-постійною. Перевіряється лише обґрунтованість бази розподілу накладних витрат на собівартість різних виробів і правильність самого розподілу.

Для оцінювання виконання плану зниження собівартості одиниці продукції фактичну собівартість виробу порівнюють із плановою та минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у відсотках; обов'язково роблять письмові висновки.

Оцінювання виконання плану зниження собівартості продукції кількох виробів проводять з урахуванням диференціації собівартості та рентабельності. Для цього всю продукцію розподіляють за такими групами: нерентабельна (збиткова), низькорентабельна, середньорентабельна, високорентабельна. Потім для кожної групи виробів визначають структуру собівартості продукції й відсоток виконання плану зниження собівартості. З урахуванням різної питомої ваги окремих груп роблять висновки про резерви зниження собівартості нерентабельних і малорентабельних виробів. Ці висновки обов'язково використовують, плануючи випуск продукції на майбутній період.

 

6.6. Аналіз динаміки зміни собівартості порівнянної продукції

Підприємства, на яких переважає питома вага раніше освоєних виробів, планують і обліковують зниження собівартості порівнянної продукції у відсотках до минулорічної. До порівнянної продукції відносять усі вироби, що їх виготовляли на підприємстві в минулому звітному періоді, за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті, та тих, які були на стадії впровадження у виробництво.

Для аналізу фактичний випуск продукції визначають за плановою вартістю, а порівнянну продукцію обчислюють також і за минулорічною собівартістю.

Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, обчисленою за рівнем плану й минулого року, визначають економію чи перевитрату.

Для оцінювання зниження собівартості всієї продукції, в т.ч. порівнянної та непорівнянної, на підставі даних плану й облікової інформації складають відповідний розрахунок (табл.6.7).

Наведені в таблиці 6.7 дані показують, що за загального зростання собівартості фактично випущеної продукції проти плану на 281 тис. грн., або 4,09%, собівартість порівнянної продукції збільшилась на 298 тис. грн., або на 4,65%, а непорівнянної — знизилась на 17 тис. грн., або на 3,75%.

Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорівнянної продукції можна пояснити недоліками в плануванні, а передовсім використанням у плануванні собівартості непорівнянної продукції технічно не обґрунтованих дослідно-статистичних норм витрат ресурсів. Абсолютна економія від виробництва непорівнянних виробів становить +17 тис.грн., а їх питома вага у плановому товарному випуску — 6,6% (453: 6864 * 100). Необхідно перевірити, чи не спричиняють цю економію завищені норми витрат відповідних планових калькуляцій. Потрібно мати на увазі, що в складі непорівнянної продукції разом із виробами є запасні частини, капітальний ремонт обладнання та разові замовлення. Ці замовлення викону­ються за договірними цінами й часто дають високу рентабельність. Що вищою є собівартість, то вищими будуть ціни, прибуток і рівень перевиконання норм виробітку. Отже, виконання разових замовлень є вигідним.

 

Таблиця 6.7

Собівартість продукції

Показник	Фактичний випуск товарної продукції	Відхилення
За серед-ньоріч-ною собівар- тістю	За плано-вою собі-вартістю	За фактичною собівар-тістю	плану від минулого року, %	фактично
від мину-лого року,%	від плану
сума	%
Уся товарна продукція	-			-	-	+281	+4,09
У тому числі: а) порівнянна				-3,73	+0,54	+298	+4,65
б) непорівнянна	-			-	-	-17	-3,75

 

Підприємство у звітному році планувало зниження собівартості продукції на 262 тис. грн. (6673 - 6411), або на 3,93%, у тому числі за рахунок структури та асортименту — на 0,2%. Фактично собівартість продукції проти плану зросла на 298 тис. грн. (6709-6411), або на 4,65%, тобто завдання зі зниження собівартості не було виконано. Допущено зростання собівартості проти минулорічної на 36 тис. грн. (-262 + 298), що становить 0,54% (36: 6673- 100).

Надпланове підвищення собівартості фактично випущеної порівнянної продукції на суму 298 тис. грн., або на 4,65%, склалося під впливом двох факторів: зміни рівня витрат на виробництво одиниці продукції та зміни оптових цін і тарифів. На підставі облікових даних виявлено, що у звітному році відбулось непередбачене планом підвищення оптових цін на спожиті матеріали, паливо, енергію та тарифи на 270 тис. грн., причому збільшення витрат на обсяг порівнянної продукції становило 28 тис. грн. (298 - 270).

