ТОП 10:

Політика управління необоротними активами підприємства



Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює діяльність підприємств, умов їх функціонування на ринку. Тому підприємствам для того, щоб вижити, необхідно правильно визначати свою стратегію та тактику поведінки на ринку та систематично проводити управління підприємством з метою підвищення ефективності діяльності та отримання прибутку.

Будучи основною ланкою національної економіки, підприємство концентрує в собі всі ресурси виробництва. Тут розгортаються головні економічні процеси, створюється і примножується народне багатство, формується національний доход суспільства, складаються виробничі і соціальні відносини. Можливості випуску продукції (на­дання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку необоротних активів підприєм­ства.

Для підприємств, основним видом діяльності яких є торгівельно-посередницька діяльність, необоротні активи повинні забезпечувати належні матеріальні умови, а саме: забезпечити необхідний обсяг товарів, провести транспортні і розвантажувально-навантажувальні роботи, а також пакувальні операції, пов’язані з отриманням і реалізацією цих товарів чи наданням послуг [19].

Для здійснення господарської діяльності підприємства необхідні засоби виробництва: будівлі, машини, обладнання, матеріали, паливо тощо. У сукупності вони складають виробничі засоби промислових підприємств.

Виробничі засоби промислових підприємств знаходяться в постійному русі - кругообігу, в процесі якого вони проходять три стадії:

перша стадія – придбання необхідних для здійснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо;

друга стадія – придбані засоби беруть учать у процесі виробництва нового продукту (виробнича стадія);

третя стадія – вироблений продукт реалізується, підприємству повертаються грошові кошти за реалізовану продукцію (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадій кругообігу перша і третя проходять у сфері обігу, а друга – в сфері виробництва [13].

Щодо організації процесу політики управління необоротними активами

сучасні дослідники виділяють ряд етапів здійснення підприємницької діяльності

 

 

 

 


Рисунок 1.3. Етапи управління необоротними активами підприємств

 

Основні етапи політики управління необоротними активами підприємства полягають у вивченні динаміки загального обсягу і структури необоротних активів, ступеня їх придатності, інтенсивності оновлення та ефективності використання; здійсненні з урахуванням виявлених у процесі аналізу можливих резервів підвищення продуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді; розрахунку загального обсягу активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді, встановлюються основні параметри і вартість оновлення різних груп активів тощо

Стан та ефективність використання основних засобів безпосередньо впливає на виконання виробничої програми підприємства й можливість отримання прибутку. Діяльність промислових та інших підприємств значною мірою залежить від їх забезпеченості основними засобами та ефективності їх використання [3].

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах значне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, більшу увагу треба приділяти насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. Також воно повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни [15].

Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є:

– підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, деталями);

– підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування;

– скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи [15].

В цілому для покращення політики управління необоротним активами підприємств нами були визначені такі напрямки:

1. Вдосконалення державної амортизаційної політики.

2. Покращення їх екстенсивного використання, насамперед за рахунок зростання коефіцієнта змінності роботи устаткування.

3. Матеріального стимулювання як інженерно-технічного персоналу, так і робітників, що займаються експлуатацією пасивних, а особливо, активних основних засобів.

Таким чином, для оптимізації амортизаційної політики на таких підприємствах можна запропонувати впровадження методики визначення ефективності використання амортизаційних відрахування. Дана методика полягає у формуванні амортизаційного фонду, що може спричинити зниження рентабельності продукції, тому вважається за необхідне збільшити відпускну ціну одиниці продукції за існуючого обсягу продажів або, при незмінних цінах, збільшувати річний обсяг виробництва, що дозволить зберегти базовий рівень рентабельності продукції.

Отже, узагальнюючи основні теоретичні та практичні підходи щодо аналізу необоротних активів підприємства, визначено основні напрямки підвищення ефективності політики управління необоротним активами, а саме через вдосконалення державної амортизаційної політики; покращення їх екстенсивного використання, насамперед за рахунок зростання коефіцієнта змінності роботи устаткування; матеріального стимулювання як інженерно-технічного персоналу, так і робітників, що займаються експлуатацією пасивних, а особливо, активних основних засобів. Саме через ці фактори можливе підвищення динаміки перспективного розвитку політики управління необоротними активами підприємств України[31].

Розділ 2. Методика аналізу стану та ефективності використання необоротних активів
2.1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу необоротних активів

Умови переходу до ринкової економіки спонукають трудові колективи до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх матеріально-речових факторів. Виявити і практично використовувати ці резерви можна за допомогою ретельного економічного аналізу.

Завданнями аналізу необоротних активів є:

- визначення середніх залишків необоротних активів у загальному та окремих їх статей;

- вивчення складу, структури і динаміки необоротних активів і окремих їх статей;

- визначення показників стану необоротних активів: зношеності, придатності, оновлення, вибуття, їх зміна за аналізований період;

- аналіз показників ефективності використання необоротних активів;

- проведення факторного аналізу необоротних активів і визначення їх впливу на прибутковість організації;

- обгрунтування і розрахунок резервів зростання ефективності використання необоротних активів [4].

