Міжнародно-правові гарантії реалізації права громадян на інформацію та на доступ до інформації.

Головним міжнародно-правовим стандартом у галузі прав людини є комплексний акт, розроблений в рамках ООН і відомий як Хартія про права людини. Ця Хартія складається із Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Ці акти стали головним стандартом, базою, на основі яких було роз­роблено низку інших міжнародних та національних правових актів в галу зі прав людини.

Першим фундаментальним, міжнародно-правовим актом у рам­ках Хартії про права людини с Загальна декларація прав людини, при­йнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Вона містить комплекс юридичних гарантій, що визначають зміст і сутність інфор­маційної безпеки особи.

Так. за нормами ст. 19 Загальної декларації прав людини вста­новлено "кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення: це право включає свободу безперешкодно дотримува­тися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширюва­ти інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від держав­них кордонів".

Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

Ст. 10 Конвенції свободу вираження поглядів: "Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотриму­ватися своїх поглядів, одержу вати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів".

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, підписана 28 червня 1998 р. Ви­значає основні принципи надання громадськості екологічної інфор­мації органами державної влади та місцевого самоврядування.

Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, підписана в Страсбурзі 28 січня 1981 р. Ст. 1 цієї Конвенції проголошує забезпечення на території кожної держави-учасинці для кожної особи незалежно від її національності або помешкання поважання її прав і основних свобод, зокрема її пра­ва на недоторканність особистого життя, стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру.

 

27. Національні гарантії реалізації права громадян на інформацію та на доступ до інформації.

Згідно зі ст. 3. Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Підкреслюється, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави.

Ключовими для визначення прав і свобод людини в галузі інформації є норми статей 34 і 32 Конституції.

Так, ст. 34 Конституції визначає право на свободу слова та право на інформацію, згідно з яким:

- кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань:

- кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір".

Ч. 3 ст. 34 Конституції містить вичерпний перелік випадків обмеження цього права. (Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.)

Гарантії права людини на невтручання в особисте життя, грунтуються насамперед на ст. 32 Конституції, яка, зокрема, визначає, що: "Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини".

Нормами цієї статті визнача­ються і основні механізми забезпечення зазначеного права. Першим із них (ч. 3 ст. 32 Конституції) є право громадянина ознайомлюва­тися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Це право дає змогу вста­новити сам факт збирання інформації про особу органами публічної влади та їх посадовими особами, визначити їх зміст і на підставі цьо­го установити ступінь правомірності таких дій.

Інший механізм (ч. 4 ст. 32 Конституції) полягає в гарантії судо­вого захисту прав:

-спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів сво­єї сім'ї:

-вимагати вилучення будь-якої інформації;

-відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої не­достовірної інформації.

Похідним від права на невтручання в особисте життя є право на таємницю кореспонденції, оскільки фактично цим правом встанов­люється додаткова гарантія невтручання в особисте життя людини. Зокрема, в рамках Конвенції про захист прав і основоположних сво­бод людини (ст. 8) ці права розглядаються в комплексі. В Конституції України це право визначено окремою ст. 31, за якою кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та ін­шої кореспонденції. Основним механізмом забезпечення цього права є визначене в ст. 8 правило, згідно з яким винятки із права на таємницю кореспонденції можуть бути встановлені лише судом з мстою запобіг­ти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

ст. 15 Конституції України, встановлює політичну її ідео­логічну багатоманітність суспільного життя і забороняє цензуру; ст. 21 - закріплює невідчужуваність та непорушність прав і свобод лю­дини; ст. 28 - закріплює право людини на повагу до її гідності, забо­роняє піддавати людину катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню; підда­вати людину без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим до­слідам.