Отже, зростання собівартості продукції проти минулорічної на

36 тис. грн. (6709 - 6673) сталося за рахунок впливу факторів, зазначених у таблиці 6.8.

Таблиця 6.8

Вплив факторів на зміну собівартості порівнянної продукції

№ з/п	Фактори	Розмір впливу на зростання собівартості
Тис. грн.	%
	Зміна обсягу випуску [6673 (3,93 – 0,2): 100]	-249	- 3,73
	Зміна структури випуску (6673 * 0,2: 100)	-13	-0,2
	Зміна собівартості виробів	+28	+0,44
	Зміна оптових цін і тарифів	+270	+4,21
	Усього	+36	+0,54

 

Найбільш важливим фактором зниження собівартості порівнянної продукції є застосування прогресивніших норм витрат матеріальних ресурсів і трудових нормативів, що, у свою чергу, залежить від вчасності й повноти проведення організаційно-технічних заходів, запровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці. Необхідно оцінити виконання плану організаційно-технічних заходів за кількістю впроваджених новинок, обсягом виробничих витрат та фактично отриманим економічним ефектом.

Наведені дані показують, що за факторами, які залежать від самого підприємства, собівартість зросла на 28 тис. грн., а за тими, що не залежать, — на 270 тис. грн.

 

6.7. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, що охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв'язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 6.9.

Таблиця 6.9

Витрати на 1 грн. продукції

№ з/п	Показники	план.	Фактичний випуск продукції	факт.
Планові норми і планові ціни	У планових цінах	Чинні ціни на матеріали і планові на продукцію
	Обсяг продукції в порівнянних оптових цінах, тис. грн.
	Собівартість продукції, тис. грн.
	Витрати на 1 грн. продукції (ряд2:ряд1), коп.	80,75	81,04	82,15	84,36	84,06

 

Наведені в таблиці 6.9 дані показують, що на підприємстві — об'єкті аналізу собівартість продукції проти плану зросла на 362 тис. грн. (7145 ~ 6783), або на 5,34%. Витрати на 1 грн. продукції збільшились на 3,31 коп. (84,06 - 80,75), або на 4,10% [(84,06-80,75) 100]: 80,75. Темпи підвищення витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,34% проти 1,19%). Це свідчить про великі непродуктивні витрати. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники: а) зміна структури асортименту виготовленої продукції; б) зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів; в) зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів; г) зміна цін на продукцію.

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів із нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до збільшення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити рівень впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника становить 0,29 коп. (81,04 - 80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на гривню товарної продукції на 0,29 копійки.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно від витрат на 1 грн. продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами, відняти планові витрати на фактичний випуск та асортимент продукції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гривню продукції на 1,11 коп.

(82,15 - 81,04).

Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визначається як різниця між фактичними витратами на гривню продукції за цінами, що реально існують у звітному році, та тими, що їх було закладено в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності й тарифів на вантажні перевезення підприємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36 - 82,15).

Зниження витрат на 1 грн. продукції за рахунок оптових цін на продукцію визначаємо так: від витрат на 1 грн. продукції, обрахованих у чинних цінах, віднімаємо витрати в чинних цінах на матеріали та в планових цінах — на продукцію. Підвищення ціни на продукцію зменшило витрати на 1 грн. продукції на 0,30 коп. (84,06 - 84,36), або на 0,37%.

Аналіз показав, що підприємство підвищило собівартість продукції за рахунок безгосподарності (зайві витрати) і зростання цін на матеріали. Ці перевитрати воно частково покрило за рахунок підвищення цін на свою продукцію. Отже, підприємство — об'єкт аналізу є наочним прикладом поганого господарювання.

Нині багато фірм в Україні змушені постійно підвищувати ціни. Вони роблять це, усвідомлюючи, що зростання цін спричиняє незадоволення споживачів, дистриб'юторів та торгового персоналу. Однією з головних причин цього є постійне збільшення витрат, зумовлене стійкою інфляцією. Зростання витрат, що перевищує темп підвищення продуктивності праці, призводить до зниження норм прибутку та змушує фірми регулярно збільшувати ціни. Часто до підвищення цін призводять постійні інфляційні очікування чи побоювання запровадження державного контролю над цінами. Іншою причиною цього є наявність надмірного попиту. Коли фірма не може повністю задовольнити потреби своїх замовників, вона може підняти ціни, ввести нормований розподіл товару або зробити і те, і те одночасно. Ціни можна збільшити практично непомітно, скасувавши знижки та поповнивши асортимент дорожчими видами товару, а можна зробити це й не маскуючись.