Послідовність проведення Характеристика виконання
Аналіз змін у наявності основних фондів та їх динаміка - аналізується зміни основних фондів за рік використовуючи абсолютні зростання (спади) по групах за рахунок надходження та вибуття основних фондів за рік; - обчислюються темпи зростання основних фондів за рік, співставляючи наявність основних фондів на кінець та початок року у відносних величинах;
Аналіз змін у складі та структурі основних фондів -обчислюється структура, тобто питома вага груп, видів основних фондів у загальній вартості основних виробничих фондів на початок та кінець звітного періоду з метою визначення змін складу та струтури;
Аналіз повноти використання устаткування - порівнюють фактичну та планову наявність устаткування по встановленому, невстановленому, діючому та недіючому устаткуванні - обчислюють плановий та фактичний коефіцієнт використання наявного устаткування та встановленого устаткування з метою виявлення позитивних чи негативних змін;
Аналіз рівня оновлення, вибуття, ведення. ліквідності та приросту основних фондів - для аналізу обчислюються коефіцієнти оновлення, введення, вибуття, ліквідності, приросту для виявлення інтенсивності введення основних фондів: - коефіцієнт оновлення - це відношення вартості основних фондів, які поступили за відповідни період до вартості основних фондів на кінець року; - коефіцієнт введення - це відношення введених в дію основних фондів за звітний період до вартості основних фондів на кінець року; - коефіцієнт вибуття - це відновлення вартості основних фондів, які вибули за звітний період до вартості основних фондів на початок року; - коефіцієнт приросту - це відношення вартості приросту основних фондів (введені - вибулі) до їх вартості на початок року;
Аналіз зміни технічного стану основних фондів - порівнюється первісна, залишкова вартість та зношення основних фондів, коефіцієнт зношеності та пригідності на початок та кінець звітного періоду з метою виявлення технічного стану устаткування; - розраховується та порівнюється коефіцієнт зношення та коефіцієнт пригідності основних фондів до експлуатації; - коефіцієнт зношеності - це відношення суми зношеності за відповідни період до початкової вартості цих же фондів; - коефіцієнт придатності - це відношення залишкової вартості до їх початкової вартості;
Аналіз вікового складу та структури обладнання (одиниць) - аналізують види устаткування за віковим станом, тобто розраховують питому вагу кожної групи обладнання за тривалістю використання в загальній кількості устаткування;
Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів - розрахунок та порівняння показників ефективного використання основних виробничих фондів за звітний та минулий період; - фондовіддача - це відношення товарної продукції до середньоріної вартості основних виробничих фондів; - фондомісткість - це відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до товарної продукції; - коефіцієнт екстенсивного використання устаткування - це відношення фактичної кількості відпрацьованих машино-годин до планової кількості машино-годин; - розраховується вплив факторів фондомісткості на обсяги товарної продукції;
Розрахунок впливу факторів зміни рівня використання середньорічної виробничої потужності - розраховується вплив зміни рівня виробничих потужностей за рахунок розширення діючих потужностей, за рахунок технічного переоснащення, за рахунок реконструкції, за рахунок зміни номенклатури та асортименту продукції на обсяг товарної продукції
Аналіз використання виробничої площі підприємства - порівнюють площі підприємства, в тому числі виробничі площі за звітний та минулий рік - розраховують вплив факторів площовіддачі на обсяги товарної продукції
Розраховують резерви та роблять відповідні висновки щодо аналізу  
За результатами розробляютьс заходами щодо покращення використання основних виробничих фондів та вироничих потужностей  

 

Рисунок 1.4. Послідовність проведення аналізу основних фондів

 

Основним джерелом для аналізу внеобортних активів є бухгалтерський баланс (форма №1), його перший розділ, де вказані необоротні активи в розрізі їх статей, а також розділи пасиву балансу, як джерела формування необоротних активів. Бухгалтерський баланс характеризує фінансове становище організації на звітну дату, відбиваючи наявне в суб'єкта господарювання майно, джерела власних коштів, доходи, витрати і розрахунки. Актив відображає склад, розміщення і використання коштів організації, а пасив показує ті ж кошти, але за джерелами їх формування і цільовим призначенням.

Для оцінки ефективності необоротних активів необхідний звіт про прибутки і збитки (форма №2), який містить порівняння сум всіх доходів організації від продажу товарів, робіт, послуг або інших статей доходів і надходжень з сумою всіх витрат, понесених організацією для підтримки її діяльності за період з початку року. Результатом даного порівняння є прибуток або збиток за період.

Для розгляду елементів необоротних активів необхідно додаток до бухгалтерського балансу (форма №5), в якому узагальнюється і розшифровується інформація про окремі об'єкти бухгалтерського обліку, зокрема розділ 3 «амортизується майно».

Для розгляду джерел формування необоротних активів використовується звіт про рух джерел власних коштів (форма №3), в якому відображається наявність і рух усіх видів джерел власних коштів організації. Тут же показуються кошти цільового фінансування, отримані з бюджету та позабюджетних фондів.

Також для аналізу необоротних активів, зокрема основних засобів використовується форма № 1-ф (ОС) статистичної звітності «Звіт про наявність та рух основних фондів (засобів) та інших необоротних активів», в якому вказується наявність, рух та склад основних фондів (засобів) організації, у тому числі в розрізі галузей її діяльності, а також середньорічна вартість основних засобів.

Крім того для аналізу необоротних активів можуть використовуватися дані бухгалтерського обліку, пояснювальна записка до бухгалтерського балансу, дані первинних документів, нормативно-довідкова інформація [33].

Послідовність аналізу необоротних активів: оцінка динаміки вартості основних засобів, оцінка рівня використання основних засобів у виробничій діяльності, оцінка факторів, що впливають на рівень використання основних засобів, оцінка якості використання основних засобів на фінансові результати.

Для визначення динаміки зміни вартості і структури основних засобів використовуються дані балансової звітності та методи аналізу: горизонтальний і вертикальний. Це дозволяє визначити:

абсолютну зміну вартості основних засобів;

відносну зміну або темп приросту.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.254.115 (0.007 с.)