Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.

Стадія КП – це певна відносно відокремлена його частина або певний етап руху КС. Система КП – сукупність стадій, зв’язаних між собою спільними завданнями і принципами судочинства. Стадії КП чередуються замінюючи одна одну в суворій послідовності: 1) порушення КС; 2) досудове розслідування; 3) попередній розгляд справи суддею; 4) судовий розгляд; 5) апеляційне провадження; 6) виконання вироку, ухвали і постанови суду; 7) касаційне провадження; 8) перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. В стадії порушення КС ОД, слідчий, прокурор, суддя перевіряють зареєстровану інформацію про вчинений злочин або злочин, який готується і вирішує питання – чи наявні передбачені законом підстави для відкриття провадження у КС. В стадії досудового розслідування – ОД, слідчий збирають, перевіряють і оцінюють докази з тим, щоб встановити – чи дійсно мала місце подія злочину, хто винний у вчиненні злочину, а також досліджують інші обставини, які мають значення для вірного вирішення справи. В стадії попереднього розгляду суддя одноособово або суд в розпорядчому засіданні вивчають матеріали досудового слідства і визначають, чи є достатніми підстави для розгляду КС в судовому розгляді по суті. В стадії судового розгляду, яка є центральною, суд досліджує всі зібрані у справі доказу і своїм вироком (обвинувальним чи виправдувальним) вирішує КС по суті. Таким чином ця стадія закінчується або винесення вироку або закриттям справи, або направленням справи на додаткове розслідування. Стадія апеляційного провадження – перегляд апеляційним судом рішень суду 1 інстанції, в зв’язку з поданою учасниками процесу апеляцією. Касаційне провадження – стадія КП, в якій суд касаційної інстанції переглядає вироки, постанови, ухвали суду апеляційної інстанції. Якщо впродовж строку, встановленого законом, учасники процесу не оскаржать вирок в апеляційному порядку, а також прокурор не внесе касаційне подання або інші учасники не подадуть касаційну скаргу, вирок набирає законної силу і приводиться у виконання.

Джерела кримінально-процесуального права.

Джерела КПП – це юридичні акти різних державних (міждержавних) органів, які регулюють кримінально-процесуальні відносини.

Конституція України

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ:

а) багатосторонні міжнародні договори – визначають становище особи у сфері кримінального процесу та вимоги, що пред’являються до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві (Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини; Конвенція про захист прав та основних свобод людини; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінська конвенція) тощо);

б) двосторонні міжнародні договори України про надання правової допомоги в кримінальних справах – визначають порядок дачі доручень про провадження слідчих та розшукних дій, видачі осіб, які вчинили злочини, тощо.

КПКУ – систематизований звід правових норм, які в сукупності докладно регламентують увесь порядок провадження в кримінальних справах (ст. 1 КПКУ).

Інші закони, які в основному носять комплексний характер і кожному з яких притаманний свій основний предмет правового регулювання. Саме цей предмет знаходить свій прояв у назвах вказаних нормативних актів, питання ж кримінального процесу, які в них включені, мають не основне значення, вони фрагментарні, оскільки даються в зв’язку з регламентуванням не кримінально-процесуальних, а організаційних і спеціальних питань (Закон про судоустрій, про прокуратуру, про оперативно-розшукову діяльність, про адвокатуру, про міліцію, про СБУ тощо).

Рішення КСУ, якими визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині закони та інші правові акти, на підставі яких або у встановленому кримінально-процесуальному порядку органи досудового розслідування, прокурор чи суд повинні вирішити дану кримінальну справу.

Рішення Європейського суду з прав людини є джерелом кримінально-процесуального права з питань, пов’язаних з тлумаченням відповідності законодавства, на підставі якого національним судом вирішена відповідна кримінальна справа, вимогам Конвенції про захист прав і основних свобод.