Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.

Стаття 43. Обвинувачений і його права. Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки. Підсудний має право на останнє слово. Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого. Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого. У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Копія постанови негайно надсилається прокуророві Стаття 142. Роз’яснення обвинуваченому його прав на слідстві. При пред’явленні обвинувачення слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право: 1) знати, в чому його обвинувачують; 2) давати показання щодо пред’явленого йому обвинуваченню або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; 3) подавати докази; 4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі; 5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві; 6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій; 7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства; 8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту; 9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора. Про роз’яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред’явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обвинувачений.

Обов’язки: 1)з’являтися за викликом слідчих органів, прокурора і суду. Санкція за невиконання цього обов’язку – привід (ст. 136) або застосування запобіжного заходу, заміна його на більш суворий (ст. 149, 436); 2) не ухилятися від слідства и суду та виконання вироку, а також не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі шляхом підмови свідків, потерпілих чи інших подібних заходів. Санкцією може бути обрання запобіжного заходу чи його заміна на більш суворий; 3) додержуватися порядку в судовому засіданні та підкорятися розпорядженням судді (головуючого). Санкція – видалення (після попередження, зробленого головуючим) із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи (ч. 1 ст. 272 КПКУ); 4) не перешкоджати освідуванню, відібранню зразків для порівняльного дослідження при наявності постанови слідчого про провадження даної слідчої дії. Санкція – можливість примусового виконання таких слідчих дій.