Суб’єкти правовідносин в інформаційній сфері.

Окільки інформаційні правовідносини охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства, то суб’єктами інформаційних правовідносин можуть бути всі можливі суб’єкти права:

1) фізичні особи;

2) об’єднання фізичних осіб (політичні, культурні, соціальні тощо).

При цьому кожний суб’єкт має свою мету та зацікавленість при здійсненні певних видів інформаційних правовідносин і діє згідно встановлених чинним законодавством України умов правового режиму інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, технологій тощо. Під впливом мети та зацікавленості формується поведінка суб’єктів, їх відношення між собою.

Для розуміння суб’єктів права в інформаційних правовідносинах є ще один важливий момент. Він пов’язаний з питанням визначення співвідношення справедливості та користі з точки зору зацікавленості різних суб’єктів права. З цієї точки зору, ще Фома Аквінський виділяв відносини справедливості комунікативні, тобто засновані на відносинах незалежних одна від одної осіб; відносини дистрибутивні, які створюються учасниками спільноти суб’єктів, які є членами цієї спільноти; легальні відносини, які являють собою обов’язки суб’єктів по відношенню до їх спільноти [62].

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про інформацію” та ст. 3 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”[41], суб’єктами інформаційних відносин в Україні є громадяни України, юридичні особи або держава.

Суб’єктами інформаційних відносин також можуть бути інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства. Вони набувають передбачених законом прав і обов’язків у процесі інформаційної діяльності.

Основними учасниками інформаційних правовідносин в інформаційній сфері (ст. 42 Закону України “Про інформацію”) є виробники інформації (автори), споживачі інформації, поширювачі інформації, зберігачі (охоронці) інформації.

До споживачів інформації відноситься широке коло суб’єктів, які мають потребу в отриманні інформації різного виду і призначення, що необхідна їм перш за все для прийняття відповідних рішень у повсякденній діяльності.

До числа споживачів відносяться громадяни, юридичні особи, суспільні об’єднання, фірми, установи і підприємства, органи державної влади і місцевого самоврядування, інші структури, які запитують інформацію і користуються нею.

Щодо суспільних організацій, можна виділити такі види суб’єктів інформаційних відносин:

- приватні (фізичні) особи як суб’єкт інформаційного права;

- суспільні формування (громадські організації) як суб’єкти інформаційного права;

- приватні юридичні особи як суб’єкти інформаційного права;

- держава та її органи як суб’єкт інформаційного права;

- міжнародні організації як суб’єкт інформаційного права.

Згідно ст. 9 Закону України “Про інформацію”, учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст. 43 Закону України “Про інформацію”, кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на отримання інформації про:

- діяльність органів державної влади;

- діяльність народних депутатів;

- діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації;

- те, що стосується його особисто.

У цивільному обігу інформації беруть участь такі суб’єкти:

виробники інформації (як окремих і вихідних інформаційних об’єктів, так і складових об’єктів);

власники (тримачі) інформації як посередники між виробниками і користувачами інформації;

споживачі інформації як кінцеві одержувачі і потенційні виробники інформації.