Поняття та зміст інформаційних правовідносин.

Інформаційні правовідносини являють собою різновид відносин, що виникають в суспільстві та регулюються нормами права.

Можна виділити наступні ознаки інформаційних правовідносин:

· наявність конкретного основного чи другорядного об'єкту відносин - інформації;

· відносна соціальна значимість інформації – об'єкту відносин (суспільно значима інформація, національно значима, особиста чи економічна значимість інформації тощо);

· первинність інформаційно-правової норми, що регулює конкретні суспільні відносини;

· передбачена правовими актами форма правомірної поведінки суб'єктів відносин щодо конкретної інформації;

· наявність взаємних прав та обов'язків суб'єктів-учасників правовідносин, а також юридичної відповідальності за поведінку, що суперечить правовій нормі;

· інші ознаки, що характерні для правовідносин в цілому.

Суспільні відносини щодо інформації, які не відповідають змісту вищезазначених ознак, не можна вважати правовідносинами: відносини між людьми на побутовому рівні щодо надання певної усної інформації, листування через електронну пошту тощо.

Розглянемо основні види інформаційних правовідносин. У навчальній.літературі відсутня єдина точка зору на питання їх класифікації. Так, Б.А. Копилов виділяє відносини, що виникають:

· при здійсненні пошуку, отримання та споживання інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг;

· при виробництві, передачі та розповсюдженні інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг;

· при створенні та застосуванні інформаційних систем, їх мереж, засобів забезпечення;

· при створенні та застосуванні засобів та механізмів інформаційної безпеки.

М.М. Рассолов поділяє інформаційні відносини на активні та пасивні дії, посередницьку інформаційно-правову роботу, допоміжні інформаційні дії, організаційні майнові та немайнові правовідносини. На думку Б.Н. Лопатіна, інформаційні відносини можна поділити згідно „найпростішої формули: виробництво – розподілення – споживання – виробництво”.

Багатогранність підходів до визначення класифікації та видів інформаційних правовідносин призводить до різнобічного розуміння їх сутності. Для цілей усебічного наукового вивчення, на думку авторів (В.М. Боер, О.Г. Павельєва), необхідно поділити інформаційні правовідносини на безпосередньо інформаційні правовідносини та відносно-визначені інформаційні правовідносини.

Під безпосередньо інформаційними правовідносинами треба розуміти відносини, що виникають з приводу створення інформації, визначення прав власності на неї (з наданням права володіння, користування та розпорядження), а також її обігу (передачі іншим суб'єктам, обробки, аналізу, переробки, споживання) та захисту. Б таких правовідносинах інформація виступає основним самостійним об'єктом незалежно від форми (документ, відеозапис, книга, сценарій, лазерний диск із записом тощо). В переважній більшості випадків такі відносини мають охоронюваний характер, націлений на попередження дій, що порушують чи посягають на інформаційні права суб'єктів. Серед них також є відносини регулятивного характеру, які встановлюють статуси суб'єктів, закріплюють їх права в сфері набуття та реалізації інформаційних прав.

Відносно-визначені інформаційні правовідносини – це частина інших правових відносин (цивільних, адміністративних тощо), умовно відокремлених від однорідних, які реалізуються з приводу неінформаційних об'єктів, що впливає на обіг певної інформації. В таких відносинах інформація є факультативним (додатковим) об'єктом правовідносин, що існує паралельно з основним неінформаційним об'єктом. Наприклад, відносини в сфері охорони здоров'я між лікарем та пацієнтом відбуваються з приводу надання медичної оплатної чи безоплатної допомоги, але факультативно лікар зобов'язаний зберігати в таємниці певну інформацію (лікарську таємницю). Те саме стосується адвокатської, аудиторської діяльності тощо.

Стаття 5 Закону України „Про інформацію” визначає основні принципи інформаційних відносин – вихідні начала, на яких будуються інформаційні процеси в суспільстві:

· гарантованість права на інформацію;

· відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

· об'єктивність, вірогідність інформації;

· повнота і точність інформації;

· законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Додатково можна навести наступні демократичні принципи, які мають пряме відношення до інформаційних відносин:

· принцип відкритості інформаційної політики;

· рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин;

· соціальної орієнтації – фінансування державою тільки того, що спрямовано на інформаційний розвиток соціальної сфери;

· дотримання прав людини, їх пріоритет над правами держави;

· конституційне обмеження влади більшості над меншістю; повага прав меншості на власну думку, її вільне вираження;

· верховенство закону;

· відділення місцевого самоврядування від державної влади;

· плюралізм думок, партій, громадських об'єднань із різноманітними програмами і статутами, що діють у рамках Конституції України