Інформація як об’єкт інформаційних правовідносин

Особливість і складність розуміння категорії об’єкт інформаційно-правових відносин обумовлена поширеністю у науковій юридичній літературі близьких за назвою але не синонімічних за юридичною наповненістю понять: «об’єкт правових інформаційних відносин»; «предмет інформаційних правовідносин»; «інформація як об’єкт права» та інші.

У більшості нормативно-правових джерел сучасного інформаційного законодавства України в якості об’єкту інформаційних правових відносин вказується інформація. Так відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а у відповідності до ст. 4 цього ж Закону об’єктом є інформація. Це може стосуватися будь-якої інформації, тобто будь-якого її виду. Закон при цьому не дає вичерпного переліку видів інформації. Відповідно до ст. 200 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 р. інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Інформація як об’єкт інформаційно-правових відносин має певні властивості (характеристики). Існує досить багато думок і напрацювань вчених з цього питання. Звернемося до О.В. Кохановської. На думку автора, основними властивостями інформації є наступні:

1. Фізична невідчужуваність інформації. Комплекс інформації, якою володіє людина, або її знання невідчужувані від неї, як їхнього носія. Вона органічно пов’язана з людиною, тому в разі передачі інформації від однієї особи до іншої і юридичного закріплення цього факту відбувається не процедура відчуження інформації, а, скоріше, передача прав на її зберігання, використання тощо. Тобто інформація передається разом з цими правами.

2. Відокремленість інформації.Для того, щоб набути самостійного іс­нування, а також для того, щоб інформація була включена в обіг, вона має упредметнитися у вигляді символів, знаків, хвиль тощо, в результаті чого вона відокремлюється від її творця чи виробника і набуває незалежного від нього існування. Це підтверджує факт оборотоздатності інформації як са­мостійного об’єкта правовідносин. В результаті – з’являється можливість передачі інформації у відповідній формі від одного суб’єкта до іншого.

3. Екземплярністьінформації.Ця властивість, як можна вивести із спе­ціальних джерел, полягає в тому, що інформація поширюється, як правило, не сама по собі, а за допомогою матеріального носія, на цьому носії, що робить можливим у ряді випадків обліковувати екземпляри інформації че­рез облік носіїв, що її містять. На нашу думку, це можливо лише за умови законодавчого закріплення, процедури засвідчення відповідності змісту інформації з її носієм. Поняття екземплярності, на думку фахівців, дає можливість з’ясовувати змістовну сторону інформації з її «речовим» оформленням, тобто відображен­ням на носії. Ця властивість дає можливість вводити поняття копії документу та механізму реєстрації інформації. Екземплярність інформації вже сьогодні активно реалізується у сфері обігу інформації з обмеженим доступом.

4. Властивість інформаційного об’єкта. В літературі ця властивість в ряді випадків формулюється як «властивість інформаційної речі», з чим ми докорінно не можемо погодитись. Не можна порівнювати інформацію, як специфічний особливий об’єкт, з речами.

5. Властивість, або ознака тиражування (розповсюджуваності) інформації. Інформація може тиражуватися і поширюватись у необмеженій кількості екземплярів без зміни її змісту, стверджують автори. Ми вважаємо, що термін «тиражування» можна застосовувати лише до матеріального носія інформації, зокрема, до речей, якими є документи, а термін «поширення» або «розповсюдження» – до самої інформації. Або, іншими словами, термін тиражування у кібернетиці, зокрема, відноситься до проблем дискретних величин і формує натуральну кількість екземплярів, в той час як інформацію в даному розумінні не можна розглядати лише в якості дискретної величини, інформація завжди розуміється як дещо більше і поширюється, в тому числі, потоками. Інформація дійсно може поширюватись необмежено, найчастіше навіть важко визначити реальні масштаби поширення інформації різними способами. Та сама інформація (її зміст) може бути відома необмеженому колу осіб, тобто необмежене коло осіб може знати зміст цієї інформації. Між тим, тиражувати матеріальні носії, які містять інформацію можна у будь-якій кількості, однак, інформація, яка на них міститься, найчастіше потребує додаткового підтвердження, відповідності тощо. Саме цим пояснюється, зокрема, необхідність посвідчення документів. Посвідченню, підтвердженню відповідності підлягає саме зміст інформації, зафіксованої на матеріальному носії. Ту саму функцію виконує у числі інших і електронний підпис. Звідси зрозуміло, що необхідно юридично закріпити у цивільному праві обсяг прав по використанню інформації (її змісту) особами, яким така інформація відома, які знають про зміст інформації.

6. Організаційна форма. Інформація, що знаходиться в обороті, як правило, представляється у документованому вигляді, тобто у формі документа. Це може бути оригінал документа, його копія, масив документів на паперовому чи електронному носії (банк даних чи база даних), також у ви­гляді оригіналу чи копії (бібліотека, фонд документів, архів тощо). Така властивість, на думку фахівців, дає можливість юридично закріплювати факт «приналежності» документа конкретній особі, наприклад, закріпивши його відповідним підписом у традиційному чи електронному вигляді. Ця властивість дозволяє, на думку спеціалістів, також відносити до інформа­ційних об’єктів як окремі документи, так і складні організаційні інформа­ційні структури.

Види інформації за змістом

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію» видами інформації за змістом є наступні:

1. інформація про фізичну особу;

2. інформація довідково-енциклопедичного характеру;

3. інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

4. інформація про товар (роботу, послугу);

5. науково-технічна інформація;

6. податкова інформація;

7. правова інформація;

8. статистична інформація;

9. соціологічна інформація;

10. інші види інформації.

Розглянемо кожний з перерахованих видів інформації окремо.

1. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

При цьому не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

2. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про інформацію» інформація довідково-енциклопедичного характеру – систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Основними джерелами інформації довідково-енциклопедичного характерує:

- енциклопедії;

- словники;

- довідники;

- рекламні повідомлення та оголошення;

- путівники;

- картографічні матеріали;

- електронні бази та банки даних;

- архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем;

- довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.

Правовий режим інформації довідково-енциклопедичного характеру визначається законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про інформацію» інформація про стан довкілля (екологічна інформація) – відомості та/або дані про:

- стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;

- фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);

- стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

- інші відомості та/або дані.

Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об’єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

4. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про інформацію» інформація про товар (роботу, послугу) – відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров’я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Правовий режим інформації про товар роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

5. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про інформацію» науково-технічна інформація – будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.

6. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

7. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про інформацію» правова інформація – будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є: Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

8. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інформацію» статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.

Держава гарантує суб’єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.

Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України «Про державну статистику» від 17 вересня 1992 р., іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

9. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про інформацію» соціологічна інформація – будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.